Рішення міжнародних організацій та міжнародних судів та їх значення як джерел міжнародного економічного права

У сучасних державах, включаючи Україну, сфера суспільних відносин, регульованих правовими звичаями, помітно мала й обмежена, на відміну від сфери дії законодавства.

Правовий прецедент - це рішення державного органу (су­дового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.

Види правових прецедентів: а) судовий; б) адміністратив­ний.

Розходження цих прецедентів пов'язане з існуванням у меха­нізмі держави судових і адміністративних органів.

У ряді сучасних держав судовий прецедент займає помітне місце серед джерел (форм) права. До числа таких держав на­самперед ставляться Англія (батьківщина правового прецеден­ту) і СІЛА, однак правила й межі дії судового прецеденту в цих країнах неоднакові.

В Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворчих органів. Видання в Україні збірників з рішеннями конкретних юридичних справ вищими судовими інстанціями служать орієнтиром правиль­ного розуміння й однакового застосування норм матеріального й процесуального права.

В радянському, а потім в українському правознавстві (як в загальній теорії права, так і в галузевих юридичних науках), до­вгий час панувала точка зору, згідно з якою судовий прецедент не міг бути віднесений до джерел права. Крім того, за радянських часів студентів ще на студентський лаві переконували, що тільки в країнах англо-американської правової системи, тобто, в краї­нах загального права, судовий прецедент офіційно визнається джерелом права. В країнах же романо-германської правової сім! основним джерелом права є нормативний акт.

Сучасне порівняльне правознавство навряд чи дозволить нам погодитися з правильністю цього переконання. В Німеччині, Франції, Нідерландах, Швейцарії - по суті в усіх розвинутих країнах континентальної правової традиції - якщо не в самому тексті закону, то принаймні в сучасній правовій доктрині, ніхто не заперечуватиме правотворчу роль судів. Таке заперечення, а точніше ігнорування судової практики як джерела права, було б, з одного боку, елементарно безграмотним (хоча б в контексті встановлених повноважень Суду Європейського Союзу), а з ін­шого - могло б бути сприйнято, як дурний тон по відношенню до тих судів, які протягом останніх століть створювали право в зазначених країнах.

Сучасне континентальне право країн, на які Україна тради­ційно орієнтується в своєму правовому розвитку, - це не тільки і не стільки кодекси і закони, скільки сотні та тисячі рішень судів різноманітних інстанцій, які стали результатом аналізу обставин конкретних справ, аргументів, покладених в основу попередніх рішень, а іноді й досить вільного та сміливого тлумачення норм кодексів (законів).

Якщо ж розглядати введення прецеденту в ідеалі, то для того, щоб він зміг «прижитися» в нашій країні, потрібно:

- законодавчо закріпити за судами правотворчу функцію;

- створити і затвердити відповідну процедуру, яка спри­ятиме швидкому закріпленню судових рішень в якості пре­цеденту;

- створити орган-фільтр, який би скасовував прецеденти, які не відповідають (або перестали відповідати) реаліям сус­пільного життя.

Питання для самоконтролю

1.Що таке джерело міжнародного економічного права?

2.Які джерела міжнародного економічного права вам відомі?

3.Назвіть ознаки міжнародного економічного договору.

4.Яке місце міжнародного звичаю в системі джерел міжнародного економічного права?

5.Які звичаї ділового обороту вам відомі?

6. Охарактеризуйте прецедент як джерело міжнародного еко­номічного права.

7. Яка юридична сила рішень міжнародних економічних ор­ганізацій?

8. Як Ви розумієте поняття «мовчазна згода»?

Дата добавления: 2014-01-07