Лекція № 4. Тема лекції: Основи фізіології , гігієни праці та виробничої санітарії

Тема лекції: Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії. Загальні положення.

1.План лекції:

1. Фізіологія праці. Визначення цілі та завдання виробничої санітарії.

2. Загальна характеристика виробничих факторів робочої зони.

3. Характеристика шкідливостей в робочих зонах, їх дія на організм

людини.

1. Фізіологія праці Визначення цілі та завдання виробничої санітарії.

Фізіологія праці - це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму людини в процесі різних форм трудової діяльності та розробляє найбільш сприятливі режими праці і відпочинку. Поняття діяльності нерозривно пов'язано як з ідейними явищами (ціль, план, інтерес і т. д.), так і трудовими рухами. В основі діяльності людини лежать фізіологічні і біохімічні процеси, що протікають в організмі, і, насамперед, у корі головного мозку. Вивчення трудової діяльності передбачає визначення фізіологічного змісту праці (фізичне навантаження; нервова й емоційна напруженість; ритм, темп і монотонність роботи, обсяги інформації що отримується і переробляється). Ці дані дозволяють визначити навантаження на організм під час роботи і розробити раціональні режими праці та відпочинку, раціональну організацію робочого місця, провести професійний відбір і таким чином забезпечити оптимальну працездатність людини на протязі тривалого часу.

Гігієна праці — галузь медичних знань, що вивчає взаємозв'язок і взаємодії працівника і виробничого колективу із зовнішнім середовищем і розробляє норми і практичні заходи щодо оздоровлення умов праці.

В основу вивчення зовнішнього середовища гігієни праці встановлений принцип єдності середовища і організму. Гігієна праці з цією метою розробляє наукові санітарно-профілактичні основи, направлені на створення найсприятливіших умов праці і забезпечення високого рівня стану здоров'я і працездатності працюючих. Вона ставить свою за мету не лікування хворого, а попередження захворювань. Тому об'єктом уваги в гігієні є здорова людина.

Виробнича діяльність людини протікає при взаємодії виробничого середовища і його організму. Люди змінюють, пристосовують виробниче середовище до своїх потреб, виробниче середовище у відповідь надає на працюючих ту або іншу дію залежно від гігієнічних умов праці (параметри повітря, його склад, забруднення пилом, вуглекислотою, аміаком, водяними парами і мікробними тілами), особливостей технологічного процесу, характеру трудового процесу (робочої пози, ступені емоційної і нервово-м'язової напруги і т. д.) і інших чинників виробничої обстановки. Людині для нормального функціонування необхідні певні зовнішні умови.

При невиконанні гігієнічних і санітарно-технічних вимог до виробництва організм працюючих піддається дії різних несприятливих виробничих чин-ників, які прямо або побічно можуть служити причиною порушення працездатності і здоров'я працюючих. Такі несприятливі чинники виробничого середовища і трудового процесу називаються виробничими шкідливостями. Для зручності вивчення всі несприятливі виробничі чинники по своєму природному єству прийнято підрозділяти на три групи: метеорологічні, технологічні і психофізіологічні.

Санітарія - це сукупність практичних заходів, спрямованих на оздоровлення середовища, що оточує людину.

Виробнича санітарія - це галузь санітарії, спрямована на впровадження комплексу санітарно оздоровчих заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці.

Виробнича санітарія –це система організаційних, гігієнічних та санітарно-технічних заходів та засобів, які попереджують дію шкідливих факторів виробництва на працівника.

Загальним завданням виробничої санітарії є створення здорових та безпечних умов праці на підставі встановлених допустимими концентраціями виробничих шкідливостей.

Основними питаннями виробничої санітарії є:

1. Розробка способів усунення тих елементів технологічного процесу і виробничого устаткування, які можуть робити шкідливий вплив на здоров'я працюючих;

2. Розробка заходів щодо санітарно-технічної охорони праці, особистої гігієни працюючих і здорового режиму праці;

3. Попередження професійних захворювань і отруєнь;

4. Створення наукових передумов для трудового законодавства.

Успішне рішення цих задач в умовах сільськогосподарської галузі тваринництва сприяє створенню здорових умов праці, підвищенню загального рівня здоров'я і зростанню продуктивності праці.

2. Загальна характеристика виробничих факторів робочої зони.

Усі небезпечні і шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізичні.

Робочою зоною є простір висотою до 2 м над рівнем ґрунту або площадки, на якій розміщено місце постійного або тимчасового перебування працюючого.

Під постійним розуміють місце, на якому працюючий знаходиться більшу частину (понад 50 % або більше 2 годин безперервно) свого робочого часу.

