Основні історичні етапи розвитку педіатрії в Україні

Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину|дитяти|, її місце|місце-миля| в системі загальної|спільної| медицини.

Педіатрія (від грецького pais| - дитина, iatreia| -лікарство|), знаходить загальні|спільні| закономірності розвитку дітей, причини і механізми виникнення захворювань, способи їх розпізнавання, лікування і попередження|попереджувати,запобігати|. Тому її можна визначити як медицину періоду зростання|зросту|, формування і розвитку людського організму, який є|з'являється,являється| найбільш відповідальним в житті людини. От чому|ось чому| незвичайно великі гуманізм цієї спеціальності і відповідальність людини, що обрала своєю професією педіатрію.

Предмет педіатрії важлива|поважна| галузь медицини. Кожну секунду на наший планеті Земля|грунт| з'являються|появляються| три нові людини. Діти - наше майбутнє. Всі люди на землі|грунті| відповідальні за те, щоб|аби| дитина|дитя| росла|зростала| щасливою, щоб|аби| вона була нагодованою, здоровою, мала можливість|спроможність| вчитися. Але|та| ніхто не відчуває такої відповідальності за долю дітей, як лікар|лікарка|.

Перші жертви будь-якої несправедливості, що здійснюється|скоює,чинить| на земній кулі -дети|. Завдяки діям міжнародної демократичної федерації жінок і інших прогресивних організація миру|світу|, 20 листопада 1959 року вперше|уперше| Організація об'єднаних|з'єднаних| націй прийняла Декларацію прав дитини.|дитяти| Її 10 принципів чітко визначають основні права, якими повинні користуватися діти у всіх країнах світу.

Навчаючись|виучувати| в медичному університеті суверенної України, треба знати історію української педіатрії. Її становлення і розвиток почалося|розпочинало,зачинало| в XIX сторіччі|столітті|. Є достовірні відомості про те, що організатором першої дитячої лікарні на Україні був Володимир Аркадійович Франковський, 22 вересня 1878 року він добився того, що в місті Харкові була відкрита|відчиняти| перша дитяча лікарня на 20 ліжок.

У 1885 р. для викладання педіатрії на кафедрі акушерства, жіночих і дитячих хвороб Київського університету був запрошений приват-доцент – талановитий педіатр Іван Віссаріонович Троїцький (1856-1923), учень професора Бистрова. У 1883 р. він захистив докторську дисертацію по темі «Матеріали до вчення про епідемічний паротит». У 1887 р. їм видана перша на Україні допомога|посібник| «Курс лекцій з хвороб дитячого віку», в якому активно пропагондувалося природне вигодовування, підкреслювалося значення чинників|факторів| зовнішнього середовища|середи|, фізичного і гігієнічного виховання дитини|дитяти|.

Керівником першої на Україні кафедри дитячих хвороб медичного факультету Київського університету ім. Св. Володимира був проф|. Василь Єгорович Чернов (1852 -1915) - вихованець Петербурзької медико-хірургічної академії, учень проф|. Н.І. Бистрова.

Значним був діапазон його науково-практичної діяльності. Так в 1892 р. В.Є.Чернов опублікував монографію «Про перетифліти| та паратифліти| у дітей». Він також написав книгу «Клінічні спостереження над хлорозом у дітей. Деякі етіологічні|етіологія| моменти хлорозу і його лікування». Зібравши|повизбирувати| матеріал по 12 випадкам захворювання дітей на гостру і хронічну бронхоектазію|, В.Є.Чернов в 1906 р. друкує монографію на цю тему.

В.Є.Чернов незмінно проявляв|виявляв| енергію при організації різних лікувальних закладів, призначених надавати|виявлення| допомогу бідним дітям. Він був одним з активних членів організованого в Києві в 1990 р. суспільства|товариства| лікарень для хронічно хворих дітей.

