Лекція 2

МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

План лекції.

1. Поняття про мету виховання. Мета, завдання та напрями національного виховання студентської молоді.

2. Закони, закономірності та основні принципи виховання студентів.

1.Поняття про мету виховання. Мета, завдання та напрями національного виховання студентської молоді.

Цілеспрямованість – найважливіша характеристика виховання. Як зазначалося, об’єктом виховання є особистість людини, змінювати яку вихователь може лише опосередковано, створюючи чи змінюючи педагогічні умови, в яких одні процеси стимулюються, інші – гальмуються. Крім того, реакція людини на виховний вплив залежить від її вихованості; в процесі виховання часто залишається невідомим вплив інших факторів, серед яких можуть бути і негативні. У зв’язку з цими обставинами мета окремого виховного впливу досягається по-різному: на одних вихованців він впливає значно, на інших – ледь помітно; можуть бути й такі вихованці, на яких, у цілому, виховний вплив не діє.

Отже, цілеспрямованість виховання означає обґрунтовану послідовність цілей виховання, постійне корегування виховних дій. Ціль визначає характер не лише окремих виховних впливів, а й усього процесу виховання. (Ціль – це те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета. (Словник укр. мови. – Т 11. – С.235).

Мета виховання – це насамперед визначені результати в розвитку й формуванні особистості, яких намагаються досягти в процесі виховної роботи. Знання мети виховання дає педагогу чітке уявлення про те, яку особистість він повинен формувати і, природно, надає роботі необхідну спрямованість і осмисленість.

«Я під цілями виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру, - писав А.С.Макаренко, - причому в поняття «характер» я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання – геть усю картину людської особистості…».

Таким чином, мета забезпечує перспективний творчий характер процесу виховання. К.Д.Ушинський писав: «Що сказали б ви про архітектора, який закладаючи нову будівлю, не зумів би вам відповісти на запитання, що він хоче будувати – храм…, просто будинок, у якому жилося б затишно, музей…, чи, нарешті хлів для складання туди різного, нікому не потрібного мотлоху? Те саме ви повинні сказати про вихователя, який не зможе чітко визначити вам мету своєї виховної діяльності.

Визначення мети виховання дозволяє реалізувати таку його особливість, як спрямування в майбутнє, про що писав В.О.Сухомлинський: «Без наукового передбачення, без уміння закладати в людині сьогодні ті зерна, які зійдуть через десятиріччя, виховання перетворилося б у примітивний нагляд, вихователь – у неграмотну няньку, педагогіка - у знахарство. Необхідно науково передбачити – в цьому суть культури педагогічного процесу, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть».

Мета є визначальною характеристикою виховної системи. Упродовж тисячоліть зароджувалися, здійснювалися і відмирали цілі виховання, а також педагогічні системи, що їх реалізовували. Це означає, що цілі виховання не є раз і назавжди заданими, однаково придатними для всіх часів і народів.

Як з’являються цілі виховання? Історія суспільного розвитку свідчить, що їх не можна придумати або висунути безпідставно. У формуванні цілей відображається багато об’єктивних причин. Закономірності фізіологічного дозрівання організму, психічний розвиток людей, досягнення філософської і педагогічної думки, рівень суспільної культури надають загальну спрямованість цілям. Визначальним фактором завжди є ідеологія і політика держави. Не існує жодної держави, навіть найбільш демократичної, у якій би цілі виховання в системі освіти не спрямовувалися на зміцнення вже складених суспільних відносин, були відірвані від політики й ідеології пануючого класу.

Звичайно, не всі педагоги згодні надавати вихованню роль прислужниці ідеології. Останнім часом у світовій педагогіці ідея незалежності виховання від політики й ідеології зміцніла, її прихильники вимагають виведення цілей виховання із загальнолюдських законів життя, потреб, прав і свобод людини. Людина не повинна розглядатися як засіб для досягнення мети, бо саме вона є цією метою.

Історія суспільного розвитку свідчить про те, що у підборі, постановці та формулюванні цілей виховання необхідно спиратися на об’єктивні закономірності розвитку природи, суспільства й людини. Крім уже відомого нам фактора — політики, ідеології держави, важливе значення мають потреби суспільства. Мета виховання виражає потребу в підготовці підростаючого покоління до виконання суспільних функцій, яка назріла історично. При цьому надзвичайно важливо визначити: ця потреба дійсно назріла, чи її просто запропоновано.

Багато виховних систем зазнавали краху саме тому, що не враховували реалій життя, сприймали бажане за реальне, сподіваючись шляхом виховання удосконалити життя людей.

Саме рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, властивих кожній суспільно-економічній формації, є основним фактором, що визначає мету і характер виховання в суспільстві. Крім цього, на таке визначення значно впливають й інші фактори: темпи науково-технічного і соціального прогресу, економічні можливості суспільства, рівень розвитку педагогічної теорії, можливості навчально-виховних установ, педагогів тощо.

Давні філософи, прогресивні діячі епохи Відродження висунули ідею всебічного й гармонійного розвитку особистості як загальної мети виховання. Всебічний розвиток особистості передбачає розвиток різних боків особистості, її фізичних і духовних сил, всіх її творчих здібностей та обдарувань.

