На підсумок потрібно наголосити на таких суттєвих моментах розглянутих проблем

1. В історії культури українського етносу присутній як загальноцивілізаційний вплив, що спричиняєьться дією світоглядних засад Європейської культури у відношенні людини до природи, так і діють специфічні - внутрішньокультурні - засади ставлення українського етносу до природи.
2. Так, спільність дії світоглядних засад можна побачити у первісні часи, коли жоден етнос не може не ставитися до природи утилітарним чином. Подібне ставлення і є стороною розвитку землеробства.
3. Втім, вже за часів Київської Русі відношення до природи українського етносу є не лише утилітарним, а й духовно-естетичним. Багатство культури відбивало розмаїття природи. Тобто, слід наголосити на значній ролі природного довкілля і на специфічному ставленні до нього, яке зафіксовано в українській культурі.
4. Специфіка землеробського способу буття українського етносу спричинила спрацювання таких своєрідних культурних засад у ставленні людини до природи, як образи матері-землі і сина-хлібороба; осягнення внутрішньодуховної залежності людини від природи; більш споглядальне, ніж активне ставлення до світу, що породжує орієнтацію на збереження природи як на дійсно людське ставлення до неї.
5. Хоча засади християнського світогляду суттєвим чином вплинули на українську культуру, вона є результатом специфічного з"єднання інноваційного з традиційним, християнського з язичницьким, що відбилося в трактуваннях взаємин людини з природою. Так, з одного боку, опозиція "людина - природа" трактується так, що перша (людина) - активне начало, а друга (природа) - пасивне. Втім, присутні і погляди, за якими одухотворюється і обожнюється сама природа.
6. Якщо західна філософська традиція, що втілена в історії Європейського суспільства, вилучає природу і ставлення до неї зі сфери дії моральних категорій, то в культурі українського етносу навпаки - морально-етичні регулятиви відносяться до всього світу, отже - і до природи. На підставі таких міркувань в літературі, що присвячена етноекологічним проблемам, висловлюється думка про позитивні можливості в розв"язанні екологічної кризи "незахідного" способу природоставлення - адаптованого до сучасних умов і трансформованого відповідно до них. Способу, який би грунтувався на екофільних етнічних традиціях як східної, так і західної культури.
7. Західна цивілізація з її етичними настановами на напружену пряцю як шлях створення якнайкращих умов для життя людини, формувала стимули для бурхливого розвитку науки, техніки і новітніх технологій. В цих умовах домінуючими стали світоглядні орієнтації, на підставі яких стверджувалася віра в можливість людської раціональності розв"язати всі проблеми людського буття, в тому числі - керувати природою. Така ситуація спостерігалася до середини ХХ ст., коли усвідомлення глобальної екологічної кризи породило сумніви в правильності методології, що базувалася на класичному типі раціональності. Пошук методологічної стратегії пізнання і діяльності, яка є адекватною специфіці коеволюційного розвитку біосфери і людини призвів до вивчення, поряд з іншими, і етноекологічної проблематики. Екофільні традиції етнокультур являють собою багате евристичне поле для виявлення світоглядних і методологічних засад природонеруйнівних форм людської життєдіяльності.

Література.

Грушевський М. Історія України - Руси. К.:1991. Т.1.

Этническая екология.М.:1991.

Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. М.:1993

Гумилев Л. Этносфера: история людей и история природы. М.:1993.

Тойнби А.Дж. Постижение истории. М.:1991.

Природа і етнос. К..1994.

Гиренок Ф.И. Ускользающее бытие. М.:1994.

Крисаченко В.С. Екологічна культура. К.: Заповіт, 1996.

Життя етносу: соціокультурні нариси. К.: 1997.

Кисельов М.Екологічна свідомість українців: традиція та сьогодення. //Вісник НАН України.- 1998. - № 7-8.

Канак Ф. Г.Сковорода про єдність з природою як прикмету людського буття //Григорій Сковорода: образ мислителя. К.: 1997.

Кисельов М.М.,Канак Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій. К.: 2000.

Питання для перевірки вивченого.

1.Чи впливає на розвиток етносу динамічне сполучення чинників природного і соціального характеру?

2. Якими є суттєві тези теорії етногенезу Л.Гумільова? Що таке “пасіонарний вибух”?

3. Чи детерміновані суттєві особливості етносу його зв"язком з певними ландшафтами?

4. Чи визначає зв"язок етносу з певним ландшафтом прородоорієнтовані способи його діяльності?

5.Чи впливає довкілля на формування особливостей національної культури?

