Та порядок здійснення касових операцій клієнтів банків

Правила ведення касових операцій в банках України

Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових обов'язків є однією з головних передумов і ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта окремо, тому в усіх державах велика увага приділяється організації грошових розрахунків, утворюються особливі розрахунково-платіжні системи, в центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

Залежно від форми використання грошових коштів, усі розрахунки поділяються на дві сфери — готівкових розрахунків, що обслуговуються законними грошовими знаками держави, і без готівкових розрахунків, що обслуговуються платіжними засобами у депозитній формі і у формі комерційних боргових зобов'язань.

Поняття, ознаки та юридична сутність готівкових розрахунків

За останні роки в економіці і банківській системі країни відбу­лися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною полі­тичної і економічної незалежності та переходом до розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки, що характеризуються, зокрема:

· формуванням дворівневої банківської системи,

· створенням власної грошової системи,

· проведенням грошової реформи із запровадженням у готівковий обіг національної грошової одиниці — гривні,

· конституційним визначенням основної функції Національного банку України — забезпечення стабільності національної грошової одиниці,

· подоланням гіперінфляційних процесів в економіці країни і досягненням фінансової стабілізації на основі виваженого зас­тосування механізмів монетарної політики.

Функціонування в нових умовах національної грошової системи, створення якої було започатковано з введенням українського карбованця, вимагає вдосконалення організації готівкового обігу (як складової частини загальної платіжної системи країни), з приведенням його у відповідність до потреб ринкової економіки.

Готівка традиційно посідає важливе місце в платіжній системі країни і відіграє значну роль у забезпеченні здійснення на­селенням готівкових платежів для обслуговування своїх потреб.

Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності здійснення готівкових операцій має важливе значення для досягнення загальної стабілізації національної економіки України. Робота з готівкою є одним із головних напрямів діяльності Національного банку України і всієї вітчизняної банківської системи в цілому. Правильна політика в галузі готівкових розрахунків — неодмінна передумова оздоровлення грошової системи.

Готівкові розрахунки — сукупність платежів, що здійснюються готівкою. У ринковій економіці сфера готівкових розрахунків обмежена. Навпаки, для кризової економіки характерним є розширення сфери використання готівки, яка обслуговує в основному тіньовий господарський оборот.

Механізми здійснення готівкових операцій регулюються певною нормативною базою. Основними нормативними актами є Конституція України, Закон України «Про банки і банківську діяльність». Закон України «Про застосування електронно-касових апаратів та товарно-касових книг для розрахунків із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про Національний банк України», Інструкція Національного банку України № 1 «З організації емісійно-касової роботи в установах банків України» (затверджено постановою Правління Національного банку України № 129 від 07.07.1994 р. із змінами та доповненнями), Інструкція Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» (затверджено постановою Правління Національного банку Ук­раїни № 149 від 2006 1995 р. в редакції постанови Правління Національного банку України № 335 від 13 10 1997 р.), «Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (затверджено постановою Правління Національного банку України № 21 від 02.02.1995 р. в редакції постанови Правління Національного банку України № 334 від 13.10.1997 р. із змінами та доповненнями), Положення «Про порядок реєстрації та зас­тосування електронно-касових апаратів для розрахунків готів­кою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 343 від 18.09.1997 р), новий Перелік окремих форм діяль­ності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, спе­цифіка котрих дозволяє здійснювати розрахунки із споживача­ми без застосування ЕККА з використанням товарно-касових книг, затверджений наказом Міністерства економіки України від 12.03.1998 р. № 24.

Постійний контроль за дотриманням правил ведення готівкових розрахунків дозволить зменшити неконтрольовані масш­таби використання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і обмежити роль готівкового обігу як засобу обслуговуван­ня руху тіньового капіталу, приховування доходів і а ухилення від сплати податків до бюджету.

Готівка може бути одержана суб'єктами з власних рахунків в установах банків у межах наявних на них коштів та на цілі, виз­начені у чеку, без подання обґрунтовуючи документів, розрахунків і пояснень.

Підприємства та індивідуальні підприємці мають право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами, як у готівковій, так і у безготівковій формі.

Всі готівкові розрахунки підприємств і індивідуальних підприємців між собою (крім підприємств та індивідуальних підприємців, які мають податкову заборгованість), а також з громадянами проводяться як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), та інших касових надходжень.

Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу за встановленою фор­мою. В касі підприємства (організації, установи) залишок готів­ки на кінець кожного робочого дня не повинен перевищувати ліміту, встановленого йому установою банку протягом першого кварталу року (до встановлення ліміту каси на поточний рік і одержання його клієнтом продовжує діяти ліміт попереднього року).

Готівка, яку суб'єкти господарювання отримують в установах банків, має використовуватися за прямим призначенням, тобто на ті цілі, на які вона отримана. Прийом готівки підприєм­ствами при здійсненні розрахунків зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводиться через зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА), з обов'язковим отриманням касового чеку, а під час виходу з ладу ЕККА або на період тимчасового відключення електроенергії — товарного чеку.

