Місце охорони праці в комплексі забезпечення безпеки життєдіяльності

Тема лекції:Теоретичні основи охорони праці

Лекція № 1

План лекції:

2. Предмет, структура, мета дисципліни «Основи охорони праці».

3. Основні напрямки формування безпечних умов праці. Поняття про НВ, професійні захворювання, аварію, вибух та катастрофу.

4. Система «людина – машина – навколишнє середовище» та її основні характеристики.

5. Історичні етапи розвитку охорони праці.

1. Місце охорони праці в комплексі забезпечення безпеки життєдіяльності

Вивчення курсу «Основи охорони праці» необхідно починати з усвідомлення його місця серед інших дисциплін, у яких також розглядаються питання безпеки людини у процесі трудової діяльності. Структурно-логічна схема є основою складання програмного забезпечення навчальної дисципліни і відповідного підручника або посібника. «Основи охорони праці» належать до наукового напрямку «Безпека життєдіяльності», до якого також відносять дисципліни, об'єктом розгляду (вивчення) яких є безпека людини і навколишньої природи, а також ті елементи середовища існування людини, що мо­жуть становити загрозу її життю і здоров'ю.

2. Предмет, структура, мета дисципліни «Основи охорони праці»

Кожна наука має свій об'єкт, предмет і засоби пізнання або ви­вчення, а також закони, що виявлені з використанням теорії пізнан­ня - гносеології (від грец. уVсоолс - пізнання і...логія) — вчення про сутність і закономірність пізнання, теорія пізнання.

Об'єкт — це те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-пізнавальній діяльності; предмет — усе те, що може перебувати в яких-не-будь відносинах, мати якісь властивості.

Об'єктом вивчення працеохоронного менеджменту є охорона праці, предметом — управління безпекою елементів, з яких складається об'єкт вивчення, тобто охорона праці. У свою чергу об'єктом вивчення охорони праці як науки є праця (трудова діяльність). Трудову діяльність вивчають не тільки охорона праці, а й багато природничих і суспільних наук: політекономія, гігієна праці, ергономіка, соціологія, інженерна психологія та ін. Відрізняються ці науки предметом вивчення. Свій предмет вивчення має й охорона праці — безпека праці, а звідси — фізіологічні та психологічні можливості людини, закони розвитку праці і відображення їх у працеохоронній науці, формування умов праці, їх оптимізація тощо. Структура охорони праці нерозривно пов'язана з розумінням сутності, розподілу та видів праці. Сутність праці розкривається шляхом виявлення її структури, яка містить ряд взаємозалежних елементів:

- суб'єктів праці як носіїв мети;

- продуктивних сил (предметів і засобів);

- процесу трудової діяльності;

- продуктів праці (цільових і побічних);

- суспільних відносин (виробничо-економічних)

Праця, крім внутрішніх елементів системи, має і зовнішні елементи впливу (політична й економічна ситуація в країні, технічний рівень розвитку, природні умови тощо).

Метою дисципліни «Основи охорони праці» є надання майбутнім фахівцям теоретичних знань і практичних навичок, необхідних Для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці, при розробці і використанні нової техніки, технологічних процесів, організації виробництва, які виключають негативну дію на людину та навколишнє природне середовище.

Науковий зміст курсу складають теоретичні та практичні основи управління охороною праці в умовах виробництва, методи запобігання та захисту працівників від дії небезпечних і шкідливих умов праці.

Метою вивчення охорони праці у вищій школі є формування у майбутнього фахівця такого рівня знань з соціальних, правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої та пожежної безпеки, щоб він:

· чітко усвідомлював соціально-етичну важливість проблеми безпеки праці;

· вмів вирішувати типові задачі охорони праці відповідно до посадових обов'язків первинної посади майбутньої професії;

· мав активну позицію щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників.

Вивчення охорони праці у вищій школі відбувається неперервно і комплексно. Підготовка студентів в рамках нормативної навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» спрямована передусім на формування світогляду, вироблення ідеології безпечного мислення і поведінки, і забезпечує майбутніх спеціалістів важливим інструментом не лише щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до майстерного виконання різної складності технологічних процесів. Завдяки цій дисципліні майбутній фахівець має опанувати філософію безпеки локальних екосоціосистем, уміти будувати логічне дерево подій виникнення небезпеки, визначати існуючі проблеми безпеки. Уміння вирішувати типові задачі охорони праці відповідно до посадових обов'язків первинної посади майбутньої професії забезпечується відповідно до конкретної галузі і особливостей професійної діяльності майбутніх фахівців шляхом опанування безпечними методами та прийомами ведення робіт при вивченні загальнотехнічних та фахових дисциплін.

