Охорона природно-заповідного фонду

Охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на адміністрації розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних парків та регіональних ландшафтних парків. Місцеві ради, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

До складу служб охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду входять керівники адміністрацій природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків загальнодержавного значення, працівники охорони, а також інших підрозділів цих адміністрацій. Служби охорони очолюють керівники адміністрацій територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Працівники служб охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду мають право:

1) вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв'язку з порушенням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон;

2) перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

3) доставляти порушників установленого режиму з метою з'ясування особи;

4) складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності;

5) вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи;

6) проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції одержаної в результаті природокористування;

7) безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби в межах відповідних територій, об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідний фонд;

8) вносити пропозиції до відповідних державних органів про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що порушує вимоги законодавства про природно-заповідний фонд, давати обов'язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Працівникам служби охорони може бути надано у встановленому порядку право носіння форми, а також зброї під час виконання службових обов'язків. Законодавством України забезпечується правовий і соціальний захист працівників служби охорони та інших служб, що здійснюють охорону територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Державний контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Порядок здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається законодавством України. Громадський контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, які проводять свою діяльність відповідно до Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у:

1) нецільовому використанні територій та об'єктів природно-заповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду;

2) здійсненні в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності;

3) організації на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків;

4) невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду;

5) порушенні строків і порядку розгляду клопотань про створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

6) порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

7) перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

8) псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу;

9) самочинній зміні меж, відведенні територій та об'єктів природно-заповідного фонду для інших потреб. Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про природно-заповідний фонд. Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 р. № 521 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України».

Таким чином, в Україні охороні об'єктів природно-заповідного фонду приділяється значна увага, оскільки вони є загальнонаціональним надбанням. Розгалужена законодавча диференціація об'єктів природно-заповідного фонду, а також значне коло компетентних органів, наділених повноваженнями щодо контролю за збереженням, охороною та відновленням таких об'єктів свідчать про те, що природно-заповідний фонд України має свій правовий режим, визначений нормативно-правовими актами.

Отже, в сучасній Україні, на відміну від радянських часів, віддається пріоритет щодо збереження та охорони природи перед економічними інтересами, хоча задоволення останніх у свою чергу також має важливе значення для збереження генофонду Українського народу та забезпечення його добробуту.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрити поняття природно-заповідного фонду та систему законодавства про природно-заповідний фонд.

2. Розкрити класифікацію об'єктів природно-заповідного фонду.

3. Визначити форми власності на об'єкти природно-заповідного фонду.

4. Пояснити правові засади створення та функціонування об'єктів ПЗФ.

5. Розкрити основні заходи щодо збереження об'єктів ПЗФ.

6. Розкрити склад і пояснити повноваження служб охорони об'єктів ПЗФ.

7. Визначити випадки встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства про ПЗФ.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

Основна література:

1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

2. Екологічне право України: Підручник / За ред. Ю.С Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2005. – 848 с.

3. Екологічне право України: Навчальний посібник / Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.

4. Екологічне право України: Підручник / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв. – Харків: Право, 2001. – 480 с.

Основні нормативно-правові акти:

1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради – 1991 - N 41. - ст.546.

2. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради – 1992. - N 34. - ст.502.

3. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради - 1992 – 50 - ст.678.

4. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р // Відомості Верховної Ради – 1994 - N 17 - ст.99.

5. Кодекс України про надра 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради – 1994 - N 36 - ст.340.

6. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради – 1995 - N 8 - ст.54.

7. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради – 1995 - N 24 - ст.190.

8. Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради – 1999 - N 22-23 - ст.198.

9. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 13 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради – 2000 - N 18 - ст.132.

10. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради – 2002 - N 3-4 - ст.27.

11. Про тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради – 2002 - N 14 - ст.97.

12. Про Червону книгу України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради – 2002 - N 30 - ст.201.

13. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради – 2003 - N 39 - ст.349.

14. Про екологічний аудит: Закон України від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради – 2004 - N 45 - ст.500.

Додаткова література:

Тема 1. Екологічне право: загальні поняття та положення:

1. Часова Л. Система принципів екологічного права України // Право України. – 1996. - № 8.- С.47.

2.Костицький В. Екологічне право України: деякі проблеми теорії та кодифікації // Право України. – 1998. - № 1.- С.67.

3. Костицький В. Екологічна криза і складові її подолання // Право України. – 1998. - № 4.- С.33.

4. Орлов М. Правове забезпечення реалізації екологічних інтересів – основа належної охорони довкілля // Право України. – 2001. - № 1. - С.68

5. Грицкевич С. Екологічні права в системі конституційних прав людини та громадянина // Право України. – 2001. - № 8.- С.54.

