Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність

У країнах з розвинутою ринковою економікою існують під­тримуючі ціни на сільськогосподарську продукцію. Зазначимо, що підтриму­ючі — це такі ціни, що встановлюються державою для досягнен­ня паритетності сільського господарства з галузями промислово­сті, а також для забезпечення нормального рівня доходності фермам із середнім і вищим за середнього рівнем господарюван­ня в роки з несприятливою ринковою кон'юнктурою.

Зміна ціни відбувається під дією низки ціноутворювальних факторів. У ринковій економіці найважливішими серед них є су­спільна ціна виробництва, співвідношення попиту і пропозиції, темпи інфляції і купівельна спроможність грошей, ступінь дер­жавного адміністративного й економічного регулювання цін, стан цінової й нецінової конкуренції, ступінь монополізації вироб­ництва. Крім названих, на рівень цін впливають й такі ціно-утворювальні фактори,які діють лише на окремих етапах розвит­ку товарно-грошових відносин, як наприклад, умови поставок то­вару, взаємовідносини між продавцем і покупцем, спосіб руху продукції від виробника до споживача (нульовий рівень, коли про­дукція реалізується виробником через власну торговельну мережу, однорівневий — через посередника роздрібного торговця, дво­рівневий — через оптового і роздрібного торговця, трирівневий — коли продукція реалізується трьома посередниками — оптовим, дрібнооптовим і роздрібним), а також франкування ціни, тобто включення до її складу на певних умовах витрат на страхування і доставку товару. На внутрішньому вітчизняному ринку прийнято розрізняти ціни «франко-станція відправлення» і «франко-стан­ція призначення». В першому випадку витрати на доставку про­дукції від станції відправлення до місця призначення бере на себе покупець товару, а в другому — виробник продукції чи поста­чальницька фірма.

Ринкова ціна — це домінуюча на ринку у відповідному часо­вому відрізку ціна на товар (послуги, роботи), що виплачується за нього в процесі купівлі-продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво і реалізацію.

Ціна в ринковій економіці і характеристика її видів

Тема 17. ЦІНИ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ

Ціноутворення і ціни — одна з найскладніших проблем, в якій перехрещуються більшість економічних, соціальних і політичних проблем держави. Ціна — це перетворена форма вартості, її грошо­вий вираз. Згідно з теорією трудової вартості остання визначається витратами суспільно-необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару. В процесі міжгалузевої конкуренції капіталів вартість пере­творюється на ціну виробництва, що забезпечує середню норму прибутку на авансований капітал. У цих умовах дія закону вартості проявляється через коливання ринкових цін навколо ціни виробни­цтва, тому динаміка руху останньої на національних ринках справ­ляє визначальний вплив на динаміку ринкових цін.

В макроекономічному плані ціна розглядається як найважливіший стра­тегічний критерій, що характеризує кон'юнктуру ринку, оскіль­ки, з одного боку, вона впливає на її стан, а з іншого — є результатом її розвитку. Адже динаміка руху ціни пов'язана із змінами в якості й обсязі виробництва товару та пропозиції його на ринку, з платоспроможністю споживачів і рівнем споживання ними даного товару, обсягом товарних запасів, із загальним еко­номічним станом підприємств тощо.

На динаміку цін впливає і співвідношення валютних курсів рі­зних країн, хоч першоосновою такого співвідношення є співвід­ношення купівельної спроможності національних грошей. Це по­яснюється відокремленістю до відомого ступеня національних економік від зовнішньоекономічної сфери, найважливішою скла­довою якої є світова торгівля. Механізм впливу цього фактора проявляється в тому, що при підвищенні курсу національної ва­люти імпортер повинен заплатити за товар певної країни у своїй валюті більше грошей, ніж він платив раніше. В результаті зни­жується конкурентоспроможність товарів країни, що здійснила ревальвацію своїх грошей. Водночас країни, що девальвують на­ціональну валюту, підвищують конкурентоспроможність своїх товарів, оскільки імпортер за таких умов платитиме за них своєю валютою менше, ніж раніше. Іншими словами, якщо при реваль­вації грошей, по суті, має місце підвищення цін на національні товари, при девальвації — навпаки, їх зниження.