Після вивчення курсу «Основи охорони праці» студент має знати:

· законодавчі та нормативні документи з охорони праці;

· концепції організації охорони праці у державі та на виробництві;

· обов'язки і відповідальність роботодавців підприємств (організацій) та їх підрозділів із забезпечення здорових і безпечних умов праці робітників;

· основні міжнародні документи з охорони праці;

· методи і засоби забезпечення нормативних значень параметрів небезпечних та шкідливих факторів.

У результаті вивчення курсу «Основи охорони праці» студент має вміти:

· ідентифікувати небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що супроводжують працю на виробництві;

· організувати вирішення питань охорони праці на виробництві (організації);

· використовувати нормативні документи та забезпечувати безпечні й нешкідливі умови праці на виробництві;

· організовувати та брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

Експлуатація сучасних виробничих об’єктів і транспортних засобів супроводжується виникненням катастроф, аварій, нещасних випадків з людьми. Це призводить, як правило, до виходу з ладу обладнання та ушкодженням здоров’я працюючих, до зниження працездатності та погіршенню якості виробленої продукції.

Так, зараз скорочуються наукові дослідження з проблем безпеки, зменшується чисельність інспекторів, скорочується служба охорони праці. Надзвичайні ситуації в Україні виникають у 5-8 разів частіше ніж в інших промислово розвинутих країнах світу, в результаті чого щорічна ніж понад 1% населення (> 50 тисяч осіб). Майже третина аварій і нещасних випадків на виробництві пов’язана з незадовільним знанням людей порядку дій у надзвичайних ситуаціях.

Це – наслідок серйозних недоліків у навчанні як на виробництві так і в освітніх закладах.

Охорона праці – система правових соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів і засобів, які забезпечують безпеку, збереження здоров’я та працездатність людини в процесі трудової діяльності.

Охорона праці як наукова дисципліна виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про людину, теорії, ризику. Головними об’єктами її дослідження є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва.

Функціонування підприємств в умовах ринкових відносин означає, що нещасні випадки і захворювання на виробництві викликають суттєві економічні втрати не тільки держави, а й конкретного підприємства, вони впливають на рентабельність і конкурентно - здатність підприємства, на прибутки трудового колективу. Незадовільні умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості і собівартості продукції, зменшують валовий національний дохід країни. Тому всебічна турбота про охорону праці, проведення активної соціальної політики стає важливою проблемою для власників і керівників підприємств, державних та профспілкових органів.

Докорінна перебудова методів управління економікою вимагає відповідної наукової організації охорони праці, удосконалення управління цією діяльністю на сільгосппідприємствах в сучасних умовах господарювання.

Поліпшення умов та охорони праці стає одним із важливих напрямків підвищення матеріального та культурного рівня життя народу. Особливості сучасного виробництва потребують впровадження все більш дійових заходів щодо підвищення рівня безпеки виробництва та захисту навколишнього середовища.

Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці на підприємствах зумовлює потребу відповідної підготовки у вузах майбутніх спеціалістів (працівників) з питань охорони праці. Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці на підприємствах зумовлює потребу відповідної підготовки у вузах майбутніх спеціалістів (працівників) з питань охорони праці.

Підготовка студентів вищих навчальних закладів усіх напрямів освіти стосовно питань правового забезпечення соціально-виробничої діяльності, організації охорони праці, організаційно-правового забезпечення належних культурно-побутових, санітарно-гігієнічних та безпечних умов праці, здорового способу життя та нормального психологічного клімату в трудовому колективі повинна здійснюватися при вивченні дисципліни «Охорона праці». Вивчення цього курсу ставить за мету вирішення подвійного завдання:

1) оволодіння питаннями правового забезпечення соціально-виробничої діяльності, організації охорони праці, організаційно-правового забезпечення належних культурно-побутових, санітарно-гігієнічних та безпечних умов праці, здорового способу життя та нормального психологічного клімату в трудовому колективі;

2) оволодіння загальним підходом до питань охорони праці для того, щоб уміти узагальнювати та структурувати знання з охорони праці, як вже набуті, так і ті, що будуть набуті при вивченні інших навчальних дисциплін та практичним досвідом.

