Нормативи розміщення в клітках лабораторних гризунів

Вид тварин	Мінімальна площа дна клітки на одну тварину, см^2	Максимально допустима кількість тварин у клітках	Кількість голів тварин на 1 м^2площі підлоги приміщення
Миші			65 дорослин чи 240 молодняка
Пацюки			20 дорослих чи 100 молодняка
Хом’яки			30-40
Морські свинки			15-18
Кролі			3-4

Собак слід утримувати в окремих кабінах чи боксах. На одну собаку повинно припадати не менше 1,5 м² площі.

Котів розміщують у вольєрах чи клітках по 5 голів. У приміщеннях для котів влаштовують полиці (лежанки) з врахуванням площі на кожну тварину. На одну тварину має припадати не менше 0,5 м² площі. Перед входом у вольєр з котами влаштовують сітчастий тамбур.

Великих домашніх тварин, а також птахів розміщують в приміщеннях пристосованих для їх утримання чи побудованих за типовими проектами.

Існує почерговість обслуговування різних видів лабораторних тварин, якщо їх доглядає один працівник. Спочатку він проводить прибирання та обробку кліток, в яких знаходяться морські свинки, потім послідовно клітки з мишами, пацюками та кроликами і в останню чергу приміщення в яких утримуються собаки та кішки.

В кінці кожного робочого дня працівники повинні проводити вологе прибирання з використаннями дезинфікуючих речовин.

Нагляд за експлуатацією та санітарним станом віваріїв здійснює ветеринарна та санітарно-епідеміологічна служби міста (района, області).

2.3. Основи годівлі лабораторних тварин. Повноцінна годівля у поєднанні з добрими умовами утримання забезпечують гарних ріст, розвиток та розмноження тварин.

Годівлю тварин проводять згідно затвердженого розпорядку дня роботи віварію в однин і той же час доби після завершення чистки кліток та прибирання приміщення. Корми для лабораторних тварин повинні відповідати нормам за масою, складу та кількості. У всіх клітках необхідно встановити постійні напувалки та годівниці. Режим годівлі у вихідні та св’яткові дні повинен бути таким самим як і в робочі.

При годівлі лаборатоних тварин необхідно користуватись кормовими нормами та раціонами розробленими науковцями та затвердженими відповідними міністерствами. Кормова норма – загальна кількість поживних речовин, які необхідні тварині на добу відповідно до її маси та продуктивності. Кормові норми обраховуються в кормових одиницях та в кількості білку (протеїну), що перетравлюється. На основі кормових норм, встановлених для кожного виду та окремих груп лабораторних тварин, необхідно складати кормові раціони на той чи інший період.

При годівлі лабораторних гризунів застосовують переважно корми рослинного походження (зелений корм, сіно, коренеплоди, зерно, макуха) з додаванням кормів тваринного походження.

Для годівлі котів та собак застосовують переважно корми тваринного походження.

У якості джерела мінеральних речовин використовують кухонну сіль, подрібнену крейду, кісткове борошно, 0,02 – 0,04% розчин хлориду кальцію.

Кроликів, морських свинок, білих пацюків та білих мишей можна годувати зерном пшениці, ячменя, вівса та кукурудзи. З зеронового кому можна готувати кормові суміші. Лабораторним тваринам також згодовують спеціальні комбікорми, що випускаються комбікормовими заводами.

Слід пам’ятати також особливості фізіології деяких лабораторних тварин. Так в організмі котів не синтезується нікотинова кислота, а організм морських свинок не виробляє аскорбінову кислоту. Для профілактики гіпо- та авітамінозів слід вводити в раціон котів нікотинову кислоту (2-5 мг), а морськихм свинкам в зимовий період аскорбінову кислоту (5-10 мг).

Для збагачення кормів білками та вітамінами проводять дрізджування та пророщування зерна.

Для запобігання забруднення корма та води фекаліями рекомендується використовувати автоматичні годівниці та напувалки. Забороняється згодовувати лабораторним тваринам недоброякісні продукти, запліснявілий, загнивший чи промерзший корм.

