Лекція 1. Філософсько-теоретичні основи історії культури

1. Поняття культури. Походження та зміст терміну «культура».

Слово «культура» латинського походження: culturа означає догляд, оброблення, обробка. (У деяких богословських концепціях культури це слово виводять від лат. cult – поклоніння, шанування.). Спочатку цей термін був пов’язаний з уявленням про дію, зусилля, спрямовані на зміну чогось і тому вживався з певним доповненням, позначаючи завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму тощо. Він вживався для визначення процесу обробки людиною природи, потім він став означати процес обробки самої людини, ним стали називати все, створене людиною.

Термін «культура» виник в епоху Античності, його вживають практично як синонім до грец. «падейя» (від «пайос» – дитина) в значенні виховання дитини достойним громадянином. У III–V ст. поняття «cultura» зближувалося за сенсом з поняттям «civitas», яким римляни позначали суспільство громадян, державу, що живе за справедливими законами, міський спосіб життя, що протиставлявся сільському неуцтву. Існував ще один термін для позначення культури – «калокагатія», що означало людину красиву, тобто гармонійно розвинену у фізичному відношенні, володіючу внутрішньою духовною красою та з неабияким розумом. Греки одними з перших усвідомили, що крім природного світу існує певна сфера, яку створюють люди, вільні від фізичної праці, – сфера духу, цінності якої залежать не від природи, а від свідомого акту людини. Вперше термін «культура», в значенні духовного життя людини, використав філософ Ціцерон у творі «Тускуланські бесіди» (45 р. до н. е.). Він застосував термін «культура» до освіти, виховання, «обробітку душі» людини, наблизивши його до грецького поняття «пайдейя».

У Середньовіччі культурою вважали прагнення до ідеалу, бездоганності – релігійної та особистої. У Середньовічній Європі поняття «культура» уживалося лише як характеристика чого-небудь: культура поведінки, культура мови, юридична культура тощо. Культурною парадигмою епохи було християнство.

В епоху Ренесансу з'явився новий тип індивіда – «Homo legens» (лат. – людина читаюча), на відміну від середньовічної людини, що слухає читання Св. Письма латиною. З книгодрукуванням почалося розповсюдження письменності, читання на рідних мовах, як рівні розвитку європейської культури.

У Новийчас цей термін стали вживати, визначаючи ступені виховання, освіти, інтелекту, здатність дотримання норм етики та етикету, моральність, сукупність художньої та творчої діяльності, «цивілізованість» людини. Як наукове поняття термін «культура» оформлюється саме в добу Нового часу.

Сучасне розуміння поняття «культура» запропонував німецький просвітник Самуель Пуфендорф у 1684 р. Він ввів 2 поняття «status culturalis» – людина вихована, яка поважає мораль, традиції і «status naturalis» – «природна» людина, невихований, неосвічений дикун. Термін «культура» Пуфендорф вживає для позначення всього того, що відрізняється від природного. У цьому розумінні культура розглядається як сукупність усіх матеріальних і духовних цінностей, створених людством впродовж свого існування. У цьому значенні поняття «культура» вживається і в наші дні.

В епоху Просвітництва виникла т. зв. «класична» модель культури, пов'язана із секуляризацією суспільства, розповсюдженням світської культури, успіхами наук, технічним прогресом, розвитком мистецтв. Французькі просвітники (Вольтер, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо) ввели поняття «цивілізація». Руссо вперше протиставив культуру (цивілізацію) природі, зазначивши, що культура накладає жорсткі «окови» на прояв природних сил і спонукань людини. Німецькі просвітники (Й. Гердер, І. Кант) також пов'язували культурний прогрес з духовним, моральним вдосконаленням, розумовим і естетичним розвитком людини.

У філософсько-науковий обіг термін «культура» ввів Йоганн Крістоф Аделунг («Дослідження історії культури людського роду», 1782).

Перше концептуальне визначення поняття «культура» дав англійський антрополог Едуард Тайлор: У XIX ст. поняття «культура» почали застосовувати для позначення певної реальності, що є все те, що існує в світі, як результат людської діяльності («культура»), на відміну від всього, що дано людині природою.

У Новітній час до нього також додали стиль, метод та рівень досконалості, які досягаються в опануванні тієї чи іншою галуззю знань чи діяльності, вміння, процес творення й розподілу матеріальних та духовних цінностей, їх застосування.

У сучасних європейських мовах слово «культура» вживається принаймні в чотирьох основних значеннях:

1) для позначення загального процесу інтелектуального, естетичного і духовного розвитку;

2) коли йдеться про суспільство, яке ґрунтується на праві, порядку, моральності (поняття «культура» збігається з поняттям «цивілізація»);

3) як спосіб життя людей, притаманний певній спільноті (молодіжна культура, професійна культура), нації (українська, японська, німецька), історичній добі (антична культура, культура Ренесансу, культура бароко);

4) як абстрактна, узагальнююча назва для різноманітних способів, форм і наслідків інтелектуальної та художньої діяльності людей у галузі літератури, музики, живопису, театру, кіномистецтва тощо.

Культура – поняття складне, полісемантичне, багатозмістовне й не піддається однозначному тлумаченню. В сучасній науці не існує цілісного й універсального розуміння феномена культури. У 1952 р. американські культурологи Альфред Кребер та Клайд Клакхон нарахували 164 визначення поняття «культура». Вже через 20 р. французький культуролог Абрахам Моль вказав 250 визначень. На сьогодні їх близько 500. Всі погоджуються з тим, що «культура» є поняттям доволі широким, яке передбачає різні трактування. Отже, залежно від підходу, який реалізовується тим чи іншим дослідником, змінюється і її дефініція.

Отже, у найзагальнішому значенні культура – це сукупний результат продуктивної діяльності людей. У вузькому, особистісному розумінні культура – це певні цінності, та норми поведінки людини в соціальному і природному оточенні.

Суб'єктами-носіями культури виступають: все світове людство, окремі країни і народи; класи, стани і подібні їм соціальні структури; професійні, етнічні, вікові і інша субкультура, сім'я, індивідууми і ін.

Дата добавления: 2014-01-07