Висновок з питання. Колективний договір за трудовим правом розглядається у декількох аспектах, що мають самостійне теоретичне і практичне значення

Колективний договір за трудовим правом розглядається у декількох аспектах, що мають самостійне теоретичне і практичне значення.

У трудовому праві колективний договір традиційно вважається одним із основних інститутів галузі права, що охоплює досить значну кількість правових норм різного рівня – як централізованого, так і локального, з допомогою яких забезпечується регулювання відносно самостійної групи трудових відносин.

Правнича наука розглядає колективний договір, якщо він прийнятий на конкретному підприємстві, в установі, організації, як нормативно-правовий договір. Нормативність колективного договору випливає безпосередньо зі змісту ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди», де визначається, що останній укладається з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин.

Сторони встановлюють зміст колективного договору шляхом: а) конкретизації правових норм, встановлених державою. Наприклад, у колективному договорі конкретизується тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці; б) встановлення умов праці, якщо таке згідно із законодавством віднесено до компетенції суб’єктів договірного регулювання. Сторони колективного договору встановлюють особливості оплати праці працівників конкретного підприємства, установи, організації; в) підвищення рівня пільг і гарантій, встановлених законодавством. Наприклад, за кошти роботодавця для працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, можуть додатково встановлюватися пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством; г) заповнення прогалин у трудовому праві.

Колективний договір можна визначити як нормативно-правовий договір, що укладається на локальному (виробничому) рівні між роботодавцем і найманими працівниками з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб’єктів соціального партнерства.

Сфера укладення колективного договору визначена у ст. 2 зазначеного Закону – він укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Дія колективного договору в просторі обмежується рамками конкретного підприємства, установи, організації. Він поширюється на кількісно визначене коло осіб, з якими укладено трудовий договір. Факт перебування особи у трудових відносинах з роботодавцем є основною ознакою поширення дії колективного договору на всіх найманих працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілкової організації, і чи брали вони участь в укладенні колективного договору, чи ні. Обов’язковість колективного договору не залежить і від виду, форми та часу укладення трудового договору.

У юридичній літературі всі умови, що складаютьзміст колективного договору, поділяються на три групи: інформативні, зобов’язальні, нормативні та організаційні(процедурні).

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин роль колективно-договірного регулювання трудових відносин буде неодмінно зростати.

[1] Із статті 1 КЗпП України «Завдання Кодексу законів про працю України».

[2] Про кризу і перспективи трудового права див.: Киселев И.Я. Трудовое право стран Запада на рубеже XXI века // Государство и право. – 1996. – №2. – С. 121 і наст.

[3] Никитинский В.И., Коршунова Т.Ю. Правовое регулирование трудовых отношений работающих собственников // Государство и право. – 1992. – №6.

[4] Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст. 490.

[5] Порядок проведения конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців. Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 p. №169 // Урядовий кур'єр. – 2002. – З квітня. – №63.

[6] Так визначав суспільно-трудові відносини М.Г. Александров (Александров М.Г. Трудовое правоотношение. – М., 1948. – С. 7). З незначними корективами це визначення було покладено в основу науки про предмет трудового права багатьма іншими авторами впродовж багатьох десятиліть.

[7] Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М., 1979. – С. 5.

[8] Проблемы теории государства и права / Под ред. С.С. Алексеева. – М., 1987. – С. 205.

[9] Рабінович П.М. Цит. праця. – С. 94.

[10] Советское трудовое право / Под ред. А.И. Процевского. – К., 1991. – С. 22–23.

[11] Рабінович П. М. Цит. праця. – С. 95.

[12] Зивс С. Л. Источники права. – М., 1981. – С. 9.

[13] Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – С. 287.

[14] Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. – М., 1978. – С. 21.

[15] Термін «колективний договір» є відносним і його використання не завжди свідчить про те, що мова йде про акт соціального партнерства на локальному (виробничому) рівні.

[16] Див.: Антрушин Ю. Н; Григорьев Л. Н. Профсоюзы и классовая борьба. – М.: Профиздат, 1982.

[17] Див.: Жарков Б. Н. Профсоюзы и коллективные договоры в капиталистических странах. – М.: Профиздат, 1983.

[18] Трудове право України: Навч. посібник. / Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Козак З.Я. та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: ІН Юре, 2003. – С. 142.

Дата добавления: 2014-01-07