Характерні риси природних та інтегральних геосистем

План

Тема: Природні та інтегральні геосистеми. Просторова структура геосистем.

Самостійна робота: Теоретичні основи і методи ландшафтного прогнозування

Зворотний зв'язок може бути як позитивний так і негативний.

Позитивний зворотній зв'язок приводить до змін у ландшафті, фактично ландшафт в цьому випадку розвивається – переходить у новий стан. Наприклад процес заростання озера призводить до переходу шквального ландшафту у інший його різновид – фактично ПТК перетворюється на іншу геосистему – болото. Негативний зворотній зв'язок навпаки послаблює пряму дію фактора, і геосистема повертається у свій попередній стан, фактично в дію вступає така властивість ландшафту як стійкість геосистем до руйнування. В ландшафті в такому випадку спостерігається здатність його до саморегуляції і повернення геосистеми до початкового стану. Наприклад – здатність річкової системи до самоочищення.

Завдання і зміст прогнозування. Роль та взаємодія чинників. Методи прогнозування

Література:

1. Гуцуляк В.М. Ландшафтознавство: теорія і практика: Навч. посібн. – Чернівці: Рута, 2005. – 125 с.
2. Денисик Г.І., Воловик В.М. Нариси з антропогенного ландшафтознавства: Навч. посібн. – Вінниця: ГІПАНІС, 2001. – 170 с.
3. Исаченко А.Г. Ландшафты как предмет человеческого воздействия // Изв. ВГО. – 1974. – Т.106. – Вып. 1 – С. 361–374.
4. Мильков Ф.Н. Антропогенное ландшафтоведение, предмет изучения и современное состояние // Вопросы географии. – М.: Мысль, 1977. – Вып. 106. – С. 11–27.
5. Мильков Ф.Н. Парагенетические ландшафтные комплексы //. Научные записки Воронежского отдела географического общ. СССР. – Воронеж, 1966. – 156 с.
6. Мильков Ф.Н. Рукотворные ландшафты. Рассказ об антропогенных комплексах. – М.: Мысль, 1978. – 86 с.
7. Мильков Ф.Н. Физическая география: учение о ландшафте и географическая зональность. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1986. – 328 с.

8. Дутчак Н.В. Влияние хозяйственной деятельности на преобразование ПТК малых рек Среднего Приднестровья // Проблемы рационального использования и охраны малых рек. – Грозный, 1989. – С. 120 - 122.

1. Преображенский В.С., Мухина Л.И. Современные ландшафты как природно-антропогенные системы // Изв. АН СССР. Сер. геогр. – 1984. – №1. – С. 19–27.

1. Характерні риси природних та інтегральних геосистем. Поняття про природно-територіальні комплекси.
2. Ландшафт та його різні трактування.
3. Морфологічні одиниці ландшафту (фація, урочище, місцевість).

Як зазначалось вище (в попередніх темах) до поняття «геосистема» та компонентів, що їх утворюють існує декілька підходів. Частина географів дотримується думки, що до елементів (компонентів) геосистем слід відносити лише природні компоненти, а інші вважають що до їх складу необхідно включати населення та компоненти утворені його господарською діяльністю. При такій різниці поглядів існує ряд спільних позицій а саме: необхідність сприймати (розглядати, вивчати, досліджувати) компоненти геосистем у взаємозв’язку між собою та у взаємозв’язках із суміжними геосистемами.

Природними геосистемами, таким чином, є ділянки земної поверхні, де компоненти природи знаходяться в тісному взаємозв’язку (тобто утворюють певний природно-територіальний комплекс) і як ціле взаємодіють із суміжними територіями.

Інтегральними називають ті геосистеми, що включають антропогенну складову - населення з його різноманітними видами діяльності (виробничою, культурною, побутовою, рекреаційною тощо)

У зв’язку із різноманітними видами господарювання формуються й різні за видом інтегральні геосистеми.

До інтегральних природно-технічних (геотехнічних) систем – відносять системи в яких взаємодіють природні компоненти та техніка: промислові, сільськогосподарські, лісогосподарські, рекреаційні геосистеми тощо. Цілісність природно-технічних систем визначається функціональним призначенням створеної геотехнічної системи, тими соціально-господарськими функціями які запрограмовані при її створені.

