Системний підхід як методологічна база логістики

Однією з найважливіших концепцій логістики є системний підхід. Логістика сама по собі утворює певну систему – мережу взаємопов’язаних функцій і процесів, мета яких – оптимальне управління потоками матеріалів, інформації, коштів тощо.

Системний підхід – це формалізований метод, який застосовується для глибокого розуміння взаємозалежностей між складовими частинами чогось цілісного, єдиного.

Системний підхід – це напрям методології наукового пізнання, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем. Це означає, що кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли складається з окремих, розподілених підсистем. Системний підхід дозволяє побачити досліджуваний об’єкт як комплекс взаємозв’язаних підсистем, об’єднаних загальною метою, розкрити його інтегративні властивості, внутрішні та зовнішні зв’язки.

Системний аналіз будь-якого об’єкту передбачає виконання таких етапів:

· формулювання проблеми: визначення об’єкта дослідження, мети, формування критеріїв для вивчення об’єкта та управління ним;

· виділення досліджуваної системи та її структуризація;

· формування моделі досліджуваної системи та оптимізація управління нею.

Логістичне бачення процесів виробництва і розподілу матеріальних благ дає можливість максимально використовувати потенціал системного підходу

Системний підхід як методологічний базис логістики означає, що всі логістичні функції і процеси необхідно розглядати з точки зору того, як вони впливають один на одного, на інші елементи або види діяльності, з якими вони взаємодіють, і, відповідно, як останні впливають на логістичну діяльність. Іншими словами, загальний результат логістичної діяльності будь-якого суб’єкту повинен бути більшим, ніж сума результатів кожної функції або процесу.

Принципова відмінність логістичного підходу до управління матеріальними і іншими потоками від традиційного полягає у виділенні єдиної функції управління до раніше відокремлених матеріальних потоків; у технічній, технологічній, економічній і методологічній інтеграції окремих ланок матеріалопровідного ланцюга в єдину систему, що забезпечує ефективне управління наскрізними матеріальними потоками.

Логістична система (ЛС) – це складна відкрита соціально-економічна система, яка складається із елементів-ланок, взаємопов’язаних у єдиному процесі управління логістичними потоками з метою отримання синергічного ефекту.

Іншими словами, логістична системи представляє собою відносно стійку сукупність ланок (структурних або функціональних підрозділів підприємства, а також постачальників, споживачів і логістичних посередників), взаємопов’язаних і об’єднаних єдиним управлінням логістичними процесами для організація досягнення мети бізнесу.

Відмітні ознаки логістичної системи:

· наявність потокового процесу;

· наявність цілісної мети – оптимальне управління інтегрованими потоками (матеріальними, інформаційними, фінансовими, сервісними, трудовими в комплексі).

Як зазначає відомий український вчений Крикавський Є.В., будь-який економічний об’єкт з ознаками системи може бути віднесений до класу логістичних систем за умови його функціонування на засадах концепції логістики. Тобто, не кожна економічна система може вважатися логістичною системою, але кожна економічна система може стати логістичною.

З позицій системного підходу логістична система може бути сформована на рівні будь-якої економічної системи, починаючи від економіки окремої держави чи групи держав і закінчуючи підприємством.

Виділення межі логістичної системи на мікро рівні здійснюється у відповідності до мети дослідження, наприклад, за принципом «сплата грошей – отримання грошей». Спочатку закуповуються засоби виробництва (сировина, матеріали, напівфабрикати тощо), які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему, складуються, включаються у виробництво, реалізуються і у вигляді фінансових ресурсів знову надходять у логістичну систему.

Межі логістичної системи визначаються циклом обігу засобів виробництва (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Межі логістичної системи за циклом обігу засобів виробництва

Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему, складуються, обробляються, зберігаються і потім виходять з логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, які надходять у логістичну систему.

Більшості реально функціонуючих на практиці логістичних систем притаманні такі властивості:

• складність: наявність великої кількості елементів (ланок); складний характер взаємодії між окремими елементами; складність функцій, виконуваних системою; наявність складно організованого управління; вплив на систему великої кількості факторів зовнішнього середовища;
• ієрархічність: підпорядкованість елементів нижчого рівня (порядку, рангу) елементам вищого рівня лінійного чи функціонального логістичного управління;
• цілісність: властивість системи виконувати задану цільову функцію, яка реалізується тільки логістичною системою в цілому, а не окремими її ланками або підсистемами.

