КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Причини роздробленості
1. Великі простори держави і етнічна неоднорідність населення при відсутності тісних економічних зв’язків та пануванні натурального господарства. 2. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади. Лише за 1146–1246 рр. київський стіл 46 разів переходив із рук в руки. 3. Напади степових кочовиків. 4. Економічний розвиток і піднесення удільних князівств і земель, що сприяло зростанню місцевого сепаратизму і загостренню міжкнязівських взаємовідносин. 5. Зростання великого феодального землеволодіння, посилення боярства, яке ставило місцеві інтереси вище загальнодержавних. Вотчинне землеволодіння. 6. Західна Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом, а Київська держава залишилася поза світовими торговельними шляхами. Роздробленість, що охопила Русь, отримала назву феодальної, оскільки вона була наслідком розвитку феодального землеволодіння – вотчин, посилення влади удільних князів і бояр. Кількість князівств, на які розпалася Русь, збільшилася за цей час з 15 до 50. У князівствах формуються місцеві Князівські династії: Ольговичі, Ростиславичі, Мономаховичі, Мстиславовичі та інші. Найвизначнішими Великими київськими князями у період феодальної роздробленості були Ярополк Володимирович (1132-1139), Всеволод Ольгович (1139-1146 pp.), Ізяслав Мстиславич (1146-1154), Юрій Долгорукий (1155-1157 pp.), Ростислав Мстиславич (1159-1167), Мстислав Ізяславич (1167-1169 pp.), Гліб Юр’євич (1169-1170), Святослав Всеволодович і Рюрик Ростиславич (1177-1194 pp.). Важливу роль в Україні відігравало Чернігівське князівство з містами Чернігів, Новгород-Сіверський, Путивль, Курськ, Брянськ, Стародуб, де укріпилася династія Ольговичів – наступники Олега, внука Ярослава Мудрого.
В удільному Новгород-Сіверському князівстві правив князь Ігор. Він у 1185 р. вирішив піти в половецьку землю. Про це розповідає «Слово о полку Ігоревім». Переяславська земля (із центром у Переяславі). Це було найменше і найслабше князівство, найпівденніший край, межував з половецьким степом, потерпав від їх постійних нападів. Турово-Пінська земля лежала в лісах і болотах Полісся, тому була відносно убезпечена від степових ворогів. Лише згодом це князівство стало об’єктом литовської експансії. У другій половині XII ст. Київська земля і Київ починають занепадати. Князі всіх давньоруських земель боролися за право володіти великим Київським престолом. Тому на території Київської землі точилися міжусобні війни, під час яких багато князів брали собі на допомогу половців. Війни руйнували економічне життя, жителі розбігалися в інші землі. У 1155 р. суздальський князь Юрій Долгорукий, син Мономаха, штурмом узяв Київ і став Великим київським князем. Сини Юрія, володимиро-суздальські князі Андрій Боголюбський у 1169 р. і Всеволод Велике Гніздо у 1203 p., розграбували і спустошили Київ, який наприкінці XII - на п. XIII ст. він повністю втратив політичне й економічне значення. Центр політичного життя в Україні перемістився на Захід – до Галицько-Волинського князівства. В цілому роздробленість була закономірним етапом у розвитку феодальних держав середньовічної Європи. Вона не призвела до занепаду економічного і культурного життя князівств і земель, навпаки, розвивалися міста, торгівля, але спричинила політичне ослаблення Київської Русі, що зробило державу майже беззахисною перед новими кочовиками – монголо-татарами. В 1206 р. Темучіна було проголошено верховним правителем Монголії – Чингісханом. Він підкорив Північний Китай, Південний Сибір і Середню Азію. На р. Калка у 1223 р. відбулася перша битва, у якій об’єднані русько-половецькі сили отримали жорстоку поразку, передусім через неузгодженість дій руських князів. Зима зупинила перший наступ загарбників. 1237 p. онук Чингісхана – Батий, якому при розділі імперії дісталися західні території з величезним військо знищив північні райони – Володимир, Суздаль, Москву, Переяславль-Рязанський та ін. Навесні 1239 р. монголо-татари вторглися на Переяславщину, потім – Чернігівщину, інші південні території Русі. В грудні 1240 р., після чотирьох тижнів облоги, було взято Київ. Обороною міста керував воєвода Д. Галицького Дмитро. Останні захисники загинули під руїнами Десятинної церкви. Пройшовши галицькі та волинські землі, кочівники в 1241 р. вторглися в Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Трансільванію. Проте знекровлені на Русі війська Батия вже 1242 р. були змушені припинити своє просування в західному напрямку. Повернувшись у пониззя Волги, завойовники засновують нову державу в складі Монгольської імперії – Золоту Орду. З цього часу Давньоруська держава перестає існувати. На Русі встановлюється іноземне іго на довгих 238 років. Територія Півдня України на довгі століття стала пустинею. Монголо-татарська навала призвела до остаточного зруйнування Київської Русі, хоч її наслідки сучасними істориками оцінюються неоднозначно.
Наслідки монголо-татарського нашестя: 1. Руйнація та падіння ролі міст. Із 74 руських міст, 49 були розорені, домонгольського рівня кам’яного будівництва було досягнуто лише через 100 р. 2. Занепад ремесла і торгівлі. 3. Демографічні втрати. 4. Знищення значної частини феодальної еліти 5. Консервація та поглиблення феодальної роздрібненості. 6. Поступове витіснення в стосунках між князем і місцевою знаттю принципу васалітету та запровадження системи підданства.. Суть золотоординського іга: - формування та зміцнення системи залежності руських земель від завойовників; - іго виявилося насамперед у трьох сферах: економічній (система податей та повинностей – данина, мито, плужне, підводне, корм, ловче та ін.); політичній (затвердження Ордою князів та видача ярликів на управління землями); військовій (обов’язок слов’янських князівств брати участь у воєнних походах Орди); - ханські намісники – баскаки; - з метою ослаблення Русі Золота Орда протягом майже всього періоду свого панування здійснювала періодичні спустошливі походи (до сер. XIV ст. понад 20); - руські землі не увійшли безпосередньо до складу Золотої Орди; - не було створено постійно діючого адміністративного апарату; - толерантне ставлення до християнства та православного духовенства (єдині не платили податків).
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1167; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |