Слайд 12

СЛАЙД 11

СЛАЙД 10

СЛАЙД 9

СЛАЙД 8

СЛАЙД 7

Згодом ПТК стають синонімом поняттю «ландшафт» - як геосистема, а наука про природно-територіальні комплекси отримує назву – ландшафтознавство.

Об’єктом дослідження ландшафтознавства є географічний ландшафт (як геосистема), а також більші та менші за нього одиниці ландшафтного поділу території. Всі вони мають загальну назву: природно-територіальні комплекси (ПТК), незалежно від розміру, складності будови, походження тощо. Закономірно що виокремлюють природні територіальні комплекси та їх антропогенні модифікації – природно-антропогенні територіальні комплекси (їх називають також природними та природно-антропогенними ландшафтами).

Головні складові сучасної теорії ландшафтознавства виходять за рамки традиційних ландшафтно-морфологічних положень. Нині все більшої популярності набувають “ новітні бачення земних ландшафтних утворень ” (Пащенко В.М.).

Серед них:

· уявлення про парагенетичні (Ф.М. Мільков, Г.Є. Гришанков) та

· парадинамічні ландшафтні комплекси (Ф.М. Мільков, А.В. Дроздов, Г.І. Швебс),

· просторово-часову поліструктурність утворень ландшафтного ряду (К.Г. Раман, В.А. Боков, В.М. Солнцев, В.В. Штейнс),

· про ландшафтні територіальні структури – генетико-морфологічну, позиційно-динамічну, парагенетичну, парадинамічну, басейнову (Г.І. Швебс, П.Г. Шищенко, М.Д. Гродзинський),

· геотехсистеми (К.М. Дьяконов, А.Ю. Ретеюм),

· ландшафтні утворення перехідних смуг – екотони (Е.Г. Коломиц),

· про аквальні та аквально-територіальні природні утворення ландшафтної організації (К.К. Марков, Г.Д. Ріхтер, В.А. Боков, А.В. Дроздов),

· про аквальні комплекси (В.А. Мануйлов, К.М. Петров) та ін.” [Пащенко В.М.].

А Л Е! Основним джерелом початкової інформації стосовно природних чинників є ландшафт – як цілісна природна система. Людський чинник змін у ландшафтів виходить на рівень з іншими природними силами.

Цікавим підходом до питань взаємовпливу людини і природного середовища є думка В.В. Кизими: "Органічна єдність людини і середовища є специфічною тотальністю, яку слід розглядати як самостійну реальність, що має закономірності, які не співпадають із ландшафтно-природними і соціально-психологічними. Лише враховуючи вказану природно-людську тотальність (єдність, цілісність, спільність тощо) і її розгортання, можна зрозуміти людину одночасно, як суб'єкта і як об'єкта ландшафтних перетворень, а ландшафт ‑ як пасивний матеріал для людських дій, і в той же час, як умову і причину розвитку людини, матеріал який розвивається разом з нею".

Дата добавления: 2014-01-07