Предмет соціологічної науки

План

ЛЕКЦІЯ 1. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ

Тема: Предмет психології. Методи психології

Семінар № 1

Вікова періодизація

Вік	Провідна діяльність
1. Від народження до 10 днів - новонароджений 2. 11 днів – 1 рік - немовля	Безпосередньо-емоційне спілкування
1-3 роки – раннє дитинство	Предметно-маніпулятивна діяльність
3-5 – переддошкільний 6-7 - дошкільний	Предметна, сюжетно-рольова гра
7-11 – молодший ш. в.	Навчальна діяльність
11-15 – підліток 11-13 – молодший 13-15 - старший	Спілкування
15-17 – рання юність	Навчально-професійна
18-22 - юність	Навчально-трудова

План:

1. Предмет психології та її завдання
2. Психіка і свідомість
3. Основні галузі психологічних знань. Зв”язок психології з іншими науками.
4. Основні напрями в сучасній психології
5. Основні методи психології
6. Додаткові методи психології

Питання для самостійного опрацювання:

1. Рефлекторна природа психіки
2. Виникнення та розвиток психіки
3. Розвиток механізмів психічної діяльності

Тематика рефератів:

1. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу

2. Виникнення та історичний розвиток людської свідомості

Рекомендована література:

1. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. – 272 с.
2. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1997.
3. Психологія / За ред Г. С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968.
4. Рубинштейн С.Ю Л. Основы общей психологии. – М.: Педагогика, 1989.

УДК 316 Укладач: О.А. Кузьмічова, к.ф.н.,

викладач кафедри філософії,

історії та українознавства

1. Соціологія як наука про суспільство

1.1. Сутність та зміст соціології

1.2. Об'єкт соціології

1.3. Предмет соціологічної науки

1.4. Основні функції соціології

2. Структура системи соціологічного знання

2.1. Визначення структури соціологічного знання

2.2. Соціологічні теорії середнього рівня

3. Соціологічні закони і категорії

3.1. Сутність і зміст соціологічних законів

3.2. Класифікація соціологічних законів

3.3. Соціологічні категорії

Ключові слова: соціологія, соціальне, соціальні відносини, емпіричні соціологічні дослідження, загальнотеоретична соціологія, спеціальні соціологічні теорії, мікросоціологія, макросоціологія, об’єкт соціології, предмет соціології, соціальне середовище, соціальний інститут, соціальне співтовариство.

1. Соціологія як наука про суспільство

1.1. Сутність та зміст соціології

Термін "соціологія " походить від латинського слова sociateas— суспіль­ство і грецького logos — слово, вчення. Соціологія є в бук­вальному розумінні наукою про суспільство. її засновники — європейські вчені XIX ст. — робили спроби пояснити зміни в суспільстві, зумовлені промисловою революцією, розвитком демократичних ідей та інституцій.

Французький учений Огюст Конт наприкінці 30-х років XIX ст. уперше запровадив термін "соціологія". Соціологію вважав наукою, тотожною суспільствознавству. Філософія Конта отримала назву «позитивізм»[1], зводилися до простого нагромадження загальних висновків окремих наук. Першим визначив соціологію як самостійну науку французький соціолог і філософ Еміль Дюркгейм (1858 – 1917), створив французьку соціологічну школу, зосередив увагу на вивченні соціальних процесів і явищ суспільного життя.

Соціологія нині займає своє місце серед інших суспільних наук — філо­софії, політології, історії тощо. Так, філософія становить світогляд, дає розуміння місця людини у світі, уявлення про сенс людського життя. Історія вивчає закономірне, але й неповторне, індивідуальне у суспільному розвитку, широко використовуючи при цьому методи і засоби, притаманні гуманітарному знанню. Перевага соціології полягає в тому, що вона дає системний аналіз соціальних фактів і намагається отри­мати вірогідне, вільне від оцінок та упередженості знання.

Соціологія - наука про суспільство.