Вивчення курсу «Охорона праці» базується на знаннях, набутих при вивченні нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» та інших дисциплін - загальноосвітніх (математика, фізика, хімія), соціально-правових та економічних (трудове право, соціологія, економіка, організація і планування виробництва), медичних (гігієна, санітарія, токсикологія, фізіологія, психологія), загально-технічних та спеціальних (опір матеріалів, електротехніка, технологія та устаткування виробництва та ін.).

Охорона праці як наука належить до комплексу наукових дисциплін, що вивчають людину в процесі праці, таких, як наукова організація праці, ергономіка, інженерна психологія, технічна естетика. Ці дисципліни мають єдину мету - сприяти підвищенню продуктивності праці, зменшенню впливу на людину несприятливих чинників виробничого середовища, збереженню здоров'я працівників, підходячи до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях.

Важливою складовою частиною охорони праці є законодавство та її нормативно-правова база.

Методологічною основою курсу «Охорона праці» є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва, навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів та виникнення можливих аварійних ситуацій.

На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, створення здорових і безпечних умов праці.

Мета курсу «Охорона праці» – дати майбутнім фахівцям теоретичні та практичні знання, необхідні для створення безпечних та нешкідливих умов діяльності на виробництві, що відповідають сучасним вимогам екології та безпеки для прогнозування та усунення надзвичайних обставин.

Програмою дисципліни передбачено вивчення наукових проблем взаємодії людини з техносферою, формування знань, умінь та навичок з вирішення проблем безпеки життя і діяльності людини в умовах сучасного виробництва й оточуючого середовища.

Курс «Охорона праці» складається з 4-х частин:

- Законодавчі акти та організаційні основи з охорони праці;

- Виробнича санітарія;

- Техніка безпеки;

- Пожежна безпека.

У першому розділі ми розглянемо комплекс організаційно-правових заходів по попередженню травматизму та захворювання.

У другому розділі – вивчається система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів, які попереджають вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів: шуму, пилу, газів, опромінення і т.д.

У третьому розділі – вивчається система організаційних та технічних заходів та засобів, які запобігають впливу на працюючих небезпечних факторів, які призводять до травм.

У четвертому розділі – вивчаються протипожежні заходи і засоби, які повинні забезпечити безпеку праці та майно виробництва.

При переході до ринку докорінно зменшилася мотивація діяльності з охорони праці. Основним обов’язком керівника підприємства стає створення такої організації виробництва за якої досягатиметься найбільший прибуток. Кожен нещасний випадок на виробництві означатиме для підприємства серйозну моральну й екологічну втрату.

Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці є важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової конкуренції. Керівник підприємства повинен створювати безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг.

3.Основні напрямки формування безпечних умов праці

Поняття про небезпеку, небезпечну умову, дію та ситуацію, Н.В., професійні захворювання, аварію та катастрофу.

У процесі трудової діяльності людина (суб’єкт праці) за допомогою певних знарядь (машин, інструментів, пристроїв) діє на предмет праці в умовах існуючого середовища.

Залежно від характеру праці на людину можуть впливати різні середовища: механічні, хімічні, теплові, електричні, електромагнітні, радіаційні, біологічні та інші. Організм людини здатний переносити без наслідків такі дії лише якщо вони не перевищують певних рівень і тривалості. За межами цих рівень і тривалості виникає пошкодження організму, яке при досягненні певного ступеня кваліфікується як нещасний випадок, травма.

Безпосереднім джерелом таких пошкоджень може бути будь-який з компонентів праці.

Серед різних факторів виробництва, які можуть спричинити певні дії на людину виділяють шкідливі й небезпечні виробничі фактори.

Небезпечний виробничий фактор (НПАОП 12.0.002 - 80) – це такий факт дія якого на працюючого у певних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.

Будь-який шкідливий або небезпечний виробничий фактор може діяти на людину лише при певних умовах.

