Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Дискусія. Форми організації дискусії




Нарада

 

Нарада – спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя; форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників над розв’язанням значущих для усіх присутніх завдань.

Оптимальна кількість учасників наради – 10–12 осіб.

 

Класифікація ділових нарад

 

1. За метою й завданням:

· навчальна (передача знань з метою підвищення фахового рівня);

· роз’яснювальна (керівник переконує учасників у правильності своїх стратегій та дій);

· проблемна (розробка шляхів і методів розв’язання проблем);

· координаційна (узгодження роботи підрозділів);

· диспетчерська (оперативна) нарада (отримання інформації про поточний стан справ);

· інструктивна (інформаційна) нарада (передавання учасникам вказівок і розпоряджень, деталізація, роз’яснення, визначення строків виконання).

2. За ступенем підготовленості:

· запланована (проводять за встановленою періодичністю, у точно визначений час, зі сталим складом учасників, з постійним порядком денним);

· позапланове (проводиться у разі виникнення непередбачуваних ситуацій).

 

В організації ділової наради на підприємстві можна виділити три етапи (рис.):

1) Підготовка наради.

2) Проведення наради.

3) Підсумовування наради.

Заплановані наради проводять за графіком, який складають на місяць (квартал).

Рисунок – Зміст організації наради на підприємстві.

 

Графік складається з таких пунктів:

· порядок денний;

· хто проводить нараду (директор, заступник директора, головний бухгалтер та ін.);

· дата і час проведення;

· місце проведення;

· склад присутніх;

· тривалість наради.

Проте регулярні наради типу щоденних, а також оперативок, як правило, наперед обумовленого порядку денного не мають. На них вирішують поточні, оперативні питання діяльності підприємства, підрозділу. Рішення про проведення наради приймає керівник.

Мету наради необхідно формулювати чітко й однозначно. Мета проведення наради може бути різною: одержання і роз'яснення інформації (заслуховують і обговорюють звіти підлеглих і керівників, з'ясовують подробиці та ін.); обмін інформацією, інструктування підлеглих, консультації, обговорення, необхідні при підготовці важливих рішень, визначення завдань і шляхів їх виконання; стимулювання нових ідей і пропозицій; розробка і прийняття колективного рішення, аналіз конфліктних ситуацій; погоджування спільних дій, координація строків, розподіл ресурсів, визначення методів роботи різних структур управління; обговорення запланованих заходів, програм і проектів рішень та ін.

Визначаючи мету наради, слід чітко уявляти очікуваний результат (розробка рекомендацій, переконання опонентів, повідомлення нової інформації, погодження дій у певній ситуації тощо).

 

Вимоги до порядку денного наради:

· має містити оптимальну кількість питань (один-два пункти);

· формулювання питань має бути чітким і зрозумілим для усіх учасників наради;

· послідовність питань повинна бути логічно і психологічно виправданою.

Першими у порядок денний включають питання, з яких не передбачається гостра полеміка. Потім обговорюють найбільш спірні проблеми, дискусія з яких може бути гострою і тривалою. Зазначений порядок дає змогу розпочати обговорення дискусійних проблем у спокійній обстановці, уникнути упередженості, послабити увагу емоційних факторів.

· якщо у порядку денному кілька питань, першими доцільно обговорювати ті, які стосуються усіх присутніх, а потім у більш вузькому колі ті, що залишилися. Нерідко порядок денний включає «Різне». Оскільки термін не несе конкретної інформації, рекомендується доповнювати цей пункт коротким переліком питань, що підлягають обговоренню, наприклад: «Про відрядження Василенка В. С.».

· тривалість наради не повинна перевищувати 1,5 год., а оперативної – 30–35 хв. Нараду доцільно проводити у другій половині дня, під час другого піку добової працездатності, оскільки перша більш продуктивна для самостійної роботи. Не рекомендується проводити більше однієї наради на день, тим більш з постійним складом учасників.

· склад учасників наради встановлюють згідно з її метою і порядком денним. Він визначається ступенем ділової зацікавленості потенційних учасників, їхньою компетентністю, бажанням і здатністю брати активну участь в обговоренні, вносити свої пропозиції, передбачуваною участю в реалізації рішень наради та іншими факторами.

· способами оповіщення учасників наради (вони залежать від умов роботи і розташування підприємства, кола учасників, технічних засобів) можуть бути: – доведення до відома працівників графіку нарад; – оголошення; – запрошення; – повідомлення телефоном або по радіомережі та ін.

При цьому не рекомендується використовувати фразу «Присутність обов'язкова». Запрошення слід розсилати якомога раніше. Його текст має бути чітким і не викликати запитань у адресата.

