Тема: Картографічна генералізація

LITOTE.

HYPERBOLE.

It is a transfer of the meaning when the speaker uses exaggeration,

e.g. «to hate»(doing something), (not to see somebody) «for ages».

Hyperbole is often used to form phraseological units, e.g. «to make a mountain out of a molehill», «to split hairs» etc.

It is a transfer of the meaning when the speaker expresses affirmative with the negative or vica versa, e.g. not bad, no coward etc.

1. Фактори, види і прийоми генералізації.

2. Нормативний і центровий вибір.

3. Геометрична генералізація. Генералізація легенди.

4. Генералізація зображення залежно від засобу зображення тематичного змісту.

Картографічна генералізація - це відбір і узагальнення зображуваних на карті об'єктів відповідно до її призначення масштабу, змісту і особливостям території, що картографується.

Термін «генералізація» походить від латинського кореня generalis, що означає загальний, головний. Суть процесу полягає в передачі накарті основних, типових рис об'єктів, їх характерних особливостей і взаємозв'язків.

Генералізація - невід'ємна властивість усіх картографічних зображень, навіть самих великомасштабних.

Генералізація - одне з проявів процесу абстрагування дійсності, що відображується на карті.

Факторами генералізації є:

· масштаб карт;

· її призначення;

· тематика і тип карти;

· особливості території або об’єкта, що картографується;

· вивченість території або об’єкта, що картографується;

· способи графічного оформлення карти.

Призначення карти. На картах показують лише ті об'єкти, які відповідають її призначенню. Зображення інших об'єктів що не відповідають призначенню карти, тільки заважає її сприйняттю, затрудняє роботу з картою.

Масштаб карти. Вплив масштабу проявляється в тому, що при переході від більш великого зображення до дрібного скорочується площа карти. Показати в дрібному масштабі усі деталі і подробиці неможливо, і тому неминучі їх відбір, узагальнення, виключення. Одночасно із зменшенням масштабу збільшується просторове охоплення, що також позначається на генералізації. Об'єкти, важливі для великомасштабних карт втрачають своє значення на картах дрібного масштабу і, отже, підлягають виключенню.

Тематика і тип карти визначають, які елементи треба показувати на карті найбільшою подробицею, а які можна більш менш істотно узагальнити або навіть зовсім зняти. Так, на геологічній або ґрунтовій карті дуже важливо детально зображувати гідромережу - вона безпосередньо пов'язана з темою карти. Зате можна сильно генералізувати дороги і населені пункти, залишивши лише деякі для загального орієнтування, а адміністративні межі можна зовсім виключити.

Карти різного типу також мають генералізацію. Найбільш детальні аналітичні карти інвентаризаційного типу, а найбільш узагальнені і генералізовані синтетичні карти (наприклад, карти районування) і особливо карти-висновки. Вони по самій суті своєї не припускають особливої детальності.

Особливості об'єкту (чи території), що картографується. Вплив цього фактору позначається в необхідності передати на карті своєрідність, примітні характерні елементи об'єктів чи території. Наприклад, в степових або напівпустинних районах дуже важливо показати усі дрібні озера, іноді навіть з перебільшенням якщо вони не "поміщаються" в масштаб - це дуже важливо для посушливих територій. Але ось в тундрових ландшафтах, де зустрічаються тисячі дрібних озер, багато з них можна виключити при генералізації. Тут важливо правильно відбити загальний характер озерности території.

При достатній вивченості об'єкту зображення може бути максимально детальним (для даного масштабу і призначення карти), а при нестачі фактичного матеріалу, воно неминуче стає узагальненим, схемним. Фактор вивченості тісно пов'язаний з якістю і повнотою джерел, які були використані для картографування. Тому найбільш генералізовані карти гіпотетичні і прогнозні, складені за неповними даними, коли об'єкт недостатньо вивчений і є лише зразкові (чи не цілком достовірні) відомості про закономірності його поширення. Втім, гіпотетичні карти і мають бути схемними.

Оформлення карти. Багатоколірні карти (при інших рівних умовах) дозволяють показати більшу кількість знаків, чим карти одноколірні. При хорошій якості друку і правильній підборі фонових забарвлень, значків, штрихувань на одній карті можна шляхом накладення поєднати до шести шарів, що взаємно перекриваються, без особливого збитку для читаності. На одноколірній карті або карті з обмеженим набором фарб це зробити важко або навіть неможливо, отже, потрібна генералізація змісту.

Дата добавления: 2014-01-07