Опитуванняі його різновиди

Опитування громадської думки - це збір інформації про сукупну думку певної групи людей з певної проблематики. Проведення опитування з залученням достатньої кількості кваліфікованих дослідників і респондентів дозволяє в максимально короткі строки опитувати велику сукупність людей.

Сучасні можливості стандартизації питань анкети дозволяють одержати уніфікований опис багатьох індивідуальних висловлювань людей, можливість використати для опрацювання і аналізу оперативну і потужну обчислювальну техніку, методи математичного аналізу. Нарешті, важлива перевага методу опитування - широта охоплення різноманітних сфер соціальної практики.

Є два основні методи опитування: інтерв'ю та анкетний. Інтерв’ю - це проведена за певним планом бесіда, що передбачає прямий контакт інтерв’юєра з респондентом, причому запис відповідей на запитання ведеться інтерв’юєром або на плівку.

Виділяють такі різновиди інтерв'ю:

- фіксоване (стандартизоване), яке суворо регламентований питальником;

- фокусоване, у якому респондента заздалегідь ознайомлюють з проблематикою бесіди;

- вільне (нестандартизоване, неформалізоване), у якому тема визначена заздалегідь, а інтерв'юер має відносну свободу у веденні бесіди.

- квазі-інтерв'ю у фокус-групах - ретельно спланована дискусія, націлена на збір думок респондентів у неформальних обставинах.

Коли формулювання запитань, їх порядок чітко визначені і інтерв'юер (людина, яка проводить опитування) не має права відхилятися від них, мова йде про формалізоване інтерв'ю. Цей метод має як переваги, так і недоліки. Переваги:

- можливість залучення для проведення інтерв'ю осіб без спеціальної підготовки;

- можливість опитування великої кількості осіб;

- впевненість у тому, що респондент - саме той, який відібраний згідно до вимог вибірки;

- відносно невеликі фінансові витрати на опитування;

- можливість контролювати хід опитування інтерв'юером.

Недоліками інтерв'ю можна вважати:

- присутність інтерв'юера, що може заважати респондентам щиро відповідати на питання;

- відносно великим навантаженням на інтерв'юера вважається опитування більше 12-15 респондентів;

- складність пошуку респондентів та їх переконання взяти участь в опитуванні;

- необхідність встановлення між інтерв'юером і респондентом контактів, які ґрунтуються на довір'ї, симпатії, що інколи потребує значних зусиль.

Отримані дані не завжди є об'єктивними. Причиною цього може бути і сам інтерв'юер за умов, коли:

- бажаючи прискорити процес опитування, він «підштовхує» респондента до відповіді на питання;

- не отримавши відповідь на ті чи інші питання, сам відповідає на них;

- не зустрівши потрібного респондента і не бажаючи витрачати час на інший візит, опитує будь-яку людину.

У наш час набуло поширення телефонне інтерв'ю, яке має такі особливості:

- за короткий час можна провести опитування великої кількості респондентів;

- не потребує часу і сил для пошуків респондентів;

- інтерв'юер не впливає на респондента, що дає можливість отримати більш об'єктивну інформацію.

До недоліків такого інтерв'ю можна віднести:

- неможливість сформувати репрезентативну вибіркову сукупність. Це пов'язане з різним ступенем телефонізації сільської та міської місцевостіта різних соціальних верств;

- ускладнення у керівництві процесом формування вибіркової сукупності. У вибірковій сукупності можливі зміщення за такими ознаками, як вік, стать, освіта.

У тому випадку, коли визначена тема, план та основні питання, а все інше домислює інтерв'юер, мова йде про не стандартизоване інтерв'ю. Всі питання у ньому відкриті, результати його гірше піддаються статистичній обробці, їх використовують для отримання інформації про незнайоме явище, виявлення деталей, поглиблення проблеми. Використовують таке інтерв'ю рідко, а кількість респондентів при цьому невелика.

Анкетне опитування - один з важливих методів з’ясування суті тих чи інших явищ, подій, суспільної думки тощо. Анкета - опитувальний лист, що самостійно заповнюється опитуваним за певними правилами. Анкетні питання широко використовуються для одержання інформації про фактичне становище сфери, що вивчається, її оцінку, інтереси, думки людини, діяльності респондентів та ін.