Виробнича небезпека – стан виробництва (умови праці, стан обладнання, робочого місця тощо), при якому існує можливість (ймовірність) дії небезпечного виробничого фактору з пошкодженням здоров’я (або загибелі) людини.

Небезпечна зона (НПАОП 12.0.02-80) – це простір у якому можлива дія на працівника небезпечного і (або) шкідливого виробничого фактора.

Небезпечна дія – це така дія оператора (працюючого), яка суперечить (не відповідає) науково обґрунтованим нормам професійної поведінки при виконанні конкретного виробничого завдання.

Небезпечні обставини розкривають дії, стан чи ознаки небезпечного фактора і обставину, при якій він діяв на людину.

Небезпечні умови можуть визначатися недоліками конструкцій машин, технологічні обладнання і процесів, низьким рівнем організації виробництва (неефективність або відсутність необхідного контролю, низький професійний рівень працюючих, підготовка їх з О.П.) недостатня надійність виробничого обладнання.

Небезпечні ситуації:

Після допущення небезпечних дій, виникає реальна загроза травмування, таку загрозу можна назвати небезпечною ситуацією, що виникає при збіганні умов і обставин.

Небезпечна ситуація може мати конкретне визначення: аварійна ситуація травмонебезпечна ситуація, критична або катастрофічна ситуація.

Наслідками цих явищ відповідно є:

Аварія – пошкодження, вихід з ладу машин, агрегату, апарата.

Катастрофа – несподіване лихо, подія, що спричиняє тяжкі наслідки, руйнування.

Факт пошкодження здоров’я (випадок) людини від дії небезпечного фактора кваліфікується як нещасний випадок.

Нещасний випадок на виробництві – це випадок дії на працюючого небезпечного виробничого фактора при виконані ним трудових обов’язків або завдання керівника робіт.

Травма – це пошкодження анатомічної цілості організму будь-яким небезпечним фактором.

Травматизм – сукупність травм, які повторюються у тих чи інших контингентів населення відповідно до побутових, виробничих, спортивних чи інших обставин.

Захист працівників від дії небезпечних виробничих факторів.

Шляхи забезпечення виробничої безпеки

Попередження прояву негативних факторів – конструкторські рішення направлені на створення безпечного обладнання та технологічних процесів.

Захист від дії негативних факторів – комплекс заходів, які направлені на усунення або суттєве зменшення дії негативних виробничих факторів

Безпека виробничого процесу – здатність виробничого процесу зберігати відповідність вимогам безпеки праці за умов, що встановлені нормативно-технічною документацією.

Безпека виробничого процесу – процесу досягається відповідним обґрунтованим вибором: технологічних процесів, робочих операцій та порядку обслуговування обладнання; виробничих приміщень та зовнішніх площадок;обладнання та умов його розміщення; способів зберігання і транспортування сировини, напоїв фабрикатів та готової продукції;засобів захисту працівників.

Принципи безпеки техніки та технічних систем були вироблені в кінці 19 століття і з тих пір використовується при конструюванні та експлуатації різного обладнання. Але оскільки досягнення ідеальної безпеки (або 100%) неможливо, то потрібні науково обґрунтовані методики розрахунки досягнення безпеки, які поки що не розроблені.

При експлуатації технічних систем існує багато факторів, які роблять вплив на безпеку поведінки людини.

До них відносяться:

1. Професійна придатність та підготовка оператора;

2. Психологічні характеристики людини такі як, робота органів чуття, швидкість та якість логічних операцій мозку. Рефлекторно-м’язові рухи;

3. Режим праці:

нормальний,

форсований,

паталогічний;

4. Важкість та напруженість праці;

5. Монотонність праці;

6. Умови навколишнього середовища;

7. Ергономічні параметри системи.

Висновок: всі фактори впливу знаходяться в постійному змінені застосування до характеристики їх властивостей безпеки.

Поняття про небезпеку, небезпечну умову, дію та ситуацію

Поняття про Н.В., професійні захворювання, аварію. Вибух та катастрофу.

Небезпека – це процес, подія чи явище при впливі на людину може викликати негативні наслідки (травму, аварію, смерть...)

Безпека – це сукупність знань та правил поведінки, що забезпечують здоров’я, довголіття, розкриття творчого потенціалу людини, забезпечують оптимальні умови існування людині.