Тема 2. Право власності на об’єкти навколишнього природного середовища:

1. Каракаш І. Право поділеної власності на природні ресурси у законодавстві України // Право України. – 2001. - № 3. - С.82.

Тема 3. Право користування об’єктами навколишнього природного середовища:

1. Чуйков В. Еколого-правові вимоги в економіці природокористування // Право України. – 1994. - № 11-12.- С.25.

Тема 4. Управління у сфері екологічних правовідносин:

1. Андрейцев В. Концепція правового забезпечення екологічної політики України // Право України. - 1994. - № 3-4. - С.27.

2. Демичев Д.М. Функция преодоления последствий чернобыльской катастрофы в системе функций государства // Правоведение. - 1996. - № 3. - C. 65 – 75.

3. Паламарчук В., Мішенін Є. Про економіко-правову відповідальність в управлінні природокористуванням та охороною навколишнього середовища (теоретико-методологічні аспекти) // Право України. - 1998. - № 6. - С.39.

4. Кравченко С. Конвенція про доступ до інформації та участь громадськості в прийнятті рішень у сфері навколишнього середовища // Право України. - 1998. - № 6. - С.113-117.

5. Заржицький О. Концепція регіональної екологічної політики в Україні: якою їй бути // Право України. - 2001. - № 7. - С.70.

Тема 5. Екологічна експертиза в Україні:

1. Кобецька Н. Правове регулювання одержання громадянами екологічної інформації // Право України. – 1996. - № 12. – С. 67.

2. Ковальчук Т. Екологічна безпека продуктів харчування: поняття та зміст // Право України. – 1997. - № 5. – С. 22.

3.Барбашова Н. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактору // Право України. – 1999. - № 3. – С. 47.

4. Барбашова Н. Забезпечення екологічної безпеки: розвиток галузевого підходу в екологічному законодавстві // Право України. – 2001. - № 6. – С. 78.

Тема 6. Юридична відповідальність в галузі екології:

1. Паламарчук В., Мішенін Є. Про економіко-правову відповідальність в управлінні природокористуванням та охороною навколишнього середовища (теоретико-методологічні аспекти) // Право України. – 1998. № 6 – С.30.

2. Ільїна Є. Відповідальність за порушення законодавства про охорону озонового шару // Право України. – 1998. № 9– С.38.

3. Крупка Ю. Відповідальність держави за транскордонну ядерну шкоду // Право України. – 1999. № 2– С.62.

4. Куян І. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень // Право України. – 1999. - № 8– С.71.

5. Ткаченко О. Застосування принципу верховенства права в регулюванні еколого-правових відносин: деякі аспекти // Право України. – 2004. - № 1– С.78-80.

Тема 7. Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля:

1. Трусов А. Г. Международное экологическое право: Учебно-методическое пособие - М.: МНЭПУ, 1999. - 84 с.

2. Формирование и развитие международного права окружающей среды / Отв. ред. Колбасов О.С.: Академия наук СССР. Ин-т государства и права. - М.: Наука, 1986. - 191 с.

3. Иванченко Н.С. Международное сотрудничество в области информирования общественности о состоянии окружающей природной среды // Правоведение. -2003. - № 3. - С. 133 – 138.

4. Кравченко С. Захист екологічних прав громадян в Україні та США: порівняльний аналіз // Право України. – 1995. - № 5-6. – С. 33.

Тема 8. Правовий режим використання та охорони земель:

1. Грозовський І. Право власності на землю в Запорозькій Січі // Право України. – 1997. - № 8. – С. 62.

2. Титова Н. Землі як об’єкт правового регулювання // Право України. – 1998. - № 4. – С. 10.

3. Будзилович І., Юрченко А. Фактори негативного впливу на правове забезпечення земельної реформи в Україні // Право України. – 1998. - № 7. – С. 24.

4. Воскобійник М. До питання про поняття та сутність права комунальної власності на землю // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 1.

5. Кулинич П. Ринок земель як об’єкт правового регулювання // Право України. – 2005. - № 11. – С. 39-44.

6. Кобилянський В. Чи можна продавати сільгоспземлю // Юридична газета. – 2005. – 16 червня.

7. Алексеева С. Развитие правовых основ земельного сервитута // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 10.

Тема 9. Правовий режим використання та охорони надр:

1. Плотникова О. Комплексність використання надр як основний принцип надрового законодавства // Право України. — 2000. — № 4. — С. 84—86.

2. Шем’яков О. Правова охорона надр: поняття та проблеми // Право України. — 2002. — № 2. — С. 111—114.

