Стимулювальні фактори ЗЕД підприємства

Базові організаційно-правові умови здійснення ЗЕД підприємства.

Лекція №5.

Підприємство як головний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності

Модуль II

С П И С О К В И К О Р ИС Т А Н И Х Д Ж Е Р Е Л

1. Правила безпеки у вугільних шахтах., К., 2010.

2. Технологічні схеми розробки пологих пластів на шахтах України,

КД12.01.2001-98.

3. А. П. Килячков. Вскрытие и системы разработки угольных

месторождений., М., " НЕДРА ", 1976.

4. Г. А. Заплавский, В. А. Лесных. Технология подготовительных и

очистных работ., М.," НЕДРА ", 1989.

5. В. Д. Кащеев, А. Б. Ковальчук. Горное дело., М., " НЕДРА " 1979.

6. А. П. Килячков, А. В, Брайцев. Горное дело., М., " НЕДРА " 1979.

7. Ю. К. Нурмухамедов. Примеры и задачи по технологии горного

производства., М., " НЕДРА ", 1973.

8. К. П. Игнатенко. Вентиляция, подземные пожары горноспасательное

дело., М., " НЕДРА ", 1975

9. В. Г. Яцких и др. Горные машины и комплексы, М., " НЕДРА ", 1974.

10. Руководство по проектированию вентиляции угольных шахт.,

К.,1994.

11. Руководство по управлению кровлей и креплению очистных забоев на

пластах с углом падения до 35º.

12. Прогрессивные технологические схемы разработки угольных пластов,

М., “НЕДРА”, 1979.

ЗМІСТ

Передмова………………………………………………………………3

1. Вступ…………………………………………………………………… 4

2. Тематичний план……………………………………………………….9

3. Способи підготовки пластів. Визначення сумарної довжини і числа очисних вибоїв. Обґрунтування висоти поверху…………….10

4. Розкриття свити пологих пластів вертикальними стволами і капітальним, погоризонтним квершлагом…………………………...13

5. Розкриття пологих пластів при діленні шахтного поля на блоки……………………………………………………………………16

6. Суцільна система розробки на крутих пластах……………………. 20

7. Порівняльна оцінка суцільних і стовпових систем розробки………23

8. Комбіновані системи розробки пологих пластів з розворотом механізованих комплексів…………………………………………… 25

9. Камерно-стовпова система розробки…………………………………29

10. Розробка потужних пологих пластів похилими шарами з обваленням порід покрівлі…………………………………………….31

11. Технологія очисних робіт при відробці потужних пластів з застосуванням щитових перекрить………………………………….. 35

12. Управління гірничим тиском в очисних виробках. Управління повним обваленням порід……………………………………………. 42

13. Технологія очисних робіт при комбайновій виїмці з застосуванням індивідуального кріплення………………………….46

14. Складання та зміст паспортів виїмкової дільниці…………………..50

15. Технологія очисних робіт при безлюдній виїмці вугілля…………..54

16. Список використаних джерел……………………………………….. 62

5.1. Стимулювальні фактори ЗЕД підприємства.

5.2. Застосування до підприємств режиму сприяння при провадженні зовнішньоекономічних операцій.

5.3. Організаційно-функціональна структура ЗЕД підприємств.

5.4. Ліцензування експортно-імпортних операцій.

5.5. Відповідальність підприємств за порушення у сфері ЗЕД.

Одним із головних суб'єктів ЗЕД є підприємство. Підприємство - це самостійний суб'єкт господарської діяльності, який виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання прибутку.

Причини, що спонукають підприємство займатися ЗЕД, належать:

· особливості розвитку внутрішнього ринку, до якого вигідніше вкладати капітал за кордоном. Це — насиченість ринку товарами;

· посилення тиску конкурентів;

· зростання залежності від посередницької торгівлі, особливо в питаннях якості, цін, капіталовіддачі та розширення виробництва; зростання зборів, пов'язаних із захистом навколишнього середовища;

· труднощі дотримання соціального законодавства;

· нестабільність політичного та економічного становища в країні: погіршення інвестиційного клімату, низькі темпи економічного зростання;

· недосконалість національної законодавчої бази, що регулює комерційну діяльність. Підприємницьке середовище в різних країнах неоднакове. Підприємці намагаються здійснювати свою діяльність у тих країнах, які характеризуються ліберальними податковими та митними режимами;

· нестабільність національної валюти, можливість отримання прибутку в твердій іноземній валюті і компенсація коливань валютного курсу шляхом організації часткового виробництва і збуту у відповідних країнах;

· конкуренція зі сторони іноземних компаній, що діють на внутрішньому ринку;

