Державне соціальне страхування

Відповідно до Конституції України, Закону України «Про охорону праці» та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 1999 р. було прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі людини на виробництві

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків і професійних захворювань власником або уповноваженим ним органом. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Працівники, а у відповідних випадках і члени їх сімей, забезпечуються в порядку державного соціального страхування:

1) допомогою у разі тимчасової непрацездатності, допомогою по вагітності, родах і догляду за дитиною до досягнення нею двох років;

2) допомогою з нагоди народження дитини, допомогою на поховання;

3) пенсіями по старості, інвалідності, у разі втрати годувальника, пенсіями за вислугу років для деяких категорій працівників.

Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися на санітарно-курортне лікування працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.

По тимчасовій непрацездатності сума виплати може дорівнювати повному заробітку.

До основних законодавчих актів про охорону праці слід віднести також «Основи законодавства України про охорону здоров'я», що регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонічного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на їхнє здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадкоємності. «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачають встановлення єдиних санітарно-гігієнічних вимог до організації виробничих та інших процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, устаткування, будинків та таких об'єктів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я людей (ст. 28); вимагають проведення обов'язкових медичних оглядів осіб певних категорій, в тому числі працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці (ст. 31); закладають правові основи медико-соціальної експертизи втрати працездатності (ст. 69).

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних та шкідливих факторів фізичної, хімічної та біологічної природи, присутніх в середовищі життєдіяльності людини, та їхньої державної реєстрації (ст. 9), вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій (ст. 15), гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщеннях (ст. 19), вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки (ст. 23) тощо.

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, що повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором (ст. 2).

Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох інших законодавчих актах України.

Глава 40 Цивільного кодексу України «Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди» регулює загальні підстави відшкодування шкоди і у т. ч. відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть працівника у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків.

Карний кодекс України містить розділ Х «Злочини проти виробництва», 271-275 статті якого встановлюють кримінальну відповідальність за порушення вимог охорони праці, які привели до ушкодження здоров'я або смерті працівника або створили ситуацію, що загрожує життю людей.

Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці регулюють інші національні законодавчі акти, міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку, підзаконні нормативні акти: Укази і розпорядження Президента України, рішення Уряду України, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної влади. На сьогодні кілька десятків міжнародних нормативних актів та договорів, до яких приєдналася Україна, а також більше сотні національних законів України безпосередньо стосуються або мають точки перетину із сферою охорони праці. Для регулювання окремих питань охорони праці у відповідності з Законом «Про охорону праці» діють майже 2000 підзаконних нормативних актів. Всі ці документи створюють єдине правове поле охорони праці в нашій країні

1.3 Державні нормативні акти з охорони праці. Поняття про стандарти, правила, інструкції, вимоги, норми

Нормативно-правовий акт - це офіційний документ компетентного органу державної влади, яким встановлюються загальнообов'язкові правила (норми).

Законом України «Про охорону праці» визначено, що нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

В Україні розробляються нормативні акти з охорони праці, які невдовзі повинні замінити систему стандартів безпеки праці, розроблену ще за часів СРСР, і які ще частково діють.

Система_стандартів_безпеки_праці (ССБП) є комплексом взаємозв'язаних стандартів, що містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Діючі ГОСТ мають п'ять класифікаційних груп, яким, відповідно, надано такий шифр (шифр підсистеми):

1. Організаційно-методичні стандарти – О

2. Стандарти вимог і норм по видах небезпечних і шкідливих виробничих факторів - 1.

3. Стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання – 2

4. Стандарти вимог безпеки до виробничих процесів – З

5. Стандарти вимог до засобів захисту працюючих – 4.

Умовні позначення мають такий вигляд, наприклад ГОСТ 12 1 005-88

ГОСТ - Государственный общесоюзный стандарт (у зв'язку з тим, що стандарти не перекладали українською мовою. вживається російська абревіатура), 12 - стандарти безпеки праці; 1 - шифр підсистеми, 005 - порядковий номер стандарту; 88 - рік затвердження або перегляду стандарта. Стандарти ССБП підсистем «0,2,3,4» можуть бути державними, галузевими і республіканськими, а підсистеми «О» також і стандартами підприємств (об'єднань). Галузеві і республіканські стандарти встановлюють вимоги, норми та правила відповідно до державних стандартів з урахуванням особливостей безпеки праці в галузі або республіці. Стандарти підсистеми «І», як правило, повинні бути державними В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці – НПАОП. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних акіїв з охорони праці Вони обов’язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами і установами, для яких розроблені.

