Основні та допоміжні матеріали

Загальні вимоги до відбиткових мас.

Методика отримання анатомічного відбитка

Спочатку проводять підбір стандартної відбиткової ложки. Вона повинна своїми краями охоплювати весь зубний ряд, а відстань від поверхні зуба до борта ложки має бути не менше 5 мм. Потім потрібно приготувати відповідну кількість відбиткового матеріалу та внести його в ложку. Приготування матеріалу проводиться відповідно до інструкції.

Для отримання відбитка на верхній щелепі необхідно відвести куток рота в сторону и ввести у порожнину рота відбиткову ложку, заповнену відбитковою масою. Ложку встановлюють так, щоб її ручка розташувалася по середній лінії обличчя. Притискають до щелепи спочатку задню (дистальну) частину ложки, потім – передню. Голова пацієнта повинна бути трохи нахилена вперед. Утримують ложку за ручку і за склепіння ложки. Оформлюють край відбитка.

Для отримання відбитка на нижній щелепі необхідно відвести куток рота в сторону і ложку з відбитковою масою встановити по середній лінії обличчя. Пропонують пацієнту підняти язик, після цього натискають спочатку на передній відділ ложки, а потім на дистальний. Утримують ложку в порожнині рота до затвердіння відбиткової маси. Після тужавлення відбиткової маси відбиток знімають за прийнятою методикою.

Відбиткова маса повинна:

1) давати точний відбиток органів і тканин порожнини рота;

2) бути безпечною і не мати поганого запаху і смаку;

3) легко вводитися і виводитися з порожнини рота;

4) не деформуватися і не скорочуватися при виведені з порожнини рота;

5) не розчинятися у ротовій рідині;

6) пом’якшуватися при температурі, яка не викликає опіку слизової оболонки порожнини рота;

7) не швидко і не повільно твердіти;

8) не змінювати обсяг у ротовій рідині;

9) не з’єднуватися з гіпсом моделі і легко відділятися від неї;

10) зберігатися при кімнатній температурі або близькою до неї.

Основними (конструкційними) матеріалами в ортопедичній стоматології називаються матеріали, з яких зроблено зубного протеза та які постійно знаходяться у порожнині рота пацієнта.

Допоміжними матеріалами в ортопедичній стоматології називаються матеріали, які використовуються на клінічних або лабораторних етапах виготовлення зубного протезу, але не входять до його складу.

До основних матеріалів можна віднести:

1) металеві сплави;

2) пластмаси;

3) керамічні маси.

Металеві сплави на основі:

1) заліза (нержавіючі хромонікелеві сталі 1Х18Н9Т; ЕІ-95; ЕЯ-1Т) (коронки, мостоподібні протези, кламери, вкладки)

В ортопедичній стоматології використовують тільки спеціальні маловуглецеві хромонікелеві леговані сталі. Леговані сталі – це залізовуглецеві сплави з мінімальним вмістом спеціально введених елементів (хром, нікель, молібден, титан), що забезпечують отримання сплавів з потрібними якостями. Наприклад, хром надає сплаву антикорозійних властивостей, нікель – пластичність, полегшує обробку тиском. Для попередження утворення карбідів хрому, до сплаву додають титан, що вступає у зв’язок із вуглецем. Це попереджує поміжкристалітну корозію. Температура плавлення 1450°С.

2) кобальту й хрому (Целліт-К, Бюгодент, КХ-Дент, Стомікс, Бреалой 270, Бреалой 400, Бего-Пал, Армапал) (суцільнолиті бюгельні протези або базиси, металокерамічні коронки та мостоподібні протези)

Кобальтохромовий сплав в основному складається з кобальту, що має високі механічні властивості. Молібден надає сплаву мілкокристалічну структуру, що посилює міцність. Марганець підвищує якість литва, знижує температуру плавлення, сприяє видаленню газів та сірчаних сполук. Температура плавлення близько 1700°С.

3) золота (сплав 750 проби, 900 проби; Супер-ТЗ,

припій 750 та 583 проби) (коронки, мостоподібні протези,бюгельні протези, базиси, вкладки, кламери, пайка частин зубних протезів із золота)

Золото має високу пластичність; витривале до води, повітря, фізіологічних рідин. Широко використовується в стоматології у вигляді сплавів із міддю, сріблом, платиною. Проба золота вказує на його відсоток у сплаві: 900-та проба – 90% золота, 4% срібла, 6% міді; 750-та – 75% золота, 8% срібла, 9% міді, 8% платини. Платина та мідь роблять сплав більш твердим та гнучким. Якщо до сплаву 750-ої проби додати 5-10% кадмію, то температура плавлення знизиться до 750-800°С і сплав можна використовувати як припій. Взагалі температура плавлення золота близько 1064°С.

4) срібла (припій Цитріна для нержавіючої сталі ПСР-37), (пайка частин зубних протезів з нержавіючої сталі)

5) нікелю, срібла й паладію (вірон, срібно-паладієві сплави ПД-190, ПД-150, ПД-250), (вкладки, коронки, мостоподібні протези).

В останній час широке розповсюдження отримали сплави срібла й паладію. Вони відносно дешеві, технологічні, характеризуються високою механічною міцністю та антикорозійними властивостями. Для виготовлення металокераміки використовують близько 60 сплавів на основі паладію тому, що порцеляна краще з’єднується з поверхневою оксидною плівкою сплавів на його основі.

Дата добавления: 2014-01-07