Анкета починається із вступної частини - звернення до респондента. В ньому визначається мета дослідження, спосіб заповнення анкети. Далі йде основна частина анкети з блоками питань до опитуваних і третя частина – «паспортичка», тобто демографічні відомості про опитуваних.

Структура та послідовність питань в анкеті передбачає розвиток комунікації соціолога з респондентом: завоювання довіри, пробудження зацікавленості, бажання продовження бесіди та ін. Питання повинні формулюватися максимально конкретно і точно, не допускається неясності та неоднозначності.

Усі питання поділяються на два основних типи: відкриті і закриті. Відкриті запитання - це ті, щодо яких дослідник не пропонує респондентові перелік підготовлених відповідей, а залишає місце для відповідей у довільній формі.

Ознайомлення з відповідями на відкриті запитання дають можливість дослідити проблеми людей, які стоять за цифрами звіту. Однак досвід показує, що на відкриті запитання відповідає лише третина респондентів, при цьому відповіді або надто стереотипні, або дуже конкретні, малоінформативні. Окрім цього, такі питання важко обробляти.

Закриті запитання - це ті, в яких після тексту запитання пропонується перелік відповідей. Досить часто при формуванні.переліку відповідей зустрічається логічна помилка - порушення принципу відповідності запитання і відповідей. Це відбувається тоді, коли варіанти відповідей не відповідають ключовому слову запитання і є варіантами відповідей на інше запитання.

В анкеті також стосуються запитання-фільтри, завдання яких - відсіяти тих респондентів, яких не стосується наступне запитання.

Запитання, які стосуються соціально-демографічних характеристик респондента, як правило, завершують анкету. Опитування проводяться анонімно і соціально-демографічний блок передбачає врахування таких позицій як вік, стать, рід занять, національність, місце проживання, освіта (якщо проблема дослідження передбачає їх врахування).

Розрізняють такі різновиди анкетного опитування:

- анкетування індивідуальне, яке не передбачає спільності місця та часу під час заповнення анкети для всієї сукупності респондентів;

- анкетування групове, яке передбачає одночасне заповнення анкети групою людей, які зібрані в одному приміщенні;

- поштове анкетування, яке передбачає розповсюдження анкети поштою та очікування її повернення після заповнення респондентом;

- пресове анкетування (у ЗМІ) - вид анкетування, який адресується специфічному контингенту: читачам газети, слухачам радіо, телеглядачам;

Поряд з двома основними типами опитування - анкетуванням та інтерв'ю - є і такий специфічний його різновид як соціометричне опитування. Соціометрія - це різновид опитування, спрямований на вимірювання соціальних дистанцій між членами даної групиі тому воно розглядатися не буде. До одного з різновидів опитування належить «exit-poll», яке розглядатися не буде чрез специфічність його застосування і проведення.

4. Підготовка соціологічного дослідження – вибірки і шкали вимірювання.

Всі конкретні соціологічні дослідження умовно можна поділити на дві великі групи - суцільні, коли об'єкт дослідження вивчається повністю, без будь-яких виключень, та вибіркові, коли досліджується лише певна частина об'єкта, відібрана за спеціальними ознаками, а висновки розповсюджуються на весь об'єкт. Класичними прикладами суцільних досліджень є загальнонаціональні переписи населення або референдуми. Суцільні дослідження, як правило, мають обмежене використання і застосовуються у прикладній соціології досить рідко в тих випадках, коли об'єкт дослідження представлений невеликою кількістю людей (наприклад, студенти певного вузу, працівники певного підприємства тощо).

Більшість же конкретних соціологічних досліджень носять не суцільний, а вибірковий характер. Це дозволяє забезпечити економічність досліджень та їх надійність за умов використання специфічної методики та техніки.

