Теорія ризику, оцінка рівня ризику, прийнятний ризик, управління ризиком і можливі шляхи його зменшення

Ідентифікація ризику. У сучасних умовах основною державною і суспільною проблемою постає забезпечення безпеки життєдіяльності населення, збереження головної цінності держави – її громадян, їхнього здоров’я і життя.

Розуміння соціальної значущості проблеми забезпечення безпеки в усіх сферах життєдіяльності населення дало могутній імпульс для активізації наукових досліджень з проблеми управління ризиком, його оцінки і виміру, визначення системи показників, які характеризують стан економічної, соціальної, фінансової та екологічної безпеки.

Життєдіяльність людини пов’язана з безліччю різних ризиків, небезпек, загроз. Наголосимо на різниці між небезпекою, що вказує лише на потенційну можливість заподіяння шкоди, і ризиком, що конкретизує її зміст, імовірність і тяжкість прояву. Небезпека, конкретизуючись за формою і способом прояву, набуває характеру загрози.

Ідентифікація ризику, загроз і шкоди залежить від ситуації, рівня інформованості та культурних передумов.

За джерелом небезпеки ризики можуть бути техногенні або природні.

В залежності від виду цього джерела ризики класифікуються:

- внутрішній ризик (пов’язаний з функціонуванням підприємства);

- зовнішній ризик (пов’язаний з функціонуванням підприємства);

- зовнішній ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежить від функціонування підприємства);

- людський чинник (ризик, пов’язаний із помилками людини).

Ризик для суспільства кількісно визначається кількістю людей, які загинули під час конкретного інциденту за одиницю часу (наприклад, протягом року). Індивідуальний ризик характеризується відношенням кількості смертей на рік з розглянутої причини до чисельності всього населення чи чисельності тієї групи осіб, які піддаються певному фактору ризику. Ризик для життєдіяльності, очевидно, повинен бути певним інтегральним (зведеним) показником, що враховує вагомість кожного окремого фактора ризику і його кількісне значення.

Терміном «безпека» позначається такий стан об’єкта, за якого ризик для нього чи від нього не перевищує деякого прийнятного рівня. За рівнем небезпеки ризик для суспільства визначається як безумовно прийнятний, прийнятний та неприйнятний.

Ризик різниться:

- за часом впливу – короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий,

- за частотою впливу – разовий, періодичний та постійний,

- за масштабами впливу – локальний чи глобальний.

Ризику може піддаватися одна людина, такий ризик називається індивідуальний, або група людей – тоді ризик визначається як колективний ризик.

Науковий комітет з дії атомної радіації при ООН провів дослідження про сприйняття ризику людьми. Порівнювалися дані опитування населення США щодо їхньої оцінки ризику від різних побутових і техногенних чинників, включаючи атомну енергетику, та реальні статистичні дані щодо впливу цих чинників. Усього розглядалися 30 показників, в тому числі: вживання спиртних напоїв, паління, поїздки на автомобілях, мотоциклах, літаках, полювання, альпінізм, побутові травми, тощо. За даними опитування більшість населення ризик від атомної енергетики ставить на перше місце, хоча за об’єктивними статистичними даними збиток здоров’ю людей від паління і вживання алкоголю у 1500 разів вищий (1 і 2 місце проти 20-го для атомної енергетики). Тому істотним для оцінки ризику є їх характеристика за сприйняттям людьми. Такі ризики можуть бути добровільними або примусовими.

Переважно, для людей, які працюють на потенційно небезпечному підприємстві, ризик від аварій на цих підприємствах є добровільним, а для населення, що проживає поблизу підприємства, – примусовим. Ризик за примусом розцінюється людьми як додатковий ризик і вони вимагають зниження його до дуже незначного рівня. Допускаючи подібний ризик, люди хочуть одержувати інформацію про методи управління в потенційно небезпечних галузях промисловості та контроль за небезпечними чинниками з метою зменшення подібного ризику.

Обґрунтування рівнів ризику є не тільки важкою науковою проблемою, але, значною мірою, ще й проблемою морально-етичною. У кінцевому рахунку мова йде про встановлення такої граничної кількості загублених людських життів, з якою суспільство може змиритися.

Для того, щоб зрозуміти масштаб якогось явища, необхідно спробувати знайти спосіб виміряти саме явище або його наслідки і ступінь його впливу на розвиток суспільства та держави.

