Застосування логістики

ОСНОВНІ СТАДІЇ РОЗВИТКУ І ПРАКТИЧНОГО

ТЕМА 1. БАЗОВІ ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ ЛОГІСТИКИ

Врожденные отклонения

Причины отклонения в развитии.

Существует два комплекса причин отклонения в развитии:

1) Врожденные причины

2) Приобретенные причины

Являются следствием различных влияний на зародыш и развивающийся плод во время внутриутробного периода. Интоксикации, травмы, нарушения питания и т.д. Они связаны с состоянием здоровья и образа жизни будущей матери.

Токсоплазмоз – инфекционное заболевание, распространяемое кошками и птицами. Приводит к врожденной умственной отсталости, поражению органов зрения и др.

Гормональные нарушения, заболевания печени и почек, алкоголизм и злоупотребление медикаментами матерью – все это влияет на развитие плода. Резус-несовместимость обуславливает различные мозговые поражения.

Наследственные факторы: нарушение в структуре и гене хромосом вызванные аномалиями хромосомного набора родителей являются причиной некоторых глубоко выраженных форм умственной отсталости, к числу которых относится болезнь Дауна.

Приобретенные аномалии:

Вызваны родовыми и послеродовыми поражениями организма ребенка. К родовым: механическое повреждение плода, асфиксии и т.д. К послеродовым: инфекции, травмы.

Менингит – двигательные нарушения.

Энцефалит – ВЗП, задержка развития моторики. Аффективные вспышки.

Менингоэнцефалит – двигательные, речевые, интеллектуальные нарушения.

Полиомиелит – двигательная сфера, поражение отдельных мышц.

Корь, краснуха, грипп – поражение НС (особенно во время беременности).

Интоксикации – различные нарушения, зависят от области воздействия токсинов.

Становлення ринкових відносин в Україні в 90-і роки минулого століття сприяло появі й активному розвитку нового науково-практичного напряму, це – логістика. Зростання інтересу до логістики обумовлене потребами розвитку економіки та бізнесу.

Термін “логістика”, відомий донедавна лише вузькому колу спеціалістів, набуває сьогодні широкого розповсюдження, що пов’язано з широким використанням його в економіці.

Слово “логістика” походить від грецького слова “logisteke”, що означає мистецтво розрахунків, уміння “правильно” роздумувати і робити “вірні” висновки. Як і слово “логіка” походить від одного кореня “logos” (розум), що свідчить про їх близькість і орієнтацію на раціональність і точність розрахунків. У організаційно-економічні науки термін “логістика” увійшов з французької мови і походить від слова “loger”, що означає розміщення

Логістика як наука і сфера професійної діяльності сягає в далеку давнину.

Відомо, що стародавні греки розуміли під логістикою мистецтво виконання розрахунків. За свідченнями Архімеда, в IV столітті до нашої ери – час найвищої могутності Афін, що справедливо вважається взірцем демократизації суспільного ладу й розквіту культури – в Стародавній Греції було 10 логістів, які виконували функцію контролю за діяльністю інших чиновників, термін повноважень яких закінчувався: перевіряли їх звіти і передавали на затвердження ради почесних громадян (геліостатів). Інша найбільша держава Середземномор’я – Стародавній Рим – також використовувала логістику, хоча вкладала у нього дещо інший зміст. Під логістикою у Римській імперії розуміли розподіл продуктів, а саме, правила розподілу продовольства. Логістами називали чиновників інтендантських служб міст або армії.