• структурованість: передбачає наявність певної організаційної структури логістичної системи, яка складається із взаємопов’язаних об’єктів і суб’єктів управління, що реалізує задану мету;
• рухливість: мінливість параметрів елементів логістичної системи під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих учасниками логістичного ланцюга;
• унікальність, непередбачуваність і невизначеність поведінки в конкретних умовах і під впливом зовнішнього середовища;
• адаптивність: здатність логістичної системи змінювати свою структуру і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища;
• інтеграційність: логістична система володіє інтеграційними властивостями, які не притаманні ні одному із елементів окремо;
• організаційність: зв’язки між елементами логістичної системи визначеним чином упорядковані, тобто логістична система має організацію.

Виділення межі логістичної системи здійснюється по принципу «сплата грошей – отримання грошей». Спочатку закуповуються засоби виробництва (сировина, матеріали, напівфабрикати тощо), які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему, складуються, включаються у виробництво, реалізуються і у вигляді фінансових ресурсів знову надходять у логістичну систему.

Логістичні системи поділяються на два типи:

Ø макрологістичні;

Ø мікрологістичні.

Макрологістична система є великою логістичною системою управління потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб’єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташовувані (мережа закладів ресторанного господарства, компанії, постачальники, посередники). Виділяють такі макрологістичні системи: регіональні, національні (міжрегіональні), міжнаціональні.

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні: екологічному, соціальному, військовому, політичному тощо.

Розрізняють такі макрологістичні системи:

Ø логістичні системи з прямими зв’язками – у цих системах матеріальний потік проходить безпосередньо від виробника продукції до споживача (закладу ресторанного господарства), минаючи посередників

Ø ешеловані логістичні системи – у цих системах на шляху матеріального потоку є хоча б один посередник

Ø гнучкі логістичні системи – у цих системах матеріальний потік може проходити від виробника продукції до споживача як прямо, так через посередників.

Таким чином, макрологістична система є високо інтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного закладу або групи закладів, об’єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов’язані виробництва, об’єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат. Мікрологістичну систему закладу можна подати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту.

В макрологістичних системах основу між елементами складає угода. В мікрологістичних системах елементи пов’язані всередині виробничими зв’язками.

Будь-яка логістична система – це сукупність елементів-ланок, між якими встановлені певні функціональні зв’язки й відношення. Ланкою логістичної системи (ЛЛС) називається деякий економічно і (або) функціонально відокремлений об’єкт, що не підлягає подальшій декомпозиції у рамках поставленого завдання аналізу або побудови логістичної системи, який виконує завдання досягнення своєї локальної мети, пов’язаної з певними логістичними операціями чи функціями.

Ланки логістичної системи за типом взаємодії із матеріальними та супутніми ним інформаційними й фінансовими потоками можуть належати до трьох основних типів: генерувальних, перетворювальних і поглинальних. Часто зустрічаються змішані ланки логістичної системи, в яких названі три основних типи ланок комбінуються в різних сполученнях. У ланках логістичної системи матеріальні (інформаційні, фінансові) потоки можуть сходитися, розгалужуватися, роздрібнюватися, змінювати свій зміст, параметри, інтенсивність тощо. Як ланки логістичної системи можуть виступати підприємства-постачальники матеріальних ресурсів, виробничі підприємства та їх підрозділи, збутові, торговельні, посередницькі організації різного рівня, транспортні й експедиційні підприємства, біржі, банки та інші фінансові установи, підприємства інформаційно-комп’ютерного сервісу і зв’язку тощо.

В залежності від мети дослідження і проектування логістичної системи в ній виділяють різні підсистеми.

Підсистемою логістичної системи називається виокремлена сукупність елементів/ланок, яка дозволяє вирішувати окремі завдання управління логістичною системою в цілому, або окремими логістичними функціями і/або процесами.

Як правило, виділяють функціональні і забезпечуючи підсистеми ЛС.