М|м-код| Д. Пономарьов

У 1892 р. була організована кафедра дитячих хвороб в Харківському університеті. Її першим завідувачем|завідуючим| був професор Михайло Дєєвіч Пономарьов (1845-1905), який після|потім| закінчення в 1868 р. медичного факультету Харківського університету працював ординатором акушерської клініки і в 18873 р. захистив докторську дисертацію «Про походження кров'яних навколоматкових пухлин». У 1874-1878 рр. стажувався по дитячих хворобах в клініках Праги, Відня і Берліна. Основні наукові роботи присвячені дитячим інфекційним хворобам і захворюванням новонароджених.

В.Ф.Якубович

Дитяча клініка і кафедра педіатрії в Одесі були засновані 7 березня 1905 р. у медичному факультеті Новоросійського університету (зараз Одеський медичний університет). Це була третя клініка на Україні і сьома в Російській імперії. Першим керівником клініки і кафедри був обраний професор Василь Пилипович Якубович (1857-1933), якого після|потім| закінчення в 1880 р. на відмінно Петербурзької медико-хірургічної академії залишили в дитячій клініці Н.І.Бистрова. У 1884 р. В.Ф.Якубовіч захистив дисертацію доктора|лікаря| медицини «Про псевдогіпертрофію і прогресуючу атрофію м'язів у дітей» і в березні 1886 р. його затверджують на посаді асистента клініки. Для наукової діяльності В.Ф.Якубовіча характерний|вдача| клінико-лабораторний| підхід до вирішення питань дитячої фізіології і патології з|із| прагненням розкрити патогенез того або іншого стану|достатку|. Важливі|поважні| питання вікової фізіології викладені в клінико-лабораторних| роботах «Про кількісний склад жовчі у новонароджених і грудних дітей» (1885), «До вчення про функцію травних ферментів» (1897 р.) і ін. Він видав понад 40 наукових робіт, серед яких велике значення має «Керівництво до діагностики дитячих хвороб і способам дослідження дітей (1890). Це оригінальна робота, перша як у вітчизняній, так і в зарубіжній педіатричній літературі. Достатньо|досить| детально (360 ст.) В.Ф.Якубовіч описав методи дослідження різних органів і систем у дітей, починаючи|розпочинати,зачинати| з|із| періоду новонародженості|. У спеціальних розділах (про вираз дитячого обличчя, особливості крику, голосу, кашлю, пульсу, температури тіла, маси тіла і ін.) приводяться|призводять,наводять| вказівки про роль і|із| значення відповідних спостережень і дослідів для діагностики захворювань.

Хоча слід зазначити, що|слід відзначити, що,следует отметить | монографія В.Ф.Якубовіча не отримала|одержувала| широкої популярності, і це пояснюється|тлумачить| одночасним виданням книги Н.Ф. Філатова «Семіотика і діагностика дитячих хвороб» (1890).

Передмови до обох вказаних видань датовані однією і тією ж датою - травнем 1890 р. За своїм змістом книги були дуже близькими, тільки|лише| з|із| тією різницею, що В.Ф.Якубовіч значно більше уваги приділяв|уділяв,наділяв| методам обстеження дітей, а Н.Ф.Філатов - симптоматології, клінічній картині і диференціальній діагностиці. Класична робота Н.Ф.Філатова протягом 1890-1900 р.р. 6 разів перевидавалася|перевидавала| і була переведена|перекладати,переказувати| на багато іноземних мов|язиків|, що природньо привело до забуття| кращої роботи В.Ф.Якубовіча

О.М. Хохол

У січні-лютому 1946 р. під керівництвом професора Олени Миколаївни Хохол була організована кафедра пропедевтики дитячих хвороб. О.М. Хохол залишила яскравий слід в історії української педіатрії. Після|потім| закінчення в 1921 р. Київського медичного інституту працювала в дитячій консультації в Умані, потім в Київському інтернаті для грудних дітей, а з|із| 1925 р.- в Київському інституті удосконалення лікарів|лікарок|. У 1945 р. захистила докторську дисертацію «Матеріали до питання про порушення капілярного кровообігу при токсичній диспепсії». Впродовж|упродовж| 1946-1950 р.р. вона завідувала кафедрою пропедевтичної| педіатрії, а в 1950-1964 р.р.- кафедрою госпітальної педіатрії. У 1953 р. О.М. Хохол була обрана член-кореспондентом АМН. Вона є автором близько 80 наукових робіт, присвячених питанням фізіології і патології раннього дитячого віку, проблемі порушення живлення|харчування|, захворюванням травного тракту, туберкульозу, вигодовуванню дітей першого року життя.