Пізніше термін “логістика” починає зустрічатися у військових творах. Зокрема, цар Візантії Леонтас VI, який жив у IX – X столітті нашої ери, використовував термін “логістика” у значенні “тил, постачання військ”. У своєму відомому підручнику з військової справи “Основи військового мистецтва” він писав, що завданнями логістики є озброєння армії, постачання її військовим майном, керування її переміщеннями, своєчасне й достатнє піклування про її потреби і відповідно підготовка кожного акту військового походу. Таке значення термін “логістика” продовжує зберігати до наших днів. Зокрема, німецький дослідник, професор Гамбурзького університету Г.Павеллек зазначає, що призначенням логістики у Візантійській імперії було допомагати вирішувати такі питання: “платити гроші армії, належним чином озброювати і підрозділяти її, постачати зброєю і військовим майном, своєчасно і повною мірою піклуватися щодо її потреб і, відповідно, готувати кожен акт воєнного походу, тобто розраховувати простір і час, правильно аналізувати місцевість з точки зору пересування армії, а також сили опору ворога, одним словом, керувати рухом і розподілом власних збройних сил”. Слово “логістика” в такому значенні зберігається й донині. Наприклад, у великому англо-українському словнику (1996 р.) слово “logistics” переводиться так: 1) тил і постачання, 2) матеріально-технічне забезпечення, 3) організація і здійснення роботи тилу.

Далі, історично можна простежити два основних трактування цього терміну, які дійшли до наших днів. Перше пов’язане із застосуванням логістики у військовій галузі. На думку низки західних учених, логістика взагалі виросла в науку завдяки військовій справі. Є підстави стверджувати, що поштовхом до розвитку військової логістики прислужилися фундаментальні праці відомого військового теоретика ХІХ століття швейцарського барона, французького, а згодом і російського, генерала А.А.Жоміні (1779 – 1869 рр.), в яких він визначав логістику як практичне мистецтво керування військами, котре містило у собі широке коло питань, пов’язаних із плануванням, керуванням і постачанням, визначенням місць дислокації військ, транспортним обслуговуванням армії тощо. Він стверджував, що логістика – це не тільки перевезення, але й будівництво мостів, доріг тощо. Вважають, що деякі принципи логістики використовувались армією Наполеона. Проте, як військова наука логістика сформувалася лише у середині XIX століття.

У 1884 р. американський інститут військово-морського флоту запровадив поняття “логістика” для потреб навігації. Широкого розвитку принципи логістики набули в роки Другої світової війни в задачах матеріально-технічного забезпечення американської армії, дислокованої в Європі, а також організації взаємодії між постачальниками озброєння й продовольства, транспортом і військами. Паралельно із практичним застосуванням у багатьох країнах, передусім у США та СРСР, розвивається теорія військової логістики, яка визначає логістику як науку про планування й керування переміщенням і матеріально-технічним постачанням військ.

Ще одне трактування терміну “логістика” у значенні математичної логіки, формальної логіки використовувалося у працях знаменитого німецького математика Г.В.Лейбниця (1646 – 1716 рр.). Дане значення терміну було закріплене на філософському конгресі у Женеві у 1904 р.

У Росії в середині позаминулого століття, згідно з “Військовим енциклопедичним лексиконом”, виданим у Санкт-Петербурзі в 1850 р., під логістикою розумілося мистецтво керування переміщенням військ як удалині, так і поблизу від ворога, організація їх тилового забезпечення.

На межі століть термін “логістика” у Росії не мав широкого застосування. “Слово “логістика” в нових військових творах більше не зустрічається і може вважатися таким, що остаточно перестало вживатися”, зазначалося в енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона, який вийшов у Санкт-Петербурзі в 1896 р.

На рис. 1.1 наведено схему еволюції логістики з деяких позицій.

Логістика як наука та інструмент бізнесу в цивільних галузях стала формуватися на початку 50-х років ХХ століття передусім у США. Еволюція логістики тісно пов’язана з історією та еволюцією ринкових відносин в індустріально розвинутих країнах, причому сам термін “логістика” у бізнесі вкоренився і став повсюдно застосовуватися лише наприкінці 70-х років.

