Нормативно-правові основи проектування

Архітектурна та будівельна діяльність практично торкається кожного громадянина країни. Ми користуємося житлом, яке було споруджено по архітектурному проекту, міське середовище в якому ми живемо також було сформовано і формується постійно з участю архітекторів та будівельників. Це саме можна сказати про учбові заклади, де ми вчимось чи споруди тих чи інших закладів, де ми працюємо. Таким чином ми як споживачі є також учасниками архітектурної діяльності. Цілком зрозуміло, що будь яка держава не може бути осторонь такого процесу і намагається його направляти та контролювати.

Будівельне законодавство - це система нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо організації та безпосереднього здійснення капітального будівництва як форми інвестиційної діяльності.

Система нормативно-правових актів про капітальне будівництво:

Кодекси:

• Господарський кодекс України, зокрема; гл. 33 «Капітальне будівництво» (статті 317-323 присвячені договору підряду на капітальне будівництво, а ст. 324 - договору підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт) та ст. 331 «Договір на створення і передачу науково-технічної продукції», що включена до глави 34 «Правове регулювання інноваційної діяльності»;

• Цивільний кодекс України: глава 61 «Підряд», глава 62 «Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт»;

• Кодекс законів про адміністративні правопорушення, зокрема: гл. 8 - щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері будівництва, гл. 13 - адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції;

• Земельний кодекс, зокрема положення щодо використання земельних ділянок під забудову та ін.

Закони України:

•. «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р, який визначає правові і економічні основи капітального будівництва в Україні, а саме:

442- дає поняття капітальних вкладень (ст. 1), визначає їх джерела (ст. Ю);

- визначає основні фонди як об'єкти інвестування (ст. 4);

- визначає суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 5), їх права (ст. 7) та обов'язки (ст. 8);

- визначає договір як правову форму взаємовідносин між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9);

- закріплює правові форми державного регулювання у сфері інвестування (ст. 12);

- встановлює порядок прийняття рішень щодо загальноукраїнських інвестицій (які здійснюються з

державного бюджету) - ст. 13;

- визначає принципи держзамовлення на капітальне будівництво (ст. 14);

- закріплює основні засади державної експертизи інвестиційних проектів (ст. 15), а також- принципи ціноутворення в галузі капітального будівництва (ч. 2 ст. 17);

•. «Про основи містобудування» від 16.11.1992 р: визначає основні засади містобудування як складної (комплексної) діяльності, що включає:

¾ планування, забудову територій та інше використання територій;

¾ розробку і реалізацію містобудівної документації та інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб;

¾ здійснення архітектурної діяльності;

¾ розміщення об'єктів будівництва різного призначення (житлово-цивільного, виробничого, соціально-оздоровчого та іншого призначення);

¾ створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури територій та населених пунктів;

¾ розробку правових актів, державних стандартів, норм і правил, пов'язаних з містобудуванням;

¾ контроль за дотриманням містобудівної документації та ін. (ст. 2);

¾ визначає об'єкти (ст. 3) та суб'єкти містобудування (ст. 4), основні вимоги до містобудівної документації (ст. 5), основні засади у сфері містобудування (статті 7-15);

¾ поняття містобудівної документації та основні вимоги до її розробки та реалізації (статті 17-18) та ін.;

• «Про наукову і науково-технічну діяльність» • від 13.12.1991 р., відповідно до якого виконання проектних вишукувальних робіт належить до науково-технічної діяльності (ст. 1);

•. «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» 14.10.1994 р: встановлює відповідальність за порушення вимог спеціального будівельного законодавства як виконавцями (за договором підряду чи інвестором-забудовником, що здійснює будівництво господарським способом), так і замовником за договором підряду на капітальне будівництво;

• «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 р. (визначає основні засади проведення науково-технічної експертизи, включаючи й експертизу інноваційних програм та проектів);

• «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 р., відповідно до якого об'єкти будівництва повинні відповідати встановленим архітектурним вимогам, при виборі виконавців можуть організовуватися конкурси, здійснення контролю за дотриманням встановлених архітектурних вимог та інвестиційного проекту може здійснюватися за участю архітектора як розробника проекту та ін.;

• «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р встановлює обов'язок забудовника (інвестора чи уповноваженої ним особи) отримати необхідний для проектування дозвіл на будівництво об'єктів містобудування відповідно до встановленого порядку (ст. 24), а також дозвіл на виконання будівельних робіт, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж і споруд (ст. 29);

• «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єкта» від 06.04.2000 р (дію Закону тимчасово призупинено), який передбачає: майнову відповідальність сторін у формі повного (включаючи й втрачену вигоду), відшкодування збитків та сплати неустойки за невиконання умов договору (підрядника - за порушення строків завершення виконання робіт, замовника - за порушення строків здійснення платежів за виконані роботи) та обов'язковість застосування цих санкцій у випадках фінансування будівництва за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, коштів державних та комунальних підприємств, установ, організацій;

•. «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р встановлює вимоги до будівельного майданчика, інвестиційного проекту будівництва щодо відповідності його затвердженому плану забудови відповідного населеного пункту, обов'язковість отримання дозволу на будівництво об'єкта як однієї з підстав розробки інвестиційного проекту будівництва;

• та інші.

