Поняття лісового фонду

В Україні еколого-правові погляди мають давні традиції і беруть свій початок ще з давніх часів. Переважна більшість території сучасної України на початку 1-го тисячоліття нашої ери була вкрита лісом. Безмежні лісові масиви вкривали територію сучасного Прикарпаття, Полісся. Чернігівщина мала назву "Лісної землі", ліси підходили аж до Києва. Ліси росли головним чином по долинах річок Дніпро, Орель, Самара, Вовча. В документах Запорозької Січі часто згадуються лісові масиви під назвами Круглик, Нерубай, Чорний ліс. У цих лісах часто переховувались запорожці від переслідувань татар і поляків. Тут знаходили собі притулок православні ченці від переслідувань католиків. Це були місця формування і переховувань гайдамацьких загонів. У 18-му столітті серед козаків про Чорний ліс склався, навіть, особливий термін - "утік до Чорного лісу", що означало - став гайдамакою.

Запорожці особливо цінували самарські ліси, відомі з документів під назвою "Самарська товща", які були відомі своїми дубами. Аналіз документів січового архіву свідчить, що на території Запорозьких Вольностей був встановлений чіткий порядок користування лісами. Козаки, а також піддані Війська Запорозького (селяни, ремісники) могли користуватися лісами для власних потреб без особливого дозволу. Сторонні особи для вирубки лісу повинні були отримати дозвіл Коша або кошового отамана.

Користь лісів загальновідома. Масиви лісів – це зелені “легені” нашої держави: за один рік гектар лісу виробляє 18 млн. куб. м. кисню. Ліс відіграє визначальну роль у збереженні водних та земельних ресурсів, покращенні навколишнього природного середовища, оздоровленні всього живого на планеті. Він акумулює сонячну енергію і суттєво впливає на формування клімату, кругообіг води у природі та газообмін у атмосфері.

Ліс, який відтворює та стабілізує екологічну рівновагу в природі, може бути цілеспрямовано використаний в охороні та поліпшенню екосистеми. Але його можливості не безмежні. В умовах урбанізації, інтенсивного промислового забруднення, недосконалої технології, яка застосовується в деревообробній промисловості, ліс поступово втрачає свої життєво необхідні функції.

На сучасному етапі площа лісних масивів на планеті зменшується зі швидкістю 20 га. на 1 хв. За останні 30 років площі тропічних лісів скоротилась на 180 млн. га. (приблизно 1% на рік). Ось чому зараз особливо гостро стоїть проблема раціонального використання, охорони, та відтворення лісів.

Основним нормативним актом, який регулює лісові відносини в Україні є Лісовий кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 21 січня 1994 року. Крім цього кодексу до нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що складаються в процесі раціонального використання, охорони та відтворення лісів в Україні необхідно віднести Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України 27 липня 1995 р. № 555, Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 557, Правила рубок головного користування в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 559. Правила відновлення лісів і лісорозведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. № 97, Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р. № 767, інші акти законодавства України.

Завданням лісового законодавства України є:

1) регулювання правових відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей;

2) задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого раціонального використання.

Відповідно до статті 3 Лісового кодексу ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.

Ліс є невід’ємною та незамінною частиною світової екосистеми. Значення лісів для навколишнього природного середовища проявляється в корисних властивостях лісів. Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік води, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню.

Таким чином, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують наступні функції:

1) екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні);

2) естетичні;

3) виховні та інші функції.

Крім зазначених функцій ліси мають велике значення для економіки України. Деревина залишається, як і раніше, одним з найпоширеніших будівельних матеріалів, має величезне народногосподарське, оборонне та культурно-побутове значення. Будівельний і оздоблювальний матеріал, папір, цукор, залізничні шпали, ароматичні масла, лікарські препарати, вибухові речовини – ось далеко не повний перелік, що характеризує діапазони використання деревини в наш час.

Таким чином, в сільському господарстві, промисловості, побуті широко використовуються лісові ресурси до яких відповідно до ст. 7 Лісового кодексу необхідно відносити деревину, технічну і лікарську сировину, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення.

До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця.

До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення.

Ліси на території України становлять її лісовий фонд. Лісовий фонд України – це сукупність усіх лісів, які розташовані на території України а також земельних ділянок, не вкритих лісовою рослинністю, але наданих для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 3 Ст. 4 Лісового кодексу до лісового фонду не належать:

1) усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

2) окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.

За загальним правилом питання створення, охорони і використання насаджень, що не належать до лісового фонду, регулюються іншими актами законодавства.

Усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.

Згідно зі статтею 11 Лісового кодексу до компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання лісових відносин належить:

1) законодавче регулювання лісових відносин;

2) розпорядження лісовим фондом;

3) визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4) визначення повноважень органів місцевого самоврядування і органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

5) вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин.

Проте, оскільки основною функцією нашого парламенту є законотворча діяльність, Верховна Рада значну частину своїх повноважень щодо розпорядження лісами, які визначені Лісовим кодексом та іншими актами законодавства, делегує відповідним органам місцевого самоврядування.

Загальні повноваження органів місцевого самоврядування в галузі експлуатації, охорони та відтворення лісів розкриті в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Зокрема, відповідно до цього нормативного акту до повноважень рад в межах їх компетенції належить:

1) надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування або вилучення їх в порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексами;

2) здійснення контролю за відтворенням лісів;

3) прийняття рішень про віднесення лісів до категорій захисності;

4) вирішення питань про поділ лісів за розрядами такс.

Крім Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування відповідними повноваженнями в галузі регулювання лісових правовідносин наділені Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Органом спеціальної компетенції в галузі регулювання лісових правовідносин є Державний комітет лісового господарства України. Відповідно до статті 32 Лісового кодексу до відання Держкомлісгоспу у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить:

1) державне управління і контроль у галузі ведення лісового господарства у всіх лісах, здійснення єдиної технічної політики, впровадження в лісогосподарське виробництво досягнень науки, техніки, технології і передового досвіду;

2) визначення основних положень, організація лісовпорядкування, ведення державного лісового кадастру, обліку лісів;

3) організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів;

4) розробка норм, правил та інших нормативних документів у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

5) координація роботи науково-дослідних установ у галузі ведення лісового господарства;

6) розробка та організація виконання комплексних державних і регіональних програм у галузі охорони, захисту лісів, підвищення їх продуктивності, раціонального використання та відтворення;

7) здійснення міжнародного співробітництва в галузі лісового господарства;

8) встановлення сезонних строків початку і закінчення заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань;

9) вирішення інших питань у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів у межах своєї компетенції.

Крім зазначених органів екологічним законодавством України передбачено право громадян та їх об’єднань брати участь у здійсненні заходів щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 17 Лісового кодексу громадяни та їх об’єднання, громадські комітети і ради самоврядування мають право у встановленому порядку брати участь у розгляді місцевими радами питань, пов’язаних з використанням лісового фонду, а також сприяти радам і спеціально уповноваженим органам державної виконавчої влади у здійсненні заходів щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Дата добавления: 2014-01-07