Земельний кодекс України

З набуттям Україною незалежності і започаткуванням переходу до ринкової економіки виникла об'єктивна необхідність у здійсненні земельної реформи, яка є однією з центральних ланок економічної реформи, що, хоча і дуже повільно, проводиться у нашій державі. Земельна реформа - це комплекс заходів – правових, соціально-економічних, технічних та організа-

ційних, - направлених на перебудову земельних відносин через роздержав- лення земель, утвердження різних форм власності на неї та розвиток нових форм господарювання на селі, що функціонують на приватній власності.

Земельна реформа в Україні станом на цей час пройшла ряд етапів. Перший з них бере свій початок у 1990 р. з прийняттям Земельного кодексу Української РСР. Велике значення для розвитку земельних відносин на цьому етапі відіграло прийняття Верховною Радою України Постанови "Про земельну реформу" (15 березня 1991 р.).

Другий етап земельної реформи започаткований у січні 1992 року з прийняттям ВР України Закону України "Про форми власності на землю" і в березні цього ж року – нової редакції Земельного Кодексу України. Цими документами вперше були запроваджені три форми власності на землю: приватна, колективна і державна, причому юридично визнано, що дані форми власності є рівноправними.

Третім етапом земельної реформи стало прийняття Указів Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" (10.11.1994 р.), "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (08.08.1995 р.), "Про оренду землі" (23.04.1997 р.), "Про захист прав власників земельних часток (паїв)" (21.04.1998 р.) та ін..

Початком четвертого етапу земельної реформи (на думку багатьох економістів-аграрників) став Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" (грудень 1999 року). Важливим кроком у здійсненні земельної реформи на цьому етапі стали указ Президента "Про основні етапи земельної реформи на 2001 – 2005 роки" (30.05.2001 р.) і прийняття нової редакції Земельного кодексу у жовтні 2001 р. останнім документом було передбачено три рівноправні форми власності: приватна, комунальна і державна.

Новим Земельним кодексом передбачено право земельного сервітуту, під яким розуміють право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою. При цьому земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками двох сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду з умовою, що він буде найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої цей земельний сервітут встановлений.

Зазначимо, що цей Земельний кодекс великий вплив на вдосконалення земельних відносин зможе справити лише після прийняття і введення в дію низки Законів, які безпосередньо будуть регулювати відповідні ланки цих відносин – про землеустрій, охорону земель, про ринок землі, земельний кадастр і оцінку земель, про державний земельний (іпотечний) банк та деякі ін..

Дата добавления: 2014-01-07