Прийнятний ризик та безпека. Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).

Нескінченно малий ("нульовий") ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Можна виділити наступні методи визначення ризику:

- інженерний, який спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки, та на побудову "дерев" небезпек;

- модельний, який базується на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи тощо.

- експертний, за яким імовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів;

- соціологічний (соціометрична оцінка), що базується на опитуванні населення та працівників.

За ступенем припустимості ризик буває:

- знехтуваний ризик – має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня;

- прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку;

- гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат;

- надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, хоча є дуже гуманною, може обернутися трагедією для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити із-за відсутності технічних та економічних передумов для цього.

Сучасна концеп­ція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (до­пустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику поля­гає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Мірою ризику в суспільстві є ціна життя людини. Ризик дорівнює одиниці (R=1), якщо стається один нещасний випадок. Переважно суспільство не помічає небезпеки, якщо подія відбувається з участю мільйону людей і є один нещасний випадок з летальним результатом. Якщо визнати, що ризик – кількісна міра (ймовірність) шкоди (зазнаних збитків) від певних подій, тоді ймовірність такої подій P_(t) = 10^-6. Подія, яка має частоту один смертельний випадок на тисячу осіб (ймовірність виникнення P_(t) = 10^-3), розцінюються суспільством як нещасний випадок. Згідно рекомендацій Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я до таких подій, коли ризик перевищує R≥1·10^-3, треба вживати заходи безпеки.

Часто оцінка нанесеного збитку може виражатися не тільки шкодою, завданою життю і здоров’ю людини, але і іншими втратами, наприклад, матеріальними.

Звичайно, при класифікації за рівнем небезпеки, прийнято вважати неприйнятним ризик більше 10^-6, прийнятним від 10^-6, безумовно прийнятним – менше 10^-8. Природними межами ризику для людини є діапазон між 10^-3 (ймовірність захворюваності на душу населення) та 10^-6 - максимальний рівень ризику від природної катастрофи. Максимально прийнятним рівнем ризику для екосистеми вважається такий ризик, за якого може бути ушкоджено до 5% видів біогеоценозу.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспек­ти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний ме­ханізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтри­мувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушен­ня балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

Збільшуючи видатки, можна значно зменшити величину ризику (не безмежно). Проте збільшення витрат на технічне зниження ризику завдає шкоди соціальній сфері (зменшуються витрати на медицину, культуру, освіту тощо), що збільшує соціально-економічний ризик. Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальні сфери, тому при виборі ризику, з яким суспільство змушене миритися, цю обставину треба враховувати.

Різні країни можуть мати різні оцінки наслідків. В Нідерландах рівні прийнятого ризику встановлені в законодавчому порядку. За розрахунками Μ. Μ. Радаєва (Росія), рівень прийнятного ризику, пов’язаного з НС природного та техногенного характеру, повинен становити 9 · 10^–4 на одну людину в рік, знехтуваного – 5 · 10^–6.

Обґрунтування рівнів прийнятного та знехтуваного ризику є не тільки важко вирішуваною науковою проблемою, але, значною мірою, ще й проблемою морально-етичною. У кінцевому рахунку мова йде про встановлення такої граничної кількості загублених людських життів, з якою суспільство може змиритися.

Оцінка рівня ризику. Принципи імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ)

Для оцінки ризику розглянемо поняття про індекс ризику небезпеки. Небезпека як явище має кількісні та якісні характеристики. Зупинимось на двох найважливіших якостях небезпек: імовірності їх прояву та серйозності дії.

Рівень імовірності небезпек - поняття, близьке до ризику. Але у цьому випадку рівень стохастичності є якісною характеристикою можливої небажаної події, тоді як ризик – кількісне відображення реалізованих небезпек. Наприклад, часта небезпека (табл. 1.2, рівень А) – це така, ймовірність прояву якої за життєвий цикл дуже висока. Але те, що вона реалізується і завдасть шкоди, не є обов’язковою умовою.

Шкала рівнів імовірності налічує 5 ступенів. Поділ на рівні умовний, і тому приклади видів небезпек для кожного з них можуть трактуватися по-різному. Прикладом небезпеки рівня А можна вважати захворювання на грип (стосовно людини) або грозу (стосовно життєвого середовища). А от до групи Е, мабуть, можна віднести ураження космічним об’єктом або можливість його влучання в зону діяльності людини.

Дата добавления: 2014-01-07