У ринковій економіці функціонують кілька видів ринкових цін. Головними з них є оптові й роздрібні ціни, що можуть набу­вати різної форми залежно від умов їх застосування в процесі ку­півлі-продажу. Оптові — це такі ціни, за якими підприємства ре­алізують свою продукцію великими партіями всім категоріям споживачів, крім населення. Роздрібні — це ціни, за якими насе­лення купує товари в роздрібній торгівлі для задоволення влас­них потреб. Якщо товари купуються з одночасною виплатою (пе­рерахунком) грошей, роздрібні й оптові ціни набувають форму готівкових, а якщо з відстроченням виплати — то кредитних. У випадках, коли ціна визначається як готівкова, але покупець че­рез відсутність у нього готівки бере товар у кредит, він виплачує власнику товару процент на рівні фактичної банківської процен­тної ставки за весь період відстрочення платежу, визначеного за домовленістю сторін.

Оптові і роздрібні ціни мають притаманну їм структуру, що безпосередньо відбиваються на рівні цих цін. Оптова ціна підприємств (собівартість + прибуток) ----> оптова ціна продажу (оптова ціна підприємства + ПДВ + акцізний збір + оптово-збутова надбавка (витрати і прибуток збутових фірм)) -------> Роздрібна ціна (оптова ціна продажу + торгівельна надбавка (витрати і прибуток торгівельних підприємств).

При укладанні контракту передбачувану в ньому оптову ціну на товар з наперед зумовленими якісними характеристиками назива­ють базовою. Вона стає фактичною ціною за поставлений товар то­ді, коли передбачені в контракті умови обопільно виконані продав­цем і покупцем. В іншому разі базова ціна використовується як вихідна в переговорах між сторонами при визначенні фактичної ці­ни товару відповідно до змінених споживчих властивостей його.

Фактичні ціни за контрактами називають цінами фактичних угод. Вони публікуються в спеціальних довідниках (прейскуран­тах) і розглядаються як надзвичайно важлива інформація для під­приємців, оскільки використовується ними при обґрунтуванні ба­зових цін у процесі укладання нових контрактів. Крім зазначеної ціни, в країнах Заходу регулярно публікуються ціни аукціонів і тор­гів, біржові котировки, а також ціни пропозиції великих фірм-виробників, рівень яких зазначається в оферті (пропозиції) цих фірм.

Біржові котирування — це ціни за контрактами купівлі-продажу, що укладаються на товар стандартної якості в офіційні часи роботи біржі протягом дня.

Розрізняють також трансфертні ціни, що обслуговують опе­рації між монополією та її філіалами. На підставі цих цін визна­чається внутрішньофірмовий товарооборот.

У ринковій економіці використовується і таке поняття, як конкурентна ціна. Вона формується за умови, коли один і той же товар виробляється багатьма товаровиробниками. Конкурентна — це така ціна, за якою продають свій товар головні товаровиробники-конкуренти. Тому кожне підприємство, що виробляє іден­тичний товар, встановлюючи на нього ціну, повинне обов'язково враховувати конкурентну ціну і тим самим визначати свою стра­тегічну лінію поведінки на ринку. Якщо товар підприємства за своєю якістю не поступається товарам провідних товаровиробників-конкурентів, знизивши ціну на нього порівняно з конкурент­ною ціною, воно може розраховувати на розширення своєї ніші в ринку. Якщо ж за цих самих умов підприємство підвищить ціну, за насиченого ринку це неминуче призведе до втрати підприємс­твом своєї позиції на ньому (рис. 17.2), а отже, і до погіршення свого економічного стану. Підприємство може встановити вищу ціну на свій товар порівняно з конкурентами за умови, що воно уже має надійний сегмент ринку і пропонує споживачам товар з кращими якісними характеристиками.