Логістика є порівняно молодою наукою, що бурхливо розвивається. Багато питань, щодо її понятійного апарату та термінології, постійно уточнюються та змінюються, наповнюючись новим змістом. В Україні термін “логістика” вперше вжив видат­ний український економіст-математик Є.Слуцький у контексті розгляду праксеології у праці “Етюд до проблеми побудови формально-праксеологічних за­сад економіки” (1926р.), наголошуючи, що логістика стосуєть­ся логіки такою мірою, як праксеологія формальної економіки.

Від початку 90-х років минулого століття терміном “логістика” позначають новий напрям у науці – теорію та практику керування матеріальним і відповідними інформаційними та фінансовими потокоми, тобто в комплексі питань, пов’язаних із процесами обігу сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, запасних частин, готової продук­ції, їх доставки від постачальника до заводу-виробника і від заводу-виробника до кінцевого спожива­ча відповідно до його вимог та інтересів.

У ґенезі логістики ХХ століття можна виділити кілька історичних етапів.

Період з 20-х до початку 50-х років називається періодом “фрагментаризації”, коли ідея логістики як інтегрального інструменту зниження загальних витрат і керування матеріальними потоками у бізнесі не була головною, хоча окремі логістичні функції були важливими з точки зору зниження деяких витрат, наприклад, у виробництві, транспортуванні, складуванні тощо. Проте загальні економічні умови, рівень розвитку технології й менеджменту не сприяли виявленню феномену логістики.

1920-1950 рр. (фрагментаризація)

1960 рр. (становлення)

1970 рр. (розвиток)

1980-1990 рр. (інтеграція)

Прогнозування попиту

Закупівліки

Матеріальний менеджмент

Упакування

Інтегрована дистрибуція

Вантажопереробка

Складування

Бізнес-логістика

Військова логістика

Планування розподілу

Комп’ютерна комерціона-лізація

Інтегрована логістика

Керування замовленнями

Марке-тинг

Фізичний розподіл

Транспортування

Керування запасами у збуті

Обслуговування споживачів

Інформаційні комп’ютерні технології

Керуван-ня якістю

Планування потреб

Виробниче планування

Виробничий (операційний) менеджмент

Керування запаса-ми у виробництві

Промислова логістика

Технологічне транспортування

Гнучкі вироб-ничі системи

Рис. 1.1. Схема еволюції логістики

Цей період важливий тим, що в ньому були сформульовані передумови майбутнього впровадження логістичної концепції. До них можна віднести такі чинники:

· зростання сукупних товарних запасів в каналах фізичного розподілу товарів;

· зростання транспортних тарифів, обумовлене розширенням географії постачання та збуту і збільшенням вартості енергоносіїв;

· поява і швидке поширення концепції маркетингу і орієнтація за потреби споживачів;

· розвиток теорії й практики військової логістики.

Протягом даного періоду вийшла друком низка праць з маркетингу, де була розкрита природа фізичного розподілу як складової частини маркетингу, вказана його особлива роль в організації та підвищенні ефективності збуту товарів. Становлення концепції маркетингу, як наслідок поступового переходу світової економіки від ринку виробника до ринку покупця, стало ключовим чинником, який пояснює появу логістики в бізнесі.

Період від середини 50-х років до 70-х років західні фахівці називають періодом становлення (концептуалізації) логістики. Вказаний період характеризувався швидким розвитком теорії та практики логістики. Філософія маркетингу широко розповсюдилась у західних бізнесових організаціях. У той же час прийшло розуміння того факту, що не можна більше нехтувати можливостями поліпшення дистрибуції (фізичного розподілу), передусім з позицій зниження витрат.