Виділення функціональних підсистем прямо пов’язано з функціональними областями логістики і продиктовано необхідністю підвищення рівня керованості логістичними процесами в постачанні, виробництві, збуті (розподілі), а також в обслуговуванні замовлень, транспортуванні, складуванні, вантажопереробці, упакуванні, управлінні запасами, обслуговуванні споживачів тощо.

Забезпечуючий комплекс підсистем ЛС включає організаційно-економічне забезпечення, логістичну інформаційну систему, логістичну інфраструктуру, правове, кадрове, екологічне забезпечення тощо.

Логістична інфраструкту ра – сукупність елементів логістичної системи, що виконують певні логістичні завдання в логістичних процесах. Вона класифікується на будівлі і споруди з необхід­ним обладнанням для складування продуктів, тран­спортні та маніпуляційні пристрої, засоби пакування продуктів, збирання, обробки та передачі логістичної інформації тощо.

У випадку інституціональної належності логістичну інфраструктуру класифікують так: транспортно-експедиційні підприємства, складські підприємства, логістичні центри, інші підприємст­ва логістичних послуг.

Логістичний ланцюг — лінійно впорядко­вана сукупність фізичних та юридичних осіб (вироб­ників, дистриб’юторів, складів загального користу­вання та ін.), які здійснюють логістичні операції з метою доведення матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої (щодо продукції ви­робничо-технічного призначення) або до кінцевого споживача. У найпростішому варіанті логістичний ланцюг склада­ється з двох елементів – постачальника та споживача і має такі характеристики: логістичний канал, логістичний цикл та логістичний центр.

Логістичний канал як канал розподілу, збуту, руху товару – частково впорядкована сукупність посередників (ді­лерів, фірм транспортно-експедиційного обслугову­вання та ін.) для доведення матеріального потоку від конкретного виробника до споживачів. У цьому ви­падку має значення час з моменту оформлення за­мовлення на постачання продукції до її доставки на склади споживача, який визначає логістичний цикл. Логістичні центри (одна юридична особа) – це останні досягнення теорії та практики логістики, які беруть на себе виконання значної частини логістичних операцій (транспортування, складуван­ня, пакування, комісіювання, комплектацію та ін.) че­рез виконання, наприклад, у транспортно-експеди­ційних організаціях нових, раніше не характерних для них логістичних функцій, їх централізацію на одному підприємстві.

Логістичний ланцюг формується на засадах ко­операції постачальників сировини, матеріалів, по­купних частин, перевізників, складських підприємств, посередників, виробників, виробників-субпідрядників, підприємств та організацій дистрибуційної мережі, споживачів з метою спільної координації їх діяльності в координатах простір – час. Останнім часом у літературі вживається термін “керування ланцюгом поставок” як варіант повної системної інтеграції процесів постачання, виробництва та дистрибуції, що видозмінює інституйовані межі функціонування окремих учас­ників логістичного ланцюга, формуючи в нових межах нову логістичну систему вищої ієрархії. Така логістична система на­буває рис системної, функціонально наскрізної орі­єнтації на переміщення.

Керування ланцюгом пос­тавок означає концепцію планування, управління і контролю за допомогою ланцюга поставок, який охоплює всі фази створення і доставки логістичних вартостей – від місця отримання сировини через виробництво до кінцевого покупця з метою пропози­ції відповідних товарів у відповідному місці та часі, у відповідній кількості та якості, за обґрунтованих витрат, з використанням сучасних інформаційних технологій.

Міжорганізаційна кооперація на засадах “ланцюга пос­тавок” дає змогу досягти таких позитивних резуль­татів: керування запасами здійснюється через спільну оптимізацію запасів усіх кооперованих підприємств (управління витратами ґрунтується на мі­німізації логістичних витрат всього логістичного ланцюга); горизонт часу співпраці довготерміновий; обмін інформацією для планування та керування ланцюгом поставок здійснюється впродовж усього ланцюга; сфера кон­тактів між партнерами має функціональний харак­тер і поширюється на різні рівні керування; для ко­оперованої співпраці учасників логістичного ланцюга обов’язкове спільне постійне планування, узгодженість культури підприємств, поділ ризику; швидке переміщення то­варів та інформації.

Дата добавления: 2014-01-07