Завдяки її зусиллям в світову практику введено|запроваджувати| іонітне молоко для вигодовування дітей грудного віку.

Під її керівництвом підготовлено 5 докторських і 25 кандидатських дисертацій. Багато учнів О.М. Хохол стали відомими вченими-педіатрами:| академік НАН і АМН України і Російської АМН Е.М.Лукьянова, професора О.І.Кошель, В.Д.Чеботарева, А.О.Андрущук, В.Д.Отт та ін.

В.А.Белоусов

Значний внесок|вклад| в розвиток української педіатрії зробив яскравий представник Харківської школи педіатрів, член-кореспондент АМН, заслужений діяч науки України, професор Володимир Олександрович Белоусов (1895-1971). Після|потім| закінчення в 1917р|. медичного факультету Харківського університету він поступає|надходить| в ординатуру і проходить|минає,спливає| шлях|колія,дорога| від асистента до завідувача|завідуючому| кафедри (з|із| 1938 р.)

У 1937 р. захистив докторську дисертацію «Матеріали до питання про білковий раціон здорового і хворого школяра у віці 8-11 років». В. А. Белоусов опублікував понад 70 наукових робіт по різних питаннях педіатрії. Активно розробляв питання етіології токсичного синдрому при захворюваннях травного каналу у дітей раннього віку, запропонував методику лікування туберкульозного менінгіту багато методів діагностики найважливіших захворювань дитячого віку. Велику увагу В. А. Белоусов приділяв курортному лікуванню і впливу курортних чинників|факторів| на дитячий організм. Він автор двох підручників|посібників| по дитячим хворобам для студентів медичних інститутів і медичних училищ.

Ф Д. Румянцев

Значний внесок|вклад| у вивчення дитячих інфекційних хвороб зробив Ф Д. Румянцев, який розширив і поглибив досягнення київських педіатрів у питаннях діагностики, лікування і профілактики таких хвороб, як скарлатина, дифтерія, кашлюк|коклюш| та ін. Плідною була і його педагогічна діяльність в Київському медичному інституті, яка тривала 30 років.

Л.Й. Фінкельштейн

Спеціальний курс по охороні материнства і дитинства викладався під керівництвом учня В.Є.Чернова професора Льва Йосиповича|Іосифа| Фінкельштейна, який по закінченню медичного факультету в 1898 р. працював в клініці дитячих хвороб Воєнно медичній академії в Петербурзі під керівництвом професора М.П.Хундобіна.

У 1901 р. Л.Й.Фінкелидтейн захистив дисертацію на тему «Пневмонії у грудних дітей» і йому було привласнено звання доктора медичних наук. Приїхавши до Києва, він працював спочатку в клініці дитячих хвороб під керівництвом професора В.Є.Чернова. З самого початку своєї діяльності Л.Й.Фінкелиптейн присвятив себе боротьбі з|із| дитячою захворюваністю і смертністю, працював в притулку|приюті| для підкинутих дітей.

Разом з|поряд з,поряд із| організаційною і лікувально-профілактичною роботою в галузі охорони материнства і дитинства Л.Й.Фінкелиптейн займається науковою і педагогічною діяльністю. У 1920-1925 р.р. він завідує кафедрою педіатрії Інституту народної освіти|утворення|, з|із| 1925 р. - кафедрою дитячих хвороб, а пізніше (1941-1948) кафедрою госпітальної педіатрії Київського медичного інституту.