· можливість зниження ризику втрати доходу за рахунок зменшення залежності від внутрішнього ринку і „розсіювання" його шляхом завоювання іноземних ринків, в тому числі розв'язання проблеми залежності фірми від сезонних коливань попиту на внутрішньому ринку;

· пошук унікальних ресурсів, яких немає у власній країні;

· вигідне географічне положення. Метою перебування в якій-небудь країні підприємство може вибрати її економічно вигідне місце розташування (між континентами, між морями, на пересіканні великих транспортних магістралей);

· можливість отримання більшого прибутку від кращого використання виробничих потужностей. Так, розширення ринку дає змогу завантажити наявні або додатково створені потужності;

· отримання доступу до новітніх технологій завдяки діяльності з іноземними партнерами;

· зростаючий попит потенційних зарубіжних клієнтів;

· можливість придбання на зарубіжних ринках дешевших ресурсів, диверсифікація джерел постачання, зниження загального ризику шляхом їх віднесення на більший обсяг продукції, частина з яких виготовляється на власних зарубіжних фірмах.

У сучасних умовах суттєво змінюється роль та місце підприємства у ЗЕД країни. На це впливає як характер внутрішньої сфери діяльності підприємства, так і зовнішнього середовища.

Внутрішня сфера діяльного українського підприємства визначається перехідним характером економіки країни. Вже створена визначена. ринкова інфраструктура, сформовані основи нормативно-правового середовища та підприємницького клімату. Однак багато елементів ринку поки ще не можуть бути впроваджені через обставини техніко-економічного, валютно-фінансового, соціально-політичного характеру.

До факторів зовнішнього середовища, що впливають на розвиток ЗЕД українських підприємств можна віднести такі:

· зміна впливу факторів часу та простору. ЗЕД, як правило, пов'язана з подоланням великих відстаней. Високі темпи технічного прогресу в галузі комунікацій та транспорту дають змогу значною мірою економити час і кошти, які витрачають на передавання інформації, транспортування товарів, переміщення людей. Досягнення в галузі комунікацій прискорюють взаємодію та дозволяють здійснювати більш оперативний контроль за будь-якими міжнародними операціями. Швидкий обмін інформацією щодо нової продукції приводить до збільшення обсягів продажу на іноземних ринках. Завдяки технологічним нововведенням у транспортній сфері з'явилася можливість переміщувати виробництво з країни в країну, поділяти виробництво компонентів або цілих виробів між країнами з метою оптимізації витрат;

· розвиток інституційних механізмів: удосконалюється діяльність суспільних інститутів, інфраструктура бізнесу. Це стосується насамперед ліквідації торговельних бар'єрів, створення нових та розвиток існуючих економічних інтеграційних угруповань;

· зміна конкуренції в світовому господарстві. У зв'язку із зрос-танням конкуренції на світовому ринку, розвитком системи комунікацій, інформації, транспорту, лібералізацією торгівлі підприємства відчувають все більший вплив міжнародних ринків. | На світових ринках міжнародна конкуренція характеризується жорстким загостренням. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що українські підприємства не мають такої широкої державної

· підтримки, як західні фірми, а можливості економічних угруповань (ЄС, НАФТА, АТЕС тощо) значно більші, ніж можливості СНД;

· недостатні ресурсні можливості більшості українських підприємств для широкої діяльності на зовнішніх ринках;

· недостатні знання світової практики та відносне відставання у ефективному використанні ринкових механізмів у ЗЕД;

· високий рівень агресивності західних фірм як на світовому так і на внутрішньому ринку України.

Для українських підприємств створено певні умови для здійснення ЗЕД : їхня організація має повідомний, а не дозвільний характер; вони самостійно визначають свій організаційно-правовий статус, форми та методи ЗЕД, а також формують підприємницьку стратегію, товарну, фінансову, цінову та іншу політику. Це дає підприємствам можливість комплексно та ефективно використовувати свої переваги та регіону, в якому воно розташоване, а також зовнішні фактори у вигляді інвестицій, нових технологій тощо; оперативно та з більшою віддачею вирішувати виробничо-економічні, науково-технічні та соціальні питання; одерлеувати додаткові переваги від самостійної ЗЕД.

Обставини, які негативно впливають на характер та ефективність функціонування підприємства (внутрішні):

· підприємство ще дуже обмежене у своїх ринкових можливостях як всередині країни, так і за кордоном;

· державна підтримка підприємства деякою мірою носить декларативний характер;

· різні елементи ринкової економіки України розвиваються та формуються різними темпами та неадекватно світовим процесам;

· нормативно-правове регулювання діяльності підприємства, як правило, розвивається випереджаючими темпами порівняно з іншими елементами ринкової інфраструктури;

· використання підприємцями недозволених методів конкуренції, неправових дій;

· зростання ризику банкрутства, оскільки самостійно формує політику збуту, матеріально-технічного забезпечення, валютно-фінансову, цінову та товарну.