Готівкові розрахунки обслуговують договори купівлі-прода­жу товарів, як правило, з участю населення, тобто здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громадянами. Під час здійснення готівкових розрахунків підприємства (індиві­дуальні підприємці) — отримувані готівкового платежу зобов'я­зані надати підприємствам (індивідуальним підприємцям) — платникам обліковий розрахунковий документ (податкову на­кладну, рахунок-фактури, товарний чек, акт виконаних робіт, наданих послуг тощо), які б підтверджували здійснені платника ми витрати готівки 3 рахунків підприємств готівка видається за чеками, на звороті яких вказується цільове призначення грошей, що будуть одержані.

Готівкові розрахунки є важливим напрямком діяльності ко­мерційних банків і Національного банку України. Банки організують збір готівки, що вивільняється з господарського оборо­ту, а також видачу суб'єктам господарювання та населенню го­тівки відповідно до чинного законодавства.

Національний банк України очолює касове обслуговування господарства і проводить його через комерційні банки. Національний банк України здійснює емісію грошей та регулює сферу емісійно-касових операцій у господарстві України. Головна мета діяльності Національного банку України в цій сфері — підтримання стабільності і зміцнення національної грошової системи. Національний банк України встановлює для всіх суб'єктів господарювання єдині правила щодо обігу готівки, її збереження і раціонального витрачання.

Для суб'єктів господарювання встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортування і видачі, єдині вимоги щодо технічного укріплення і обладнання приміщень кас, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контролю за дотриманням касової дисципліни Установи банків повинні постійно контролювати дотримання всіма суб'єктами господарювання правил ведення касових операцій.

Сам хід ринкових реформ потребує постійного перегляду та вдосконалення чинного законодавства, що регламентує обіг готівки. Чинне законодавство України щодо регулювання вико­ристання готівки повинне охоплювати усі сфери її обігу у госпо­дарстві держави. Що стосується перспектив скорочення готів­кових розрахунків в Україні, то цей процес пов'язаний з макроекономічною стабілізацією господарства держави.

Національний банк, відповідно до ст.ст. 7, 34 Закону Украї­ни «Про Національний банк України», монопольно здійснює емісію національної валюти України. На нього покладені організація готівково-грошового обігу та регулювання емісійних опе­рацій, пов'язаних з випуском та вилученням грошей з обігу.

Емісійна діяльність Національного банку України — операції, пов'язані з випуском і вилученням грошей з обігу. Проблема емісійних операцій і забезпечення найефективнішого їх впливу на розвиток національної економіки є однією з центральних у діяльності Національного банку України.

Для здійснення емісійних операцій, тобто забезпечення гро­шового обороту білетами і монетою різних номіналів, створюються і використовуються резервні фонди грошових білетів і монет Центрального сховища Національного банку України та запаси готівки у сховищах територіальних управлінь, установ Національного банку України.

Резервні фонди — запаси грошових знаків, які використовуються для оновлення готівкової маси в обігу та забезпечення грошового обігу білетами і монетами різних номіналів. Установи Національного банку України зобов'язані вчасно вживати заходи щодо:

поповнення залишків сховищ, якщо в цьому виникає необхідність;

вивезення до центрального сховища Національного банку України надлишків готівки, якщо надлишки грошей постійно накопичуються;

здійснення контролю за тим, щоб у сховищі були грошові білети і монети всіх номіналів, необхідних для готівкового обігу.

Грошові знаки, що знаходяться в резервних фондах Національного банку України та у сховищах територіальних управлінь Національного банку України, є лише потенціальними гроши­ма; вони стають реальними грошима, коли із сховища будуть перераховані в оборотні каси територіальних управлінь Націо­нального банку України і випущені в обіг.

Резервні фонди грошових білетів і монети перебувають у виключному віданні Національного банку України і можуть витрачатися лише на підставі його письмових вказівок про випуск грошей в обіг. Підкріплення запасів готівки у сховищах територіаль­них управлінь, установ Національного банку України та вивезення надлишків придатних банкнот і монет здійснюється у кожному окремому випадку за письмовим розпорядженням управління організації роботи з готівкою Департаменту готівково-грошового обігу Національного банку України. Відповідні розпорядження підписуються начальником управління організації роботи з готів­кою Департаменту готівково-грошового обігу або його заступ­ником.

Випуск грошей в обіг здійснюється через оборотну касу установи Національного банку України. Оборотна каса — структурний підрозділ установи Національного банку України, який ви­конує операції з касового обслуговування комерційних банків. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про Національний банк України», зношені і пошкоджені грошові знаки України прийма­ються й обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Націо­нальним банком та комерційними банками України без обмежень щодо сум та строків такої зміни. Крім того, відповідно до ст. 39 Закону України «Про Національний банк України», Націо­нальний банк, комерційні банки України зобов'язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти, монети). Національний банк офіційно повідомляє через засоби масової інформації про вилучення з обігу грошових знаків України (банкнот, монет).