Одним із ключових чинників стрімкої експансії логістики у західний бізнес стало виникнення концепції загальних витрат у фізичному розподілі. Сенс даної концепції полягає у тому, що можна так перегрупувати витрати в дистрибуції, щоб загальний рівень витрат на просунення товарів від виробника до споживача зменшився. Наприклад, переключаючи перевезення товарів із автомобільного на повітряний транспорт, можна уникнути необхідності створення проміжних складів, тобто ліквідувати витрати на складування, зберігання й керування запасами. І хоча витрати власне на транспортування зростуть, загальний рівень витрат у розподільній мережі зменшиться. Даний приклад підкреслює внутрішні взаємовідносини між двома найважливішими функціями: керуванням запасами і транспортуванням. Концепція загальних витрат виявилась базисом для розвитку методології прийняття логістичних рішень. Разом із тим існувала ще низка об’єктивних економічних і технологічних чинників, які пояснюють прискорений розвиток логістики протягом періоду, що аналізується. До основних із них належать:

• зміни у моделях і відносинах споживчого попиту (розвиток олігополістичних ринків);
• тиск чинника витрат на виробництво;
• прогрес у комп’ютерних технологіях;
• зміни у стратегіях формування запасів;
• вплив військового досвіду.

Згадані чинники найяскравіше виявилися у 60-х роках у США. Головними тенденціями на ринку стали підсилення уваги до покупця (зокрема, збільшення частки сервісних послуг) і поява великої кількості різноманітних товарів, що задовольняють однакові потреби (конкурентних товарів). Швидкий розвиток олігополістичних ринкових структур примусив бізнесові організації шукати нові шляхи координації попиту й пропозиції, кращого обслуговування споживачів. Виникли нові логістичні підходи до скорочення циклів замовлення і виробництва продукції. Підвищення різноманітності товарів майже автоматично призвело до суттєвого зростання витрат на створення й підтримання запасів у системах дистрибуції. Це, у свою чергу, викликало необхідність пошуку нових шляхів удосконалення товаропровідних структур і зниження витрат у процесах фізичного розподілу.

Одним із важливих чинників, що сприяли розвитку логістичного мислення, було застосування у бізнесі обчислювальної техніки та інформаційних технологій. Науково-технічний прогрес в економіці індустріально розвинених країн призвів до необхідності розв’язання багатоальтернативних і оптимізаційних задач, таких, наприклад, як вибір виду транспорту, оптимізація розміщення виробництва і складів, оптимальна маршрутизація, керування багатоасортиментними запасами, що розвивалися й почали активно впроваджуватися в бізнес із середини 50-х років минулого століття.

На початок 70-х років були сформульовані фундаментальні принципи бізнес-логістики, і деякі західні фірми почали їх успішно застосовувати на практиці. Однак для більшості фірм, зацікавлених у підвищенні прибутку, логістичний підхід до контролю і зменшення витрат ще не став очевидним. Крім того, спроби впровадити логістичну координацію наштовхнулись у багатьох західних фірмах на протидію середньої і навіть вищої ланки менеджменту. Менеджери, які протягом тривалого часу звикли виконувати традиційні функції, наприклад, закупівель, транспортування, вантажопереробки, часто заважали впровадженню організаційних змін, необхідних для реалізації наскрізного керування матеріальними потоками на підставі концепції зниження загальних витрат. Додаткові труднощі створювали наявні на той час системи бухгалтерського обліку, не пристосовані для виділення й контролю складових логістичних витрат і оцінки фінансових результатів логістичних операцій фірми.

Відмінною рисою цих років стало підсилення конкуренції на фоні нестачі високоякісних сировинних ресурсів. Попереднє зростання інвестицій у засоби виробництва у більшості країн змінилося відносною стабілізацією. У той же час суттєво зросли загальні логістичні витрати, наприклад у США в 2,7 разів за десятиліття, що аналізується. Основним завданням більшості фірм стало зниження собівартості продукції та раціональне використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів. Свою роль відіграла у цьому й світова енергетична криза, що розпочалася на цей час. За період від 1973 по 1980 рр. світові ціни на сиру нафту зросли у 4 рази, що потягнуло за собою майже повсюдне у західному світі зростання інфляції та спад промислового виробництва. Стагфляція в економіці Заходу в цей період примусила вищих менеджерів фірм ретельно зайнятися пошуком шляхів зниження витрат у виробництві та дистрибуції на підставі концепції бізнес-логістики. Ресурсний чинник (зниження енергомісткості й матеріаломісткості продукції) став одним із головних у конкурентній боротьбі. Акцент у логістиці дещо змістився на виробництво, цьому суттєво сприяла поява комп’ютерних систем контролю і керування виробництвом, впровадження і розвиток АСУ технологічними процесами і виробничими підрозділами.

