Призначення протокольного стеку ТСР/ІР

Протокольний стек ТСР/ІР.

Прикладний рівень

Прикладний рівень (Application layer) — це просто набір різноманітних протоколів, за допомогою яких користувачі мережі одержують доступ до поділюваних ресурсів, таким як файли, принтери або гіпертекстові Web-сторінки, а також організують свою спільну роботу, наприклад, за допомогою протоколу електронної пошти. Одиниця даних, який оперує прикладний рівень, звичайно називається повідомленням (message).

Існує дуже велика кількість служб прикладного рівня. Наведемо як приклад кілька найбільш розповсюджених реалізацій файлових служб: NCP в операційній системі Novell NetWare, SMB у Microsoft Windows NT, NFS, FTP і TFTP, що входять у стек TCP/IP.

У контексті моделі OSI прикладний рівень підтримує взаємодіючі компоненти додатків. Він відповідає за забезпечення виконання наступних функцій:

· Визначення доступності партнерів по обміну інформацією

· Синхронізація взаємодіючих додатків

· Досягнення згоди по процедурах відновлення інформації після виникнення помилки

· Контроль цілісності інформації

Прикладний рівень є найближчим до кінцевого користувача. Він визначає, чи є достатня кількість ресурсів для обміну інформацією між системами. Він не надає сервісів жодному з інших рівнів моделі, але користується їх сервісами. Крім того, він забезпечує прямий інтерфейс доступу до мережевих додатків (наприклад, веб-браузера, Telnet) або непрямий інтерфейс доступу до додатків, які не є мережевими (текстові програми, електронні таблиці та ін.) для інших рівнів моделі OSI.

Більшість додатків, які працюють у мережевому середовищі, мають клієнт-серверну архітектуру. Це дозволяє їм функціонувати без використання додаткових програм для доступу до мережевих ресурсів. Але додатки, які не розроблялися спеціалізовано для роботи у мережі, теж можуть використовувати переваги ЛОМ – завдяки протрамам-редиректорам. Редиректори – це протоколи, які працюють з ОС комп’ютера та мережевими клієнтами замість спеціальних додатків. Прикладами програм-редиректорів є:

· Apple File Protocol

· NetBIOS Extended User Interface (NetBEUI)

· Novell IPX/SPX

· Network File System (NFS) протокольного стеку TCP/IP

Редиректори дозволяють мережевому адміністратору надавати віддаленим ресурсам логічні імена, пов’язуючи їх з локальним клієнтом. Це дозволяє додатку клієнта, який не є мережевим, працювати із віддаленими ресурсами як з локальними.

50, 51

Мережевий простір роботи ТСР/ІР побудовано за принципом – моделі ланцюгової мережі. Вона передбачає, що у нашому розпорядженні велика кількість незалежних неоднорідних мереж, з’єднаних одна з одною шлюзами, які забезпечують взаємодію мереж між собою. Мережі можуть бути як локальними, так і глобальними. Кожна із підмереж працює у відповідності із своїми специфічними вимогами, вони можуть мати різну топологію, апаратну реалізацію та природу засобів зв’язку. Але передбачається, що кожна мережа може прийняти блок інформації та доставити його за вказаною адресою у конкретній мережі. При виникненні втрат даних та їх спотвореннях необхідно провести повторну передачу.

Для забезпечення всіх цих функцій і було розроблено протокольний стек ТСР/ІР. При відправці повідомлення воно формується програмами прикладного рівня, проводиться відповідне форматування, відкривається сеанс трансляції. Протоколи транспортного рівня (ТСР та UDP) відповідають за розбиття даного повідомлення на сегменти, відновлення його із отриманих сегментів, повторну відправку втрачених або пошкоджених сегментів. Мережевий рівень (ІР) виконує функції маршрутизації та доставки за адресою окремих пакетів.

Але, крім цих основних протоколів, до стеку ТСР/ІР входять ще й інші, які не є обов’язковими для передачі даних у невеликих однорангових мережах, але значено спрощують доставку інформації та роботу мережевого адміністратора при передачі даних через складні неоднорідні мережеві комплекси. Це протоколи динамічної адресації, моніторингу та управління мережею, поштові протоколи та ін.

Дата добавления: 2014-01-07