Нормативно-правові акти Президента України, зокрема: Положення про Державний комітет України з будівництва та архітектури, затверджене Указом Президента України від 20.08.2002 р. № 725.

Постанови Кабінету Міністрів України:

• від 05.08.1992 р. № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення»;

• від 25.11.1999 р. № 2137 «Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів»;

• від 6 вересня 2000 р. № 1401 «Про затвердження Типового положення про управління капітального будівництва обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації»;

• від 27 грудня 2001 р. № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва»;

• від 11.04.2002 р. № 483 «Про Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи» (без дотримання зазначеного порядку будівництво об'єкта заборонено);

• від 18 січня 2003 р. № 56 «Про делегування повноважень щодо стандартизації у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів» та ін.

. Відомчі нормативно-правові акти:

• спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 112/182 від 13.09.2001 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)»;

• наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 16.07.2003 р. № 112 «Про затвердження Порядку розгляду Держбудом України інвестиційних програм і проектів будівництва, які затверджуються Кабінетом Міністрів України»;

• спільний наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 24.02.2003 р. № 12 «Про затвердження порядку видання та розповсюдження нормативних Документів у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів»;

• та інші.

У системі будівельного законодавства велика питома вага належить техніко-економічним нормам, що містяться в будівельних нормах, та правилах (державних, відомчих, регіональних), стандартах (державних, відомчих), технічних умовах:

Державні будівельні норми ( ДБН) - розробляються на продукцію, процеси і послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, зведення, реконструкції, планування і забудови населених пунктів і територій), а також в галузі організації, технології, управління й економіки будівництва; затверджуються Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

Відомчі будівельні норми (ВБН) - розробляються заінтересованими відомствами за погодженням з Державним комітетом України з будівництва та архітектури, у разі відсутності ДБН, а також необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства.

Регіональні будівельні норми (РБН) - містять регіональні правила забудови населених пунктів і територій; розробляються місцевими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

Державні стандарти (ДСТ) - встановлюють організаційно-методичні та загально технічні вимоги до об'єктів інвестування, в т. ч. будівництва і промисловості продукції будівельного призначення, забезпечуючи їх розробку, виробництво (виготовлення) та експлуатацію (використання); затверджуються відповідним господарським міністерством, відомством, а у сфері будівництва - Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

Технічні умови (ТУ) - встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного та іншого призначення, її використання, пакування, маркування,, контролю та випробування, транспортування та зберігання; затверджуються заінтересованими організаціями за погодженням з Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

Значну роль відіграють і рекомендаційні акти, що орієнтують учасників відносин на оптимальну і бажану для суспільства поведінку у сфері капітального будівництва. Прикладом таких актів є, зокрема, Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене науково-технічною радою Держкомітету України з будівництва та архітектури (протокол від 15.12.1993 р. № 9), що містить положення щодо порядку укладання, змісту та виконання таких договорів.

Зупинимось детальніше на деяких нормативних документах, які безпосередньо мають відношення до роботи архітектора.

Земельний кодекс України складається з Х розділів Загальна частина; Землі України; Право на землю; Набуття і реалізація права на землю; охорона земель; Управління в галузі використання і охорони земель; Відповідальність за порушення земельного законодавства; Прикінцеві положення; Перехідні положення).

Глава6. Землі житлової та громадської забудови.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівельної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів та місцевих правил забудови.

Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель гаражного будівництва.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватись безоплатно у власність або надаватись в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва у межах норм, визначених цим Кодексом.

Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних будинків.

1. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

2. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна ділянка може передаватись безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників.

Глава 12 Землі водного фонду.

Стаття 60. Прибережні захисні смуги.

1. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш ніж як 3 га -25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га – 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 м.

При крутизні схилів більше трьох градусів ширина прибережної смуги подвоюється.

Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.

2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Глава 14. Право власності на землю

Стаття 78. Зміст права власності на землю

1. Право власності на землю – це право володіти, користуватись і розпоряджатися земельними ділянками.

Стаття 79. Земельна ділянка як об’єкт права власності.

1. Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель та споруд.

Глава 19. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами

Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам

1. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в таких розмірах:

б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;

в) для ведення садівництва – не більше – 0,12 га;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,1 га;

ґ) для індивідуального дачного будівництва – не більше о,1 га;

д) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га.