6.Які суттєві риси взаємовпливу довкілля і етносу фіксують вітчизняні дослідники щодо української культури (погляди М.Грушевського, П.Тутківського, Є.Маланюка та ін.)

7. Що таке екологічна культура?

8. Якими особливостями характеризується екологічна культура

українського етносу?

9. Які риси духовної культури українців визначаються особливостями їх природоставлення?

10.Чим відрізняється західно-цивілізаційне ставлення людини до природи?

11.Чому таке ставлення до природи стричинило глобальну екологічну кризу?

12.Чи є плідними пошуки нового - адекватного коеволюції біосфери і людини - способа діяльності людини і її ставлення до природи в екофільних традиціях минулого?

Теми рефератів.

1. Традиції природокористування в українській культурі.
2. Природна детермінація розвитку етносу.
3. Зв"язок етнічного буття і специфіки ландшафтів в концепції Л.Гумільова.
4. Проблеми ставлення до природи в історії української культури
5. Екофільні орієнтації в бутті українського етносу.
6. Гармонія людини і природи в образах української міфології.
7. Традиційні ентоекологічні форми природоставлення як шлях до покращення сучасної екологічної ситуації.
8. Екологічна культура як підгрунтя для відтворення неруйнівних форм природоставлення.
9. Екологічна культура українського народу.
10. Предмет та методологічні засади етноекології.

Словник основних понять.

Абіотичний - має витоки в неживій природі.

Аксіологія -філософське вчення про цінності.

Антропогенез - процес становлення людини, її свідомості, навичок трудової діяльності, ціннісно-духовних орієнтацій поведінки і діяльності.

Антропогенні екологічні кризи - неурівноважені стани екосистем, які спричинені діяльністю людини. Відповідно до здійснюваного ефекту, можуть загрожувати існуванню людини і суспільства (планетарні екологічні кризи).

Аутекологія - екологія особин, наука про взаємини окремого організму (особини) з довкіллям.

Біогеоценоз - складна природна система, яка поєднує на основі обміну речовин і енергії сукупність живих організмів (біоценоз) з простором довкілля.

Біосфера - загальнопланетна оболонка, склад, будова і особливості якої визначаються сучасною і минулою життєдіяльністю всієї сукупності живих організмів. Це складна за генезою і функціонуванням глобальна екосистема.

Біосферологія - вчення про біосферу - вчення про глобальну екосистему Землі, область системної взаємодії живої та неживої природи.

Біотичний - походить з живої приоди.

Біоценоз - сукупність живих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів), що перебуває у певних стосункаї між собою і довкіллям.

Глибока екологія - система поглядів, що заперечує виключну цінність людини порівняно з іншими біологічними видами і біосферою в цілому. Екологічною самоцінністю вважається планета Земля, а не людина як така.

Глобальна екологічна криза - стан біосфери, спричинений техногенною діяльністю людини, що загрожує порушенням саморганізації цієї складної екосистеми і руйнацією життєвоважливих для існування її і суспільства структурних і функціональних зв"язків.

Глобальна екологія - наука, що вивчає екосистему планети Земля, включаючи прородоохоронні питання, світоглядні і етичні проблеми, пов"язані з впливом на біосферу людської діяльності.

Глобальні проблеми - сукупність життєвоважливих проблем людства, які спричинені техногенною діяльністю людини і від розв"язання яких залежить подальше її існування, можливість збереження природного довкілля, соціоекономічний і культурний розвиток. Однією з глобальних є екологічна проблема.

Демекологія - екологія популяцій чи видів, наука про взаємини популяцій чи видів з довкіллям з урахуванням внутрішньопопуляційних та внутрішньовидових процесів.

Екологізм - система світоглядних і ідеологічних орієнтацій, яка виходить з визнання самоцінності природи і необхідності радикальних змін у ставленні людини до неї, що передбачає перетворення головних сфер суспільного життя - соціоекономічної, ідеологічної, культурної на екологічних засадах.

Екологічна безпека - стан природного довкілля, що не загрожує цілісності біосфери і соціокультурному прогресу. Стан екосистем, де відсутня загроза екологічної кризи.

Екологічна експертиза - система комплексної оцінки проектів техніко-економічного розвитку і використання природних ресурсів на предмет їх відповідності принципам екологічниї безпеки.

Екологічна етика - галузь, яка вивчає формування етичних засад ставлення людини до довкілля, її поведінку і дії, націлені на нього. Обргунтовує екологічний імператив як моральну засаду людського ставлення до світу.

Екологічна криза - порушення життєвоважливих параметрів функціонування екологічної системи, яке може привести до катастрофічного стану - руйнації системи.