Для того щоб запобігти прояву небезпек необхідно:

1. Ідентифікація небезпек – розпізнавання небезпек з вказанням їх кількісних характеристик та координат (х,у,z,t).

2. Передбачення прояву небезпек на основі теорії ймовірності та статистичних даних.

3. Досягнення прийнятого рівня проявлення небезпек. R = 10-6

4. Попередження та ліквідація негативних наслідків надзвичайних ситуацій.

5. Розробка та систематизація норм, правил, інструкцій в різних сферах діяльності.

Небезпека – явища, інформація, процеси, об’єкти, які можуть викликати небажані наслідки.

Завдання О.П. це вивчення виявлення всіх можливих потенційних небезпек та забезпечення таких умов, при яких вони не реалізуються.

Потенційна (прихована) небезпека проявляється за певних, часто високо передбачуваних умов і реалізується у формі травм, професійних захворювань, аварій, надзвичайних ситуацій.

Таксономія небезпек – класифікація та систематизація явищ, процесів, об’єктів, інформації, які здатні завдати шкоди.

Небезпека кваліфікується за:

- походженням – часом проявлення

- сферою проявлення – структурою

- локалізацією – характером дії на (оператора) людину

- шкодою

- наслідками

Ідентифікація небезпеки – знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки.

Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Кількісна оцінка небезпеки називається – ризиком.

Ризик – це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпек до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.

За статистичним методом ризик обчислюється за формулою:

Де - ризик за певний період часу, - кількість фактичних проявів небезпеки (травм, аварій, катастроф). – теоретична можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи об’єкта.

Прийнятний ризик – це нормований ризик у світовій практиці (10-6).

Прийнятний ризик – це певний компроміс між рівнем безпеки та можливістю її досягнення.

Безпека – такий стан, при якому з певною вірогідністю (ризиком) включається реалізація потенційних небезпек.

Забезпечення безпеки – складний процес, в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.

Законодавчі принципи - закріплені законом правила, що забезпечують прийнятний рівень безпеки.

Орієнтуючі принципи - основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і служать методологічною та інформаційною базою.

Технічні принципи спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів.

Управлінськими називаються принципи, які визначають взаємозв’язок і відносини між окремими стадіями і етапами процесу забезпечення безпеки. До них належать: плановість, контроль, управління, зворотний зв’язок, підбір кадрів, відповідальність.

До організаційних належать принципи, за допомогою яких реалізуються положення із залученням науково обґрунтованих рішень. Це принципи несумісності, ергономічності, раціональної організації

4. Система «людина – машина - навколишнє середовище» та її основні характеристики

Найбільш типовою для сільськогосподарського виробництва є система:

«Людина – машина – виробниче середовище»: бо саме при застосуванні численних машинно-тракторних агрегатів («машина»), керованих людьми або людиною («людина») у певних умовах виробництва – конкретне поле, майданчик чи споруда, стан доріг, кліматичні умови тощо – («середовище») і виникають різні явища у вигляді відказів у функціонуваннях.

Для машин – це поломки, спрацювання відповідних деталей та механізмів, аварії тощо.

Для людей – відхилення фізичних, фізіологічних, психічних показників від норми, травмування, захворювання тощо.

Для середовища – бездоріжжя несприятливі умови, що виключають можливість виконувати певну технологію тощо.

Система «людина – машина» складається з людини-оператора і машини (технічних пристроїв), за допомогою якої оператор здійснює трудову діяльність і середовища.

Основою трудової діяльності людини-оператора є взаємодія з предметом праці, машиною і зовнішнім середовищем через інформаційну модель і органи управління.

За характером людської ланки СЛМ поділяються на:

- моносистеми – складаються з однієї людини та одною або кількох технічних

пристроїв.

- полісистеми – складаються з певного колективу людей і комплексу технічних пристроїв, з якими люди взаємодіють.

Діяльність людини – оператора, спрямована на досягнення встановленої перед СЛМ мети, складається з упорядкованої сукупності виконуваних дій. Саме таке дії людини є функціональними елементами її діяльності, яка має усвідомлену мету.