Обставини, які заважають успішній діяльності підприємств у зарубіжних країнах і негативно впливають на її результати (зовнішні):

· Воєнні конфлікти, стихійні лиха, політичні реформи, економічні блокади, страйки тощо.

· Відсутність збалансованого механізму державного регулювання та гнучкого управління в умовах кон'юнктури внутрішнього та світового ринків, яка постійно змінюється. Це зумовлено недосконалістю законодавчої бази регулювання ЗЕД, системи кредитування та страхування промислового експорту, митно-тарифного та нетарифного регулювання, недоліками системи банківського обслуговування, слабким розвитком транспортної інфраструктури, що повинна забезпечувати потреби експортно-імпортних перевезень.

· Недостатність договірно-правового механізму торговельно-економічних відносин із зарубіжними країнами, співробітництва з міжнародними економічними організаціями та з промислово розвинутими країнами.

· Технічна відсталість виробництва, низька якість продукції, застаріла система організації управління виробництвом, слабкий розвиток виробничо-коопераційних зв'язків, недостатній рівень економічних норм продукції, яка постачається на експорт тощо.

· Не завжди українські підприємці додержуються міжнародних домовленостей, правил та норм торгівлі, враховують інтереси партнерів та особливості зарубіжного законодавства.

· Економічні обмеження та заборони з боку інших країн, що зумовлено конкуренцією (дискримінаційні тарифи, квоти, санкції). Вони установлюють обмеження щодо іноземних підприємств порівняно з національними, незважаючи на додержування принципу національного режиму. Це можуть бути обмеження у сфері прямих інвестицій, які виражаються у вимогах в одержанні дозволу на здійснення ПІІ на їх території. Так, у деяких країнах дозвіл потребується тільки в окремих випадках, наприклад, переважно для вкладення в галузі, де присутність іноземних компаній обмежена, у інших країнах дозволи необхідні в усіх випадках, за винятком незначних інвестицій.

У всіх країнах є галузі, де існує заборона або обмеження на ПІІ, наприклад, добувна, воєнна промисловість, сфера банківських, страхових послуг, транспорту, зв'язку тощо. Доступ у ці галузі може бути повністю зачинений для іноземних компаній або можливий при наявності відповідного договору, або у випадку, коли іноземні компанії виступають партнерами національних фірм.

У деяких країнах існують галузі, де взагалі заборонено функціонування зарубіжних підприємств (пошта, телеграф, телефон, теле-радіомовлення, транспорт, енергетика, тютюнова та вино-горілочна промисловість).

В окремих галузях існують вимоги взаємності, які передбачають видавання дозволів на інвестування тільки у тому випадку, якщо в країні походження цих інвестицій дозволяється аналогічна діяльність інвесторів приймаючої країни.

У деяких країнах уряд та місцеві органи влади можуть забороняти перехід національних підприємств під контроль іноземних фірм, якщо це суперечить інтересам країни. Такі заходи існують у Німеччині, США.

У деяких країнах діють правові норми, за якими у випадку, коли іноземний інвестор прагне придбати у національній компанії частку, що перевищує установлену, йому необхідно одержати дозвіл властей. Наприклад, частка у фірмах Австралії дорівнює 15, Фінляндії - 40%.

До українських підприємств, які використовують заходи недобросовісної конкуренції, іноземні країни можуть застосовувати антидемпінгові, антисубсидиційні, спеціальні розслідування.

Підприємці на зарубіжних ринках можуть стикатися із неформальними обмеженнями: багатоступінчатість процедури одержання дозволу на інвестиційну діяльність; можуть висуватися умови щодо прийняття в частку місцевих підприємців, використання місцевих ресурсів, розвиток постачання на експорт тощо; створення бюрократичних перешкод у діяльності українських компаній, одержанні кредитів, державних замовлень тощо.

Недостатнє володіння українськими підприємцями інформацією щодо економічних, організаційно-правових умов роботи на зарубіжних ринках. Вони повинні знати гарантії прав та інтересів іноземних інвесторів за кордоном. Якщо не володіти цією інформацією, можуть виникнути певні труднощі щодо використання їхнього майна з метою підприємницької діяльності (одержання прибутку від його використання, внесення в якості вкладу при організації комерційних структур тощо), приватизації та ін.

Дата добавления: 2014-01-07