При стрімкому розвитку технологій, залежність людства від природи зовсім не зменшується, а навпаки зв’язкиіз природними умовами стають дедалі складнішими. Збереження природного середовища, як головної умови життя людей та джерела різноманітних ресурсів стає головною проблемою сучасного суспільства. Тому в наш час спостерігається зближення екології та географії, а одним із видів інтегральних геосистем є геоекосистеми. Її розглядають як складну геосистему що складається із двох підсистем – людського суспільства та навколишнього середовища (геосистеми). До складу навколишнього середовища входять природні та соціально-економічні елементи тобто створені господарською діяльністю людини. Головним індикатором екологічного стану середовища проживання людей є показник здоров’я населення. Тому при дослідженні гео еко систем застосовується екологічний підхід (як один із варіантів системного підходу) який із суто біологічного нині вийшов на рівень загальнонаукового.

Мова йде не стільки про оцінку середовища з позицій корисності того чи іншого природного компоненту (або комплексу загалом) для задоволення певної суспільної потреби, а скільки про раціональність, доцільність їх використання, із обов’язковим врахуванням наслідків діяльності. Можемо в певній мірі стверджувати що поняття «природно-територіальний комплекс» та «геосистема» за змістом є синонімами, але останнє має нині більше визнання та сприйняття науковцями. В географічній літературі останнім часом все частіше можна зустріти також близькі за змістом терміни: ландшафтні комплекси, ландшафт тощо.

Природно-територіальний комплекс - це територія з певною єдністю природи, або інакше це загальне поняття, яке використовується для визначення всіх фізико-географічних територіальних одиниць незалежно від їх таксономічного рангу.

ПТК не пов’язані ні з розміром території, ні зі ступенем її складності. Тому можна правомірно говорити і про природно-територіалЬний комплекс Руської рівнини, і про ПТК Дністровської долини. Згодом ПТК стають синонімом поняттю «ландшафт» - як геосистема, а наука про природно-територіальні комплекси отримує назву – ландшафтознавство.

Об’єктом дослідження ландшафтознавства є географічний ландшафт (як геосистема), а також більші та менші за нього одиниці ландшафтного поділу території. Всі вони мають загальну назву: природно-територіальні комплекси (ПТК), незалежно від розміру, складності будови, походження тощо. Закономірно що виокремлюють природні територіальні комплекси та їх антропогенні модифікації – природно-антропогенні територіальні комплекси (їх називають також природними та природно-антропогенними ландшафтами).

Головні складові сучасної теорії ландшафтознавства виходять за рамки традиційних ландшафтно-морфологічних положень. Нині все більшої популярності набувають “ новітні бачення земних ландшафтних утворень ” (Пащенко В.М.). Серед них:

· уявлення про парагенетичні (Ф.М. Мільков, Г.Є. Гришанков) та

· парадинамічні ландшафтні комплекси (Ф.М. Мільков, А.В. Дроздов, Г.І. Швебс),

· просторово-часову поліструктурність утворень ландшафтного ряду (К.Г. Раман, В.А. Боков, В.М. Солнцев, В.В. Штейнс),

· про ландшафтні територіальні структури – генетико-морфологічну, позиційно-динамічну, парагенетичну, парадинамічну, басейнову (Г.І. Швебс, П.Г. Шищенко, М.Д. Гродзинський),

· геотехсистеми (К.М. Дьяконов, А.Ю. Ретеюм),

· ландшафтні утворення перехідних смуг – екотони (Е.Г. Коломиц),

· про аквальні та аквально-територіальні природні утворення ландшафтної організації (К.К. Марков, Г.Д. Ріхтер, В.А. Боков, А.В. Дроздов),

· про аквальні комплекси (В.А. Мануйлов, К.М. Петров) та ін.” [Пащенко В.М.].

А Л Е! Основним джерелом початкової інформації стосовно природних чинників є ландшафт – як цілісна природна система. Людський чинник змін у ландшафтів виходить на рівень з іншими природними силами. Цікавим підходом до питань взаємовпливу людини і природного середовища є думка В.В. Кизими: "Органічна єдність людини і середовища є специфічною тотальністю, яку слід розглядати як самостійну реальність, що має закономірності, які не співпадають із ландшафтно-природними і соціально-психологічними. Лише враховуючи вказану природно-людську тотальність (єдність, цілісність, спільність тощо) і її розгортання, можна зрозуміти людину одночасно, як суб'єкта і як об'єкта ландшафтних перетворень, а ландшафт ‑ як пасивний матеріал для людських дій, і в той же час, як умову і причину розвитку людини, матеріал який розвивається разом з нею".

Дата добавления: 2014-01-07