С оціологія - вивчає відносини між групами людей, які займа­ють різне становище в суспільстві, беруть неоднакову участь в економіч­ному, соціальному, політичному і духовному житті, різняться не лише рів­нем, але й джерелом своїх доходів, структурою споживання, способом, якістю та стилем життя, а також структурою ціннісних орієнтирів, моти­вами і типом поведінки.

Групи людей, які утворюють суспільство і які вивчає соціологія, називаються ще соціальними спільнотами або соціальними групами. Тому соціологію розуміють і як науку про закономірності становлення, розвитку і функціонування соціальних спільнот, і про соціальні відно­сини і соціальні процеси, що виникають у суспільстві під час взаємодії великих соціальних груп.

Соціологія — це наука про суспільство:

про становлення, функціонування і розвиток соціальних спільнот, груп, організацій і соціальних процесів

про соціальні відносини між спільно­тами і між особис­тістю і спільнотами

про закономірності соціальних дій і соціальної поведінки людей

Особистості, спільноти Соціальні групи Класи, нації

Об’єктивні й суб’єктивні умови й фактори

1. 2. Визначення об'єкта соціології

Об'єкт дослідження соціології – суспільство; розглядається у двох аспектах.

По-перше, як соціальний організм, що складається із взаємопов'язаного комплексу соціальних утворень, тобто соціальних інститутів, соціальних спільнот, соціальних груп та індивідів. Кожен з компонентів цього комплексу є відносно самостійним суб'єктом суспільного життя, виконує певні функ­ції і перебуває у взаємодії з іншими компонентами. Відповідно до цього соціологія вивчає суть соціального, закономірності та якісні характеристики кожного компонента і всього суспільства в цілому як соціального організму, а також різноманітні соціальні процеси, що в ньому відбуваються.

По-друге, як найскладніша природно-історична соціальна система. Суспільство як велика соціальна система становить органічну спільність виробничих сил і виробничих відносин, соціальної, політичної, економічної і духовної сфер.

Взаємодія різних соціальних груп людей, їхня діяльність у різних сферах суспільного життя — економічній, соціальній, політичній, духовній (або ідеологічній)—за визначальної ролі способу виробництва надає розвиткові тієї чи іншої суспільної спільноти характеру природничо-історичного процесу. Кожна із зазначених сфер суспільного життя виконує певні функції: економічна — функцію матеріального виробництва, соціальна — соціалізації, політична — соціального управління та контролю, ідеологічна — духовного продукування.

Це зумовлює складність об'єкта соціології — людського суспільства, його специфіку, особливості, характер функціонування та розвитку.

У вивченні суспільства, соціальних явищ та соціальних процесів соціологія ґрунтується на основних наукових принципах.

1.Принцип історизму. Усі соціальні явища та процеси в суспільстві розглядаються як системи, що мають внутрішню структуру; вивчається процес їх функціо­нування та розвитку; виявляються специфічні зміни та закономірності і переходу їх з одних якісних станів в інші.

2. Принцип соціального детермінізму [2] відображає всебічний взаємозв'язок та взаємозумовленість соціальних явищ. Означає зумовленість будь-якого соціального явища або процесу всією сукупністю відносин, а не тільки окремими їх різновидами, наприклад, економічними відноси­нами, хоч останні і є визначальними. Взаємний вплив безпосередньо по­в'язаних структур конкретних соціальних систем, наслідком якого є їх взаємна зміна, має діалектичний характер.

3. Соціологія базується також на діалектичному принципі наукового піз­нання суспільства та його соціальних систем. Суспільство розглядається як живий організм, який перебуває в по­стійному розвитку. Для його вивчення потрібні об'єктивний аналіз вироб­ничих відносин, що становлять дану суспільну систему, дослідження законів її функціонування та розвитку.

Соціальні системи складаються з елементів, які мають різні індивідуальні якості, однак ці сис­теми можуть мати загальні властивості. Однотипні інтегральні властивості соціальних систем є основою їх типологізації, виділення різ­них типів соціальних груп, спільнот, інститутів, організацій тощо.

Виділяють такі елементи суспільної системи, як соціальні групи (соціальні відносини), соціальні інститути (інституціональні зв'язки), система соціального контролю (зв'язки соціального кон­тролю), соціальні організації (організаційні зв'язки).

