Кримінологічна діяльність прокурора у кримінальному судочинстві

У постанові Пленуму Верховного суду України від 30.09.1994 р. «Про судову діяльність в умовах загострення в Україні криміногенної обстановки» подані рекомендації, адресовані органам дізнання, слідчим, прокурорам, суддям і судам, про необхідність неухильного дотримання вимог закону щодо виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів. Згідно Закону України «Про прокуратуру» (ст. 34) прокурор приймаюча участь у розгляді справ у судах, «сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі».

Про обов'язок прокурорів у процесі судового слідства виявляти обставини та причини, що сприяли вчиненню злочину, і вносити із цих питань пропозиції суду про винесення окремих ухвал, зазначено також у наказі Генерального прокурора України №5 гн від 19 вересня 2005 р. «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення» (п.5.5).

Аналіз судової практики й чинного законодавства дозволяють зробити висновок про те, що в процесі судового розгляду кримінальної справи учасники процесу вирішують три кримінологічні завдання:

1) безпосередньо виявляють причини й умови, що сприяли вчиненню розглянутого злочину та вживають заходів до їхнього усунення;

2) перевіряють повноту виконання слідчим чи органом дізнання вимог ст. 23 й 23–1 КПК;

3) перевіряють законність заходів, прийнятих стосовно подання слідчого.

Перше завдання при сприянні прокурора вирішується судом тоді, коли питання про причини й умови розглянутого злочину взагалі не досліджувалося на попередньому слідстві. На практиці такі ситуації виникають рідко, проте зустрічаються. Діяльність суду щодо виявлення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, починається зі стадії переказу обвинувачуваного суду й здійснюється протягом усього судового розгляду з дотриманням норм КПК, що регламентують порядок збирання й оцінки доказів.

Друге завдання за участю прокурора вирішується судом тоді, коли вимога ст. 23 й 23–1 КПК у процесі попереднього слідства виконано та у справі є подання слідчого або органа дізнання. Практично дане завдання вирішується судом у тім же порядку й обсязі, у якому вона вирішується при відсутності у справі подання слідчого або органа дізнання про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину. Щоб зробити висновок про повноту дослідження органом дізнання або слідчим обставин, що сприяли скоєнню злочину, суд повинен заново провести роботу із установлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Третє завдання, поєднане з контролем за фактичним усуненням причин й умов вчиненого злочину за поданням слідчого. Суд його виконує при активній участі прокурора. Для цього в суд можуть викликатися особи, що не допитувалися на попереднім слідстві, витребувати додаткові відомості й т.п.

Розглядаючи кримінологічну діяльність прокурора в суді, слід зазначити, що на відміну від стадії досудового слідства, прокурор, що бере участь у судовому розгляді, наглядової функції та наглядових повноважень не має. Як вірно відзначається у науковій літературі, прокурор у суді першої інстанції разом з потерпілим, цивільним позивачем та їх представниками складають сторону обвинувачення, що користується рівними правами зі стороною захисту у відстоюванні своїх процесуальних інтересів. Прокурор, будучи стороною в судовому процесі, виконує при цьому функції державного обвинувачення, що пов'язана з доведенням вини підсудного в інкримінованому йому злочині1.

Кримінологічна діяльність прокурора у судовому розгляді кримінальної справи нерозривно пов'язана з його процесуальною діяльністю щодо підтримки державного обвинувачення. При цьому можна виділити три етапи: 1) кримінологічна робота прокурора на стадії попереднього розгляду справи суддею; 2) кримінологічна робота прокурора на стадії судового слідства; 3) кримінологічний аспект обвинувальної промови.

Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора про можливості призначення справи до судового розгляду. При цьому прокурор має можливість висловити свою думку з питань, що ставляться до виконання вимог закону про виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину. Зокрема, на основі знання матеріалів попереднього слідства, він може заявити клопотання про виклик у судове засідання осіб, показання яких можуть бути корисними щодо з'ясування причин та умов вчиненого злочину. Це можуть бути особи, які із цих питань або взагалі не допитувалися, але за тими або іншими обставинами були включені слідчим у список осіб, які підлягають виклику в судове засідання. Практично корисними є пропозиції прокурорів, висловлювані ними в рамках попереднього розгляду, про витребування додаткових матеріалів, що містять відомості про причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, а також про заходи, відповідних органів та посадових осіб, щодо їх усунення на підставі подання слідчого або органа дізнання.

Активно беручи участь у дослідженні доказів, прокурор сприяє з'ясуванню питань, що ставляться для встановлення причин й умов, що сприяли вчиненню злочинів, і вживанню заходів стосовно усунення. Із цією метою він допитує свідків, потерпілих, експертів, підсудного; звертає увагу суду на наявні в справі різного роду документи, що містять відомості про причини й умови, що сприяли вчиненню злочину; приймає інші передбачені процесуальним законодавством заходи.

Важливе значення в спеціально-кримінологічній діяльності прокурора в суді має його обвинувальна промова. Поряд з викладом фактичних обставин злочину, аналізом наявних у справі доказів, оцінкою суспільної небезпеки злочину, розглядом інших питань, що мають значення для винесення об'єктивного вироку в справі, прокурор у своїй промові повинен розкрити витоки злочину, показати суду й всім присутнім у залі, які причини й умови сприяли або полегшили підсудному вчинення злочинного наміру. Поряд із цим прокурор повинен висловити й свої міркування про заходи, необхідні для усунення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, а також висловити своя думка про доцільність винесення судом окремої ухвали.

Одним з обов'язкових питань, щодо якого прокурор повинен висловити свою думку, є питання про винесення судом окремої ухвали. У відповідності зі ст. 23–2 КПК суд при наявності до того підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій, посадових осіб на встановлені причини або умови, що сприяли злочину і вимагають вжиття відповідних заходів. На основі вивчення відповідної практики суду й прокуратури, а також законодавства, що регламентує дану практику, ми прийшли до висновку про те, що питання про наявність підстав для винесення окремої ухвали повинні завжди обговорюватися прокурором при проголошенні обвинувальної промови. Залежно від конкретних обставин думка прокурора стосовно цього питання може бути різною. Однак у двох випадках ця думка повинна бути однозначною, і прокурор зобов'язаний запропонувати суду винести окрему ухвалу. По-перше, коли вимоги закону про виявлення й усунення причин і умов, що сприяли злочину, не були виконані на досудовому слідстві. Мається на увазі ситуація, коли не тільки у справі відсутнє подання слідчого або органа дізнання, але й взагалі не вживалося ніяких заходів щодо виконання вимог ст. 23 й 23–1 КПК. У такому випадку прокурор повинен запропонувати суду винести два подання: одне - на адресу відповідного державного органа, громадської організації або посадової особи для вживання необхідних заходів стосовно усунення причин й умов, що сприяли здійсненні злочину, а друге - на адресу слідчого або органа дізнання, що допустило порушення вимог ст. 23 й 23–1 КПК.

Другим випадком, коли прокурор зобов'язаний запропонувати суду винести окрему ухвалу, не маючи при цьому альтернативного варіанта, є ситуація, коли слідчим або органом дізнання вимоги ст. 23 й 23–1 КПК виконані, однак, державний орган, організація або посадова особа, на адресу якого було винесене подання заходів щодо усунення причин й умов, що сприяли злочину, у зазначений строк не прийняло. У цій ситуації прокурор повинен запропонувати суду обговорити питання про винесення окремої ухвали на адресу керівників даної організації.

У всіх інших випадках питання про винесення окремої ухвали про усунення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, ставиться прокурором залежно від практичної доцільності, продиктованої завданнями кримінологічної діяльності суду й прокурора.

Дата добавления: 2014-01-07