Ефективність роботи С-Л-М залежить від розподілу функцій між людиною машиною. Такі характеристики людини і машини, як 1)передбачення подій зовнішнього світу, 2) можливість вирішення не чітко сформульованих завдань, 3) розпізнавання ситуацій зовнішнього світу, 4) здатність орієнтуватися за часом та у просторі, 5) самоспостереження, 6) діапазон гнучкості способів переробки інформації, 7) спроможність працювати у не передбачуваних ситуаціях, тривалість роботи, чутливість, здатність до навчання, узагальнення та інші порівнюють між собою.

При порівнянні характеристик машини і людини враховують уміння людини об’єднувати різні сигнали в єдину структуру, що допомагає винайти найбільш економічні способи її переробки.

Здатність машин до сприйняття інформації методи переробки її, фіксовані. Крім, того надійність різних приладів і апаратури з високим рівнем автоматизації може швидко змінюватися в умовах експлуатації. Тому при проектуванні системи «людина-машина» необхідно передбачити додаткові функції, що їх виконуватиме машина.

Зараз велика увага приділяється безпеці праці, особливо забезпеченню підприємств та організацій засобами Індивідуального захисту (3І3), що відповідають вимогам нормативних документів. В окремих галузях промисловості з різних причин забезпеченість 3І3 працюючих становить менше ніж 50%. Їхня якість, надійність та захисні властивості у ряді випадків не відповідають вимогам стандартів, а також встановленим строкам зберігання та експлуатації.

Виробництвом 3І3 тепер займаються всі, починаючи від індивідуальних виробників і закінчуючи підприємствами різних форм власності, які не мають ні кваліфікованих спеціалістів, ні нор­мативних документів.

Навколишнє середовище – відноситься до підсистеми. Правомірність віднесення навколишнього середовища до підсистеми можна пояснити значним впливом його на інші підсистеми (людина, машина), а також на функціонування і здатність виконувати певні функції самою системою. Вихід з ладу підсистеми «середовище» для багатьох систем означає припинення функціонування самої системи.

Наприклад, у дощову погоду або за складних дорожніх умов припиняє роботу значна кількість машинно-тракторних агрегатів і транспортних засобів

Знаючи характеристику кожної підсистеми можемо вивчити вплив однієї або кількох підсистем на окрему підсистему і при подальших дослідженнях – визначити рівні надійності або небезпечності кожної з підсистеми. Це має важливе значення для розробки заходів щодо удосконалення таких систем.

Між підсистемами існують складні взаємовідносини. Так, на підсистему «людина» в процесі функціонування системи діють такі шкідливі виробничі фактори:

Машинні - шум

Вібрація

t повітря

забруднене повітря

технологічні – пил

пари

мікроорганізми

грунт

оброблюваний матеріал

застосування хімічних речовин

природні – t зовнішнього повітря

вологість

атмосферний тиск

сонячна радіація

внаслідок чого підсистема «людина» може вийти з ладу, так само, як і інші системи.

Для людини-оператора характерними є такі види відказів: захворювання, втрата працездатності внаслідок різних травм, психічних, фізіологічних розладів тощо.

При цьому вся система втрачає здатність нормально функціонувати.

На надійність функціонування системи аналогічно впливають й інші підсистеми.

Оптимізація системи Л-М-Н.С.

1. Вдосконалення санітарно-гігієнічних параметрів роб. середовища в трудному процесі (поліпшення t, загазованість., запиленість., відносно вологості)

2. Вдосконалення антропологічних властивостей людини та засобів виробництва. (розробка таких машин та механізмів, які б відповідали розмірам росту людини, рук, ніг)

3. Поліпшення дизайну робочих місць.

Виробничі небезпеки та шкідливості у тваринництві.

У виробничому процесі об’єднані праця людини, предмет праці і засоби праці. У тваринництві предмет праці особливий – це тварина.

Працівник, зайнятий у виробничому процесі тваринництва, не може обійтися без використання різних видів енергії, без використання машин, апаратів, інструментів.

У більшості технологічних операцій використовуються хімічні речовини. Окремі процеси проходять при підвищенні температури і тиску, супроводжуються вилученням шкідливих речовин.

Догляд за тваринами, профілактика захворювань та їх лікування, як і вище названі виробничі фактори, постійно несуть безпеку.

Такі небезпечні фактори можуть негативно вплинути на організм людини лише в певних умовах, тобто тоді коли людина попадає в небезпечну зону, при спілкуванні з хворими інфекційними або паразитарними хворобами тварин або при аваріях.