На кінець 70-х років на Заході практично завершилася так звана “тарно-пакувальна” революція, яка докорінно змінила складський процес, його операційний зміст, організацію, технічне й технологічне забезпечення. Значний розвиток отримало виробництво транспортно-складського обладнання, нових видів тари й упакування, сучасних автоматизованих складських комплексів, активно почала впроваджуватися контейнеризація перевезень вантажів. Значний економічний ефект дало застосування в розподільчих логістичних системах стандартизації тари й упакування, передусім впровадження стандартних типорозмірних рядів упаковок і палет.

Період від 80-х до середини 90-х років характеризується стрімким розвитком сучасних маркетингової та інтегральної концепцій логістики в індустріальних країнах Заходу. Дійсно, за даний період теорія і практика логістики на Заході сягнула далеко вперед, значно перевершивши рівень, досягнутий у попередні десятиліття. Визначальною ідеєю розвитку логістики на той час була максимальна інтеграція логістичних функцій фірми та її логістичних партнерів у так званому повному логістичному ланцюгу: закупівля–виробництво–дистрибуція–продаж для досягнення кінцевої мети бізнесу із мінімальними витратами. Протягом розглянутого періоду відбулися зміни у світовій економіці, які пояснюють феномен логістичного “злету”. Основними з них є такі:

1) революція в інформаційних технологіях і впровадження персональних комп’ютерів (ПК);

2) глобалізація ринку;

3) зміни у державному регулюванні інфраструктури економіки;

4) повсюдне поширення філософії загального управління якістю;

5) зростання партнерства і стратегічних союзів;

6) структурні зміни в організації бізнесу.

Епохою персональних комп’ютерів можна назвати 80-і та початок 90-х років. Малогабаритні й відносно дешеві ПК стали невід’ємною приналежністю будь-якої бізнесової організації, встановлювалися практично на кожному робочому місці, де необхідно було здійснювати керування й контроль виробничих, технологічних, розподільчих та інших процесів, пов’язаних із матеріальними потоками. Використання ПК, створення на їх базі локальних обчислювальних і телекомунікаційних мереж, автоматизованих робочих місць (АРМ) відкрило нові горизонти для логістики. Фактично слід визнати, що саме дана обставина відіграла більш значну роль у розповсюдженні логістичних систем, ніж всі інші передумови разом узяті, починаючи з 1970 р. Сучасне програмне забезпечення дозволило використовувати ПК в інтерактивних процедурах інтегрованого логістичного менеджменту від закупівель матеріалів до розподілу й продажу готової продукції. Нові покоління більш потужних і менш коштовних ПК на початку 90-х років минулого століття у сполученні з архітектурою відкритих систем ще більше стимулювали впровадження інформаційно-комп’ютерних інновацій в логістиці. Нині мікрокомп’ютерною технікою оснащені практично всі підприємства. Будучи результативним і дешевим засобом, вона забезпечує споживачу контроль, спостереження й розв’язання великої кількості задач, тим самим координуючи компоненти матеріального потоку.

Взаємодія типу комп’ютер-комп’ютер обумовили удосконалення засобів зв’язку, які вплинули на розвиток логістики приблизно так, як і персональні комп’ютери. Супутникові космічні системи, системи Mobilstar, Navstar та інші, забезпечуючи можливість передачі художніх, звукових і письмових повідомлень, дозволяють миттєво зв’язуватися з будь-якою точкою на земній кулі. Внаслідок появи нових комунікаційних засобів інформація стала менш коштовною, в той час як інші статті логістичних витрат рівномірно зростали. Модернізація засобів зв’язку, яка сприяла координації логістичних дій, стимулювала зростання ефективності й популярності логістики.

