Поле направленого випромінювача у вільному просторі

Для оцінки направленості випромінювача вводиться поняття коефіцієнта направленої дії .

К.н.д. – множник, що показує, у скільки разів варто збільшити потужність, що подається до ізотропного випромінювача, щоб він створював у точці прийому таку ж напруженість поля, що й направлений випромінювач. Таким чином, направлений випромінювач (антена) по створюваній їм у місці прийому напруженості поля еквівалентний ізотропному випромінювачу, що випромінює в D раз більшу потужність. Тоді

(1.6)

Частіше відома не випромінювана потужність , а потужність, що подається до випромінювача (антени). Тому вводиться поняття коефіцієнта корисної дії випромінювача

, (1.7)

де - потужність втрат.

Тоді вираз (1.6) з урахуванням (1.7) буде мати вигляд

, (1.8)

де - потужність, що подається до антени.

Вираз (1.8) визначає кількісні залежності, але не відбиває хвильового характеру поширення електромагнітних хвиль. Хвильовий характер ПРХ можна відзначити, ввівши в (1.8) множник, що характеризує фазові співвідношення. Якщо збудження випромінювача провадиться гармонійними змінами, що збуджують е.р.с. за законом

, то фазовий множник буде мати вигляд ,

де - ураховує запізнення фази від відстані;

- хвильове число.

Миттєве значення напруженості поля дорівнює

(1.9)

Якщо врахувати, що , де - коефіцієнт підсилення антени, то

(1.10)

З виразу (1.10) слідує, що чим вище направлені властивості антени й більше потужність, що подається до неї, тим вище рівень сигналу в точці прийому й більша дальність дії системи радіозв'язку.

Дата добавления: 2014-01-07