Специфіка латиноамериканських інтеграційних угруповань

Дослідженнями Міжамериканського банку розвитку виявлено три моделі інтеграції у Латинській Америці:

1) спільний ринок;

2) зону вільної торгівлі;

3) модель часткових економічних преференцій (переваг, пільг, привілеїв).

Прикладом спільного ринку є Андська група (Андський пакт або Картахенська угода), яка утворена в 1969 р. До неї увійшли: Болівія, Перу, Еквадор, Венесуела. Андська група передбачає: єдині зовнішні тарифи; обмеження припливу іноземних інвестицій; інтеграційну політику в економічній та соціальній сферах.

Такі ж цілі ставлять перед собою наступні угруповання.

1) Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), створений в 1960 р., який об’єднав п’ять країн (Коста-Ріку, Сальвадор, Гватемалу, Гондурас, Нікарагуа).

2) Співтовариство і спільний ринок Карибського басейну (КАРІКОМ), створений в 1973 р.; включає 14 країн (Антигуа і Барбуда, Гайана, Монтсеррат, Сент-Крістофер і Невіс, Сент-Вінсент і Грепадіни, Тринідад і Тобаго, Сент-Люсія, Супінам, Ямайка).

3) Спільний ринок країн Південного Конуса (МЕРКОСУР), створений у березні 1991 р.; включає чотири країни (Аргентину, Бразилію, Парагвай, Уругвай).

Андська група мала за мету розвивати промисловість у своєму субрегіоні і розміщувати підприємства в країнах-учасницях, що повинно було сприяти їх подальшому розвитку, але регіональні політичні та економічні проблеми завадили групі у повній мірі скористатися перевагами інтеграції, оскільки менше 5% від сукупного торговельного обігу країн-учасниць припадало на їх торгівлю одна з одною. Вихідна мета створення регіональної промисловості перетворилась у практику надання допомоги дрібним та середнім підприємствам регіону.

ЦАСР вдалося усунути приблизно 80% торговельних обмежень серед країн-учасниць. Серйозною причиною труднощів в асоціації стало те, що вигоди від інтеграції непропорційно більше отримували більш розвинуті країни-учасниці, а також політичні проблеми, які перешкоджали подальшому прогресу.

Члени Карибського співробітництва (КАРІКОМ) розширили співробітництво, поставивши за мету досягнення повної економічної інтеграції. Основні завдання співробітництва – це: вільне переміщення в регіоні товарів і капіталу, вироблення єдиних зовнішніх тарифів, перегляд правил визнання походження товарів, гармонізація інвестиційних стимулів, координація політики розвитку торгівлі і бізнесу, а також фінансової політики, створення кредитно-грошового союзу.

Торговий пакт, укладений країнами МЕРКОСУР, набув чинності з 1 січня 1995 р., метою якого було створення нового потужного регіонального торговельно-економічного блоку, що об’єднує країни з населенням загальною чисельністю понад 200 млн. осіб і сумарним ВВП більш ніж 550 млрд. дол. США. Результатом такого об’єднання є те, що 90% взаємної торгівлі країн-членів звільняється від будь-яких тарифних бар’єрів, а щодо імпорту з третіх країн вводиться загальна тарифна структура та митні правила [14, с. 245].

МЕРКОСУР – одне з найдинамічніших економічних угруповань у сучасному світі. Країни даного об’єднання прагнуть до встановлення ділових стосунків з іншими інтеграційними угрупованнями. Так, у 1995 р. МЕРКОСУР підписав з Європейським Союзом Рамкову угоду про розширення співробітництва, згідно з якою передбачено створення зони вільної торгівлі між двома регіональними об’єднаннями.

Найкращими прикладами зон вільної торгівлі були:

1) Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), яка була створена в 1960 р. і проіснувала до 1980 р.;

2) Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), що була створена в 1965 р. і проіснувала до 1973 р.

Проте зазначені організації не реалізували поставлених цілей: ліквідації торговельних бар’єрів та зниження митних стягнень. Головною причиною їх краху стало те, що країни-учасниці торгували більше з США, ніж одна з одного.

Модель часткових економічних преференцій найкраще відображає Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ), яка утворена в 1980 р. і об’єднує 11 країн (Аргентину, Болівію, Бразилію, Чилі, Колумбію, Еквадор, Мексику, Перу, Уругвай, Венесуелу, Парагвай). Проте до 1998 р. лише 10,7% торговельного обігу членів ЛААІ припадало на торгівлю всередині організації. Замість скасування прикордонних тарифів ЛААІ розробила більш гнучку систему регіональних пільгових митних зборів та інші форми економічного співробітництва, але не запропонувала графіка переходу до справжнього спільного ринку [12, с. 277].

Дата добавления: 2014-01-07