Евакуація

Оборонні бої літа-осені 1941 р.

Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала 7 липня – 26 вересня 1941 р. і залучила значні сили ворога. Проте німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: до полону потрапило понад 665 тис. солдат і офіцерів, було знищено командування Південно-Західного фронту. 19.09.1941 р. зайняли Київ. Причиною трагедії стали прорахунки вищого військового командування, зокрема те, що Сталін не давав згоди на відведення військ з-під Києва.

До найбільших оборонних боїв на території України належать також оборона Одеси (5 серпня - 16 жовтня 1941 р.) та оборона Севастополя, яка тривала 250 днів (30 жовтня 1941 р. - 4 липня 1942 р.). 25.10.1941 р. Харків. 16.11.1941 наші залишили Крим.

Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армій «Південь» окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план «блискавичної війни» був зірваний. Сталінська адміністративно-командна система, яка поставила країну перед загибеллю, мусила тепер рятувати її. 22 червня створено Ставку головного командування під керівництвом маршала С.Тимошенка (згодом перейменовано на Ставку верховного головнокомандування на чолі зі Сталіним); 29 червня прийнято Директиву партійним і радянським організаціям прифронтових областей, яка містила план оборони і евакуації.

30 червня створено Державний комітет оборони на чолі зі Сталіним, що об’єднав у своїх руках усю державну, господарську і воєнну владу в країні. 10.07.1941 р. Сталін очолив Ставку верховного головнокомандування. 8.08.1941 р. – Верховний головнокомандувач. Розпочато формування дивізій народного ополчення, винищувальних батальйонів, мобілізацію населення на будівництво оборонних споруд;

Почалася перебудова економіки на воєнний лад. Гасло «Все для фронту, все для перемоги!», що з’явилося в перші дні війни, визначало віднині весь сенс життя і діяльності радянського суспільства. В умовах воєнно-політичної кризи сталінський режим здійснював керівництво країною своїми репресивними, тоталітарними методами. Про це свідчать надзвичайно жорстокі накази Сталіна №270 від 16 серпня 1941 р. і №227 від 28 липня 1942 р. «Ні кроку назад», які нерідко прирікали на загибель цілі з’єднання.

На початку війни виникла необхідність евакуювати матеріальні і людські ресурси на схід СРСР. Відсутність завчасно складених планів евакуації (адже воювати збиралися на «чужій території») внесла, особливо в перші тижні війни, дезорганізацію в евакуаційні процеси. 26.06.1941 створена спеціальна комісія по евакуації, очолив Д. Жила. З України було евакуйовано на схід: понад 550 підприємств, майно радгоспів, колгоспів (зокрема понад 5 млн. голів худоби), Академію наук України, культурно-освітні заклади, понад 3,5 млн. робітників, селян і службовців. Усе, що не можна було вивезти, підлягало знищенню.

Перебазування на схід величезних матеріальних цінностей, переведення народного господарства на військовий лад - у надзвичайно складних умовах і в найкоротший строк - стало всенародним трудовим подвигом. На сході країни, по суті, заново була створена першокласна воєнна економіка.

Дата добавления: 2014-01-07