Екологічна культура -одна з форм культури, яка проявляється в здатності людини відчувати себе частиною природи, живого, пристосовуватися до них і пристосовувати природу до свого існування. Тобто, взаємоузгоджувати власні потреби і устрій природного довкілля.

Екологічна реальність - знання про об"єкт екології як науки. Певна система уявлень про ті дійсні екосистеми, умови та чинники довкілля, в яких існує людина.

Екологічна система - складна система, що окреслена в просторі і часі і охоплює сукупність біологічних огранізмів і умови їх існування в довкіллі як єдину структурну і функціональну цілісність.

Екологічна ситуація - поняття, яке відтворює інтегральні характеристи планетарного екологічного стану. Має здебільшого негативне психологічне навантаження і є науковим індикатором дектруктивного впливу людини на довкілля.

Екологічний імператив - світоглядно-етичний принцип, що регулює ставлення сучасного суспільства до природи, його поведінку, діяльність в природі і вимагає виключення будь-якої можливості руйнації природних екосистем.

Екологія - наука про взаємини біологічних систем з природним довкіллям, котре визначає просторові та часові параметри їх існування та розвитку.

Екологія культури - галузь, що вивчає предметно-речові та світоглядні цінності, архитектурне і ландшафтне середовище, мистецтво, аудіовізуальні технології тощо як елементи структури довкілля існування людини і його вплив на неї.

Екофільність - традиція етнокультури, зокрема української, що проявляється в приязному, доброзичливому ставленні людини до природи і визначає внутрішньодуховний зв"язок з нею.

Етноекологія -галузь, що вивчає органічний зв"язок традиційних форм життєдіяльності етносу з його ставленням до природи, з особливостями ландшафту.

Коеволюція - спільна еволюція природи і суспільства, що відбувається у їх взаємодії і не завдає шкоди одне іншому.

Інвайронменталізм -система світоглядних і ідеологічних орієнтацій, що грунтується на переконанні в достатності лише управлінських методів регулювання сучасної екологічної сикуації. Тому, фундаментальні зміни ціннісних орієнтацій суспільства і основних сфер його життєдіяльності не визнаються необхідними.

Межі росту - межі нарощування споживацького ставлення до природи. При їх порушення саморегуляція і самоорганізація біосфери стає неможливою, що загрожує існуванню людини як біологічного виду і відповідно - суспільству.

Ноосфера - в концепціях В.Вернадського і Т. де Шардена "сфера розуму". У В.Вернадського ноосфера - нова якість біосфери, що є результатом розумного впливу людини на природу на основі злиття науки, суспільного розвитку і державної політики.

Популяція - сукупність особин одного виду, що населяє певну територію і здатна відтворювати себе протягом значного числа поколінь.

Постнекласична наука - сучасна наука. Пізнання здійснюється на основі нового типу раціональності, що стверджується в дослідженні складних систем, що саморозвиваються і є людиновимірними. Пізнання таких систем потребує нових стратегій пізнання (наприклад, синергетичної) та врахування ролі людини і моральних орієнтацій. Прикладом систем такого типу є екологічні системи.

Природні екологічні кризи - суттєві зміни в екологічних системах, що є наслідком впливу природних факторів абіотичного або біотичного характеру, і можуть привести до порушення самоорганізації екосистеми.

Римський клуб -європейська неполітична організація. Був заснований в 1968 р. з ціллю сприяти пізнанню труднощів в розвитку людства. Вперше в доповідях Римського клубу було звернено увагу світової спільноти на існування меж можливостей природи витримувати техногенний тиск, виникнення в зв"язку з ним глобальних проблем людського існування і потреби відповідної методолгії їх розв"язання.

Синекологія - наука про взаємини спільнот живих організмів (ценозів, екосистем тощо) з довкіллям та їх структурно-функціональну організацію.

Соціоекологія - сфера знання, в якій людство і природа в умовах техногенної цивілізації розглядаються як єдина система.

Стійкий розвиток -концепція подальшого розвитку людства, що була обгрунтована і запропонована на конференції в Ріо-деЖанейро в 1992 р. і передбачає стійке покращення якості життя людей без нанесення шкоди природному довкіллю.

Філософія екології - вивчає різноманітні виміри і аспекти екологічного познання і екологічної діяльності. Галузь, що аналізує емпіричний та теоретичний розвиток екології, світоглядні методологічні, соціокультурні та етичні проблеми сучасної екології і перспективи її подального розвитку. В межах філософії екології формується цілісний образ екології як науки.

Дата добавления: 2014-01-07