Операційні відділи установ Національного банку України самостійно визначають розмір залишку готівки в оборотній касі на кінець операційного дня. Надлишок готівки в кінці дня із оборотної каси зараховується до сховища.

На підставі заявок від комерційних банків про підкріплення операційних кас та на здавання надлишків готівки в оборотну касу, заявки операційного відділу для видачі готівки своїй клієнтурі відділи готівкового обігу і касових операцій установ Національного банку України надають операційному відділу розпорядження на підкріплення операційних кас комерційних банків та видачі готівки клієнтурі операційного відділу, розпо­рядження на приймання в оборотну касу надлишків готівки від комерційних банків на загальну суму по кожному банку та заявку на перевезення цінностей відділу інкасації.

Підкріплення каси банку — захід, спрямований на придбання готівки в інших банків для забезпечення всіх страхових виплат.

Комерційні банки, які мають надлишки готівки, можуть самостійно передавати надлишки готівки своїм установам або іншим комерційним банкам незалежно від місця їх розташування на території України після проведення попередньої оплати з кореспондентського рахунку з обов'язковим відповідним повідомленням територіального управління Національного банку України у день їх передачі за формою найменування банку-одержувача, дати видачі і суми. Передача готівки проводиться після списання відповідної суми з кореспондентського рахунку установи банку одержувача грошей і зарахування її на кореспондентський рахунок установи банку, що передає гроші. Видача готівки установою банку, що передає гроші, одержувачу проводиться за видатковим касовим ордером та довіреністю.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.06.1995 р про «Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками», установи Національного банку України при підкріпленні комерційних банків встановлюють плату за касове обслуговування відповідно до тарифів банківських послуг, затверджених постановою Правління Національного банку України від 17.11.1997 р. № 381 «Про внесення змін і доповнень до постанови Правління Національного банку України від 12.05.1997 р. № 147 «Про затвердження Переліку і Тарифів банківських послуг, що надаються установами та територіальними управліннями Національного банку України за операціями (послугами), пов'язаними з діяльністю клієнтів і банків-кореспондентів Національного банку України».

Національний банк України здійснює касове обслуговування бюджетних організацій, військових частин і видачу готівки комерційним банкам на виплату пенсій безкоштовно на підставі відповідних розрахунків, одержаних від комерційних банків.

У разі постійного здавання комерційними банками надлишків готівки (банки, які мають сальдо операцій з вилучення готівки з обігу) Національний банк України в межах зданих сум видає підкріплення готівкою комерційним банкам безкоштовно. Підкріплення комерційних банків розмінною монетою незалежно від суми здійснюється безкоштовно.

Територіальні управління Національного банку України проводять і організують конкретну роботу з готівкового обігу в регіоні систематизують показники, що характеризують стан готівкового обігу, вивчають і аналізують його, контролюють хід виконання прогнозів касових оборотів, вивчають територіальне розміщення емісії грошей, шляхи і причини міграції грошової маси, пропорції між грошовими доходами і витратами населен­ня в областях, містах і районах, здійснюють у встановленому порядку регулювання касових ресурсів, маючи на увазі забезпечення вчасних розрахунків готівкою в господарстві держави, прискорення обіговості касових ресурсів, контролюють роботу установ комерційних банків з готівкового обігу. Робота з готівкового обігу в територіальних управліннях Національного банку України проводиться відділом готівкового обігу і касових операцій.

Таким чином, готівкові розрахункові правовідносини – це урегульовані нормами права відносини, які виникають, зміню­ються, припиняються між суб'єктами внаслідок емісійно-касової діяльності.

Правова регламентація готівково-грошового обігу

Національний банк України як єдиний емісійний банк і ка­совий центр держави організовує та регулює обсяг і структуру готівкової маси в обігу на підставі основних напрямків грошо­во-кредитної політики й показників економічного і соціального розвитку України.

Відповідно до ст. 24 Закону «Про Національний банк України», основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загаль­нодержавної програми економічного розвитку та основних па­раметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу вало­вого внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Грошово-кредитна політика — сукупність заходів у сфері гро­шового обігу і кредитних відносин, які проводить держава з метою регулювання економічного росту, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та збалансування платіжного балансу.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Національний банк України», основними економічними засобами і методами гро­шово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ;

2) процентну політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу.

Установи банків, відповідно до нормативних актів Національного банку України, здійснюють аналіз і прогнозування готівко­вого обігу, організують і виконують оперативні функції з реалізації єдиної грошово-кредитної політики на території регіону.

Важливою умовою нормального функціонування господарського механізму, яка необхідна для забезпечення прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, є стабільність готівкового обігу на основі збалансування платоспроможного по­питу населення з пропозицією товарів та послуг.

Відповідно до цього, доцільно назвати основні завдання установ банків у роботі з готівкового обігу.

