Об’єкти та суб’єкти екологічного права

Поняття екологічного права

Екологічне право виступає юридичною формою екологічних відносин. Його розвиток і становлення відбувається у широкій науковій дискусії. Одні автори вважають, що екологічне право з огляду на його предмет є сукупністю однорідних суспільних екологічних відносин, тому його не слід відносити до комплексних галузей права, посилаючись на те, що екологічні відносини є єдиними. Інші автори вважають, що екологічне право належить до числа комплексних (інтегрованих) галузей права, до складу якої входить декілька самостійних галузей права, які регулюють різні види екологічних відносин (земельне, лісове, водне, гірниче, фауністичне, атмосфероповітряне та інші).

Але я підтримую позицію вчених, які стверджують, що екологічне право – це інтегрована правова спільність (комплексна галузь права), яка об'єднує сукупність еколого-правових норм, то регулюють екологічні відносини з метою ефективного використання, відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, реалізації захисту екологічних прав.

Під об'єктами права в широкому значенні розуміють майнові, природні і духовні блага, з приводу яких виникають правовідносини.

Слід мати на увазі, що не всі природні явища можуть бути об'єктами екологічного права. Деякі природні явища не піддаються правовому впливу, зокрема, водні відливи і приливи, грозові явища, виверження вулканів тощо. Отже, об'єктами екологічного права можуть бути ті природні явища, з приводу яких можливе виникнення суспільних відносин з їх правовим регулюванням.

Об'єктами екологічного права є природні блага, які існують без участі людини або з певною її участю (штучне відтворення природних об'єктів) з приводу яких можливе виникнення суспільних відносин з їх правовим регулюванням.

Згідно з екологічним законодавством України природні об'єкти можна класифікувати на 3 групи:

1 – диференційні (до них належать: земля, надра, рослинний світ, ліси, води, тваринний світ, атмосферне повітря);

2 – інтеграційні (навколишнє природне середовище і життя та здоров'я людей від небезпечної екологічної обстановки);

3 – комплексні (об’єкти та території ПЗФ, курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні зони, континентальний шельф, виключна (морська) економічна зона, території, що зазнали екологічної катастрофи).

Так, природно-заповідний фонд – це специфічний об’єкт екологічного права, до якого входять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Континентальний шельф – це поверхня і надра морського дна, що простягаються до глибини до 200 метрів у районах які прилягають до узбережжя або островів держави, але які перебувають за межами зони територіального моря до місця де глибина покривних вод дає змогу вести розробку природних багатств у цих районах.

Виключна морська (економічна) зона – це морські райони, які зовнішньо прилягають до територіального моря України, завширшки до 200 морських миль.

Навколишнє природне середовище (довкілля), як об’єкт екологічного права - це сукупність усіх природних об’єктів, які перебувають у нерозривному зв’язку та створюють єдину екологічну систему.

Суб’єктами екологічного права є всі учасники екологічних правовідносин. Ними є особи, які здатні реалізувати повноваження власника природного ресурсу чи природокористувача і на яких покладається обов’язок щодо охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

До таких суб’єктів ми можемо віднести:

- народ України;

- органи державної влади (ВРУ, Президент України, КМУ, центральні органи виконавчої влади, місцеві держадміністрації, органи судової влади та прокуратури);

- органи місцевого самоврядування;

- юридичні особи;

- громадяни, особи без громадянства, фізичні особи-підприємці.

Суб’єкти екологічного права мають характерні ознаки:

1 – наділені юридичними правами та обов’язками;

2 – реально здатні брати участь в екологічних правовідносинах.

Дата добавления: 2014-01-07