НПАОП можуть бути міжгалузевими і міжгалузевими. Розробляються під керівництвом і за участю фахівців Держнаглядохоронпраці, Держатомнагляду, органів та закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та органів Державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС. охорони праці Затверджені державні нор­мативні акти про охорону праці (ДНАОП) включаються до Державного реєстру, який ведеться Держнаглядохоронпраці Державні нормативні акти з охорони праці кодуються.

Реєстр нормативних актів, що діють в Україні, виданий Держнаглядохорон праці виданий в 1998 році і постійно поповнюється.

Крім ГОСТ, ДНАОП та НПАОП в Україні діють санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги, що стосуються виробничої санітарії та гігієни праці, будівельні норми і правила (СНиП - строительные нормы и правила - застосовується російська абревіатура), де викладені вимоги до будівель та споруд залежмо від їх призначення і пожежної небезпеки.

Правило – це нормативний документ, в якому викладено заперечення або дозвіл на виконання якої набудь роботи або здійснення дії.

Правила розробляються міністерствами і відомствами для керівного складу (переглядаються кожні 5 років).

Інструкція – це нормативний документ, в якому вказується порядок і послідовність роботи.

Розробляються на основі правил, головним спеціалістом безпосередньо для працюючих. Може бути змінена, коли міняється технологія або обладнання.

Норма – нормативний документ, в якому контролюється який-небудь показник параметру (температура, тиск, вологість та ін.)

Вимоги - це нормативний документ в якому в категоричній формі викладається прохання обов’язкове до виконання, наприклад (категорично забороняється перевозити людей в автоскидах, тракторних причепах)

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі нормативно-правових актів і затверджують власні нормативні акти з охорони праці, що діють в межах даного підприємства, установи, організації. Нормативні акти підприємства конкретизують вимоги нормативно-правових актів і не можуть містити вимоги з охорони праці менші або слабкіші ніж ті, що містяться в державних нормах.

Компетенцією нормативних актів підприємства можуть бути:

· організація управління охороною праці на підприємстві;

· визначення обов'язків, прав та відповідальності служб і посадових осіб
за дотриманням функцій щодо охорони праці;

· забезпечення перспективного і поточного планування роботи щодо
поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, усунення причин травматизму професійних та виробничо обумовлених захворювань;

· організація лабораторних досліджень умов праці, атестація робочих
місць на відповідність чинним нормативам з охорони праці;

· внесення вимог нормативно-правових актів з охорони праці до технологічної і конструкторської документації, встановлення порядку проведення експертизи цієї документації щодо повноти викладення цих вимог;

· організація правильної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки (кранів, посудин, що працюють під тиском тощо);

· організація проведення інструктажів, навчання і перевірки знань працюючих з питань охорони праці, впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною небезпекою;

· встановлення правил безпечного виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних
майданчиках та робочих місцях;

· опрацювання, узгодження в установленому порядку та затвердження заходів щодо забезпечення безпеки працівників на певних роботах у разі відсутності в нормативно-правових актах з охорони праці конкретних вимог;

· визначення заходів щодо пожежної безпеки;

· організація забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, а також лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою підсоленою водою тощо;

· організація проведення попереднього (при влаштуванні на роботу) і
періодичних медичних оглядів працівників певних категорій;

· встановлення порядку ознайомлення працівника, з яким укладається
трудова угода, з умовами праці на підприємстві, можливістю шкідливого
впливу на здоров'я, пільгами та компенсаціями за роботу в шкідливих умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору;

· визначення порядку інформування працюючих про зміни в норматив
них актах протягом дії трудового договору.

Визначений перелік не є повним, а власник може затверджувати нормативні акти про охорону праці, що виникають із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства.

Для опрацювання, узгодження, затвердження нормативних актів підприємства за наказом власника створюється комісія чи робоча група, визначаються терміни, виконавці та керівники. Розробляється план опрацювання нормативного акту, який затверджується власником. Проект нормативного акту підприємства про охорону праці узгоджується зі службою охорони праці цього підприємства та юрисконсультами, з іншими зацікавленими службами, профспілками. Реєстрація та облік нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, здійснюються у порядку, встановленому власником, якщо інше не передбачено законодавством.