Національний банк України організує готівковий обіг в країні, який поряд з безготівковими розрахунками є складовою части­ною загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійснюється готівкою.

Взагалі, сфера застосування готівкових коштів, які виступають у функції засобів обігу і платежу, в діяльності розвинутих країн з ринковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93-95 відсотка) здійснюється без вико­ристання готівки і лише незначна (5-7 відсотків) — готівкою. В загальній грошовій системі України готівковий обіг продов­жує відігравати досить значну роль, пов'язану головним чином з обслуговуванням населення у процесі формування і розподілу його грошових доходів.

Економіку України, як і інших постсоціалістичних країн, характеризує висока питома вага готівки у загальній грошовій масі (близько 50 відсотків, порівняно з початком 1992 р. Вона зросла майже у 3,5 рази). Це пояснюється як різким збільшен­ням в країні кількості суб'єктів господарювання, особливо в сфері торгівлі і надання послуг (і відповідно зростання кількості розрахунків готівкою між ними і населенням), так і кризовими яви­щами в економіці, загостренням інфляційних процесів у 1992-1995 роках, намаганням ряду суб'єктів господарювання занижати наявні доходи і ухилятися тим самим від сплати податків, певною недовірою населення до банківських установ і безготів­кових платежів, породженою знеціненням заощаджень населен­ня, що в цілому і зумовило збільшення готівкових розрахунків суб'єктів господарювання між собою та населенням і відповідно зростання потреби в готівці.

Касир, що одержав внутрішнім порядком приходні докумен­ти, зобов'язаний:

перевірити наявність і тотожність підписів операційних пра­цівників наявним у нього зразкам;

звірити відповідність вказаних в них сум цифрами і літе­рами;

викликати особу, яка вносить гроші, і прийняти від неї гроші поаркушним перерахуванням.

Якщо клієнт здає гроші до каси банку за кількома приход­ними документами для зарахування на різні рахунки, касир прий­має гроші за кожним документом окремо. Всі прийняті раніше гроші мають зберігатися в шухлядах столу або металевих шафах, сейфах, які повинні залишатися. Робоче місце касира повинно бути обладнане так, щоб клієнт міг спостерігати за прийманням грошей.

Після приймання грошей касир звіряє суму, вказану в при­ходному документі, з сумою, фактично виявленою при рахуванні. При відповідності сум касир підписує об'яву, квитанцію і ордер до неї, ставить на квитанції печатку і видає її особі, яка внесла гроші. Ордер до об'яви касир надсилає відповідальному праців­нику, який веде касовий журнал, а об'яву залишає в себе.

Якщо клієнтом гроші до каси банку не були внесені, при­ходні документи касир повертає операційним працівникам для з'ясування. Після з'ясування на квитанціях за підписами керів­ника і головного бухгалтера установи банку або їх заступників вказуються причини, з яких гроші не були внесені. У цих випад­ках записи в касових журналах викреслюються, приходні доку­менти знищуються.

Касири ведуть щоденні записи прийнятих і зданих грошо­вих сум в окремій книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей).

Наприкінці операційного дня на підставі прийнятих документів касир складає довідку касира приходної каси про суму прийнятих грошей та кількість документів, які надійшли до каси, і звіряє суму за довідкою з сумою прийнятих ним грошей.

Операційний день — частина робочого дня, яка відведена для прий­мання і обслуговування клієнтів у банках і виконання банківсь­ких операцій по кредитуванню, розрахунках, приймання та ви­дачі готівкових грошей тощо. Довідка підписується касиром, а вказані в ній касові обороти звіряються ним з записами в касо­вих журналах операційних працівників. Касові журнали — журнали для реєстрації прибуткових і видаткових касових операцій установ банків, які використовуються для контролю за цими операціями і складання звіту про касові обороти банків. Звірення оформлюється підписами касира в касових журналах і операційних працівників на довідці касира.

Вся готівка, яка надійшла до закінчення операційного дня, повинна бути оприбуткована до оборотної (операційної) каси і зарахована на відповідні рахунки за балансом установи банку в той же робочий день.

Приймання грошей від суб'єктів господарювання та насе­лення після закінчення операційного дня здійснюють вечірні каси. Час роботи цих кас оголошується. Прийняті гроші повинні бути зараховані на відповідні рахунки не пізніше наступного робочого дня. Проводити будь-які видаткові операції, за винят­ком операцій за вкладами та. з цінними паперами, працівникам вечірніх кас забороняється.

Установи банків, які не мають вечірніх кас, приймають гроші у випадку доставляння їх після операційного дня клієнтами в порядку, встановленому для вечірніх кас.