Дослідження соціального розвитку конкретного стану соціальних систем, соціальних явищ і процесів зумовлює форму­вання спеціального наукового знання — соціологічного. Залежно від цього визначається і його об'єкт: суспільство, соцієтальні й соціальні системи, соціальні спільноти, соціальні інститути, соціальні групи, соціальні про­цеси в їх конкретному стані та взаємодії.

Соціальні явища і процеси, виникнен­ня різних форм спільного життя людей, характер людських спільнот, яви­ща і процеси, що в них відбуваються, виникають на основі взаємодії лю­дей. Сили, які об'єднують і руйнують ці спільноти, зміни, що відбува­ються в них, особливо соціальні зміни, пов'язані з радикальними перетвореннями в суспільстві. Усе це й становить предметну сферу соціології (рис. 1). Вона вивчає процеси і стереотипи індивідуальної і групо­вої взаємодії, форми організації соціальних груп та відносини між ними, вплив груп на індивідуальну поведінку. Соціологія досліджує і пояснює, як і чому люди підпорядковують свою активність вибору спільних раціональних шляхів, як інтегрована у взаємодії індивідуальна діяльність лю­дей перетворюється на цілеспрямоване соціальне життя суспільства.

Предметом соціології є соціальні дії, явища, зв'язки, відносини і процеси, що відбуваються в суспільстві, а також закономірності і виникнення й функціонування соціальної реальності, тобто оточу­ючого нас соціального життя.

Рис. 1. Предметна сфера соціології

1.4. Основні функції соціології

Місце і роль соціології у практичній діяльності людей, у життєдіяль­ності суспільства в цілому реалізується через функції, які вона виконує. Ф ункції соціології визначають основні її обов'язки перед суспільством, найважливішу спрямованість і коло її діяльності.

Головні функції соціології: пізнавальна, практична, теоретична, описова, інформаційна, прогностична, управлінська, гуманістична й ідеологічна.

Пізнавальна функція пов'язана з вивченням закономірностей соціаль­ного розвитку, тенденцій зміни різних соціальних явищ і процесів. Особ­ливе місце тут належить соціологічним теоріям середнього рівня, які на основі соціологічних досліджень розкривають закономірності й перспективи розвитку суспільства, дають наукові відповіді на актуальні проблеми сучасності, вказують шляхи й методи соціального перетворення світу.

Практична функція визначається ступенем участі соціології у розробці практичних рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності управління різними соціальними процесами та суспільством у цілому.

Теоретична функція полягає у концентрації, поясненні, поповненні та збагаченні наявного соціологічного знання, в розробці законів, категорій і методів цієї науки на основі дослідження соціальної діяльності.

Описова функція соціології передбачає систематизацію, опис, нагромадження одержаного дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних розвідок, різного роду наукових звітів, статей, книг. У них відтворюється реальна картина соціального об'єкта, що вивчається (якщо вони виконані добропорядними вченими).

Інформаційна функція — це збирання, систематизація та нагромаджен­ня соціологічної інформації, яку одержують у результаті проведення до­сліджень, і використовують соціологи, керівники державних та інших установ для управління суспільством, соціальними процесами і явища­ми, соціальною діяльністю людей.

Прогностична функція полягає у підготовці соціальних прогнозів. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням короткострокового, середньострокового чи довгострокового прогнозу досліджуваного об'єкта.

Управлінська функція соціології пов'язана передусім з використанням знань для розробки і створення ефективних моделей управління різнома­нітними соціальними системами та інститутами, соціальними процеса­ми і об'єктами.

Гуманістична функція соціології полягає в розробці цілей соціального розвитку, формуванні соціальних ідеалів і цінностей, програм науково-технічного й соціокультурного розвитку суспільства.

Ідеологічна функція випливає з об'єктивної участі соціології в духов­ному житті суспільства, виробленні перспектив його розвитку, поширенні наукової ідеології серед населення, підготовці висококваліфікованих і компетентних кадрів спеціалістів.

Дата добавления: 2014-01-07