3. Шем’яков О., Хохлова І. Право власності на надра і техногенні мінеральні утворення // Право України. — 2004. — № 11. — С. 75—79.

4. Філатова В. Геологічна інформація: проблеми використання та захисту // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 7.

Тема 10. Правовий режим використання та охорони атмосферного повітря:

1. Бринчук М.М. Правовая охрана атмосферного воздуха. - М.: Наука, 1985. - 174с.

2. Кравцов С. Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря // Право України. – 1999. - № 4. – С. 54.

3. Січна Л. Право користування атмосферним повітрям // Право України. – 1999. - № 11. – С. 61.

Тема 11. Правовий режим використання та охорони вод:

1. Гордєєв В. Правові питання використання малих річок // Право України. – 1994. - № 1-2. – С. 27.

2. Лозанський В. Правове регулювання водокористування // Право України. – 2005. - № 12. – С. 68-72.

Тема 12. Правовий режим використання та охорони лісів:

1. Крассов О. И. Право пользования лесом в научно-исследовательских целях и правовая охрана лесов // Правоведение. -1989. - № 5. - С. 27 - 33

2. Попов В., Гетьман А. Правові проблеми використання і охорони рослинного світу // Право України. – 2000. - № 1. – С. 51.

3. Шершун С. Право власності на ліс // Право України. – 2004. - № 12. – С. 75-79.

4. Печуляк Ю. Державне управління лісовим господарством України: проблеми та перспективи розвитку // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №10.

Тема 13. Правовий режим використання та охорони тваринного світу:

1. Романов В.И. Гражданско-правовая ответственность за вред, причиненный объектам животного мира и среде их обитания // Юрист. -2003. - № 6. - С. 40 – 45.

2. Высторобец Е.А. Животный мир и право на благоприятную окружающую среду: Учебно-методическое пособие - М.: Одна восьмая, 2005. -151 с.

Тема 14. Правовий режим використання та охорони природно-заповідного фонду:

1.Ткаченко О. Право користування природними ресурсами рекреаційних зон // Право України. – 1999. - № 5. – С. 62.

2. Бобкова А. Про поняття природних рекреаційних ресурсів // Право України. – 2000. - № 5. – С. 51.

3. Лазаренко Я. Правові питання охорони озера Сиваш // Право України. – 2001. - № 11. – С. 128.

Алфавітно-предметний покажчик:

Антропоохоронне право Атмосферне повітря Біогеоценоз Біосферні заповідники Ботанічні сади Відповідальність адміністративна Відповідальність дисциплінарна Відповідальність кримінальна Відповідальність цивільно-правова Відповідальність юридична Водний фонд Водокористування спеціальне Водокористувачі вторинні Водокористувачі первинні Володіння об’єктами НПС Гірничий відвід Дендрологічні парки Державні кадастри Джерела екологічного права Екологічне право Екологічні закони Екологічні правовідносини Екологія Екосистема Експертиза екологічна Забруднення атмосферного повітря Загальне природокористування Заповідні урочища Зелена книга України Зоологічні парки Інформаційне екологічне забезпечення Категорії землі Керівництво екологічне Кіотський договір Контроль екологічний Конференція у Ріо-де-Жанейро Користування об’єктами НПС Ліс Лісовий фонд Лісокористувачі постійні Ліцензія Мисливство Моніторинг НПС

Навколишнє природне середовище Надра Національні природні парки Об’єкти екологічного права Об’єкти права власності Об’єкти природокористування Об’єкти тваринного світу Об’єктивне право власності Об’єктивне право природокористування Облік лісів Органи екологічного управління Пам’ятки природи Парки пам’ятки садово-паркового мистецтва Первісні підстави набуття права власності Планування екологічне Популяція Похідні способи набуття права власності Правопорушення екологічне Предмет екологічного права Принципи екологічного права Принципи природокористування Припинення права власності Припинення природокористування Природні заповідники Природно-заповідний фонд Природноресурсове право Природоохоронне право Прогнозування екологічне Регіональні ландшафтні парки Рибальство Родовища корисних копалин Розпорядження об’єктами НПС Сервітути земельні Сертифікація екологічна Спеціальне природокористування Стандартизація та нормування Суб’єкти екологічних правопорушень Суб’єкти права власності Суб’єкти природокористування Суб’єктивне право власності Суб’єктивне право природокористування Техногенні родовища корисних копалин Управління в галузі екології

[1] Махкамов М.М. Охорона природного середовища у Збройних Силах України. – Київ.: Варта, 1998. – С.9.