При здаванні грошей особа, яка здає готівку, заповнює при­ходний документ на внесення готівки і передає цей документ бухгалтеру-контролеру, який після перевірки передає його до каси. Прийнявши гроші, касир підписує приходні документи, проставляє на них штамп «Вечірня каса» і видає квитанцію за двома підписами (бухгалтера-контролера і касира), завірену пе­чаткою вечірньої каси, закріпленою за касиром. Після закінчен­ня приймання грошей касир і бухгалтер-контролер звіряють суму готівки з даними касового журналу і приходних документів і підписують касовий журнал.

Гроші, що надійшли, приходні видаткові касові документи, касовий журнал і печатка після закінчення операцій вечірньої каси зберігаються в грошовому сховищі (сейфі).

Банк може в окремих випадках створити касу при підприєм­ствах (організаціях). Каса банку при підприємстві (організації) створюється на підставі договору на організацію каси банку при підприємстві і очолюється старшим касиром, який призначається керівником установи банку і здійснює керівництво і контроль за роботою касового апарату. Гроші, що надійшли до кас банків при підприємствах (організаціях), мають бути в той же день до­ставлені через інкасаторів в установу банку.

Установи комерційних банків України, що мають ліцензію Національного банку України на касове обслуговування клієнтів, приймають від фізичних осіб готівкою платежі до бюджету, платежі до державних цільових фондів, добровільні внески громадян і платежі на користь юридичних осіб (незалежно від форм власності) за реалізовані товари, надані послуги і виконані роботи.

Приймання платежів від фізичних осіб здійснюється приходними касами установ банків або спеціальними касами за при­бутковими документами.

Прибуткові документи складаються з двох частин — повідомлення та квитанції і містять обов'язкові реквізити: назву юри­дичної особи — одержувача платежів, ЗКПО, номер поточного рахунку, назву установи банку, в якому знаходиться рахунок одержувача, номер МФО, прізвище і номер особового рахунку платника (за його наявності), суму та період платежу, інші не­обхідні дані про платника.

У випадках постійних надходжень платежів від фізичних осіб (квартплата, телефонний зв'язок тощо) між установами комерцій­них банків та юридичними особами, на користь яких прийма­ються платежі, можуть бути укладені договори з приймання пла­тежів. У цьому разі плата за операції з платників не утримується, а плата за їх виконання здійснюється юридичною особою — одержувачем коштів — відповідно до умов договору, при цьому додаткове утримання плати за цю операцію не допускається. При укладанні договорів мають бути чітко визначені види пла­тежів, форми прибуткових документів і порядок їх заповнення, умови приймання і терміни зарахування платежів, форма представлення і спосіб передачі прибуткових документів (реєстрів платежів), відповідальність та обов'язки сторін, сума комісійної винагороди, яку сплачують юридичні особи установам банку за здійснення цих операцій. Крім того, установи комерційних банків можуть укладати договори з юридичними особами щодо поряд­ку здійснення операцій у спільно створених системах із прий­мання та обліку платежів.

Розглянемо порядок виконання операцій видатковими ка­сами банків.

Видача грошей з кас установ банку проводиться:

підприємствам, організаціям, установам — виключно за гро­шовими чеками встановленої форми;

індивідуальним позичальникам, які одержують позики в бан­ку, вкладникам, пенсіонерам, а також фізичним особам, які одер­жують готівку з поточного рахунку - за видатковими касовими ордерами і видатковими ордерами. У такому ж порядку оформляється видача грошей на витрати для утримання апарату управління та інші витрати установ банків.

У разі якщо видача пенсії або допомоги проводиться на підставі доручень органу, який призначив пенсію, касовий ви­датковий ордер не складається і виплата грошей проводиться на підставі цього доручення.

Для здійснення видаткових операцій завідуючий касою ви­дає під звіт касирам необхідну суму грошей під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей). Касир видат­кової каси кожен раз записує в книгу обліку прийнятих і вида­них грошей (цінностей) одержані під звіт від завідуючого касою суми, кількість і суму сплачених документів і залишок підзвітних сум, що він здає назад під розписку завідуючому касою.

Грошові чеки та інші документи на одержання готівки представники підприємств, об'єднань, організацій і установ пред'являють операційним працівникам, які після відповідної їх пере­вірки видають особі, яка одержує гроші, для пред'явлення в касу контрольної марки від грошового чека або відривного талона від видаткового касового ордера. Передача видаткових доку­ментів, чека або касового ордера в касу через особу, що отримує гроші, забороняється.

Грошовий чек — письмове розпорядження власника рахунку установі банку, яка обслуговує його, видати готівкою певну суму грошей уповноваженій особі (чекодержателю). Банки прийма­ють до оплати іменні грошові чеки, тобто чеки, які виписані на певну особу. Гроші видаються особі, яка вказана в грошовому чеку, під її розпис на звороті чека. Особа одержувача перевіряєть­ся за паспортом або документом, що його заміняє, про що на звороті чека ставиться відмітка (проставляється назва докумен­та, його номер, ким і коли він був виданий). Клієнт банку пови­нен вказати, з якою метою він одержує гроші. Ніякі виправлен­ня у тексті чека неприпустимі, бо вони роблять чек недійсним.