Закон України «Про архітектурну діяльність» прийнятий 20.05.1999 р, з доповненнями 2006 року є дуже важливим документом, в якому чітко прописані умови та правила здійснення архітектурної діяльності на території України.

Закон України "Про архітектурну діяльність" Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України

від 3 лютого 2004 року N 1407-IV,

від 19 січня 2006 року N 3370-IV,

від 1 серпня 2006 року N 58-V,

від 16 травня 2007 року N 1026-V,

від 16 вересня 2008 року N 509-VI

(зміни, внесені підпунктами 1 - 4 та абзацом п'ятим підпункту 6 пункту 9

розділу I Закону України від 16 вересня 2008 року N 509-VI,

набрали чинності з 15 квітня 2009 року),

від 25 грудня 2008 року N 800-VI

Цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

архітектурна діяльність - діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької

роботи у цій сфері;

об'єкти архітектурної діяльності ( об ' єкти архітектури ) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів;

суб'єкти архітектурної діяльності - архітектори, інші особи, які беруть участь у підготовці і розробленні містобудівної документації, проектної документації для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, благоустрою, ландшафтних та садово-паркових об'єктів, науково-дослідній і викладацькій роботі, замовники (забудовники) проектів та будівництва об'єктів архітектури, підрядники на виконання проектних і будівельних робіт, виробники будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, власникиі користувачі об'єктів архітектури, а також органи влади, що реалізують свої повноваження у сфері містобудування;

архітектурне рішення - авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер'єру об'єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі;

проект - документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс містобудівних і архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів містобудування, встановлені законодавством та затвердженою містобудівною документацією;

завдання на проектування - документ, у якому містяться обґрунтовані в межах законодавства вимоги замовника (забудовника) до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта архітектури, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і який складається відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, технічних умов;

погодження проекту - процедура встановлення відповідності проектних рішень вихідним даним на проектування;

експертиза - діяльність фахівців-експертів, які мають відповідні кваліфікаційні сертифікати і за дорученням замовника (забудовника) надають висновки щодо відповідності проектних рішень вимогам законодавства, державним нормам, стандартам, будівельним нормам і правилам та які несуть відповідальність за достовірність наданих висновків;

замовник (забудовник) - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування;

інжинірингова діяльність у сфері будівництва ( інжиніринг ) - діяльність з надання послуг інженерного та технічного характеру, до яких належать проведення попередніх техніко-економічних обґрунтувань і досліджень, експертизи проекту, розробка програм фінансування будівництва, організація виготовлення проектної документації, проведення конкурсів і торгів, укладання договорів підряду, координація діяльності всіх учасників будівництва, а також здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкта архітектури та консультації економічного, фінансового або іншого характеру;

архітектор ( інженер ), що має кваліфікаційний сертифікат, - фахівець, який за результатами атестації отримав такий сертифікат, що надає йому повноваження ведення особистої діяльності у сфері архітектурної діяльності, і який несе відповідальність за результати своєї роботи;

технічний нагляд - здійснення замовником (забудовником) контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Стаття 2. Державне сприяння архітектурній діяльності

Держава забезпечує умови для здійснення архітектурної діяльності шляхом:

- підтримки наукових досліджень, сприяння підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів в галузі містобудування, архітектури і будівництва;

- залучення інвестицій у проектування і будівництво об'єктів архітектури;

- проведення містобудівних та архітектурних конкурсів на створення нових, реконструкцію та реставрацію існуючих об'єктів архітектури загальнодержавного значення;

- захисту авторських прав і забезпечення свободи творчості архітекторів;

- створення сприятливих організаційних, правових та економічних умов для діяльності творчих спілок архітекторів;

- заохочення архітекторів, інших суб'єктів архітектурної діяльності за видатні досягнення у сфері містобудування та архітектури;

- забезпечення участі України в міжнародних організаціях та заходах з питань архітектури, містобудування і охорони пам'яток архітектури;

- забезпечення адаптації нормативно-правової бази та навчальних професійних програм до міжнародних вимог, впровадження фундаментальних наукових знань, нових технологій проектування та будівництва у сфері містобудування;

- сприяння діяльності самоврядних професійних організацій архітекторів та інженерів;

- забезпечення безпеки будівництва, довговічності будинків та споруд, стимулювання заходів щодо заощадження енергії, захисту навколишнього природного середовища, а також забезпечення економічних та інших аспектів, важливих з погляду задоволення інтересів суспільства;

- здійснення інших заходів, спрямованих на розвиток національної архітектури.