При годівлі необхідно дотримуватись наступних гігієнічних правил: корм повинен зберігатись у місцях де відсутні дикі миші та пацюки, залишки корму не повинні використовуватись повторно. Годівниці та напувалки необхідно мити один раз на день.

2.4. Правила розведення лабораторних тварин. Розрізняють внутрішньопородне (чисте) розведення, міжпородне розведення та гібридизацію (схрещування тварин різних видів). Для лабораторних тварин використовують внутрішньопородне та міжпороден розведення, гібридизацію у лабораторному тваринництві практично не застосовується.

При тривалому внутрішньопородному розведенні практикуєтсья лінійним метод, завдяки якому одержано багато цінних ліній тварин. Однак, при цьому методі близькородинного розведення доводиться зіштовхуватись з явищем депресії (одержання приплоду з низькою життєздатністю, ослабленою конституцією), як правило на 3 поколінні, а найбільш виражено в 5-7 поколіннях. З метою ослаблення явища депресії слід брати для розмноження тварин різних сезонів народження (напр. самця зимового, а самку літнього чи весняного сезону народження).

Для одержання здорового приплоду з високою життєздатністю при тривалому внутрішньопородному розведенні застосовують метод “освіження крові”. Сутність його полягає у тому, що маточне поголів’я покривають самцями тієї ж породи, але не родичами самиць і вирощеними в інших умовах.

При міжпородному схрещуванні основною метою є одержати нові форми тварин із збагаченою спадковістю чи підвищити якість однієї породи за рахунок іншої.

Племінний відбір тварин. Для покращення корисних якостей лабораторних тварин (плодючість, міцна конституція, стійкість до захворювань) необхідно проводити відповідний племінний відбір. Для розмноження відбирають кращих тварин, цьому передує бонітування – якісна оцінка придатності тварин до племінної роботи за комплексом ознак. Бонітування тварин проводиться один раз на рік (з вересня по листопад) тільки по відношенню до здорових тварин. Перед бонітуванням всі тварини мають бути помічені. В результаті крупних тварин розділяють на 4-5 класів, а мілких (лабораторних) на 3 класи.

Тварини 1 класу беруть на плем’я в першу чергу, а тварин 2 та 3 використовують переважно для лабораторних досліджень. Відбір кращих тварин сам по собі не дає належних результатів, адже він повинен бути закріплений відповідним підбором батьківських пар для парування.

При розведенні лабораторних тварин, особливо мілких, необхідно визначати їх стать. Визначення статі у собак та котів не являє труднощів. У кроликів та свинок при натягуванні шкіри в ділянці статевого отвора у самиць виявляється повздовжня щілина, яка звуженим кінцем направлена до спини, а в самців з круглого статевого отвора виступає статевий член. Сім’яники виявляються лише у дорослих тварин.

У самиць пацюків, мишей та інших лабораторних гризунів добре розвинуті грудні соски молочних залоз, відстань між статевим та анальним отворами у самиць набагато коротша ніж у самців.

Профілактика канібалізму. Часто у лабораторних тварин (мишей, пацюків та кроликів) спостерігаются випадки поїдання власного приплоду. Причини цього явища різноманітні. Так самиці можуть поїдати новонароджених при перевантаженні їх великою кількістю. Тому від самиць, що мають багато новонароджених частину слід пересадити іншій самиці, у якої їх мало.Явище канібалізму спостерігається одразу після народження чи через декілька днів. Помічено, що канібалізм проявляється при недостатності молока у матері. Мають значення також сторонні запахи новонароджених, які можуть з’явитись після того як їх брали у руки. У зв’язку з цим новонароджених слід брати стерильним пінцетом, а для знищення сторонніх запахів їх спини рекомендується змащувати сечею матері чи камфорою. Перед тим як взяти новонароджене кроленя руки слід витерти комком пуху взятого з гнізда.

