Оцінка майнового стану підприємства

Ціль аналізу майна підприємства – дослідження абсолютних і відносних змін статей активу балансу за певний період, відстеження тенденцій їх змін та визначення джерел їх фінансування.

Задачі аналізу майна підприємства:

­ дослідження складу, динаміки і структури майна підприємства;

­ аналіз стану майна підприємства;

­ оцінка складу і джерел утворення майна підприємства;

­ визначення ефективності фінансування і використання майна підприємства.

Майновий стан – одна з найбільш важливих характеристик основної діяльності підприємства. Дана сторона економічної діяльності підприємства зазнає впливу з боку багатьох факторів, у числі яких знаходиться і такий, що визначається співвідношенням між необоротними і оборотними активами підприємства.

Вивчаючи склад майна, необхідно проаналізувати склад статей балансу.

Якщо питома вага необоротних активів (НА) вище за 50% в загальному обсязі майна, то в такому разі підприємство має важку структуру балансу, якщо менше 50% − структура активів легка (мобільна).

Зростання питомої ваги довгострокових фінансових вкладень у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про іммобілізацію коштів з основної діяльності. Зростання питомої ваги нематеріальних активів у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про інноваційну діяльність підприємства, оскільки кошти вкладаються в патенти, ліцензії та інтелектуальну власність.

У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати зі звітного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури залежно від цілей і масштабів проведення аналізу.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить докупи і класифікує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом. Групування статей балансу може відрізнятись залежно від цілей аналізу.

Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів.

Виконуючи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період, а метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумку балансу.

У практиці використовується наступна, система показників:

1. Сума засобів, що знаходиться у розпорядженні підприємства, до яких відноситься підсумок балансу підприємства на початок та кінець звітного року;

2. Частка основних засобів () у активах визначається як:

, (2.1)

де ОЗ – основні засоби підприємства, тис. грн.;

А – активи підприємства, тис. грн.

3. Частка активної частини основних засобів () визначається:

, (2.2)

де Аоз – вартість активної частини основних засобів, тис. грн.

1. Коефіцієнт зносу основних засобів (Кзоз) розраховується:

, (2.3)

де З – знос, тис. грн.;

ОЗ – основні засоби підприємства за первісною вартістю, тис. грн.

Збільшення коефіцієнту свідчить про погіршення матеріально-технічного стану підприємства.

2. Коефіцієнт відновлення (Кв) визначається:

, (2.4)

де ОЗн – балансова вартість основних засобів, що надійшли за період, тис. грн.;

ОЗк – основні засоби підприємства за балансовою вартістю на кінець періоду, тис. грн.

Коефіцієнт показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові.

3. Коефіцієнт вибуття (Квиб) визначається:

, (2.5)

де ОЗв – балансова вартість основних засобів, що вибули за період, тис. грн.;

ОЗп – основні засоби підприємства за балансовою вартістю на початок періоду, тис. грн.

Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів вибула у звітному періоді.

У сучасний період перспективним напрямком при аналізі ефективності фінансування і використання майна підприємства є застосування матричного балансу.

Матрична модель – це прямокутна таблиця, елементи (клітинки) якої відображають взаємозв’язок об’єктів. Баланс підприємства подається як матриця, рядки якої – статті активу (майно), графи – статті пасиву (джерела коштів). Розмірність матриці може повністю відповідати кількості статей активу і пасиву балансу, але досить обмежитися кількістю статей агрегованого балансу як 10 / 10. Істотним є поділ балансу на чотири квадрати (табл. 2.5)

Таблиця 2.5

Квадрати матричного балансу

Активи	Пасив
1. Необоротні	1. Власний капітал
2. Оборотні	2. Зобов’язання

Можна складати матричні баланси: на початок і кінець періоду; на кінець періоду; різницевий матричний баланс; баланс руху коштів. Перші два баланси статичні і відображають зміни у структурі майна та коштів підприємства.

Для перших трьох балансів матрична модель складається в чотири етапи:

1. Вимір розміру матриці.

2. Заповнення підсумкових рядків та граф відповідно до балансу, тобто заповнення «периметра» матриці.

3. Послідовний, починаючи з першого рядка активу балансу, вибір джерел коштів.

4. Перевірка всіх балансових підсумків по вертикалі та горизонталі матриці.

