Економічне становище України у 90-х рр. ХХ ст. - на поч. ХХІ ст

Україна у 2008 - на початку 2009 pp.

Дострокові парламентські вибори до Верховної Ради 2007 р.

Причини: загострення політичної боротьби; неспроможність Верховної Ради виконувати законодавчі фун­кції; прагнення президента встановити контроль над парламентом країни. 2 квітня 2007 р. В. Ющенко наказом розпустив Верховну Раду і призначив нові вибори на 27 травня. У результаті тривалої полі­тичної боротьби дострокові парламентські вибори були призна­чені на 30 вересня 2007 року. Голосування відбувалося за партійними списками. У виборчих перегонах узяли участь 20 політичних партій та бло­ків.

Результати виборів: Партія регіонів (34,37 %), БЮТ (30,71 %), блок «Наша Україна» (14,15 %), КПУ (5,39 %), Блок Литвина (3,91 %). СПУ не увійшла до складу парламенту. Головою Верховної Ради став Арсеній Яценюк. 18 грудня 2007 р. парламент України проголосував за при­значення Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра країни. За кандидатуру Юлії Тимошенко проголосували 226 народних депутатів. Партія регіонів, комуністи і блок Литвина не бра­ли участь у процедурі затвердження її на посаду прем’єр-міні­стра. Головою Ради національної безпеки та оборони призначено голо­ву фракції Партії регіонів Раїсу Богатирьову. Утворення Демократичної коаліції у складі блоку «Наша Украї­на» та БЮТ.

Вересень 2008 р. – розпад Демократичної коаліції, відставка Го­лови ВРУ А. Яценюка.

Жовтень 2008 р. – В. Ющенко заявив про дострокове припинен­ня повноважень Верховної Ради України.

Окружний адміністративний суд Києва зупинив дію указу Пре­зидента, за що В. Ющенко звільнив суддю, який виніс це рішен­ня, та розформував Київський окружний суд. Посилаючись на необхідність стабілізації політичної ситуації та мінімізацію наслідків світової економічної кризи, В. Ющенко, зупинив дію свого указу «Про дострокове припинення повнова­жень Верховної Ради VI скликання і призначення позачергових виборів». В листопаді 2008 р. відбулося формування нової коаліції в складі НУНС, БЮТ та блоку Литвина. Головою Верховної Ради став В. Литвин. В опозиції – Партія регіонів та КПУ.

На президентських виборах у 2010 р. в ході напруженої конкурентної боротьби перемагає В.Ф. Янукович. Достатньо швидко у парламенті формується пропрезидентська більшість, головою уряду призначено М. Я. Азарова. Україна опинилася на черговому етапі свого розвитку.

На економіку України руйнівний вплив мала загальна економічна криза, що охопила СРСР, розпад загальносоюзного економічного комплексу. В момент проголошення незалежності Україна виявилася немічною і деформованою в економічному відношенні: 95% підприємств підпорядковувалися Москві, майже 80% усього виробництва не мало завершеного технологічного циклу, 28% становили галузі групи «Б», екстенсивний шлях розвитку, науково-технічна й технологічна відсталість (термінової заміни вимагала 40% машин і устаткування), низька конкурентоспроможність і т. д.

Криза охопила промисловість і с/г. Верховна Рада 12-го скликання за час своєї діяльності змінили чотири уряди – В. Масола (травень-жовтень 1990 р.), В. Фокіна (листопад 1990 – жовтень 1992 рр.), Л. Кучми (жовтень 1992 – вересень 1993 рр.), Л. Кравчука – Ю. Звягільського (вересень 1993 – червень 1994 рр.), розглянула сім програм виходу із кризи. Але жодна з них реально не була втілена в життя. Основні причини цього полягали в нерішучості й половинчастості програм, у затягуванні формування твердої виконавчої влади, блокуванні рішень уряду консервативною більшістю Верховної Ради, непродуманості програм соціального захисту людей, що робило реформи непопулярними.

Те, що сталося з економікою України, не має історичних аналогів: з 1990 по 1994 рік валовий національний продукт скоротився на 44%, обсяг промислової продукції – на 41%, національний прибуток – на 54%. У 1994 р. спад промислового виробництва України досяг свого максимуму – 27,7%. За даними Світового банку у другій половині 1993 р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі і перевищував показники світових війн. Відбулося нечуване для мирного часу падіння рівня життя основної маси населення (близько 64% його опинилися за межею бідності).

Сформовано основні атрибути національної економіки: грошову, фінансову, податкову, митну, платіжну, банківську та інші системи, що у своїй сукупності визначають економічну інфраструктуру нашої держави. Вагомим здобутком стало проведення у 1996 р. грошової реформи, забезпечення відносної валютної стабілізації. Сформовано базові засади багатоукладної економіки. Відбувся перелам у реформуванні відносин власності, утвердженні механізмів приватної власності, розширенні корпоративного та приватного секторів економіки. За станом на 1 січня 2000 р. по 1999 рр. – 63,1 тис. Понад 70% загального обсягу промислової продукції вироблялося на державних підприємствах.

Реалізовувалися завдання земельної реформи. Майже 6,1 млн. громадян отримали земельні паї, обсяг яких становить більше половини земельних угідь країни. В основному було завершено приватизацію присадибних ділянок, їх власниками стали близько 11 млн. громадян.

Здійснено відчутні заходи щодо лібералізації господарських зв’язків. В Україні утверджено ринковий механізм ціноутворення, здійснено непростий перехід до світових цін, запроваджено ліберальний режим зовнішньої торгівлі. Вирішення цих завдань забезпечило подолання хронічної дефіцитності національної економіки, товарну насиченість ринку.

У жовтні 1994 р. була оприлюднена антикризова соціально-еконо­мічна програма Л. Кучми (стабілізація фінансово-грошової си­стеми, зменшення податкового тиску, розширення приватного сектора економіки, децентралізація управління економікою, вирі­шення питань земельної власності, входження України у світовий економічний простір, реформування соціальної сфери тощо). У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації. В основному було подолано падіння ВВП. Якщо спад ВВП у 1996 р. становив 10%, то в 1997 р. – 3,3%. У жовтні 1999 р. вперше за останнє десятиріччя було отримано приріст ВВП у порівнянні з жовтнем 1998 р. на 2,8%.

У лютому 2000 р. прийнята програма «Україна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 рр.». Розробка урядом В. Ющенка у квітні 2000 р. програми «Реформи заради добробуту». Почалися позитивні зрушення в економіці:

· стабілізація економіки;

· зниження інфляція;

· запровадження гривні;

· подолання кризи неплатежів (зменшення заборгованості по зарплатні, виплата пенсій, стипендій тощо);

· проведення приватизації, утвердження різних форм влас­ності;

· роздержавлення землі, отримання земельних паїв, завершен­ня приватизації присадибних ділянок;

· поліпшення умов зовнішньоекономічної діяльності («Закон про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні»);

· становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків тощо.

У результаті цих перетворень з 2000 р. розпочалося зростання майже всіх економічних показників (упродовж 2000-2003 pp. се­редньорічні темпи зростання складали 7,2 %). Однак збереглися негативні тенденції в економіці:

· корупція;

· тінізація економіки;

· несправедлива приватизація;

· вивезення капіталу за кордон;

· недостатній рівень іноземних інвестицій;

· збереження структурних деформацій;

· штучне заниження вартості робочої сили;

· низький рівень життя основної маси населення.

Дата добавления: 2014-01-07