Одержавши видатковий документ (грошовий чек, касовий ордер), касир зобов'язаний:

перевірити наявність підписів службових осіб банку, які мають право дозволяти видачу грошей і тотожність цих підписів із зразками, що є;

порівняти суму, проставлену на документі цифрами, з сумою, зазначеною літерами;

перевірити, чи є розписка в одержанні грошей на документі;

перевірити наявність даних про пред'явлення паспорта або іншого документа, який засвідчує особу одержувача грошей, за винятком здійснення валютно-обмінних операцій;

викликати одержувача грошей за номером видаткового до­кумента і запитати про суму грошей, що здержується;

звірити номер контрольної марки або талона в касу з номе­ром на видатковому документі і наклеїти контрольну марку або талон відповідно до чека або ордера;

підготувати суму грошей, співставити суму видачі з сумою, вказаною на чеку, та відбити на обчислювальній машині, видати Їх одержувачу і підписати видатковий документ.

Якщо клієнт банку одержує гроші за кількома видатковими документами з різних рахунків, касир видає гроші за кожним документом окремо.

Установи банку можуть проводити заздалегідь підготовку готівки за заявками клієнтів для видачі їх представникам за ра­хунок готівки, що знаходиться в оборотних (операційних) ка­сах.

В установах банків замість окремих приходних і видаткових кас можуть бути створені приходо-видаткові каси. Приймання і видача грошей приходо-видатковими касами здійснюється в порядку, встановленому відповідно для приходних і видаткових кас. Після закінчення операційного дня касир приходо-видаткової каси складає зведену довідку про касові обороти, на зворотній стороні якої вказує суму приходу.

З метою своєчасного і повного виконання заявок клієнтів комерційні банки забезпечують необхідні обсяги готівки в опе­раційній касі шляхом залучення готівки з обігу, перерозподілу їх між своїми установами, підкріплення від інших комерційних банків та територіальних управлінь Національного банку України.

Виходячи з вищевикладеного, можна дати таке визначення поняття готівково-грошового обігу — це відносини, які формуються між суб'єктами: банками, юридичними особами, фізич­ними особами з приводу організації та здійснення готівкових розрахунків, перевезення, інкасації та ведення касових операцій.

Контроль за дотриманням касової дисципліни та відповідальність за її порушення

Дотримання підприємствами і організаціями вимог чинних нормативних актів з питань готівкового обігу та порядку веден­ня касових операцій забезпечується організацією відповідного контролю. Так, відповідно до Інструкції Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу уста­новами банків України», установи банків не менше ніж один раз на два роки (а у разі виявлених порушень частіше), згідно з рішенням керівника установи банку, перевіряють дотримання касової дисципліни на всіх підприємствах, які вони обслугову­ють, незалежно від форм власності, і мають право одержувати від них дані про їх касові обороти за джерелами надходжень і напрямами витрачання грошей.

Дотримання вимог законодавчих і нормативних актів з пи­тань готівкового обігу та порядку ведення касових операцій в Україні контролюється також органами державної податкової служби, фінансовими органами, державною контрольно-реві­зійною службою, органами Міністерства внутрішніх справ України.

Керівники установ банків при затвердженні планів перевірок дотримання касової дисципліни на підприємствах і з інших пи­тань, з яких установи банків мають право проводити перевірки, визначають також перелік тих підприємств, у яких плануються перевірки дотримання касової дисципліни (при цьому враховується, що перевірки дотримання касової дисципліни в установах і організаціях, які перебувають на державному і місцевих бюджетах, проводяться фінансовими органами).

Відповідно до цих планів, бухгалтери установ банків готують потрібні дані про суми готівки, що здана до кас банку і видана з кас банку, на підприємствах, які підлягають перевірці. До пере­вірок касової дисципліни залучаються всі економісти установи банку. Працівники, що направляються на перевірку, повинні мати посвідчення на право перевірки, підписане керівником установи банку.

За наявності у підприємства поточних рахунків у різних установах банків перевірку касової дисципліни має здійснювати та установа банку, в якій відкрито основний поточний рахунок такого підприємства, на якому обліковується картотека за несплаченими своєчасно розрахунковими документами підприєм­ства на сплату ним податків і зборів, а також розрахунковими документами щодо безспірного списання такої заборгованості. Інші установи банків, у яких відкриті додаткові поточні рахунки такого підприємства, у разі потреби також можуть проводити перевірки касової дисципліни. При цьому вказані установи банків для повнішого проведення перевірок дотримання касової дисципліни можуть за взаємною домовленістю надавати необхідну інформацію про здійснені конкретним суб'єктом господарювання в періоді, що перевіряється, операції з надходження і видачі готівки з каси відповідної установи банку та про наявність у нього податкової заборгованості (за інформацією установи банку, в якій відкрито основний поточний рахунок).