Слід пам'ятати, що при встановленні ціни підприємство обо­в'язково враховує витрати на виробництво одиниці продукції. Чим вони менші, тим вища, за інших однакових умов, цінова конкурентоспроможність товару, отже, тим більше підприємство може знизити свою ціну порівняно з конкуруючою ціною з ме­тою реалізації стратегії проникнення на ринок.

Істотною особливістю сільського господарства і ринку сільсь­когосподарських товарів є те, що тут діє рентний принцип ціноут­ворення, пов'язаний з обмеженістю землі як природного ресурсу і, насамперед, її найбільш родючих ділянок. Тому аграрні під­приємства, які мають кращі й середні за родючістю землі, реалізуючи свою продукцію за ринковими цінами, що склалися під ді­єю попиту і пропозиції та інших ціноутворювальних факторів, одержують, крім «нормального прибутку», диференціальну ренту І. Водночас підприємства з відносно гіршими землями за серед­нього рівня господарювання одержують лише «нормальний» до­хід (прибуток) як різницю між ринковою ціною на продукцію і витратами на її виробництво.

Підприємства, які через суб'єктивні причини виробляють про­дукцію з високою собівартістю, що перевищує ринкову ціну, за­знають збитків від її реалізації. Щоб одержати прибу­ток, вони, звичайно, можуть підвищити ціну, але найімовірніше, що така продукція буде проігнорована споживачами.

Тому таким під­приємствам потрібно відмовитися від виробництва збиткової продукції, змінивши свій профіль діяльності, або ж вжити карди­нальних заходів щодо скорочення витрат на одиницю продукції.

Особливістю ціноутворення і цін на сільськогосподарську про­дукцію є те, що по більшості її видів проявляється сезонне коли­вання цін. Зокрема, на зерно, соняшник, овочі, баштанні ціни іс­тотно знижуються під час масового збору врожаю і в початковий після збирання період. В подальшому ціни починають зростати і нерідко досягають свого максимуму з наближенням наступного збирального сезону (зерно, соняшник). На окремі види тваринни­цької продукції, наприклад молоко, яйця, сезонне коливання цін пов'язане зі зміною обсягу виробництва і пропозиції продукції протягом року. Скажімо, з настанням осені зменшується надій на корову і знижується несучість кур, а отже, зменшується пропозиція молока і яєць на аграрному ринку, і як наслідок — зростають ціни на ці види продукції. З настанням весни і в літню пору, коли зрос­тає продуктивність тварин, ціни на дану продукцію знижуються.

Наявність такої обставини вимагає прийняття спеціальних ор­ганізаційно-економічних заходів на макро- і мікрорівні з метою зменшення сезонного коливання цін, від якого часто потерпають аграрні підприємства. В подальшому ми ще повернемося до цієї проблеми.

Нині на деякі товари, в тому числі сільськогосподарського по­ходження, встановлюються високі, так звані психологічні ціни, розраховані лише на окремі категорії покупців, які готові купити цей дорогий товар виключно за його унікальні властивості, прес­тижність. За такими цінами реалізується, наприклад, сільськогос­подарська продукція, вироблена альтернативним сільським гос­подарством без застосування мінеральних добрив, стимуляторів і пестицидів. Рівень психологічних цін на згадану продукцію в 2 рази і більше перевищує звичайні ціни. При їх встановленні не­обхідно досконально вивчити ринок, урахувати купівельну спро­можність та інтереси споживачів, фактичні витрати підприємства на виробництво такої продукції з тим, щоб, з одного боку, ціна не була низькою для виробника, тобто такою, що не приносить йому прийнятної норми прибутку, а з іншого, щоб вона не була надто високою і через це не гальмувала збут продукції.