Удосконалення мікропроцесорної техніки та її широке застосування у всіх сферах економіки індустріальних країн сприяло революції в інформаційно-комп’ютерних технологіях. Інформація в електронній формі перетворилася на важливий компонент сучасної ринкової інфраструктури. Формування світового інформаційного простору йшло у напрямі створення й розвитку баз і банків даних, систем і стандартів електронних угод та електронних комунікацій. Для поширення принципів логістики дуже важливе значення мали створення систем електронних банківських платежів та інших операцій (на основі міжнародної міжбанківської мережі SWIFT і SWIFT II), використання для підтримки інформаційної взаємодії між логістичними партнерами стандартів “електронного обміну даними” (Electronic Data Interchange, EDI) та “електронного обміну даними в керуванні, торгівлі й на транспорті” (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport, EDIFACT).

Розповсюдженню логістичних концепцій у бізнесі сприяв динамічний ринок електронних комунікацій, а саме: мереж передачі даних, факсимільного зв’язку, електронної пошти, телеконференцій, розрахункових палат, загальнодоступного програмного забезпечення тощо. Логістичними партнерами почали широко використовуватися можливості масового інформаційного обслуговування за допомогою як комерційних (Compuserve, America Online), так і некомерційних (Internet) комунікаційних мереж.

Визначальну роль у становленні й утвердженні інтегральної концепції логістики відіграла можливість постійного контролю за матеріальними потоками у реальному масштабі часу в режимах віддаленого доступу через інформаційні системи зв’язку (наприклад, через супутникові телекомунікаційні системи). Отже, революція в інформаційних технологіях підтвердила, що поряд із матеріальними треба керувати супутніми інформаційними потоками.

У 1985 р. Рада логістичного менеджменту США (РЛМ) уточнила визначення логістики так: “ Логістика є процесом планування, управління і контролю ефективного (з точки зору зниження витрат) потоку запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, послуг і супутньої інформації від місця виникнення цього потоку до місця його споживання (включаючи імпорт, експорт, внутрішні та зовнішні переміщення) для цілей повного задоволення потреб споживачів ”.

У даному визначенні важливими є три моменти. По-перше, те, що логістична діяльність носить інтегрований характер і простягається від місця виникнення до місця споживання потоку матеріальних ресурсів і готової продукції. По-друге, підкреслено важливість керування супутньою інформацією. І нарешті, по-третє, вперше до сфери інтересів логістики потрапили сервісні (нематеріальні) потоки. Це має принципове значення для розвитку логістичних підходів в індустрії сервісних послуг, оскільки всі попередні десятиліття об’єктом вивчення й оптимізації в логістиці були лише матеріальні потоки.

Розвиток інтеграції світової економіки й глобалізації бізнесу сприяли створенню міжнародних логістичних систем. Великі західні фірми намагалися розвивати глобальні стратегії, тобто виробляти продукцію для світового ринку і у тих місцях, де можна було б знайти найдешевші сировину, компоненти, трудові ресурси. Ліквідація традиційних національних, торговельних, митних, транспортних та інших бар’єрів, як це відбулося в країнах ЄС і між США й Канадою, зробила можливим вільне переміщення товарів, послуг і людей через кордони і у той же час підсилила значимість міжнародної логістичної координації. На міжнародній арені логістична діяльність стала більш комплексною, а такі проблеми, як розміщення виробництва і центрів дистрибуції, вибір видів транспорту, типів сервісу, методів керування запасами, проектування адекватних комунікаційних та інформаційних систем стали вимагати нових навичок логістичного менеджменту. Від початку 90-х років минулого століття активно розробляються і впроваджуються міжнародні програми й проекти, в яких логістиці відводиться провідна роль. Наприклад, у країнах ЄС прийнято декілька програм, спрямованих на створення міжнаціональних логістичних центрів фізичного розподілу товарних потоків. Для реалізації принципів логістики у міжнародних перевезеннях та економічних торговельних зв’язках в ЄС створюються міжнаціональні комунікаційні інформаційно-комп’ютерні системи, розроблені у рамках проектів TEDIM, UNSTAD, TACIS та ін.