Перевірка дотримання касової дисципліни здійснюється за даними бухгалтерського обліку організацій (у разі потреби і за первинними грошовими та іншими документами — касовими ордерами, платіжними відомостями, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарними і касовими чеками, актами ви­конаних робіт, наданих послуг тощо) за визначений період — квартал, півріччя, але не менше ніж за три місяці і з виділенням операцій за кожний місяць окремо. Умови зберігання грошей і цінностей, а також наявність готівки безпосередньо в касах на підприємствах установи банків не перевіряють. В окремих ви­падках установи банків при проведенні перевірок дотримання підприємствами касової дисципліни можуть здійснювати конт­роль за достатністю в їхніх касах розмінної монети для видачі здачі громадянам.

При перевірці касової дисципліни з'ясовується:

а) наявність встановленого ліміту залишку каси. Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим ра­хунком за кожний робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі суб'єкта господарювання на кінець дня з встанов­леним йому (або самостійно визначеним ним) обслуговуючою установою банку лімітом залишку готівки в касі, незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки), чи ні. У разі, якщо підприємству ліміт залиш­ку готівки в касі не встановлений, то вся наявна у його касі на кінець дня готівка є понадлімітною.

Готівка, що видана під звіт, але з якихось причин не витра­чена (частково або в повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступ­ного робочого дня після видачі її під звіт (за відрядженнями — не пізніше 3 робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторин­ної сировини і металобрухту — не пізніше 10 робочих днів з дня видачі її під звіт). Якщо з каси підприємства його працівнику одночасно видана готівка на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих чи господарських питань (у тому числі і для закупівлі сільськогосподарської продукції та заготівлі вторинної сировини та металобрухту), то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати до бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, що була їй видана для вирішення виробничих (господарських) питань, та авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження. Готівка, що видана під звіт (у тому числі і на відрядження), але не витрачена і не повернена до каси підприємства (в повній сумі, що була видана під звіт, або в сумі, яка не підтверджена авансовими звітами), на наступний день після закінчення зазначених вище строків включається розрахункове до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порівнюється зі встановленим лімітом залишку готівки в касі.

У разі витрачання підприємством, що має податкову заборгованість, готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, відповідні кошти розрахункове додаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені такі виплати, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси;

б) повнота оприбуткування готівки, одержаної з каси банку, відповідність записів касової книги підприємства про суми, одер­жані з банку і здані в банк, даним банку. У разі розходження між даними банку і записами в касовій книзі з'ясовуються причини цих розходжень. При встановленні зловживань установи банків зобов'язані негайно передати матеріали правоохоронним орга­нам;

в) забезпечення щоденного дотримання встановлених бан­ком лімітів залишків готівки в касі, строків і порядку здавання грошової виручки, своєчасність повернення в банк не витраче­них у встановлений строк сум заробітної плати, допомог, стипендій, винагород та інших сум. У разі виявлення порушень з'ясовується, протягом якого часу і яка сума не здавалася до банку і з якої причини, коли і на яку суму мало місце перевищення ліміту каси за період, що перевіряється;

г) правильність витрачання готівки з виручки;

д) правильність ведення касової книги та своєчасність і повнота обліку в ній надходжень і видачі готівки; правильність оформлення касиром касових ордерів.

Результати перевірки оформляються актом із доданням до нього довідки, в якому відображається стан надходжень готівки до кас підприємств, що перевіряються, і витрачання за період, що перевіряється. Акт і довідка підписуються керівником, головним (старшим) бухгалтером підприємства і представником банку. В разі відмови підписувати акт, в ньому робиться напис «відмовився» і додається відповідне письмове пояснення.

Якщо при перевірці порушень не встановлено, перевіряючий обмежується заповненням довідки із зазначенням, що перевірка проведена відповідно до вимог Національного банку України.

У разі виявлення порушень чи зловживань, відповідні примірники актів перевірок мають бути передані органам державної податкової служби або правоохоронним органам для застосування до порушників відповідних санкцій, передбачених чин ним законодавством.

Матеріали про наслідки перевірок дотримання касової дисципліни підприємствами (включаючи акти перевірок, передані податковим органам) і вжиті щодо порушників заходи щоквартально, не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, подаються для узагальнення дирекціям (управлінням) банків.

Узагальнені матеріали з наведенням найбільш значних типових фактів порушень дирекції (управління) банків подають своїм центральним банкам, територіальним управлінням Національного банку України щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом, а територіальні управління Національного банку України — Національному банку України не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до «Порядку ведення касових операцій у національній валюті України», у строки, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться раптова ревізія каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Для проведення ревізії каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт У разі виявлення ревізією нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення.

В умовах автоматизованого ведення касової книги слід проводити перевірку правильності роботи програмних засобів об­роблення касових документів.