Стаття 3. Законодавство про архітектурну діяльність

Законодавство про архітектурну діяльність складається з Конституції України, законів України "Про основи містобудування", "Про планування і забудову територій", "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ АРХІТЕКТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 4. Комплекс робіт, пов ' язаних із створенням об ' єкта архітектури

Для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає:

- підготовку вихідних даних на проектування;

- здійснення у необхідних випадках передпроектних робіт, у тому числі заходів з охорони ново виявлених під час будівельних робіт об'єктів, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення;

- пошук архітектурного рішення, розроблення і узгодження проекту;

- виконання робочої документації для будівництва;

- будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль таавторський нагляд під час виконання будівельних робіт;

- прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Стаття 5. Вихідні дані на проектування

Розроблення проектів об'єктів архітектури та передпроектні роботи здійснюються на підставі вихідних даних на проектування, до яких належать:

архітектурно-планувальне завдання;

завдання на проектування;

технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури.

Вихідні дані складаються на підставі затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, а також відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Архітектурно-планувальне завдання надається органами містобудування та архітектури на вимогу замовника у місячний строк.

Технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури надаються відповідними підприємствами, установами і організаціями на вимогу заявника у п'ятнадцятиденний строк.

Архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури діють не менше двох років.

До архітектурно-планувального завдання не можуть бути включені вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень об'єкта архітектури, його внутрішнього оздоблення, інші умови і вимоги, якщо вони не випливають з положень актів законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, не зумовлені необхідністю збереження характеру існуючої забудови, довкілля і охорони пам'яток історії та культури.

Зміни до наданих архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури можуть бути внесені лише за згодою замовника.

У наданні архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури може бути відмовлено, якщо розміщення та будівництво об'єктів архітектури на конкретній земельній ділянці заборонено затвердженою містобудівною документацією, іншими нормативно-правовими актами. Відмова у наданні архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури може бути оскаржена до суду.

Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури, а також розмір плати за їх видачу визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Архітектурні та містобудівні конкурси

Архітектурні та містобудівні конкурси (місцеві, регіональні, всеукраїнські, міжнародні) проводяться для виявлення кращих архітектурно-планувальних, інженерно-технічних та економічних проектних пропозицій щодо об'єктів містобудування та архітектури і визначення виконавців проектної документації.

Архітектурні та містобудівні конкурси можуть організовуватися також для виявлення кращої проектної пропозиції щодо забудови конкретних земельних ділянок.

Виключно на конкурсній основі здійснюється розроблення проектів об'єктів архітектури, реалізація яких має суттєвий вплив на розвиток і формування забудови населених пунктів, а також об'єктів, які розміщуються в зоні охорони пам'яток історії та культури або можуть негативно впливати на території і об'єкти природно-заповідного фонду.

Переможці архітектурних та містобудівних конкурсів визначаються журі, до складу якого повинно входити не менш як дві третини висококваліфікованих фахівців у сфері містобудування та архітектури.

Автор проекту, який переміг у конкурсі, має переважне право на подальше розроблення проектної документації, якщо інше не передбачено умовами конкурсу.

Особа, конкурсний проект якої визнано кращим, користується переважним правом його реалізації.

Положення про порядок проведення архітектурних та містобудівних конкурсів затверджується Кабінетом Міністрів України. Програми і умови архітектурних та містобудівних конкурсів складаються за участю Національної спілки архітекторів України або її місцевих організацій.

Стаття 7. Розроблення та затвердження проекту

Проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю архітектора, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Проект об'єкта архітектури має бути завірений підписом і особистою печаткою архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат.

Перед затвердженням проектів у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, проводиться їх експертиза чи відповідно комплексна експертиза.

До проведення експертизи архітектурного рішення проекту об'єкта архітектури обов'язково залучається архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Затвердження проекту замовником може бути здійснено за наявності рішення органу містобудування та архітектури про погодження проекту. Рішення про відмову у погодженні проекту або неприйняття у місячний строк будь-якого рішення може бути оскаржено до суду.

Внесення змін до затвердженого проекту проводиться виключно за згодою архітектора - автора проекту, а у разі відхилення від умов вихідних даних на проектування - відповідно за погодженням з органом містобудування та архітектури, підприємствами, установами та організаціями, які надали ці вихідні дані, та замовником.

Внесення до затвердженого проекту змін, пов'язаних зі змінами державних стандартів, норм і правил, здійснюється за згодою замовника, якщо інше не передбачено законом.

Перелік об'єктів, погодження і затвердження проектів яких в межах законодавства не потребує висновку експертизи, встановлюється Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.

Стаття 8. Робоча документація для будівництва

Робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єкта архітектури виконується відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту.

Робоча документація для будівництва розробляється за участю архітектора - автора затвердженого проекту або іншими особами, якщо це обумовлено договором між замовником і архітектором - автором проекту, з обов'язковим здійсненням авторського нагляду за цією роботою.

