Елементи системи оподаткування

Функції податків.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси загалом виконують дві функції — розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони є методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи у такий спосіб фіскальну функцію.

Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не тільки достатньо податків, а й головне, надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами.

Для пізнання сутності податку необхідно визначити основні елементи, які зумовлюють внутрішній його зміст.

До основних елементів податку відносять такі:

- су’єкт оподаткування або платник податків, - фізична чи юридична особа, на яку законом покладено обов’язок плати податку;

- об’єкт оподаткування – явище, предмет чи процес внаслідок наявності яких сплачується податок, тобто те, що обкладається податком (дохід, майно тощо);

-джерело сплати податку – дохід суб’єкта (прибуток, заробітня плата, відсоток, рента), з якого сплачується податок;

- база оподаткування – законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків, яка враховується при розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягується податок;

- ставка податку – розмір податку на одиницю обкладання; якщо виражена у відсотках, то називається квота. Залежно від побудови податків розрізняють тверді і часткові ставки. Тверді ставки встановлюються в грошовому вираженні на одиницю об’єкта. Часткові ставки виражають у визначених частках об’єкта обкладання. Часткові ставки є пропорційні (діяють в однаковому відсотковому відношенні до об’єкта оподаткування без урахування диференціації його величини); прогресивні (при збільшенні об’єкта оподаткування збільшується ставка податку); регресивні (при збільшенні об’єкта оподаткування зменшується ставка податку);

- масштаб оподаткування – одиниця, яка береться в основу виміру об’єкта оподаткування;

- одиниця обкладання – одиниця виміру об’єкта;

- податкові пільги – законодавчо закріплений перелік умов, за наявності яких платник податку зменшує податкові зобов’язання;

- податковий період – термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов’язання.

СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ - це: 1 – різні види податків, зборів і обв’язкових платежів; 2 – механізм їх нарахування і справляння; 3 – права і обов’язки платників податків і податкових органів визначених в державі на певний період часу.

Сьогодні система оподаткування в Україні регулюється новим Податковим кодексом, який був прийнятий в грудні 2010 року. В цьому кодексі визначаються основи та принципи формування податкової системи в Україні, встановлено перелік загальнодержавних і місцевих податків, зборів і обов’язкових платежів та визначено права і обов’язки платників податків.

ПОДАТКОВА СИСТЕМА – це сукупність встановлених в країні податків, зборів і обов’якових платежів до бюджету і державних цільових фондів.

Важливою складовою податкової системи є механізм справляння податків, який наведено на схемі.

Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи є наукові принципи її побудови:

1.фіскальна достатність та еластичність – податкова система повинна повністю забезпечувати потреби держави у фінансових ресурсах та бути здатною швидко (автоматично) відповідати за зміни економічних обставин;

2.всезальність – охоплення податками всіх економічних суб’єктів, які отримують доходи, незалежно від організаційно-правових форм;

3.економічна ефективність – зведення до мінімуму негативного впливу податкової системи на ефективний розподіл ресурсів та господарську діяльність суб’єкта господарювання;

4.адміністративна простота – простота і зрозумілість оподаткування, зручність обкладення і стягнення податків від платника, зведення до мінімуму витрат на адміністрування податків;

5.стабільність – податки мають бути незмінними протягом певного, попередньо визначеного, періоду. У довгостроковій перспективі вони мають змінюватись поступово, еволюційним шляхом.

6.обов’язковість – примусовість податку, неминучість його сплати;

7.соціальна справедливість – встановлення податкових ставок і пільг, які ставлять всіх суб’єктів у приблизно одинакові умови, недоторканість особистої свободи при обкладанні податками та стягнення їх;

8.рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

Класифікація податків – це згрупування податків відповідно до їх особливостей встановлення, нарахування та сплати.

Класифікація податків.

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об’єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють, за способом стягнення.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі й непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об’єкта оподаткування.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

За способом стягнення розрізняють два види податків — розкладні й окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні — між платниками. Це історично перша форма стягнення податків. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо.

Податкова система України визначена Законом «Про систему оподаткування», який був прийнятий уперше в 1991 р. У 1994 р. цей Закон був ухвалений у новій редакції з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992—1993 рр. Нині діє редакція з доповненнями до Закону, прийнята в 1997 р.

Він містить перелік податків та інших обов’язкових платежів, що стягуються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі, внески у цільові фонди.

До складу цих груп входять:

а) прямі податки:

— податок на прибуток підприємств;

— податок на доходи фізичних осіб;

— податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

— податок на нерухоме майно (нерухомість);

— плата (податок) за землю;

— податок на промисел;

б) непрямі податки:

— податок на додану вартість;

— акцизний збір;

— мито;

в) платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі:

— збір за спеціальне використання природних ресурсів;

— збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету;

— відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг;

— рентні платежі;

— державне мито;

— плата за торговельний патент за деякі види підприємницької діяльності;

г) внески до цільових фондів:

— збір на обов’язкове соціальне страхування;

— збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

— збір на страхування на випадок безробіття;

— збір до Державного інноваційного фонду;

— збір за забруднення навколишнього природного середовища;

— збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

До місцевих податків та зборів належать:

— податок з реклами;

— комунальний податок;

— готельний збір;

— збір за припаркування автотранспорту;

— ринковий збір;

— збір за видачу ордера на квартиру;

— курортний збір;

— збір за участь у бігах на іподромі;

— збір за виграш у бігах на іподромі;

— збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

— збір за право використання місцевої символіки;

— збір за право проведення кіно- і телезйомок;

— збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей;

— збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

— збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;

— збір з власників собак.

Крім установленого переліку податків, допускається спрощена уніфікована система оподаткування у вигляді фіксованого і єдиного податків для суб’єктів підприємницької діяльності та фіксованого сільськогосподарського податку.

Дата добавления: 2014-01-07