[2] Докладніше про екологічну ситуацію в Україні див.: Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова ВРУ від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998 - N 38-39. - ст. 248.

[3] Відомості Верховної Ради. – 1992. - N 2. - ст. 5.

[4] Відомості Верховної Ради – 2003. - N 27. - ст.208.

[5] Биологический энциклопедический словарь. – М., 1986. – С. 731.

[6] Сукачев Β.Η. О влиянии борьбы за существование между растениями на их развитие // Докл. АН СССР – 1941 - № 8 - С. 752—755.

[7] Шварц С. С. Эволюционная экология животных. - Свердловск, 1969.

[8] Коммонер Б. Замыкающийся круг: Природа, человек, технология. - Л., 1974. - С.32.

[9] Кисельов М. Екологічна компонента процесу державотворення // Розбудова держава. – 1997. - № 7-8. – С. 43-44.

[10] Федоровська О. Громадський контроль в галузі охорони довкілля: питання правничої лінгвістики // Право України. – 2006. - № 2. – С. 113.

[11] Докладніше про еволюцію поглядів відносно права навколишнього середовища див.: Колбасов О. С. Терминологические блуждания в экологии // Государство и право. - 1999. - № 10. - С. 27 – 37.

[12] Петров В. В. Экология и право. М.: Юрид. лит., 1981. - С. 47—52.; Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учебник / В. В. Петров, С. Б. Байсалов, Я. Я. Страутманис и др. - М.: Юрид. лит.,1988. - 512 с.

[13] Краснов Н.И. Право окружающей природной среды в СРСР // Правоведение. – 1990. - № 4. – С.26.

[14] Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – С. 23.; Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). Учебник. – М. Юрист, 1998. – С.35-37.

[15] Петров В.В. Экологическое право России. – М., 1996. – С. 55-56.

[16] Анисимов А.П. К вопросу о предмете экологического права // Закон и право. – 2003. - № 4. –С. 51.

[17] Відомості Верховної Ради – 1991. - N 41 - ст.546.

[18] Uexkull J. Umwelt und Innenwelt der Tiere - B., 1921.

[19] Петров В.В. Экологическое право России. Учебник. - М.: Бек, 1995. - С. 98.

[20] Додатково див.: Чаусова Л. Система принципів екологічного права України // Право України. - 1996. - N8. - С.47-49.; Гетьман А. Джерела еколого-процесуального права України та їх ознаки // Вісник академії правових наук України. - 1997. N2. - С.81-84.

[21] Відомості Верховної Ради - 1996. - N 30. - ст. 141.

[22] Відомості Верховної Ради - 1992 – 34 - ст.502.

[23] Відомості Верховної Ради - 1992 – 50 - ст.678.

[24] Відомості Верховної Ради – 1995 - N 8 - ст.54.

[25] Відомості Верховної Ради – 1999 - N 22-23 - ст.198.

[26] Відомості Верховної Ради – 2000 - N 18 - ст.132.

[27] Відомості Верховної Ради – 2002 - N 14 - ст.97.

[28] Відомості Верховної Ради – 2002 - N 30 - ст.201.

[29] Відомості Верховної Ради – 2003 - N 39 - ст.349.

[30] Відомості Верховної Ради – 2004 - N 45 - ст.500.

[31] Відомості Верховної Ради – 2004 - N 45 - ст.502.

[32] Відомості Верховної Ради – 1994 - N 17 - ст.99.

[33] Відомості Верховної Ради – 1994 - N 36 - ст.340.

[34] Відомості Верховної Ради – 1995 - N 24 - ст.190.

[35] Відомості Верховної Ради – 2002 - N 3-4 - ст.27.

[36] Відомості Верховної Ради. – 1994. - N 48. - ст.430.

[37] Урядовий кур'єр – 1998 - N153 від 11.08.98.

[38] Урядовий кур'єр – 2005 - N100 від 01.06.2005.

[39] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів – 1999 - N 12536.

[40] Офіційний Вісник України – 1997 – № 19.

[41] Офіційний Вісник України – 1998. – № 13.

[42] Офіційний Вісник України 2001 - N 47.

[43] Шульга М.В. Актуальне правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков, 1998 – С.80

[44] Відомості Верховної Ради – 2003 - N 45 - ст.363.

[45] Офіційний Вісник України 2001. - N 9 - ст. 395.

[46] Відомості Верховної Ради – 2000 - N 23 - ст.176.

[47] Відомості Верховної Ради – 2000 - N 36 - ст.299.

[48] Орлов Н. Правовые аспекты природопользования и охраны окружающей природной среды в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - N3. - С. С. 16.

[49] Кравченко С. Конвенція про доступ до інформації та участь громадськості в прийнятті рішень у сфері навколишнього середовища // Право України. - 1998. - N 6. - С. 115.

[50] Теория государства и права / Под. ред. А.Г. Александрова. - М.: Юрид. лит., 1974. – С. 623-624.

[51] Урядовий кур'єр 2006. - N31 від 15.02.2006.

[52] Офіційний Вісник України 2000. - 38 від 06.10.2000.

[53] Офіційний Вісник України. – 2004 - N 6. - ст. 357.

[54] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів 1997. - N 3881.

[55] Липинский Д. А. О системе права и видах юридической ответственности // Правоведение. -2003. - № 2. - С. 27.

[56] Вісник Верховного Суду України – 2005. - N1.

[57] Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и факультетов / Под ред. В.М.Корельского и В.Д.Перевалова - М.: ИНФРА-М - НОРМА, 1998. – С. 429-430.

[58] Відомості Верховної Ради. – 2001. - N 25-26. - ст.131.

[59] Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии. – К., 1989. – С. 181.

[60] Поліщук Г. Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля // Право України. – 2003. - № 3. – С.81.

[61] Відомості Верховної Ради. – 2003. - NN 40-44. - ст.356.

[62] Офіційний Вісник України – 2003 - N 18-19 - ст. 844.

[63] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів – 1997. - N 517.

[64] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - 1999. - N 11598.

[65] Офіційний Вісник України – 1998. - № 3.

[66] Докладніше див.: Тимошенко А. С. Международное сотрудничество по охране окружающей среды в системе ООН: Организационно-правовые вопросы - М.: Наука, 1981 - С. 21.

[67] Колбасов О. С. Международно-правовая охрана окружающей среды. - М., 1982. - С. 31—32.

[68] Відомості Верховної Ради – 1992 - N 38 - ст. 560.

[69] Відомості Верховної Ради – 2004 - N 15 - ст.229.

[70] Відомості Верховної Ради – 2003 - N 36 - ст.282.

[71] Відомості Верховної Ради – 2003 - N 39 - ст.350.

[72] Відомості Верховної Ради – 2003 - N 39 - ст.349.

[73] Відомості Верховної Ради – 1991 - N 10 - ст.100.

[74] Урядовий кур'єр – 1995 - N121 від 12.08.95.

[75] Урядовий кур'єр – 1999 - N235 від 15.12.99.

[76] Офіційний Вісник України – 2002 - N 15 - ст. 818.

[77] Відомості Верховної Ради – 1998 - N 46-47 - ст.280.

[78] Кулинич П. Ринок земель як об’єкт правового регулювання // Право України. – 2005. - № 11. – С. 39-44.

[79] Шем’яков О., Хохлова І. Право власності на надра і техногенні мінеральні утворення // Право України. – 2004. - № 11. – С.76-77.

[80] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - N 7752/1999.

[81] Відомості Верховної Ради – 1999 - N 50 - ст.433.

[82] Відомості Верховної Ради – 2001 - N 50 - ст.262.

[83] Офіційний Вісник України – 1997 -№ 19.

[84] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - N 11405/1999.

[85] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - N 3988/1997.

[86] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів N 11382/1999.

[87] Офіційний Вісник України – 2003 - N 40 - ст. 2100.

[88] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - N 3991/1997.

[89] Дмитренко І.А. Екологічне право України: Навч. Посібник. – К., 1996. - С. 228.

[90] Відомості Верховної Ради – 1992. - N 50. - ст.678.

[91] Офіційний Вісник України – 2000 - № 34.

[92] Офіційний Вісник України. - 2001. - N 51. - ст. 2274.

[93] Офіційний Вісник України – 2002 - N 12 - ст. 573.

[94] Офіційний Вісник України – 2002. - N 14 - ст. 742.

[95] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - N 14299/2000.

[96] Урядовий кур'єр 2004. - N184 від 29.09.2004.

[97] Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів. - N 11151/1999.

[98] Для отримання більш детальної інформації дивитися постанову Головного Державного санітарного лікаря України N 46 від 01.12.1999 р. «Про затвердження Державних санітарних правил та норм».

[99] Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 50. – ст. 277.

[100] На Земле достигнута рекордная концентрация парниковых газов // www. ecolife.ru.

[101] Монреальская конференция ООН по вопросам изменений климата // http: www.rbc.ru.

[102] Литвак В. Екологічна небезпека в умовах сучасних воєнних конфліктів та її можливий вплив на дії військ (сил) // Народна армія. - 1998. - 16 вересня.

[103] Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 48. - Ст.430.

Дата добавления: 2014-01-07