Стаття 9. Будівництво об ' єкта архітектури

Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Архітектор - автор проекту або уповноважена ним особа бере участь у прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта архітектури та підписує відповідний акт.

Без підпису архітектора - автора проекту або уповноваженої ним особи такий акт є недійсним.

Стаття 10. Державний архітектурно - будівельний контроль

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють Державна архітектурно-будівельна інспекція України, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування.

Стаття 11. Авторський нагляд

Під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський нагляд.

Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.

У разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об'єкта архітектури, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський нагляд, повідомляє про це замовника і відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Стаття 12. Архітектурно - технічний паспорт об ' єкта архітектури

На кожний завершений будівництвом об'єкт архітектури і до його прийняття в експлуатацію складається архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури.

Архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури складається генеральним проектувальником об'єкта архітектури за участю підрядника і затверджується органом містобудування та архітектури.

В архітектурно-технічному паспорті об'єкта архітектури містяться відомості про замовника, архітектора - автора проекту та інших розробників проекту, підрядника, місце і строк зберігання проектної документації, а також основні характеристики об'єкта архітектури та гарантійні зобов'язання виконавців проектних і будівельних робіт.

В архітектурно-технічному паспорті зазначаються особливі умови щодо експлуатації об'єкта архітектури, а також його окремі елементи (деталі фасадів, інтер'єри, благоустрій, наявність творів монументального і декоративного мистецтва тощо), які не підлягають змінам без згоди архітектора - автора проекту і органу містобудування та архітектури, а за відсутності архітектора - автора проекту - органу містобудування та архітектури.

Положення про архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури затверджується Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.

Розділ III

СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНІ ОРГАНИ МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХІТЕКТУРИ. ТВОРЧІ СПІЛКИ АРХІТЕКТОРІВ

Стаття 13. Спеціально уповноважені органи містобудування та архітектури

До спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури належать:

- Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України;

- уповноважений орган містобудування та архітектури Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- управління містобудування та архітектури обласних, Київської та Севастопольської міських, відділи районних державних адміністрацій;

- виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Уповноважений орган містобудування та архітектури Ради міністрів Автономної Республіки Крим, управління містобудування і архітектури обласних, Київської та Севастопольської міських, відділи районних державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 14. Головні архітектори

Керівники органів містобудування та архітектури, визначених статтею 13 цього Закону, за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті).

Призначення на посаду головного архітектора здійснюється виключно за результатами конкурсу.

В конкурсі можуть брати участь особи, які мають, як правило, вищу архітектурну освіту та стаж організаційної і професійної роботи за фахом у сфері містобудування та архітектури не менше 5 років.

Конкурси на заміщення посади головних архітекторів проводяться за участю місцевих організацій Національної спілки архітекторів України.

Головні архітектори (їх заступники) у порядку творчої діяльності як автори чи співавтори можуть брати участь у проектуванні об'єктів архітектури, передбачених для будівництва на території їх адміністративної діяльності, за умови погодження архітектурних рішень цих об'єктів з органами містобудування та архітектури вищого рівня, а також у разі отримання такого права за результатами архітектурного або містобудівного конкурсу.

Стаття 15. Архітектурно - містобудівні ради

Для професійного колегіального обговорення містобудівних, архітектурних та інженерних проектних рішень об'єктів архітектури, а також, в разі необхідності, основних положень архітектурно-планувальних завдань, при місцевих органах містобудування та архітектури створюються архітектурно-містобудівні ради, які здійснюють свою діяльність відповідно до типового положення про них, яке затверджується Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.

Стаття 16. Творчі спілки архітекторів

В Україні діє об'єднання професійних архітекторів - Національна спілка архітекторів України, а також відповідно до законодавства можуть створюватися і діяти інші творчі спілки архітекторів.

Діяльність творчих спілок архітекторів здійснюється на основі їх статутів, зареєстрованих в установленому порядку.

Розділ IV

ЗДІЙСНЕННЯ АРХІТЕКТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 17. Ліцензування та професійна атестація виконавців робіт, пов ' язаних із створенням об ' єктів архітектури

Підприємницька діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Виконавці окремих видів робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, можуть пройти професійну атестацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Громадянам, які пройшли професійну атестацію, видається відповідний кваліфікаційний сертифікат, строк дії якого становить п'ять років.

Громадянам, які здобули вищу архітектурну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, магістр та мають стаж роботи за фахом не менше трьох років, а так само особам, які не мають вищої архітектурної освіти, стаж роботи яких у сфері містобудування та архітектури становить не менше десяти років, може бути виданий відповідний кваліфікаційний сертифікат архітектора.

Відомості про особу, яка отримала відповідний кваліфікаційний сертифікат, вносяться до реєстру атестованих осіб.

