Технології лобіювання та тиску на політичну владу

Регуляція масової політичної поведінки

Психологічна війна в політиці та основні прийоми її ведення

Довіра до джерела як проблема політичної комунікації

Обмеження та протидія політичним маніпуляціям

Популізм і лобіювання як політичні технології

КОМУНІКАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СФЕРІ ПОЛІТИКИ

Лекція 6

Питання:

· Основні різновиди політичних іміджів

· Види та засоби політичної реклами

· Основні методи та засоби створення політичного іміджу

· Теоретичні засади політичної іміджелогії

· Сутність та різновиди політичної пропаганди та агітації

· Міфотворчість як знаряддя політичного маніпулювання

· Сутність та функції політичного маніпулювання

· Роль засобів масової інформації у політичних кампаніях

· Специфіка масової політичної поведінки в політиці

· Політичний ритуал як складова частина політичного життя

· Сутність та функції політичної символіки

· Основні різновиди політичної символіки

1. Популізм і лобіювання як політичні технології

Популізм – підвищена чуттєвість великих мас людей до простих пояснень складних проблем, до примітивних галасливих закликів; це демагогічні політичні дії політиків, які прагнуть використати цю чуттєвість (Д. Видрін). Засади популізму: 1. “Підігравання” мінливим настроям та вимогам мас2. Використання емоційних станів мас людей (страх, ненависть, ворожість).3. Загравання з масами.4. Використання лексики натовпу.5. Завищені обіцянки.6. Апеляція до найменш-освіченої частини мас.7. Створення ідеологічних кліше.8. Презумпція малих але конкретних справ. 9. “Істинність простих рішень”. Необхідно враховувати той аспект, що в той чи іншій мірі популістом є кожен політичний діяч, що зумовлено ірраціональністю великих мас людей.

Лобізм (lobbyism, від lobby – кулуари) – організований вплив різних суспільних груп на представників органів державної влади з метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень (П. П. Шляхтун - “Парламентаризм: словник-довідник”).

Лобізм – це особлива система і практика реалізації інтересів окремих організацій і різноманітних груп громадськості шляхом цілеспрямованого впливу на законодавчі і старанні органи державної влади.

Сьогодні багато PR-специалистів представляють своїх клієнтів, виступаючи в ролі лобістів перед законодавчими органами. По суті, як відзначають дослідники, лобіювання є однією із спеціалізацій, що бурхливо переходять в практику PR. Лобісти намагаються робити вплив на закони і нормативи, в першу чергу шляхом інформування.

Лобізм з'явився давно. Вважається, що традиція лобізму як специфічного політичного явища сходить до часу президентства Улісса Гранта – прославленого генерала Громадянської війни в Америці. Вечорами цей президент зі своєю «командою» мав звичай «розслаблятися» в холі одного з готелів Вашингтона. Там його міністри, а також сенатори зустрічалися з різними людьми, вислуховували прохання і давали обіцянки виконати їх.

Існують два протилежні підходи до суті лобізму: з одного боку, він розглядається як механізм посередницької діяльності між громадськістю і державою, з іншої – як механізм маніпулювання діями членів законодавчої і старанної влади з метою просування інтересів окремих фінансово-промислових груп і корпорацій. І в тому і в іншому випадку лобізм виступає невід'ємною частиною політичного життя держави.

Лобізм в сучасних, цивілізованих формах – широко використовуваний легальний засіб впливу знизу на апарат державної влади. Основне завдання лобіювання – добитися того, щоб в законодавчих і нормативних актах державної влади враховувалися специфічні інтереси різних груп громадськості і організацій, що не суперечать інтересам суспільства.

Правда і те, що історія розвитку лобізму пістрявить фактами недозволених методів тиску на законодавців і чиновників. Звідси – потреба правового регулювання даного явища.

У США з 1946 р. функціонує федеральний закон про регламентацію лобістської діяльності. Згідно статті 308 цього закону, будь-яка особа, яка за плату або по інших міркуваннях здійснює лобістську діяльність, зобов'язана реєструватися в конгресі і у письмовій формі під присягою надати відомості про себе і про особу або організацію, чиї інтереси воно лобіює, вказати термін виконання цих зобов'язань, джерела фінансування, щоквартальні фінансові звіти.

У 1953 р. Верховний суд США уточнив дію цього закону. До лобіювання віднесли також сплачені публікації в ЗМІ з метою підтримки законодавчого акту або протидії йому. Крім того, Верховний суд визначив, що лобістською є діяльність, в ході якої зацікавлена особа зустрічається з членами конгресу.

Статус лобістів постійно уточнюється. З 1989 р. високопоставленим чиновникам і конгресменам, що вийшли у відставку, заборонено займатися лобістською діяльністю протягом одного року. У документі, опублікованому Міністерством фінансів США в 1994 р., мовиться, що людина, найнята «стежити» за ходом подій на федеральному рівні і рівні штатів, наприклад, проглядати газети і журнали, ще не займається лобістською діяльністю. Але як тільки він починає вирізувати і підшивати статті для дослідницької роботи з метою вплинути на законодавство, тут же перетворюється на лобіста.

У 1995 р. конгрес США прийняв Закон про розголошування відомостей, що стосуються лобіювання. У нім були уточнені терміни і поняття, що вживаються в практиці лобізму. Ось деякі з них:[3]

Лобіст – той, кого найняв або прийняв на роботу клієнт, хто організував декілька (більш за одне) контактів від імені цього клієнта і витратив протягом шести місяців не менше 20% свого часу на обслуговування клієнта.

Лобіююча фірма – суб'єкт підприємницької діяльності, що має в своєму розпорядженні щонайменше одного співробітника, найнятого, щоб представляти кого-небудь, крім свого працедавця. Цей термін також застосовний до осіб, що самонанимающимся, які представляють інших людей або організації.

Лобіюючий контакт – комунікація в усній або письмовій формі від імені клієнта з відповідним представником виконавчої або законодавчої влади з приводу законів, правил, нормативів, дотацій, дозволів, позик, програм або призначення кого-небудь на ту або іншу посаду, що підлягає затвердженню.

Не дивлячись на таке глибоке опрацьовування законодавчої бази, що регламентує цей вид діяльності, до цих пір багато хто розглядає лобіювання як спробу маніпулювання законодавчими і виконавчими органами влади.

Дата добавления: 2014-01-07