За останні 15 років відбулися суттєві зміни у транспортному законодавстві багатьох країн, передусім США і країн ЄС, внаслідок цього були створені відповідні політичні умови для розвитку транспортного сервісу в логістиці. У багатьох країнах прийнято цілий спектр законів, адміністративних і юридичних актів, спрямованих на скорочення державного сектора на транспорті, зняття транспортних бар’єрів, координацію роботи різних видів транспорту, поліпшення транспортного сервісу, зниження цін і тарифів. Подібне дерегулювання транспорту сприяло розвитку вільної конкуренції й у кінцевому підсумку послужило найважливішим стимулом для розвитку інтегрованої логістики та створення великих транспортно-логістичних систем.

Однією з найважливіших рушійних сил логістичних змін стала дуже поширена у західному бізнесі концепція загального керування якістю (total quality management, TQM). Ця концепція, взята на озброєння переважною більшістю провідних компаній світу, вчинила справжній переворот у теорії та практиці менеджменту.

Згідно з одним із визначень, що належить відомій організації British Standards Institution, концепція загального керування якістю – це управлінський підхід, який ставить у центр уваги задачу підвищення якості, він заснований на участі всіх членів фірми (організації) у розв’язуванні даної задачі на всіх стадіях виробництва і розповсюдження продукції (послуг), який дає змогу досягти тривалого успіху за рахунок задоволення потреб споживачів і завдяки взаємовигідності як для кожного члена фірми, так і для суспільства в цілому.

Концепція загального керування якістю є свого роду філософією керування, котра визнає, що потреби споживача й цілі бізнесу нероздільні. Такий підхід можна застосовувати у рівній мірі до всіх елементів логістичних систем. За даними численних досліджень, найкращих результатів у бізнесі досягають ті компанії, які застосовують концепцію загального керування якістю. Важливість її для логістики визначається тим, що з точки зору стратегічного планування на конкурентних ринках західних країн завдання інтегрованої логістики фірми збігаються з ідеологією загального керування якістю. Широкомовні заяви вищих менеджерів відомих західних фірм про ініціативи в галузі підвищення якості продукції та послуг стали важливим чинником, що стимулював удосконалення логістики.

80-і роки ХХ століття позначені бурхливим зростанням союзів і альянсів у бізнесі, які змінили попередню практику недовіри, підозри і жорстокої конкуренції. Завдяки концепції інтегрованої логістики партнери з бізнесу почали шукати шляхи продуктивної координації у плануванні та керуванні запасами готової продукції, транспортуванні, вантажопереробці, організації продаж. Більшість основних форм кооперації розвивалися у напрямі вдосконалення організаційного й міжфункціонального планування, керування на стику різних логістичних функцій з метою максимального скорочення логістичних витрат і поліпшення якості обслуговування споживачів. Багато логістичних спілок було створено традиційними конкурентами в галузі надання спеціалізованих послуг на транспорті, в системі оптової торгівлі та дистрибуції. Розвиткові ділового співробітництва у логістиці сприяли прийняті урядами багатьох країн юридичні акти й поправки до законів, котрі пом’якшували антитрестівське законодавство і орієнтувались на реструктуризацію бізнесових організацій з метою розвитку міжфірмової, міжгалузевої та міжнародної кооперації. Еволюція логістики за кордоном показує, що вона стає одним із найважливіших стратегічних інструментів у конкурентній боротьбі для багатьох бізнесових організацій, і ті фірми, які використали концепції інтегрованої логістики, як правило, зміцнили свої позиції на ринку.

Дата добавления: 2014-01-07