Поїдати новонароджених, а також молодих чи вже дорослих тварин можуть не тільки матері, але й інші самці та самиці. Явище канібалізму нерідко спостерігається у мишей та пацюків при білковому та мінеральному голодуванні, при відсутності води чи кормів.

Для профілактики канібалізму слід своєчасно видаляти з гнізда мертвонароджених, оскільки самиця може з’їсти їх після чого звикне до канібалізму. Не слід також заміняти підстилку в гнізді одразу після родів. Тварин, що принадились до канібалізму вибраковують.

3. Основи зоогігієни та профілактика захворювань лабораторних тварин. Через своєрідність способу життя лабораторні тварини досить чутливі до інфекційних захворювань. Для запобігання спалахам інфекцій необхідно суворо дотримуватись правил зоогігієни. Обслуговуючий персонал повинен регулярно проходити обстеження на бицилоносійство, дотримуватись правил особистої гігієни та користуватись спеціальним одягом та взуттям. Необхідно суворо дотримуватись чистоти посуду, кліток і всього приміщення. За кожним відділенням розплідника чи віварію повинне бути закріплений інвентар, який слід зберігати в окремих ящиках чи шафах. Недозволяється переносити інвентар з одного відділення в інше, переставляти годівниці чи напувалки з одної клітки в іншу. Перед входом у відділення слід класти коврик, призначений для дезінфекції взуття. Двічі на день його змочують дезинфікуючим 3-5% розчином фенолу, лізолу чи креоліну.

Після прибирання приміщень чи кліток і перед роздаванням корму тваринам необхідно вимити руки з милом. Спецодяг обслуговуючого персоналу (халати, чоботи, хустинки та ін.) повинна зберігатись в окремих шафах кожного відділення.

Зерновий корм перед згодовуванням лаборатоним тваринам автоклавують, обробляють гарячим паром чи прогрівають в духовій шафі для знищення яєць гельмінтів та збудників хвороб, що могли потрапити в кори з калом диких гризунів.

Купувати тварин необхідно у спеціальних розплідниках, які розводять цих тварин, при умові, що у них немає спалахів інфекційних хвороб. Необхідною умовою придбання нових тварин є ветеринарне свідоцтво, накладна чи груповий паспорт, що видаються розплідниками.

Груповий паспорт заповнюється в двох екземлярах, один з яких залишається у розпліднику, а інший передається в інститут чи лабораторію, які придбали тварин. Вік пацюків, хом’яків, морських свинок та мишей співробітники розплідників повинні зазначати в днях, а масу в грамах. Вік кроликів вказують в місяцях, а масу в кілограмах.

Для попередження заносу інфекцій в приміщення віварію всі тварини, які находять повинні пройти карантин, для чого їх розміщують у відповідному відділенні. Перед прийняттям тварин проводять їх ретельний огляд на предмет виявлення захворювань, оцінки їх загального стану, вгодованості та віку. Хворих тварин приймати у віварій категорично заборонено.

За період проходження тваринами карантину у них проводять мікроскопічні дослідження на виявлення бацилоносійства та наявність гельмінтів.

Тривалість карантину залежить від того звідки прибули тварини і чи немає серед них хворих. Якщо тварини привезені з того ж міста (району), достатньо 3 денної ізоляції. Ветеринарним законодавством передбачені наступні строки карантину для лабораторних тварин придбаних в неспеціалізованих розплідниках: собаки та коти – 30 днів; миші та пацюки – 10 діб; морські свинки, кролики, птахи – 21 день.

Перед очисткою та миттям кліток з карантинного відділення у дезинфекційно мийному відділені їх попередньо знезаражують. Знезаражуються чи спалюються також відходи з карантинного відділення.

При підозрі на інфекційне захворювання проводять бактеріологічні дослідження. Якщо результати бактеріологічного дослідження підтверджують наявність інфекційного захворювання то всі кролики, морські свинки, пацюки, миші, хом’яки з партії, що надійшла знищуються. За собаками та котами проводиться подальші спостереження, а строки карантину подовжуються залежно від характеру виявленого захворювання.

Дата добавления: 2014-01-07