Особи, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, можуть здійснювати окремі види підприємницької діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, без відповідної ліцензії.

Стаття 18. Архітектурно - будівельна атестаційна комісія

Атестація виконавців робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, здійснюється Архітектурно-будівельною атестаційною комісією.

Архітектурно-будівельна атестаційна комісія:

- визначає професійну спеціалізацію, рівень кваліфікації і знань архітекторів та інших осіб;

- видає відповідні кваліфікаційні сертифікати, скасовує рішення про їх видачу;

- веде реєстр атестованих осіб;

- затверджує правила професійної етики;

- здійснює інші повноваження відповідно до Положення про Архітектурно-будівельну атестаційну комісію, що затверджується Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України за поданням Національної спілки архітекторів України.

Стаття 19. Проектні роботи, виконання яких не потребує наявності відповідного кваліфікаційного сертифіката

Виконання проектних робіт по створенню об'єктів архітектури не потребує наявності у фахівців відповідного кваліфікаційного сертифіката у разі:

здійснення фахівцями проектних робіт під керівництвом архітектора чи іншого фахівця, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт відповідного профілю;

розроблення проектних матеріалів, не передбачених для реалізації (ескізні, пошукові, концептуальні тощо), пропозицій щодо можливості і умов забудови будь-якої земельної ділянки;

виконання робіт, що пов'язані з участю в містобудівних та архітектурних конкурсах, якщо їх умовами не передбачено інше.

Стаття 20. Здійснення архітектурної діяльності іноземцями та особами без громадянства

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, при здійсненні архітектурної діяльності користуються такими самими правами та несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На території України іноземці та особи без громадянства, які не отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат або відповідну ліцензію, можуть виконувати роботи, визначені статтею 19 цього Закону, та брати участь у розробленні містобудівної документації, здійснювати проектування об'єктів архітектури, розробляти робочу документацію для будівництва лише на підставі договорів з суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ліцензію на виконання відповідних видів проектних робіт.

Стаття 21. Здійснення архітектурної діяльності фізичними та юридичними особами України на території іноземних держав

Фізичні та юридичні особи України здійснюють архітектурну діяльність на території інших держав відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а так само до законодавства країни перебування.

Розділ V

ПРАВА І ОБОВ ' ЯЗКИ СУБ ' ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ СТВОРЕННІ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ОБ ' ЄКТІВ АРХІТЕКТУРИ

Стаття 22. Права архітектора

Архітектор під час проектування і будівництва об'єктів архітектури має право:

- без попереднього дозволу розробляти проектні пропозиції щодо забудови будь-якої земельної ділянки для визначення можливості і умов здійснення на ній будівництва об'єкта архітектури;

- брати участь у підготовці завдання на проектування, за дорученням замовника одержувати в установленому порядку архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури, погоджувати проект з підприємствами, установами, організаціями, які видали технічні умови;

- вільно обирати засоби і способи реалізації архітектурного рішення;

- за погодженням із замовником вносити в межах вихідних даних на проектування зміни до затвердженого проекту;

- за дорученням замовника брати участь у підготовці договорів підряду, організації конкурсів (тендерів) з визначення підрядника на проектуваннята будівництво, бути представником замовника в інших випадках, визначених договором;

- за згодою з замовником залучати на договірній основі до розроблення проекту інших фахівців, здійснювати керівництво цими роботами або

- брати участь у виконанні робочої документації;

- здійснювати експертизу проектної документації згідно із професійною спеціалізацією, зазначеною у кваліфікаційному сертифікаті архітектора.

Стаття 23. Права замовників

Замовники на проектування і будівництво об'єктів архітектури мають право:

обирати архітектора - розробника проекту та інших виконавців проектних і будівельних робіт, якщо інше не передбачено умовами архітектурного чи містобудівного конкурсу (тендеру);

затверджувати завдання на проектування, проект, якщо вони не суперечать законодавству, архітектурно-планувальному завданню та технічним умовам щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури;

здійснювати контроль і технічний нагляд за додержанням вимог архітектурно-планувального завдання, завдання на проектування під час проектування об'єкта архітектури, затвердженого проекту під час будівництва.

Стаття 24. Права підрядників

Підрядники на проектування і будівництво об'єкта архітектури мають право:

обирати на свій розсуд технологію, методи і спосіб реалізації проекту об'єкта архітектури в межах державних будівельних стандартів, норм і правил;

виконувати робочу документацію для будівництва об'єкта архітектури відповідно до затвердженого проекту за безпосередньою участю або під контролем архітектора - автора проекту чи без такої участі за його письмовою згодою;

здійснювати інші дії, передбачені договорами (контрактами) підряду, у встановленому законодавством порядку.

