Контроль за доходами і витратами підприємства та ефективністю розподілу і використання прибутку

Оскільки внутрішній контроль є інформаційною підтримкою управління витратами, створення штабного підрозділу контролю слід вважати ефективним рішенням для закріплення в ієрархії підприємства за принципом організаційної структури з орієнтацією на результат (слайд 8).

На великих підприємствах доцільно створювати децентралізовані відділи контролю в різних сферах діяльності підприємства, які в дисциплінарному відношенні підкоряються керівнику відповідного спеціального підрозділу (виробничий контролер, контролер служби збуту).

До функціональних обов’язків контролерів належать:

ü збір аналітичної інформації в розрізі центрів відповідальності;

ü обробка аналітичної інформації в розрізі центрів відповідальності;

ü обробка і узагальнення результатів контролю;

ü контроль дотримання нормативів витрат та аналіз відхилень від норми;

ü складання управлінської звітності;

ü модифікація контрольної інформації для розробки рекомендацій щодо обґрунтування управлінських рішень.

Формування адаптивної системи внутрішнього контролю вимагає упорядкування інформаційного забезпечення процесу управління витратами. Удосконалення інформаційного забезпечення внутрішнього контролю запропоновано здійснювати двома шляхами.

Перший шлях полягає у внесенні уточнень організаційних регламентів формування, обробки й узагальнення контрольно-оцінної інформації щодо підконтрольного об’єкта в залежності від цілей і завдань внутрішнього контролю.

Залежно від участі окремих видів інформації в управлінні витратами виробництва її розділено на дві групи:

· для координації формування витрат;

· аналізу відповідності витрат їх нормативам.

До першої групи віднесено норми витрат ресурсів, планові показники щодо витрат та нормативи, які містяться у внутрішніх стандартах системи контролю. Другу групу становить контрольно-оцінна інформація, яка використовується для оцінки результативності видів діяльності та прийняття управлінських рішень.

Організація внутрішнього контролю виконання бюджету витрат передбачає:

Ø ідентифікацію фактичних даних;

Ø аналіз відхилень фактичних результатів від статичного та гнучкого бюджету;

Ø узагальнення результатів контролю для визначення неефективних ділянок діяльності підприємства;

Ø розробку заходів щодо корегування бюджетів за видами діяльності;

Ø контроль виконання скорегованих бюджетів витрат.

Такий підхід упорядковує процедуру внутрішнього контролю й розширює напрями контролю та способи узагальнення контрольно-оцінної інформації.

Найбільш ефективною системою підтримки внутрішнього контролю в управлінні витратами є операційний аналіз. В сучасних умовах, коли темпи зростання обсягу виробництва, затрати і прибуток розглядаються в нерозривній єдності, посилюється роль аналітичної інформації в системі управління витратами. Методика аналізу взаємозв'язку обсягу виробництва, собівартості і прибутку і інші аналітичні можливості операційного аналізу для підприємств, що виробляють і реалізовують декілька видів продукції, недостатньо розроблені, що є однією з причин відсутності її широкого практичного застосування. Розробка організаційних та аналітичних процедур внутрішнього контролю в управлінні витратами для вибору варіантів управлінських рішень передбачає розрахунок точки беззбитковості у запропонованій інтерпретації та оцінку рівня підприємницького ризику, що дозволяє виявити неефективні види діяльності і скорегувати виробничу програму.

Використання результатів внутрішнього контролю визначається такими блоками:

ü формування управлінської звітності;

ü організація внутрішнього контролю витрат за видами діяльності;

ü узагальнення та модифікація контрольно-оцінної інформації для вибору методів управління витратами;

ü розробка та оцінка альтернативних прогнозних бюджетів;

ü вибір прогнозного бюджету та контроль його виконання та координація прийняття управлінських рішень.

Координаційну та прогностичну функції внутрішнього контролю реалізовано на етапі розробки альтернативних варіантів прогнозних бюджетів витрат та вибору із них найкращого. Відповідно до цього узагальнено контрольно-оцінну інформацію, на основі якої здійснено вибір прогнозного бюджету витрат та контроль за його виконанням.

Ключовим питанням ВГК є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Насамперед потрібно оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку - зниження собівартості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також негативні фактори - завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки визначається за величиною чистого прибутку і за фінансовим станом. Важливо не тільки отримати якомога більший прибуток, а й використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, у такий спосіб, щоб забезпечити оптимальне співвідношення темпів науково-технічного, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства.

Оцінка потенційного банкрутства. Одним із завдань фінансового аналізу, який проводиться під час ВГК, є своєчасне виявлення можливості банкрутства підприємства. Процес банкрутства, тобто визнання підприємства неплатоспроможним, регулюється законодавчими актами й урядовими документами.

Незадовільний фінансовий стан підприємства - ознака банкрутства, тому менеджеру потрібно тримати під постійним контролем роботу підприємства. Слід звертати особливу увагу на такі показники, які свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства:

ü збитки від основної господарської діяльності;

ü брак обігових коштів;

ü неодержання кредитів;

ü зменшення надходження грошових коштів від господарських операцій;

ü падіння ціни цінних паперів, випущених підприємством;

ü невиконання своїх зобов'язань та ін.

Ці та інші питання передусім вивчаються під час надання аудиторських послуг.

Для визначення кількісних параметрів фінансового стану підприємства і виявлення ознак банкрутства потрібно після складання поточного балансу розрахувати і проаналізувати співвідношення показників:

Ø чистого прибутку і суми усіх активів;

Ø обігових активів і суми усіх активів;

Ø усіх пасивів і суми активів;

Ø надходження грошових коштів від операцій по основній діяльності і всіх зобов'язань;

Ø величини вартості обігових коштів і вартості запасів.

Під час аудиту важливо перевірити такі фінансові коефіцієнти та встановити їх достовірність:

Ø коефіцієнт поточної ліквідності;

Ø коефіцієнт забезпечення власними коштами і коефіцієнт платоспроможності тощо.

Якщо на підприємстві після складання балансу зазначені розрахункові коефіцієнти нижчі від установлених, то таке підприємство підпадає під дію законодавчих актів про можливість банкрутства.

Дата добавления: 2014-01-07