Пантеон слов'янських богів

Основні стадії розвитку ранніх релігійних вірувань стародавніх слов'ян.

1. Фетишизм - віра в надприродні властивості різних предметів або об'єктів.

Фетиші - це, як правило, матеріальні предмети, яким приписуються надприродні властивості. У східних слов'ян це - стріла, плуг, чаша, пізніше - меч.

2. Магія (буквально - чаклунство) - віра в існування надприродних засобів впливу на природу і людину.

Існує багато різновидів магії: виробнича, лікувальна, землеробська, рибальська, військова тощо. У стародавніх слов'ян - це ворожбитство, замовляння, заклинання та ін.

3. Тотемізм - віра в те, що людина має родинні зв'язки з певним видом тварин.

Тотем вважався покровителем роду, його шанували і забороняли вбивати. Пізніше родинних зв'язків стали шукати з рослинами, явищами природи (вітром, снігом, дощем, сонцем, зорями і т. д.).

4. Землеробські культи - це поклоніння богам-покровителям землеробства, тваринництва та інших господарських занять.

Особливо шанувалися богині, що впливали на родючість полів, розвиток рослинного і тваринного світу.

5. Шаманство - це віра в методи екстатичного спілкування з надприродними силами спеціально визначених для цього осіб.

Вірили, що дух (злий чи добрий) може вселитися в шамана і чинити певні дії. Шаманам приписувалась здатність передбачення, узнавання, супроводження померлого у підземному світі, впливу на довкілля, забезпечення успіху для роду, його захист від різних негод. Шамани - прообраз штатних служителів культу в розвинених релігіях.

З допомогою ранніх релігійних вірувань люди вчились узагальнювати свій життєвий досвід, розвивати уяву про навколишній світ, шукати пояснення явищам буття. Так у стародавніх слов'ян складалась уява про богів і першооснову світу, про походження життя (з'єднання небесного вогню і води, за стародавніми віруваннями, творить життя).

З давніх часів кожне плем'я стародавніх слов'ян поклонялося своєму богові, але з часом склався пантеон слов'янських богів.

У літописі Нестора під 980 р. зазначається, що Володимир Великий після вокняжіння в Києві звів пантеон язичницьких богів: "І поставив князь кумирів на пагорбі за теремним двором: дерев'яного Перуна із срібною головою та золотими вусами, далі Хорса, Дажбога, Стрибога, Симаргла і богиню Мокош. І приносили їм жертви, називаючи їх богами".

Пантеон слов’янських богів (за літописом Нестора):

1. Перун – бог-громовержець.

2. Хорс – бог місяця.

3. Дажбог – бог сонця.

4. Стрибог – бог вітру, а можливо, і війни.

5. Симаргл – бог охорони посівів.

6. Мокош (єдине божество жіночої статі) - покровителька домашнього вогнища, любові і розмноження.

Двоє з названих Нестором богів, Хорс і Симаргл, вважаються за походженням іранськими богами. Це підтверджує думку про те, що населення Давньої Русі мало поліетнічний характер, тому в пантеоні слов'янських богів були й неслов'янські, в даному випадку іранські.

Довгий час вчені вважали, що в цьому пантеоні князь об'єднав богів з метою створення уніфікованої державної релігії, яка б задовольняла потреби феодального суспільства в централізації державної влади. Однак на початку XX ст. з'явилася версія, згідно з якою Володимир не лаштував пантеону слов'янських богів, а встановив культ єдиного верховного бога Перуна, виявивши тим самим прагнення до монотеїстичної релігії. Деякі документальні свідчення дають підставу вважати, що у 980 р. в Києві, а потім у Новгороді та інших великих містах Стародавньої Русі було поставлено дерев'яні скульптури самого Перуна.

Дата добавления: 2014-01-07