Л.Й.Фінкельштейн написав понад 60 наукових робіт, присвячених питанням дієт раннього дитячого віку, порушень живлення|харчування|, пневмонії, туберкульозу. У роботах Л.Й.Фінкельштейна описані нові методи обстеження і лікування, а також нові симптоми захворювань.

А.І.Ськроцкий

З 1928 по 1954 р. р. керівником дитячої клініки був професор Аркадій Іванович Ськроцкий (1882-1957), який після|потім| закінчення (1907) медичного факультету Новоросійського університету все життя|усе життя| працював в дитячій клініці. За ці роки клініка стала провідною медичною установою з|із| добре обладнаними лабораторіями, кабінетами і бібліотекою. У 1922 р. А.І.Ськроцкий вперше|уперше| в Україні застосував серодіагностику скарлатини і кору, створив при дитячій клініці першу (1928 р.) грязелікарню.

Наукові роботи (понад 60) присвячені питанням ревматизму, туберкульозу і дитячих інфекційних хвороб (дифтерія, скарлатина і ін.). Під його керівництвом виконано 20 кандидатських і докторських дисертацій.

І.М.Руднев

Значний внесок|вклад| в розвиток педіатрії на Україні зробив професор Іван Михайлович Руднев. Після|потім| закінчення Дніпропетровського медичного інституту (1931) працював в Західній Україні з 1951 р. на посаді заступника директора Львівського НДІ охорони материнства і дитинства, з|із| 1956 р. - завідувачем кафедри факультетської педіатрії Львівського медичного інституту. У 1962 р. захистив докторську дисертацію «Функціональний стан|достаток| судин|посудин| при ревматизмі у дітей». З|із| 1963 р. завідував кафедрою факультетської (1963-1965 р.р.) і госпітальної (1965-1970 р.р.) педіатрії Київського медичного інституту. Основні наукові роботи (74), зокрема 3 монографії, присвяченої актуальним питанням діагностики і лікування ревматизму і алергічних захворювань у дітей, проблемам дитячої кардіології (вродженим і набутим|набутим| вадам серця). Під його керівництвом захищено 19 кандидатських і 5 докторських дисертацій. Його учні - | член-кореспондент АН і АМН України і Російської АМН, професор В.М.Сидельников і професор П.М.Мощич - завідують кафедрами госпітальної і факультетської педіатрії Українського медичного університету.

П.М. Гудзенко

У 1965-1982 р. р. кафедрою факультетської педіатрії Київського медичного інституту завідував професор Прокоп Микитович Гудзенко, який закінчив в 1939 р. Київський медичний інститут. У 1960 р. захистив докторську дисертацію «Питання патогенезу і клініки туберкульозного менінгіту у дітей».

Наукові роботи (понад 150), зокрема 8 монографій, присвячених фундаментальним дослідженням проблеми туберкульозу, кишкових і стафілококових|стафілокок| інфекцій у дітей.

Підготовлений під редакцією професорів І.М.Руднева і П.М.Гудзенко підручник|посібник| «Дитячі хвороби» перевидавався|перевидавав| кілька разів. Ряд|лава,низка| робіт («Раціональне харчування дітей», «Рецептурний довідник педіатра») значно впливали на підготовку висококваліфікованих лікарів|лікарів|-педіатрів.

С. І. Ігнатов

Особлива роль в розвитку педіатрії в Західному регіоні України належить професорові С.І. Ігнатову. Завідуючи протягом 20 років кафедрою педіатрії він брав активну участь в організації педіатричного факультету Львівського медичного інституту (1951г|.) і був першим його деканом. Основні напрями|направлення| наукових досліджень кафедри у той час: фізіологія і патологія травлення, патологія дітей періоду новонародженості, фармакотерапія| у дитячому віці. Під його керівництвом виконано 3 докторські|лікар| і близько 30 кандидатських дисертацій.

Дата добавления: 2014-01-07