 

 

Обговорення багатьох суспільно-політичних, морально-етичних, екологічних, культурно-освітніх, професійних проблем сучасного суспільства досягається шляхом відкритого обміну думками, широкого суспільного (або колективного) діалогу, у процесі якого виникає можливість компетентно і всебічно проаналізувати життєво важливі проблеми, висунути й аргументовано відстояти власний погляд на обговорювану проблему, яка має спірний характер, знайти шляхи і способи її вирішення або сформувати громадську думку щодо неї. Загальноприйнятим жанром проведення таких форм ділової комунікації є дискусія. Найчастіше вона функціонує як складова таких форм спілкування, як нарада, збори, конференції, але може мати і самостійне значення.

Дискусія (лат. – дослідження, розгляд, розбір) – це:

1) спір, суперечка окремих осіб, співрозмовників;

2) широке публічне обговорення якогось суперечливого питання на зборах, у пресі тощо.

Метою дискусії є з’ясування і зіставлення різних поглядів на ту чи іншу проблему, пошук, виявлення істинної думки, знаходження правильного рішення спірного питання. В такому спорі ретельно відбирають і аналізують докази, зважено оцінюють позиції і погляди протилежної сторони, тобто, по суті, ведеться спільний пошук істини. Звичайно, така дискусія можлива тільки між компетентними людьми, які знають певну проблему, зацікавлені в її вирішенні.

Характер дискусії визначається і соціальною значущістю проблеми, що обговорюється. Предметом спору можуть бути питання, що відбивають загальнолюдські інтереси (проблеми екології, виживання людства, збереження миру), порушуватися можуть і національні інтереси, інтереси певних соціальних прошарків суспільства, групові інтереси (людей певної професії, колективів, відомств, неформальних об’єднань) тощо.

Окрім дискусії, найпоширенішого жанрового різновиду спору, дослідники виділяють ще й інші види: диспут, полеміку, дебати, евристику.

Диспут – публічний спір на наукову чи публіцистичну, суспільно важливу тему.

Полеміка – спір з метою захистити, обстояти свою думку, спростувати думку опонента. Служить вихованню активної громадянської позиції, часто супроводжується конфронтацією, протиборством сторін, ідей.

Дебати – обмін думками на сцені з якого-небудь питання, суперечка.

Евристика – спір, розрахований на перемогу будь-якою ціною.

На специфіку спору впливає кількість осіб, які беруть участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою виділяються три основні групи:

спір-монолог (людина сперечається сама з собою, це так званий внутрішній спір);

спір-діалог (полемізують дві особи);

спір-полілог (ведеться декількома або багатьма особами).

У свою чергу спір-полілог може бути масовим (всі присутні беруть участь у спорі) і груповим (спірні питання вирішує певна група осіб у присутності всіх учасників).

Чимало ділових зборів, нарад або вирішення окремих питань на них проводиться у формі ділової масової дискусії.

Виступ у процесі дискусії, як правило, не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконічному виступові промовець може порушити одне-два питання або дати конкретну відповідь на поставлені йому запитання, не відходячи при цьому від теми дискусії.

Змістовний виступ передбачає:

– виклад суті обговорюваного питання;

– акцентування на основному;

– висловлення свого ставлення й оцінки;

– підкріплення своїх доказів чи думок прикладами (посиланнями на джерела).

Адресувати своє звернення промовець повинен до всіх присутніх, побудувавши його так, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків.

Основний засіб спілкування під час дискусії – діалог, який одночасно ведуть тільки двоє учасників. Дуже важливо, щоб учасники дискусії добре підготувалися, мали при собі переконливі матеріали для аргументації власної думки. Велике значення має також їхня манера мовлення, культура спілкування, щирість і відкритість у взаєминах з опонентами, повага до них і терпимість до їх позиції.

Голова дискусії регулює її хід, усі процедури, оголошує тему, питання для обговорення, представляє виступаючих, стежить за регламентом, керує обміном думок, підсумовує результати дискусії, виголошує заключне слово.

У процесі дискусії і слухачі, і учасники оцінюють ту чи іншу пропозицію, думку, зауваження. Важливо, щоб ця оцінка була об'єктивною, тобто заснованою на реальних фактах, доведених положеннях, переконливих аргументах і не містила емоційного забарвлення.

Для того, щоб дискусія була корисною і сприяла ефективному розглядові порушеної проблеми, варто дотримуватися певних правил:

· не викликати в опонента стану афекту, гніву, роздратування, щоб послабити його позицію або спровокувати до логічних помилок;

· не принижувати гідності опонента, виявляти повагу до нього;

· не відволікатися від предмета обговорення;

· не припускати звинувачень на адресу опонента;

· не використовувати психологічне тиснення на опонента;

· не використовувати «ні», особливо, коли опонент говорить «так»;

· не радіти відкрито з приводу поразки опонента.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 2589; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.018 сек.