2. Дія та направленість законодавства України з ОП

Найважливіші надбання Закону України «Про охорону праці»:

— встановлення норм прямої дії щодо порядку організації охорони праці безпосередньо на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, чітке визначення функцій, обов’язків, прав, відповідальності і конкретних посадових осіб та працівників, забезпечено визначення законом основоположних складових частин системи управління охороною праці на виробничому рівні;

— зміцнення позиції та підтвердження вагомого статуту служб охорони праці щодо прав і повноважень працівників цих служб їх підпорядкування безпосередньо керівнику та прирівнення до основних виробничо-технічних служб підприємства, необхідність створення служб охорони праці як на підприємствах, так і в усіх органах управління, включаючи місцеві державні адміністрації;

— визначення вагомого місця та ролі колективного договору підприємства у вирішенні завдань охорони праці, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників;

— встановлення порядку створення в Україні власної нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища згідно з вимогами сьогодення, із врахуванням ринкових перетворень та необхідності забезпечення єдиних державних нормативів з охорони праці на рівні не нижчому від міжнародних стандартів;

— визначення курсу на забезпечення безперервного якісного навчання населення з питань безпечної життєдіяльності та охорони праці, впровадження у всіх навчальних закладах системи освіти відповідної дисципліни;

започаткування підготовки спеціалістів з охорони праці у технічних вузах країни;

— поширення принципів демократизму і гласності на сферу охорони праці, закріплення за відповідними посадовими особами всіх рівнів та власниками підприємств обов’язків щодо надання населенню країни або відповідного регіону вичерпної інформації про стан умов і безпеки праці, причини аварій, нещасних випадків, професійних захворювань та про вжиті профілактичні заходи;

— забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань у роботі щодо поліпшення охорони праці, створення можливостей для застосування ряду нових громадських інститутів: комісій з охорони праці підприємства, уповноважених трудового колективу з цих питань тощо.

Національна програма поліпшення стану охорони праці

Національна програма передбачає комплексне розв’язання проблеми охорони праці, забезпечення пріоритету здоров’я працівників, їх соціального захисту, створення належних безпечних і здорових умов праці на виробництві.

Передбачені програмою заходи спрямовані на поступове приведення національного законодавства у відповідність до актів законодавства Європейського Союзу.

Фінансування Національної програми здійснюється за рахунок коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Державного бюджету та інших джерел. Організаційне забезпечення виконання Національної програми здійснюється держнаглядом охорони праці.

I розділ «Організаційні заходи»

Передбачає проведення атестації робочих місць з небезпечними та шкідливими умовами (2005 р.).

Створення органів сертифікації та випробувальних лабораторій (2003 р.), оснащення випробувальних лабораторій центральних санепідемстанцій та Національного науково-дослідного інституту охорони праці новими приладами та устаткуванням (2003 р.), створення національного реєстру канцерогенно небезпечних підприємств, цехів та професій (2003 р.).

II розділ «Пріоритетні науково-технічні дослідження і розробки з охорони праці»

III розділ «Нормативно-правове забезпечення охорони праці»

Передбачає проведення нормативно-правових актів з питань охорони праці у відповідність до вимог Європейського Союзу (2005 р), а також аналіз законодавства з цих питань на відповідність сучасним принципам державної політики з урахуванням вимог відповідних європейських норм (2002 р.)

IV розділ «Забезпечення працівників засобами колективного захисту та контролю виробничого середовища».

V «Інформаційне забезпечення охорони праці»

VI «Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці»

Рекомендована література

1. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. (Із змінами від 21.10.2002).

2. Законодавство України про охорону праці. Збірник нормативних документів. - К: Держнаглядохоронпраці. Основа, 1995.

3. Кодекс Законів про працю в Україні. (Із змінами від 06.02.2003)

4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 р. №1105.

5. Гряник Г.Н., Лехман С.Д. Охорона праці. К.: Урожай, 1994.

6. Лущенков В.П., Бутко Д.Л. Лехман С.Д. Виробнича санітарія. – К.: Урожай, 1996

7. Лехман С.Д., Целинський В.П., Козирев С.М. та ін. Довідник з охорони праці в сільському господарстві. – К.: Урожай, 1990.

8. Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посіб. – 4-те вид., допов. і перероб. – К.: Університет «Україна», 2009. – 295 с

9. Основи охорони праці:. /В.В. Березуцький, Т.С. Бондаренко, Г.Г.Валенко та ін.; за ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.:Факт, 2005. – 480 с.

Дата добавления: 2014-01-07