Розрізняють генеральну та вибіркову сукупність. Генеральна сукупність - це вся множина соціальних об'єктів, які підлягають вивченню. Інколи генеральну сукупність називають популяцією. Вибіркова сукупність - це частина генеральної сукупності, яка відображає та відтворює основні характеристики останньої і є її зменшеною моделлю. Вибіркове опитування значно зменшує кошторис соціологічного дослідження і скорочує терміни його проведення.

Імовірні вибірки будуються:

- методом власне-випадкового відбору, у цьому випадку елементи генеральної сукупності наносяться на картки, перемішуються, потім відбираються;

- методом механічної вибірки (елементи генеральної сукупності зводяться в єдиний список, і вже через нього через рівні інтервали відбирають відповідну кількість обстежуваних). Крок відбору К підраховується за формулою, К= N/ n, де N − величина генеральної сукупності; n − величина вибіркової сукупності. Наприклад, на факультеті навчається 500 студентів, планується обстежити 100 чоловік. Значить, 500:100 = 5; отже, зі списку має бути відібрана кожна п’ята одиниця з початку або кінця списку;

- методом серійної вибірки − відбір здійснюється з кожної серії однорідної частини генеральної сукупності пропорційно загальній кількості її елементів;

- методом гніздової вибірки − здійснюється відбір не окремих одиниць дослідження, а груп або колективів з наступним суцільним опитуванням.

Гніздова вибірка - це варіант випадкової вибірки, за яким відібрані об'єкти нагадують гнізда (кластери) більш дрібних одиниць. Гніздова вибірка має широке застосування при побудові територіальної вибірки. Після відбору невеликої кількості територіальних об'єктів (населених пунктів, районів, житлових кварталів, вулиць, будинків, під'їздів) проводиться суцільне опитування їх мешканців. Бажано, щоб розбіжності між гніздами були мінімальними, а одиниці, що їх складають, по можливості, неоднорідними, а також більша кількість малих гнізд доцільніша за малу кількість великих.

Цілеспрямована вибірка будується:

- методом стихійної вибірки (наприклад, поштове опитування читачів газет або журналів), у подібних випадках висновки дослідження поширюються лише на опитувану сукупність;

- методом основного масиву опитується приблизно 60-70% кількості генеральної сукупності, звичайно використовується в розвідувальних дослідженнях;

- методом квотної вибірки; це найбільш поширений метод, суть якого полягає в цілеспрямованому відборі респондентів з дотриманням параметрів квот. Кількість квот, як правило, не перевищує чотирьох. Наприклад, на факультеті навчається 30% юнаків і 70% дівчат. Стать − ознака, що виступає квотою, 30% і 70% − параметри квот. У вибірковій сукупності це співвідношення повинно бути в основному залишене.

Систематична, цілеспрямована, неймовірнісна вибірка застосовується у тих випадках, коли відбір людей з генеральної сукупності здійснюється на основі заданої засади. Наприклад, при проведенні електоральних досліджень у певному регіоні вибіркова сукупність складає, припустимо, 2 000 чоловік, а генеральна – 20 0000 чоловік. Крок вибірки визначається поділом генеральної сукупності на вибіркову. У даному випадку він дорівнює 100. Це означає, що, починаючи з будь-якого номера із загального списку (визначається довільно), опитується кожний сотий виборець.

За формою реалізації вибірки можуть бути одноступеневими та багатоступеневими. Усі розглянуті вище методи є одноступеневими. Багатоступеневі вибірки здійснюються в кілька ступенів, на кожному з яких використовуються різні або однакові методи.

Досить важливим під час визначення вибіркової сукупності є не тільки питання „кого опитувати”, а й „яку кількість”, „скільки чоловік потрібно обстежити”. На це питання немає однозначної відповіді в соціологічній літературі. Одні вважають, що для пробних опитувань достатня вибірка обсягом 100-200 чоловік. При масових дослідженнях, якщо величина генеральної сукупності становить менше, ніж 5 тис. чоловік, достатній обсяг вибіркової сукупності становить не менше 500 чоловік, якщо генеральна сукупність − 5 тис. і більше, тобто 10% її складу (але не більше 2-2,5 тис. чоловік). Інші пропонують використовувати для визначення обсягу вибірки спеціальну таблицю:

Дата добавления: 2014-01-07