Гармонійність розвитку потребує співвідносності зовнішнього та внутрішнього, узгодження, відповідності змісту формі (гармонійність відкидає розрив між свідомістю та поведінкою, словом та ділом, тощо). Всебічний розвиток особистості не означає, що кожна людина повинна стати універсальною. Кожен індивід не може стати відразу і політиком, і математиком, і скрипалем, і балериною, і космонавтом, і шахістом… Мова йде про те, що кожна людина може і повинна бути розвинута стосовно тих загальних («універсальних») здібностей, які роблять її Людиною (а не хіміком чи токарем), тобто у відношенні інтелектуального, морального, фізичного, естетичного, трудового розвитку відповідно до сучасних вимог суспільного розвитку.

Вимоги всебічного гармонійного розвитку особистості диктуються об’єктивними факторами розвитку суспільства. Така мета розглядається як ідеальна і в сучасних умовах. Саме таке розуміння мети виховання відповідає природі сучасної Людини, як члена суспільства, що прагне до самоствердження, прояву всіх своїх природних задатків і здібностей, адже всебічно й гармонійно розвивати власне тіло і дух, голову й руки, серце і розум — покликання кожної людини, що з’явилася на цей світ. Тому розумної альтернативи всебічному та гармонійному вихованню немає. Воно залишається ідеалом, до якого однаково прагнуть сучасна вітчизняна та зарубіжна педагогіка

Відповідно, загальну мету виховання студентської молоді, на досягнення якої спрямовано зусилля професорсько-викладацького колективу, громадських органiзацiй i обєднань, є формування цiлiсної i гармонійно й всебічно розвиненої особистості з високою національною самосвiдомiстю. Така особистість — це насамперед громадянин української держави, її патріот, гуманіст, для якого пріоритетом є загальнолюдські й загальнодержавні цiнностi, це людина з високою фаховою підготовкою й широким світоглядом, розвинутим інтелектом, належним рівнем загальної, політичної та правової культури. Отже, ідеться про необхідність систематичного і цілеспрямованого виховання національного типу особистості, формування в неї національної свідомості і самосвідомості, завдяки чому досягається духовна єдність поколінь, наступність національної культури і безсмертя нації.

Досягнення мети виховання студентської молоді передбачає розв’язання системи завдань, серед яких можна відзначити:

- забезпечення умов для самореалiзацiї особистості вiдповiдно до її здібностей, власних i суспільних потреб та iнтересiв;

- розвиток світоглядної культури молодої людини, її цiннiсних орiєнтацiй i створення умов для вільного світоглядного вибору;

- формування патріотизму i національної свiдомостi, поваги та любові до України, шанування її iсторiї та належне оволодіння державною мовою;

- розвиток iнтернацiональних почуттів, створення умов для розширення i поглиблення знань про події у свiтi, специфіку життєдiяльностi інших держав i суспільств, утвердження поваги до звичаїв, традицій, культури народів світу;

- професійне виховання, яке передбачає становлення юнаків i дівчат як досвідчених фахiвцiв, котрі досконало володіють професійними знаннями, вміють творчо застосовувати їх на практиці, приймати нестандартні рішення, готових до роботи в умовах ринкових відносин;

- уведення молодих людей у світ господарського, соціального, політичного, культурного досвіду цивiлiзацiї i свого народу;

- виховання правової культури, а саме — поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та додержання правових норм i принципів;

- формування моральної й естетичної культури, утвердження у свiдомостi молодих людей принципів загальнолюдської моралі, розвиток зрілих естетичних смаків, потреб та iнтересiв, вироблення вміння правильно оцінювати i творити добро та красу;

- охорона i забезпечення розвитку повноцінного фізичного, психічного та духовного здоров’я юнаків та дівчат;

- розвиток екологiчної культури, розуміння необхiдностi гармонії між людиною i природою та її додержання на практиці, у тому числі в майбутній професiйнiй дiяльностi студентів;

- формування навиків соціальної активності, творчої iнiцiативи, підприємництва та особистої вiдповiдальностi за прийняті рішення та вчинки;

- виховання потреби в активній протидії виявам антигромадської поведінки, правопорушень, бездуховності, аморальності;

- оволодіння результативними методами та навиками набуття нових знань, формування потреби у постійному інтелектуальному, духовному i моральному збагаченні та самовдосконаленні.

Конкретизації сутності мети виховання у ВНЗ на сучасному етапі розвитку нашої держави сприяло затвердження Колегією Міністерства освіти та науки України (в 2009 році) Концепції національного виховання студентської молоді в якій визначено мету, завдання, напрями та принципи національного виховання студентської молоді.

Головною метою національного виховання студентської молоді є формування свідомого громадянина - патріота Української держави, активного провідника національної ідеї, представника української національної еліти через набуття молодим поколінням національної свідомості, активної громадянської позиції, високих моральних якостей та духовних запитів.

Завданнями національного виховання студентської молоді є:

- формування національної свідомості, гідності громадянина, виховання поваги й любові до рідної землі й українських традицій;

- підготовка свідомої інтелігенції України, збереження інтелектуального генофонду нації;

- вироблення чіткої громадянської позиції, прищеплення молодим людям віри у верховенство закону, який є єдиною гарантією свободи;

- підняття престижу української мови в академічному середовищі, забезпечення і розвиток українськомовного освітнього простору;

- формування у суспільній свідомості переваг здорового способу життя, культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості;

- створення необхідних умов для ефективного розвитку студентського самоврядування, виявлення його потенційних лідерів та організаторів;

- забезпечення високого рівня професійності та вихованості молодої людини, сприяння розвитку індивідуальних здібностей, таланту та самореалізації;

- плекання поваги до своєї alma mater, дотримання і розвиток демократичних та академічних традицій вищого навчального закладу.

Дата добавления: 2014-01-07