Засновники підприємств, вищі організації (у разі їх наяв­ності), а також аудитори (аудиторські фірми) відповідно до укладених угод під час проведення документальних ревізій на всіх підвідомчих підприємствах в обов'язковому порядку проводять ревізію каси і перевіряють дотримання касової дисципліни. Під час проведення ревізій особлива увага має приділятися питанню забезпечення схоронності грошей і цінностей.

У господарських товариствах, де це передбачено їх статутом, такі ревізії проводяться ревізійними комісіями.

Особи, звинувачені в порушенні касової дисципліни, притягуються до відповідальності у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідальність за дотримання касової дис­ципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

Зокрема, персональну відповідальність за повну схоронність всіх цінностей у резервних фондах і касах, стан інкасації грошової виручки і перевезення цінностей, здійснення операцій з іноземною валютою і дорогоцінними металами несуть начальники установ Національного банку України, директор Центрального сховища при Національному банку України, а також керівники установ банків — безпосередньо по цих установах.

Поряд з керівниками установ банків відповідальність за правильну організацію касової роботи, належне зберігання і повну схоронність всіх цінностей, що знаходяться в установах банків, а також за чітке касове обслуговування підприємств, об'єднань, організацій, установ і населення несуть начальники управлінь касових операцій (завідуючі касами), а за своєчасний збір, перевезення цінностей і забезпечення схоронності при цьому — на­чальники дільниць (відділів) інкасації або особи, які виконують їх обов'язки.

Матеріальна відповідальність, пов'язана із зберіганням ре­зервних фондів (для Центрального сховища) і запасів готівки у сховищах, оборотної операційної каси й інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах, і здійсненням операцій з ними, покладається на завідуючого касою установи банку.

Працівники кас несуть повну матеріальну відповідальність за недостачу грошей і цінностей у сформованих ними пачках, корінцях і в іншій упаковці за їх підписами, а також за наявність серед відсортованих і запакованих ними грошей неплатіжних і фальшивих білетів і монет та інші недоліки в роботі, які завдали матеріальної шкоди банку. Інкасатори несуть повну матеріальну відповідальність за схоронність грошей і інших цінностей, прий­нятих ними для доставки за призначенням.

Всі працівники установ банків, яким доручена робота з цінно­стями і здійснення операцій з ними, зобов'язані знати встановлений порядок ведення і обліку емісійно-касових операцій та правила зберігання грошей і цінностей, а також проходити при влаштуванні на роботу і періодично (не рідше одного разу на 12 місяців) медичні огляди, якщо цим працівникам дозволено но­сіння вогнепальної зброї та її застосування. При виявленні допущених працівниками будь-яких порушень вони не можуть посилатись на незнання вказаного порядку.

Працівникам кас та інкасаторам категорично забороняється:

передовіряти виконання дорученої роботи з цінностями іншим особам, а також виконувати роботу, яка не входить до кола їх обов'язків;

безпосередньо виконувати доручення підприємств, об'єднань, організацій, установ і громадян на одержання або внесення го­тівки на їх рахунки в банку, а також приймати від них безпосередньо документи на внесення грошей (крім документів по опе­раціях в касах, які застосовують контрольні апарати) або на одер­жання грошей, минаючи бухгалтерських працівників;

зберігати свої гроші та інші цінності разом з грошима та цінностями банку.

Керівники, головні бухгалтери і завідуючі касами установ банків зобов'язані забезпечити суворе дотримання правил здійснення емісійно-касових операцій, здійснення контролю за своєчасним оприбуткуванням грошей, які надійшли до кас банку, і перерахуванням грошей з оборотних кас понад потреби в запасі готівки у сховищах.

До установ банків і службових осіб, винних у порушенні вимог правил організації емісійно-касової роботи, можуть бути засто­совані передбачені відповідними законодавчими актами заходи фінансового і дисциплінарного впливу, а в окремих випадках — і карна відповідальність.

З метою поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зловживання під час здійснення операцій з готівкою, прихову­вання доходів в Україні застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки.

В основі цих санкцій лежить принцип забезпечення єдиного дер­жавного підходу до встановлення економічної відповідальності господарських суб'єктів за порушення касової дисципліни і норм готівкового обігу. Так, відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до порушника засто­совуються штрафні санкції.

Штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань комерційних банків, державної контрольно-ревізійної служби, органів Міністерства внутрішніх справ України, Національного банку України у встановленому законодавством порядку, а стягнуті кошти направляються до державного бюджету.

Крім того, статтею 164² Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за порушення ними касової дис­ципліни у розмірі від 8 до 20 неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян.

Без належної касової дисципліни неможливе нормальне здійснення готівково-грошового обігу. Тому чинні нормативні акти з питань готівкового обігу та емісійно-касової роботи по­винні постійно вдосконалюватися залежно від конкретних еко­номічних умов, які складаються у державі.

Виходячи з вищевикладеного можна дати таке поняття касової дисципліни — виконання всіма суб'єктами господарювання встановлених чинними нормативними актами правил здійснення операцій з готівкою.

Дата добавления: 2014-01-07