Стаття 25. Права громадян та громадських організацій

Громадяни та громадські організації, які не беруть безпосередньої участі у створенні об'єктів архітектури, мають право:

одержувати в органах влади інформацію щодо підготовки і прийняття рішень з планування, забудови та реконструкції населених пунктів, окремих територій і конкретних об'єктів архітектури,

додержання при цьому вимог законодавства про збереження пам'яток історії та культури, довкілля;

брати участь в обговоренні архітектурних рішень проектів у встановленому порядку;

захищати свої інтереси під час проектування і будівництва нових та експлуатації існуючих об'єктів архітектури відповідно до законодавства.

Стаття 26. Обов ' язки архітектора, інших проектувальників

Архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об'єктів архітектури, зобов'язані:

додержуватися державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних на проектування;

не порушувати під час проектування, організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови;

не розголошувати без згоди замовника відомості, які становлять комерційну таємницю проекту.

Стаття 27. Обов ' язки замовників та підрядників

Замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані:

доручати виконання окремих видів проектних і будівельних робіт особам, які мають відповідну ліцензію (кваліфікаційний сертифікат);

обирати виконавців робочої документації для будівництва з додержанням вимог статті 8 цього Закону;

забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою;

не порушувати під час організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок,

власників розташованих на них будинків і споруд, відшкодовувати завдані їм збитки відповідно до закону;

поінформувати у триденний строк місцеві органи охорони пам'яток історії та культури про нововиявлені під час будівельних робіт об'єкти, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.

Стаття 28. Обов ' язки власників та користувачів об ' єктів архітектури

Власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані:

утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його архітектурно-технічному паспорті, встановлених місцевими правилами забудови населених пунктів, а також вимог законодавства;

отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури;

погоджувати внесення змін до об'єкта архітектури у випадках, передбачених його архітектурно-технічним паспортом.

Розділ VI

АВТОРСЬКЕ ПРАВО НА ТВОРИ АРХІТЕКТУРИ

Стаття 29. Об ' єкти та суб ' єкти авторського права на твори архітектури

Відносини, що виникають під час створення і використання твору архітектури як об'єкта авторського права, регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права", цим Законом та іншими законами України.

Об'єктами авторського права на твори архітектури є архітектурні рішення об'єктів архітектури чи містобудування (творів архітектури) на всіх стадіях їх проектування і будівництва.

Особа (особи), творчою працею якої (яких) створено твір архітектури, а також архітектурні рішення окремих самостійних розділів проекту (інтер'єри приміщень, окремі будинки чи споруди архітектурних комплексів, благоустрій території тощо), вважається автором (співавторами) твору архітектури або його відповідного розділу.

Співавторами не можуть бути особи, які подають автору твору архітектури технічну, консультаційну чи організаційну допомогу, або такі, що здійснюють організацію проектування і будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту), контроль за виконанням зазначених робіт.

Стаття 30. Майнові права автора твору архітектури

Майнові права автора твору архітектури, який виконано на замовлення, регулюються договором між автором та замовником проекту об'єкта архітектури або роботодавцем. Договір між автором та замовником проекту або роботодавцем повинен містити передбачені Законом України "Про авторське право і суміжні права" положення щодо регулювання майнових відносин у використанні творів архітектури.

Автор проекту твору архітектури має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або роботодавцем, а також на внесення змін до незавершеного будівництвом чи збудованого об'єкта архітектури у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції.

Використання проекту об'єкта архітектури для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне застосування такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди.

Автор твору архітектури має право на одержання у встановленому законом порядку авторської винагороди за його створення і використання.

Майнові права автора або його правонаступника щодо проекту і збудованого об'єкта архітектури зберігаються незалежно від зміни власника або користувача цього об'єкта.

Стаття 31. Особисті ( немайнові ) права автора твору архітектури

Автору твору архітектури, крім особистих (немайнових) прав, визначених Законом України "Про авторське право і суміжні права", належать особисті (немайнові) права щодо:

безперешкодного фотографування, відео зйомки власного твору архітектури, крім випадків, визначених актами законодавства;

зазначення на збудованому об'єкті архітектури власного імені (імен співавторів).

Особисті (немайнові) права на твір архітектури належать його автору незалежно від умов трудового договору між автором та замовником проекту або роботодавцем.

Розділ VII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО АРХІТЕКТУРНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про архітектурну діяльність

Порушення законодавства про архітектурну діяльність тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Стаття 33. Вирішення спорів, що виникають у процесі здійснення архітектурної діяльності

Спори, що виникають у процесі здійснення архітектурної діяльності, в тому числі за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, вирішуються у встановленому законом порядку.