Для розв’язання питань профілактики травматизму та покращенню умов праці необхідно у кожному виробництві правильно оцінити потенційну небезпеку та шкідливості.

Вплив небезпечних та шкідливих виробничих факторів на людину призводять до погіршення її здоров’я та втрату працездатності.

Праця у галузі тваринництва відбувається в умовах, які відрізняються від праці с/г робітників.

Тому профілактика травматизму і захворювання повинна розроблятися на основі специфіки їх роботи.

Інтенсивний розвиток О.П. збігається з початком розвитку машинного виробництва, яке одночасно з полегшенням праці, підвищенням її продуктивності несло в собі небезпеку для життя і здоров’я працюючих.

5. Історичні етапи розвитку охорони праці

З початку ХІХ століття, коли на виробництві різко зросли аварійність, захворюваність і рівень травматизму, з’являються публікації вчених з різних питань О.П.

Ще в 1742 році російський вчений М.В.Ломоносов (1711-1765р.р.) у своїй роботі «Первые основания металлургии и рудных дел» проаналізував умови праці гірників, обґрунтував режими й принципи вентиляції шахт, розробив пристрої кріплення гірничих виробок, видалення води із шахт.

Так у 1847 році О.Н.Нікітін (1793-1853р.р.) видав книгу «Болезни робочих с указаним предохранительных мер», у якій вперше описав професійні захворювання близько 120 професій робітників.

Значний обсяг досліджень у галузі гігієни і охорони праці виконала група вчених під керівництвом професора Московського університету Ф.Ф. Ерисмана. Для цих досліджень характерною була соціальна спрямованість при вивченні умов праці і побуту робітників. Книга Ерисмана «Профессиональная гигиена или гигиена физического и умственного труда» – 1877р.

Значний внесок у розвиток О.П. зробив основоположник російської фізіології і наукової психології вчений фізіолог І.М.Сєченов (1829-1905р.р.) В «Очерках рабочих движений человека» виданий у 1904 р. він теоретично обґрунтував 8-годинну тривалість робочого дня, показав, що працездатність можна підтримувати на високому рівні за рахунок правильного встановлення режиму фізичних навантажень і відпочинку.

Втрати енергії у процесі роботи і дію на організм людини промислових отрут дослідив учений Г.В.Хлопін.

В.Я.Данилевський, Ні кольський зробили значний внесок у розвиток О.П., вивчивши причини виробничого травматизму і розробивши заходи з профілактики захворювань.

Академік Зеленський М.Д. (1861-1953р.р.) розробив конструкцію протигаза 1915 р., основні принципи роботи якого використовується і досі.

Відомо багато вчених, які своїми досягненнями в різних галузях науки вплинули на розвиток О.П. Зокрема, С.І.Вавилов (1891-1951р.р.) відкрив люмінісцентис освітлення, О.О.Сочинський створив ряд приладів для контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі.

Л.І.Медведь дослідив зниження шкідливості дії пестицидів і інших хімічних речовин на людей і навколишнє середовище.

Рекомендована література

1. Кодекс Законів про працю в Україні. – К., 1996.

2. Гряник Г.Н., Лехман С.Д. Охорона праці. К.: Урожай, 1994.

3. Лущенков В.П., Бутко Д.Л. Лехман С.Д. Виробнича санітарія. – К.: Урожай,

4. Лехман С.Д., Целинський В.П., Козирев С.М. та ін. Довідник з охорони праці

в сільському господарстві. – К.: Урожай, 1990.

5. Охорона праці (Законодавство. Організація роботи): Навч. посіб. / За заг. ред.

к.т.н., доц. І. П. Пістуна.–Львів: «Тріада плюс», 2010.– 648 с.

6. Закон України «Про охорону праці». Ж.«Охорона праці» № 1, 2003.

7. Основи охорони праці: Навчальний посібник/ за ред. Проф.Березуцького

В.В.-Х. Факт, 2005.-480с.

8. Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. –

Вид. 2-е, стереотипне. – Львів: Афіша, 2000. – 347с.

9. Запорожець О.І., Протоєрейський О.С., Франчук Г.М., Боровик І. М. Основи

охорони праці. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 264 с.

10. Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях:

Навчальний посібник – Суми. Видавництво «Довкілля», 2003, 390с

Дата добавления: 2014-01-07