Обладнання для забивання паль

Обладнання і допоміжні пристрої значною мірою визначаються потужністю та типом використовуваних молотів, які, в свою чергу, залежать від маси і довжини палі. Потужність молота повинна бути достатньою для подолання опору грунту і досягнення необхідної глибини заглиблення із забезпеченням проектної несучої здатності палі.

Тип і маса молота значною мірою визначається грунтовими умовами, видом енергії, наявної на будівництві, і необхідною продуктивністю забивання паль. Пароповітряні молоти одиночної дії, як правило, використовуються для заглиблення паль у щільні грунти, коли молоти інших систем застосовувати не можна. Недолік пароповітряних молотів - невелика кількість ударів за одиницю часу, тобто мала продуктивність. При нечастих ударах щоразу долається інерція як палі, так і грунту, у зв'язку з чим потрібне збільшення маси падаючої частини молота. Потужні удари важкого молота значно стрясають навколишній грунт; головки паль необхідно надійно захищати від руйнування.

Перевагою молотів подвійної дії в порівнянні з молотами одиничної дії - велика кількість ударів в хвилину, що забезпечує постійний рух забивання палі і тим самим перешкоджає засмоктування в'язких грунтів. При таких молотах помітно підвищується продуктивність забивання, а крім того, вони створюють велику енергію удару, мають менші розміри і компактніші. Їх можна використовувати для висмикування паль і шпунтів, а герметичність дозволяє працювати і під водою. Загальний недолік пароповітряних молотів - це необхідність в спеціальній паросиловій установці, що збільшує громіздкість устаткування і вартість робіт.

Найбільш економічні дизельні трубкові молоти через незначні витрати дешевих сортів пального, транспортабельності і високій продуктивності при порівняно щільних грунтах. Використання дизельних молотів в слабких грунтах, особливо для забивання паль невеликого поперечного розміру, малоефективне, тому що через малий опір палі не відбувається займання пального в циліндрі.

Для занурення паль в незв'язні, піщані і супіщані грунти і при наявності на будівництві електричної енергії рекомендуються віброзанурювачі. У зв'язних і щільних глинистих грунтах віброзанурення паль малоефективне.

Копри призначають відповідно до прийнятого типу молота. Для молотів одиночної дії зазвичай застосовують універсальні копри (табл. 5.1 і 5.2). При роботі молотами подвійної дії можна використовувати як копри, так і кран. Крани особливо доцільні, якщо з їх допомогою занурювати палі через напрямляючі каркаси.

Висота копра і розміри навісних стріл залежать від довжини забитих паль і типу молота. При забиванні паль з високих підмосток або ж на воді висота копра може бути менше довжини паль. У всіх випадках необхідно, щоб паля, встановлена ​на грунт, вільно вміщалася під молотом, піднятим на граничну висоту.

Таблиця 5.1

Параметр	Тип копра
С-995	С-908	СП-56	СП-5Я
Максимальна довжина палі, м
Вантажопідйомність копра, т
Робочий ухил стріли копра:				1: 8
вперед	1: 8	1: 8	1: 8
назад	1:3	1: 3	1: 3	1:3
Кут повороту платформи, град
Маса платформи з противагою, т	41,9	57,9
Те же, без противаги, т	21,0	23,0
Максимальна маса палі, т
Тип молота	С-996	С-1047	СП-54	СП-54
Маса ударної частини молота, кг	1 800	2 500	5 000	5 000
Повна маса молота, кг	4 300	6 500	13 000	13 000
Ширина колії, м	4,5	4,5	5,0	5,0

Таблиця 5.2

Параметр навісного кранового обладнання	Максимальна довжна палі, м
Маса палі, т	2,5			6,5
Вантажопідйомність навісного обладнання, т
Маса навісного обладнання, т	3,8			12 9
Маса базової маши­ни, т	20,5	20,2	31,9	61,0
Робочий ухил стріли:
Вперед	1: 10	1: 4	1: 4	1: 8
Назад	1: 10	1: 4	1: 4	1. 3
Кут повороту базової машини, град
Тип молота	С-996	С-996	С-949	С-954
Маса ударної частини молота, кг	1 800	1 800	2 500	3 500
Повна маса молота, кг	3 700	3 700	5 100	7 300
Тип базової машини	Екскаватор	Автокран	Автокран	Екскаватор
Э 652	К-162	К-25 5	Э-1602С

Копри та крани встановлюють на плавучі засоби згідно проекту, що враховує необхідну стійкість плавсистеми, а також надійність установки і закріплення механізмів.
Напрямляючі каркаси для забивання паль (рис. 5.3) є жорсткою просторовою конструкцією з декількох горизонтальних рам, розташованих по висоті в різних рівнях і пов'язаних вертикальними стійками і діагональвими стиками. Відстань між горизонтальними рамами назначають з урахуванням конструктивних особливостей споруджується опори і глибини води, але не менше 3 м. У рамах встановлюють осередки, розміри яких відповідають розмірам паль, що пропускаються через них. Усередині осередків закріплюють вертикальні напрямні бруси перерізом не менше 12x12 см, довжиною не менше 4 м для вертикальних паль і б м для похилих. Круговий зазор в світлі між брусами і занурюваної палею повинен бути 2-3 см. Каркаси виготовляють як дерев'яні, так і сталеві.

Рис. 5.3. Боковий вигляд і план каркасу: 1 - вертикальні елементи;

2 - горизонтальні елементи, 3 - палі

Дата добавления: 2014-01-07