За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки.

Гранично - допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин – це такі їх концентрації у повітрі робочої зони, які при щоденній роботі у віддалені строки життя сучасного й наступного поколінь не можуть спричинити захворювань чи змін у стані здоров’я, виявлених сучасними методами досліджень.

Згідно ГОСТу 12.1.005.88 “ССБТ. Воздух робочей зони. Общин санитарно-гигиенические требования” Існує більш 700 речовин, для котрих встановлені ГДК.

Для локалізації шкідливостей санітарними нормами СН 245-71 передбачено 5 санітарно - захисних зон, тобто просторі в якому повністю локалізується або зводяться до мінімуму шкідливості.

Основні параметри виробничої санітарії:

- мікроклімат;

- запиленість та загазованість;

- рівень шуму, вібрації;

- освітленість.

Мікроклімат – це клімат внутрішнього середовища цього приміщення, який визначається дією на організм людини температури, вологості та швидкості руху повітря, а також температури навколишніх предметів.

Людина під час праці витрачає енергію, яку накопичив її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів оточуючого середовища і, в першу чергу, від стану повітря в приміщенні. Стан повітря робочої зони в виробничому приміщенні називають мікрокліматом або метеорологічними умовами.

Мікроклімат або метеорологічні умови виробничих приміщень визначаються за такими параметрами:

- температурою повітря в приміщенні, С;

- відносною вологістю повітря, %;

- рухливістю повітря, м/с;

- тепловим випромінюванням, Вт/м³.

Всі ці параметри поодинці, а також у комплексі впливають на фізіологічну функцію організму - його терморегуляцію і визнача­ють самопочуття. Температура людського тіла повинна залишатися постійною у межах 36-37°С незалежно від умов праці.

Тому при зміні зовнішніх умов середовища терморегуляція в організмі людини відбувається за рахунок посилення або послаблення фізіологічних процесів, що обумовлюють теплоутворення в організмі, а також впливають на тепловіддачу тіла людини в оточуюче середовище. Тепло відводиться від тіла людини випромінюванням, конвекцією та випаровуванням вологи. При температурі повітря нижчої за температуру шкіри людини втрати тепла організ­мом відбуваються, переважно, за рахунок конвекційного і радіаційного переносу тепла. Якщо температура поверхні тіла дорівнює температурі оточуючого повітря або вища за неї, то тепловтрати тіла відбуваються лише за рахунок випаровування вологи.

Вологість повітря впливає на теплообмін, переважно, на віддачу тепла випаровуванням. Середній рівень відносної вологості 40-60% відповідає умовам метеорологічного комфорту при спокої, або при дуже легкій фізичній праці.

Розподіляють оптимальні і допустимі мікрокліматичні умови.

Оптимальні мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану реакції терморегулювання.

Допустимі мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину можуть викликати напруження реакції терморегуляції, що швидко проходять; при цьому пошкодження і порушення стану здоров’я не викликають.

В залежності від умов праці та навантаженню розподіляють 3 категорії робіт:

- легкі

- середньої важкості

- важки роботи

Таблиця 1.

Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (ГОСТ 12.1.005-88)

Категорія робіт	Характеристика робіт	Енерговитрати
І - легка	роботи, що виконуються сидячи, стоячи, або пов'язані з ходьбою, але не потребують систематичного напруження або піднімання та перенесення вантажів	до 150 ккал/гол (174Дж/с)
ІІа-середньої важкості	роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходьбою, але не потребують перенесення вантажів	від 151 до 200 ккал/год (175-232 Дж/с)
ІІб	роботи, пов'язані з ходьбою і перенесенням вантажів вагою до 1 0 кг	від 201 до 250 ккал/год (233-290 Дж/с)
III - важка	роботи, пов'язані з перенесенням вантажів вагою понад 10 кг і систематичним напруженням	більше 250 ккал/год (290 Дж/с)

При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється ІІ;І два періоди:

- холодний період - тоді, коли середньодобова температура 11.1 відкритому

повітрі нижча за +10°С;

- теплий період - коли середньодобова температура зовні приміщення

становить +10°С і вище.

Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для при мішень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнай І пі що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.

Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робі І. що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтери конструкторські бюро та ін.).

Розпізнають УІ класів умов праці:

І – ІІ – оптимальні умови (пільг нема);

ІІІ – ІУ – допустимі умови (додаткова відпустка, харчування);

У – УІ – дискомфортні (пільги до заробітної плати, скорочений робочий час, скорочений термін виходу на пенсію).

Таблиця 2.

Дата добавления: 2014-01-07