Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 8. Кримінальні правовідносини




Розділ 3. Відповідальність місцевої державної адміністрації, виконавчих комітетів, сільських, селищних і міських рад, підприємств, установ, організацій і громадян. - Стаття 82 встановлює відповідальність громадян за достовірність даних і документів, виданих для призначення державної допомоги. Одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, які призначають державну допомогу, про всі обставини, що впливають на виплату допомоги. У разі невиконання цього обов'язку та одержання зайвих сум державної допомоги громадяни повинні відшкодувати заподіяну шкоду (ст. 83).

Розділ 1. Загальні положення. - Сім'ї мають право на державну допомогу з вагітності й пологів, за народження дитини, з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за хворою дитиною і за дитиною-інвалідом та в інших випадках і на умовах, передбачених цим законом та іншими нормативними актами (ст. 1).

Розділ 4.Заключні положення. - Ветеранам праці видаються посвідчення про право на пільги та нагрудні знаки (ст. 46).

Розділ 3.Статус громадян похилого віку та гарантії їх соціального захисту. - Громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року (ст.10).Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами. Для працівників похилого віку застосовується загальновстановлена тривалість робочого часу (ст. 12).

Підприємства, установи та організації зобов'язані постійно поліпшувати умови праці та виробничого середовища громадян похилого віку. Право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний трудовий стаж (ст. 18).

Громадянам похилого віку, які не мають права на трудову пенсію, встановлюється соціальна пенсія (ст. 19).

У статтях 19-45 закріплюються види державної допомоги та пільги, що на них мають право громадяни похилого віку.

 

Діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, надавати їм допомогу й підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними. З дітей, які ухиляються від виконання цих обов'яз к ів, на підставі судового рішення утримуються аліменти (ст. 47).

Захист прав, свобод і законних інтересів громадян похилого віку забезпечується державою в судовому та іншому порядку, встановленому законом.

6. Державний захист сім'ї та дитинства. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"

 

Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р. встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми через надання державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, її прибутків, віку, стану здоров'я дітей тощо.

Передбачена цим законом державна допомога спрямовується на соціальний захист сімей з дітьми. Закон складається з 3 розділів, 10 глав (85 статей).

 

Існують різні види державної допомоги. Порядок призначення та виплати її сім'ям визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 2). Фінансування державної допомоги проводиться з Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, коштів державного й місцевих бюджетів та інших коштів (ст. 6).

Державна допомога, що надається сім'ям з дітьми, не підлягає оподаткуванню (ст. 7).

 

Розділ 2. Державна допомога сім'ям з дітьми. - У цьому розділі встановлюються категорії сімей, які мають право на державну допомогу, умови призначення та розмір допомоги різним категоріям сімей, строки виплати допомоги, органи, які призначають і здійснюють виплату різних видів допомоги та ін.

Існують такі види державної допомоги:

Ø допомога з вагітності й пологів виплачується жінкам протягом 70 днів до пологів і 56 днів після них та становить для працюючих 100% їхнього заробітку, для зареєстрованих як безробітні протягом понад 10 місяців - одну мінімальну зарплату. Допомога сплачується за місцем роботи, а безробітним - органами соціального забезпечення за місцем проживання на підставі виданого в установленому порядку лікарняного листка (статті 10-21);

Ø одноразова допомога за народження дитини призначається й сплачується впродовж шести місяців від дня народження дитини та становить чотири мінімальні зарплати на кожну народжену дитину (статті 16-21);

Ø допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця одному з батьків, що доглядає за дитиною, і становить одну мінімальну зарплату (статті 22-33);

Ø допомога матерям, зайнятим доглядом трьох та більше дітей віком до 16 років, призначається, якщо середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім'ї не перевищує трьох мінімальних зарплат і становить одну-дві мінімальні зарплати залежно від кількості дітей (статті 34-51);

Ø допомога з догляду за дитиною-інвалідом надається раз на місяць одному з непрацюючих працездатних батьків або особі, яка їх заміщує, на підставі виданого в установленому порядку медичного висновку (статті 40-44);

Ø допомога з тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років надається працюючій особі на строк не більше 14 днів у розмірі від 60 до 100% доходу залежно від трудового стажу особи, яка здійснює догляд за дитиною (статті 45-51);

Ø допомога на дітей віком до 16 років у розмірі 50 % мінімальної зарплати на кожну дитину, якщо середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім'ї не перевищує трикратного розміру мінімальної зарплати (статті 52-57);

Ø допомога на дітей одиноким матерям надається жінкам, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис батька, в розмірі однієї мінімальної зарплати, а також удовам із дітьми 50% мінімальної зарплати. Допомога виплачується до досягнення дитиною 16-річного віку на підставі виданих у встановленому порядку довідок (статті 58-63);

Ø допомога на дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням, становить 200% мінімальної зарплати на кожну дитину, якщо розмір одержуваних на цих дітей аліментів, пенсій і допомоги на місяць не перевищує двократного розміру мінімальної зарплати (статті 70-74).

 

Суми державної допомоги, надміру виплачені внаслідок зловживань із боку громадян, стягуються на підставі рішень органів, які призначають державну допомогу (ст. 84).

Скаргу на рішення органу, який призначає державну допомогу, може бути подано до районного (міського) народного суду.