Існують також світові ціни на товари, в тому числі й сільсь­когосподарського походження. Світові ціни — це ціни угод на великі партії товарів, укладених в основних центрах світової тор­гівлі на умовах платежу у вільноконвертованій валюті. Слід роз­різняти поняття світової ціни і цін міжнародного ринку. На тако­му ринку домінуючою є світова ціна, проте тут існують і ціни окремих країн-експортерів, ціни бірж і аукціонів, ціни окремих відомих фірм, але всі вони встановлюються з орієнтацією на сві­тові ціни.

Ціна в ринковій економіці є важливим регулятором її розвит­ку. Для виробників і споживачів вона — це той орієнтир, який дає змогу їм приймати правильні рішення: що саме виробляти, коли виробляти і скільки, що і скільки купувати. Скажімо, зрос­тання ціни стимулює виробника збільшувати виробництво това­ру, задовольняючи тим самим зростаючий попит споживачів. Якщо кількість споживачів, які хочуть і можуть купити цей товар за підвищеною ціною, стабілізується, настає рівновага на ринку між попитом і пропозицією. Ціна в даному випадку виконала стимулюючу і синхронізуючу функції.

Водночас у процесі своїх динамічних змін ціна виконує і сигнальну функцію, оскільки орі­єнтує товаровиробників на ефективний перерозподіл ресурсів між видами виробництв. Якщо, наприклад, спостерігається тенденція до зниження ціни на свинину і підвищення на яловичину, це є сиг­налом того, що частину ресурсів із свинарства економічно ви­правдано направити на прискорений розвиток скотарства і тим самим досягти більшої економічної вигоди.

Таким чином, в умовах ринку виробники проявляють виправ­даний раціоналізм, намагаючись виробляти такі товари, які мо­жуть принести їм у даних умовах максимальну економічну виго­ду. Зрозуміло, що вони ніколи не вироблятимуть продукт, на який немає попиту або якщо його ціна не забезпечує достатнього з точки зору виробника рівня доходності. Водночас раціоналізм покупців виявляється в тому, що вони купують товар того прода­вця, який пропонує нижчу ціну за аналогічний товар або ж ту са­му ціну, але за умови його кращої якості. Таке діалектичне про­тиріччя між інтересами виробників і споживачів стимулює ви­робництво в напрямі збільшення випуску потрібних і якісних това­рів з одночасним забезпеченням економічно необхідного рівня до­ходності. Як бачимо, ринкова ціна, по суті, є якісним показником ефективності, одним з вирішальних факторів, що впливає на прийняття управлінських рішень при виборі структури (асортименту) виробництва продукції й встановленні обсягу її виробництва.

Ціни в умовах ринку повинні бути адаптивними, тобто опе­ративно реагувати на зміни в попиті й пропозиції, конкурентному середовищі, у витратах самих виробників. Адаптація може здійс­нюватися різними способами залежно від конкретної ситуації, що склалася на ринку: встановленням різних надбавок і знижок, зниженням або підвищенням рівня ціни, виплатою компенсацій тощо. Наприклад, фірми країн Заходу застосовують знижки до ціни на несезонні товари, дилерські знижки для посередників зі збуту продукції, вибіркові знижки, що надаються лише окремим категоріям покупців, у замовленнях яких заінтересований прода­вець (виробник), знижки за повернення раніше купленого товару, експортні знижки тощо. В економічному виграші перебувають під­приємства, які за інших однакових умов досконало використову­ють адаптивний механізм цін на товари власного виробництва.

В умовах ринкової економіки суб'єкти підприємницької дія­льності наділені правом самостійного визначення ціни на продук­цію, яку вони виробляють. Наявність цього права зумовлює ви­никнення цінової конкуренції між виробниками. Кожен з них на­магається продати вироблений товар, зберегти, а за можливості і розширити свою нішу в ринку і тим самим зміцнити на ньому своє становище. Це намагання реалізується підприємствами за дво­ма напрямами:

• раціональним використанням факторів нецінової конкурен­
ції, насамперед підвищенням якості продукції;

Дата добавления: 2014-01-07