Все це поставило український народ та його культуру в один ряд з високорозвинутими народами та культурами Європи і світу

Розгром Боспорського царства і Малої Скіфії створили сприятливі умови для широкого розселення слов'янських племен, у тому числі й на землі сучасної України (зосібна племен зарубинецької та черняхівської культур). Саме з цього періоду й розпочинається справжня історія України, історія культури її народу.

Перший період розвитку української культури охоплює часовий відрізок від її витоків і до прийняття християнства, тобто - це культура східнослов'янських племен дохристиянської доби.

Етапи розвитку української культури.

Розглядаючи періодизацію української культури, зазначимо, що нерідко її початки означувались у виданнях радянської доби в кращому разі закінченням історії Київської Русі - так званої "спільної колиски східнослов'янських народів", тобто XIV, а то й XV-XVII ст. При цьому "забували", що історія українського народу та його культури починається ще з правічних часів, коли він, будучи єдиним автохтоном на своїй землі, творив глибокі народні традиції, високі взірці культури, опановував і нерідко втрачав державні форми свого життя.

Вихідним моментом наукової періодизації розвитку української культури є чітке визначення її субстрату (носія) - українського народу та української нації, передусім історичних умов їх формування.

Враховуючи довготривалість цього періоду, його характеристику зробимо дещо повнішою, починаючи з якомога ранішого часу. Архаїчні витоки нашої культури багатьма авторами, фахівцями-культурологами, опускаються або розглядаються поверхово. Вчені стверджують, що культура на теренах України виникла на ранніх стадіях розвитку суспільства.

Характерні ознаки:

- в епоху раннього палеоліту, декілька сот тисяч років тому, на території сучасної України з'явилися стоянки первісної людини;

- у наступні епохи (мезоліту і особливо неоліту) людина розширювала сфери своєї діяльності, опановувала територію та природні багатства, вдосконалювала знаряддя праці. Відбувся перехід від примітивних форм збирання, полювання та рибальства до землеробства і скотарства;

- племена трипільської культури (IV-III тис. до н. е.) створили доволі високий рівень виробничої культури (техніки виготовлення кераміки), суспільної організації, духовної культури.

За твердженням М. Суслопарова, саме тут існував перший у Європі літеро-звуковий алфавіт, створений раніше, ніж у фінікійців (IV тис. до н. е.).

Ряд істориків пов'язують трипільців з майбутніми українцями, прагнучи вбачати в них праукраїнців, проте ці погляди поки що науково не доведені. Інша точка зору стверджує, що трипільці з часом були асимільовані іншими племенами. Але більшість істориків усе-таки вважають, що трипільські племена зникли безслідно, так, як і з'явилися, їх місце заступили представники інших археологічних культур, скажімо, шнурової кераміки.

- епоха бронзи і раннього заліза постає як своєрідний калейдоскоп археологічних культур, засвідчує стрімкий прогрес людства, вдосконалення виробничих сил та суспільних відносин. В II тис. до н. е. відбувається перший поділ праці: скотарство відокремлюється від землеробства, починається етногенез слов'ян. У І тис. до н. е. відбувається другий поділ праці: ремесло відокремлюється від землеробства. Суспільство поділяється на класи, виникає держава;

- період грецької колонізації північного Причорномор'я (V ст. до н. е.) "батько історії" Геродот описує через образ Скіфії, торкаючись традицій, побуту та інших складових її культури. У цей час виникають поліси - міста-держави, утворюється Боспорське царство.

- період великого переселення народів (II-VII ст. н.е.) на українських землях спричинило вторгнення гунів, готів та аварів.

М. Грушевський (а його думку поділяємо й ми) виводить українців з антів:

"Отеє й були наші українські племена, - пише він в "Ілюстрованій історії України" (К.; Львів, 1913. - С. 32), - що зайняли тоді вже побереже Чорноморське від Дністра до Азовського моря і вперве тут виступають в історичних джерелах окремо під назвою "антів". Найдавніша звістка, яку про сих антів переказують нам візантійські письменники, належить до кінця IV в., зараз по гунській бурі, і се те, що зветься початком історичного життя наших племен".

- перше тисячоліття нової ери для розвитку української культури було сповнене рядом подій історичної ваги:

а) виникнення Києва - "матері міст руських";

б) об'єднання східнослов'янських племен і утворення держави - Київської Русі;

в) переможні походи руських князів та розширення державних кордонів;

г) небувале піднесення культури від безпосереднього спілкування з хозарами, половцями, Візантією та іншими народами;

д) запровадження християнства.

Дата добавления: 2014-01-07