 

Мета заняття. Ознайомити студентів із особливостями кримінального права, кримінальними правопорушеннями та кримінальною відповідальністю. Дати загальну характеристику Кримінального кодексу України. Охарактеризувати поняття та ознаки „злочину”, співучасть у ньому, види покарань за кримінальним законодавством. Удосконалювати вміння логічно мислити, навички усних виступів, підготовки рефератів та повідомлень, аргументованого діалогу, уміння сприймати чужу думку, безболісно відмовлятися від свого хибного погляду. Формувати моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю, особистісні вольові риси. Сприяти вихованню доброзичливості, людяності, тактовності. Виховуватиінтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямувати пізнавальну активність студентів на самовдосконалення.

План лекції

3. Загальна характеристика Кримінального кодексу України.

4. Поняття і ознаки злочину. Склад злочину.

5. Співучасть у вчиненні злочину.

6. Кримінальна відповідальність та види покарань за кримінальним законодавством.

Реферати:

5. Особливості співучасті у злочині.

6. Особливості серійних злочинів проти особи.

7. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

 

Питання для самостійного опрацювання:

  1. Проаналізувати стан кримінальних правовідносин у сучасних умовах в Україні.
  2. Надати характеристику Кримінального кодексу України як центрального джерела кримінального права.
  3. Визначити види кримінальних покарань.

 

Рекомендована література:

1. Кримінальний кодекс України, від 5 квітня 2001 року (http://rada.gov.ua)

2. Кримінально-процесуальний кодекс України, від 28 грудня 1960 року (http://rada.gov.ua)

3. Кримінально-виконавчий кодекс України, від 11 липня 2003 року (http://rada.gov.ua)

4. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Заг. частина. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 4-20.

5. Правознавство: Навч. посібник /За ред. В. Т. Гончаренко. – к.: Український інформаційно-правовий центр. – с. 458-512, с 534-554.

6. Правознавство: Навч. посібник /Т. В. Варфоломієва, В. П. Пастукв, В. Ф. Пеньківський, О. М. Пацан. – К.: Знання – Прес, 2001. – с. 308-321.

7. Правознавство: Підручник, За ред. В. В. Копейчикова. 7-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – с. 622-649, с. 565-597.

8. Правознавство. Тести для перевірки знань./ С.І. Куксенко. – Черкаси, 2005. – с. 77-95.

9. Мочульський “Кримінальне право” К. 2005 р., с. 38-57

 

1. Загальна характеристика Кримінального кодексу України.

Кримінальне право як одна з галузей права загалом охоплює два основні інститути: злочин і покарання. Його назва походить від латинського слова "сriminal" — злочин.

Завданням кримінального законодавства є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Особливістю кримінального законодавства є те, що воно спрямоване переважно на захист громадян та держави від учинення злочинів, а інші галузі законодавства орієнтуються на регулювання суспільних відносин, які виникають у повсякденному житті.

У разі, коли особа вчинила злочин, між нею та спеціальними органами держави відбувається певна реальна взаємодія, тобто виникають юридичні відносини, які називають кримінально-правовими. У межах таких відносин між особою, яка вчинила злочин, та державою виникають взаємні права та обов'язки.

З одного боку, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відповідати перед державою за скоєне та має право на те, щоб до неї було застосоване покарання саме за той злочин, який вона вчинила. З іншого боку, держава має право засудити злочинця за вчинене ним діяння та зобов'язана дати правильну оцінку цьому діянню, застосувати до злочинця справедливе покарання.

Верховною Радою України 5 квітня 2001 р був прийня­тий новий Кримінальний кодекс України, що набрав чиннос­ті з 1 вересня 2001 р. Новий Кримінальний кодекс України є базою для прийняття нового Кримінально-виконавчого та Кримінально-процесуального кодексів України

Концептуальними положенням Кримінального кодексу є:

1) кримінально-правова охорона основ національної без­пеки України, особи, її прав і свобод, власності та правового порядку від злочинних посягань,

2) закріплення принципу про те, що КК України — це єдиний законодавчий акт, який включає в себе закони про кримінальну відповідальність,

3) наявність фактичного складу злочину в діях особи, що встановлений (описаний) в кримінальному законі,

4) закріплення особистої і винної відповідальності,

5) посилення відповідальності за вчинення тяжких і особ­ливо тяжких злочинів та посилення боротьби з організова­ною злочинністю,

6) урізноманітнення кримінально-правового впливу, що сприяє справедливості кари залежно від тяжкості вчиненого злочину й особи засудженого

7) істотне зниження санкцій порівняно з Кримінальним кодексом України 1960 року,

8) широка можливість звільнення від кримінальної відпо­відальності (при дійовому каятті, примиренні з потерпілим у справах про злочини невеликої тяжкості та ін.), а також звільнення від покарання (наприклад, з певними випробу­ваннями, при умовно-достроковому звільненні та ін.),

9) відмова від покарання у вигляді смертної кари і заміна її довічним позбавленням волі,

10) заохочення позитивної посткримінальної поведінки (наприклад, звільнення від відповідальності учасника організованої групи, який повідомив в органи влади про діяльність цієї групи і сприяв її розкриттю, та ін.);

11) пом'якшення відповідальності неповнолітніх порівня­но з дорослими злочинцями.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 474; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.