Розділ VIII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: частин першої, другої і четвертої статті 7, які набирають чинності через два роки після створення передбаченої у статті 18 цього Закону Архітектурно-будівельної атестаційної комісії та введення в дію порядку проведення професійної атестації в архітектурній діяльності (частина друга статті 17); частини першої статті 12, яка набирає чинності з 1 січня 2000 року.

2. До приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність із Законом України "Про архітектурну діяльність" вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування Закону України "Про архітектурну діяльність":

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про архітектурну діяльність";

відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 20 травня 1999 року

N 687-XIV

Достатньо важливим нормативним документом прийнятим Верховною Радою України 20.04. 2000 р. є Закон України «Про планування ті забудову територій»

Закон складається з семи розділів та 33 статей і формулює основні правила планування територій. В першому розділі визначаються основні поняття: території, планування території, містобудівельної документації, проектної документації, схеми планування території, генерального плану населеного пункту, детального плану території, об’єктів та суб’єктів в планування, регіональних та місцевих правил забудови, червоних ліній, ліній регулювання забудови, замовника, громадського обговорення. Ось деякі з них:

червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення;

лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій;

містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації

визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об'єкта будівництва), обов'язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об'єкта;

намір забудови (земельної ділянки, території) – заява (клопотання) фізичної або юридичної особи, подана у встановленому законодавством порядку щодо забудови земельної ділянки або певної території із зазначенням призначення будівлі, споруди та орієнтовних характеристик забудови

замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельнуділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для

здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; { Статтю 1

громадське обговорення - процедура, спрямована на врахування законних інтересів фізичних та юридичних осіб, територіальних громад та держави при плануванні і забудові територій відповідно до вимог цього Закону;

громадські слухання - форма громадського обговорення проекту

містобудівної документації, місцевих правил забудови.

В другому розділі розглядаються питання планування територій на загальнодержавному і регіональному рівнях.

В третьому розділі розглядаються питання планування територій на місцевому рівні.

Стаття 11. Схеми планування територій на місцевому рівні

Схеми планування територій на місцевому рівні визначають:

- потреби у зміні меж населених пунктів, потреби в територіях, передбачених для містобудівних потреб;

- зонування територій для забудови та іншого використання;

- планувальну структуру території;

- інші питання, визначені державними будівельними нормами.

Стаття 12. Генеральний план населеного пункту

Генеральним планом населеного пункту визначаються:

- потреби в територіях для забудови та іншого використання;

- потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій;

- межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій;

- планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту;

- загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану;

- території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання;

- інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Стаття 13. Детальний план території

Детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає:

- розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови;

- розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок

- розташування інженерно-транспортної інфраструктури;

- принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови;

- інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

- Стаття 14. План червоних ліній

Планом червоних ліній відповідно до генерального плану населеного пункту, детального плану, даних Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру населеного пункту визначається розташування червоних ліній.

План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією. Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень:

- встановлюють межі земель загального користування населених пунктів;

- вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок, встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб;

- визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.

Стаття 15. Проект забудови території

Проект забудови території визначає:

- розташування об'єктів містобудування, місцевих проїздів

- відносно червоних ліній;

- архітектурно-просторове вирішення, призначення, щільність, поверховість та інші показники конкретних об'єктів містобудування;

- показники та технічні вирішення інженерно-транспортної інфраструктури;

- потребу в проведенні інженерної підготовки території та обсяг цих робіт;

- місця та технічні вирішення під'єднання інженерного обладнання об'єктів містобудування до зовнішніх інженерних мереж і споруд;

- організацію будівництва;

- техніко-економічні показники та загальний кошторис забудови території;

- інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

В четвертому розділі розглядаються питання регулювання планування, забудови та іншого використання територій

Стаття 27. Вихідні дані для проектування об'єкта містобудування

Фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проектування об’єкту містобудування.

Основними складовими вихідних даних є:

- містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;

- технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування;

- завдання на проектування.

У містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки згідно з місцевими правилами забудови, містобудівним обґрунтуванням можуть визначатися вимоги щодо відрахування коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Вимоги до змісту та форми містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що подаються на затвердження, а також вимоги до змісту і порядку розроблення, погодження, фінансування та затвердження містобудівного обґрунтування визначаються питань архітектури та містобудування.

Строк розроблення і погодження містобудівного обґрунтування, що містить містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, визначається договором і не може перевищувати трьох місяців.

Технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування після отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки надаються юридичними особами, які є

власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію, у п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації відповідного клопотання замовника або уповноваженої ним особи. Перелік осіб, які надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування, встановлюється містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки.

При наданні технічних умов враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж знаходиться на межі земельної ділянки замовника аб

Дата добавления: 2014-01-07