Особливим є третій етап складання матриці. Тут слід урахувати сукупність фінансових прав і повноважень підприємства, економічну природу оборотних і необоротних активів, власних та позикових коштів. Варіант вибору коштів стосовно переліку статей агрегованого балансу наведено у табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Порівняння статей активу і пасиву балансу

Стаття активу	Стаття пасиву
Необоротні активи	- статутний капітал; - прибуток; - довгострокові зобов’язання.
Запаси	- статутний капітал; - прибуток; - довгострокові зобов’язання; - кредиторська заборгованість; - короткострокові кредити та позики.
Дебіторська заборгованість	- кредиторська заборгованість; - короткострокові кредити та позики.
Поточні фінансові інвестиції	- прибуток; - кредиторська заборгованість.
Грошові кошти та їх еквіваленти	- прибуток; - кредиторська заборгованість; - кредити і позики.

Джерела вибирають у послідовності, яка наведена у табл. 2.6 у межах залишку коштів. Використання наступного джерела свідчить про певне зниження якості забезпечення коштами. Якщо постає потреба залучати інші джерела (які не ввійшли до наведеного переліку), це свідчить про неефективне використання (іммобілізацію) коштів.

До основних напрямів аналізу ефективності фінансування і використання майна підприємства відносяться:

1. Аналіз ефективності використання основних засобів підприємства.

Ефективність використання основних засобів характеризують показники: фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєність й фондорентабельності. У процесі аналізу вивчають їх динаміку, проводять факторний аналіз впливу основних чинників на їх величину.

У табл. 2.10 наведено алгоритм розрахунку основних показників ефективності використання основних засобів.

Фондорентабельність (Фр) – коефіцієнт, який показує частку прибутку, отриманого підприємством на одну гривню вкладених основних засобів.

Фондоозброєність (Фоз) – це додатковий коефіцієнт, що показує середньорічну вартість основних засобів, які приходяться на 1 одного працюючого. Зростання цього показника свідчить про позитивну динаміку технічної озброєності виробництва, але слід мати на увазі, що перевищення темпів фондоозброєності над темпами росту продуктивності праці є негативним явищем, а ідеальним вважається варіант більш швидкого зростання продуктивності праці, бо це свідчить про підвищення ефективності основної діяльності.

Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача (Фв). Цей коефіцієнт показує, яка сума виконаного обсягу робіт припадає на 1 грн. вартості основних виробничих засобів.

Таблиця 2.10

Алгоритм розрахунку показників ефективності використання основних засобів

Показники	Формула розрахунку
Фондорен-табельність (Фр)
Фондоозбро-єність (Фоз)
Фондовіддача (Фв)
Фондомісткість (Фм)	Фм = 1/ Фв

Показник, зворотний фондовіддачі, – фондомісткість (Фм). Фондовіддача являє собою один з основних факторів, що визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, в свою чергу, впливають на неї. Їх багато, як залежних, так і не залежних від підприємства. Проте резерви її росту – краще використання техніки на кожному підприємстві і робочому місці. Інтенсивний шлях ведення господарської діяльності припускає систематичне зростання фондовіддачі за рахунок росту продуктивності машин, механізмів і обладнання, скорочення їхніх простоїв, оптимального завантаження техніки, технічного удосконалення основних засобів. Для їх виявлення важливо вибрати основні напрямки аналізу фондовіддачі, що випливають із розходження в підходах до моделювання цього показника.

2. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Для аналізу ефективності використання матеріалів, аналітиком використовуються такі узагальнюючі показники, як матеріаловіддача та зворотний йому показник – матеріаломісткість.

Матеріаловіддача (Мв) – відношення обсягу випущеної продукції до загальної суми матеріальних витрат:

Мв = . (2.11)

Матеріалоємність (Мє) – відношення загальної суми матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції:

Мє = . (2.12)

Залежно від потреб аналізу вказані показники (формули 2.11 та 2.12) можна розрахувати як у цілому по продукції, так і по окремих виробах. У процесі аналізу досліджується їх динаміка, проводиться порівняльний аналіз показників суб’єкта господарювання з показниками підприємств – конкурентів. Із метою прийняття управлінських рішень щодо матеріальних ресурсів відпрацьовуються заходи для більш ефективного їх використання та економії. У процесі аналізу можуть використовуватись і допоміжні показники: рівень відходів і браку продукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби тощо.

Дата добавления: 2014-01-07