Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Структура судження

Загальна характеристика судження

Просте судження

Структура судження

Загальна характеристика судження

3. Судження і речення

4. Класифікація суджень

5.1. Види простих суджень за змістом предиката

5.2. Види простих суджень за якістю

5.3. Види простих суджень за кількістю

5.4. Види простих суджень за об’єднаною класифікацією

5.5. Розподіленість термінів у простих категоричних судженнях

Судження – це форма міркування, в якій що-небудь стверджується чи заперечується про існування предметів, зв’язок між предметом і його властивостями чи про відношення між предметами.

Н- д

“Не існує безпричинних явищ ”.

“Навчання вимагає дисципліни”.

“Деякі дерева не є хвойними”.

“Київ більше Василькова”.

 

Наявність ствердження чи заперечення є визначною ознакою судження. Судження може бути істинним чи хибним.

Якщо у судженні стверджується (або заперечується) наявність у предмета якоїсь ознаки, чи констатується існування якогось предмета, чи встановлюється відношення між предметами і це відповідає дійсності, то судження істинне.

Н-д “ Батьки старші своїх дітей.”; “10 більше 3”; “Русалки не існують”; – істинні судження, так як в них адекватно відображена дійсність.

У протилежному випадку судження – хибні.

Н-д “Сталін - великий гуманіст”; “Всі студенти – відмінники” - хибні судження, так як не відповідають дійсності.

Традиційна логіка є двозначною, т. я. у цій логіці судження має одне із двох значень: воно або істинне, або хибне. У тризначних логіках судження має одне із трьох значень істинності: або істинне, або хибне, або невизначене.

Н-д “На Марсі є життя”- сьогодні це судження не є ні істинним, ні хибним; воно невизначене.

“Завтра буде дощ ”- речення невизначене.

Кожне судження має певну структуру (будову, зв’язок його елементів), яка залежить від того, що воно відображає – властивості чи відношення між предметами.

Судження, в якому констатується наявність чи відсутність властивості в того чи іншого предмета, називається судженням про належність або атрибутивним.

Н-д “Деякі діти – геніальні”, “3- просте число”

Просте атрибутивне судження складається із суб’єкта, предиката, зв’язки і квантора.

Суб’єкт судження – поняття про предмет думки (S).

Предикат судження – поняття про ту властивість предмета думки, наявність якої у ньому стверджується чи заперечується (Р).

Суб’єкт позначається латинською літерою S, предикат – Р.

Суб’єкт і предикат називаються термінами судження.

Зв’язка в судженні є відображенням зв’язку, який існує між предметом думки і відповідною властивістю. Вона вказує на належність чи неналежність предметові думки тієї властивості, яка міститься в предикаті. Зв’язка виражається словами: “ є ”, “ належить”, “не є”, “не належить ” тощо.

Слова, якими позначається зв’язка, часто випускаються.

Терміни судження є логічними змінними, а зв’язка – логічною постійною. Вдаючись до символічних позначень елементів атрибутивного судження, його можна записати у вигляді такої формули: S є (не є) Р

Перед суб’єктом судження інколи стоїть кванторне слово: “ Всі ”, або “ Жоден ”, або “ Деякі» та ін. Кванторне слово вказує на те, відноситься судження до всього обсягу поняття, що виражає суб’єкт, чи тільки до його частини.

Н-д “Деякі (квантор) діти (S) є (зв’язка) геніальні (Р)

 

Судження, в яких стверджується чи заперечується відношення між двома і більше предметами, називаються судженнями відношення або релятивними.

Н-д “ Сім менше дев’яти”; “Рівне знаходиться західніше Києва”.

Релятивні судження відображають найрізноманітніші відношення між предметами. Вони також мають суб’єктно-предикатну форму і описуються за допомогою формул: a R b; R (a, b); R (a, b, c) тощо. Судження з відношенням, що має структуру a R b, складається із суб’єктів a і b, які є логічними змінними, і предиката R, який виражає відношення між предметами думки, і є логічною постійною.

Н-д “ Сім (a) менше (R) дев’яти (b)

 

3. Судження і речення

„Мова є одягом думки” - сказав англійський письменник 18 ст. Семюел Джонсон. Перефразувавши цей вираз, скажемо: „Речення є одягом судження.”

Судження, як і будь-яка інша форма міркувань, ідеальне за своєю природою, а тому існує лише в матеріальній оболонці речення. Граматичною формою судження є двоскладне розповідне речення. Питальні і окличні речення, як правило, не виражають судження. Думку, виражену питальним чи окличним реченням не можна охарактеризувати як істинну чи хибну.

Хоча судження перебуває в органічному зв’язку з реченням (судження поза реченням не існує), не можна абсолютизувати цей зв’язок, а тим більше ототожнювати судження з реченням.

1. Судження – явище ідеальне, а речення – матеріальне.

2. Судження – категорія логіки, речення – граматики.

3. Судження має загальнолюдський характер, а речення містить деякі моменти національної специфіки.

4. Структурна відмінність: якщо просте судження складається з чотирьох елементів – суб’єкта, предиката, зв’язки і квантора, то речення може складися з невизначеної кількості членів.

 

Логічна будова думки і граматична форма мови не співпадають. Підмет у реченні повинен завжди бути у називному відмінку, а для вираження суб’єкта судження це не обов’язково. Речення має допоміжні члени, крім підмета і присудка; а всі елементи судження входять у склад суб’єкта і предиката.

Н-д.: „ Інколи великий успіх засліплює маленьких людей”. Його граматична структура складається із підмета (успіх), присудка (засліплює) і ряду другорядних членів речення. А з т. з логічного складу, поняттям про предмет думки (суб’єктом - S) у цьому судженні буде поняття “ маленькі люди ”, а предикатом (Р) “ такими, яких інколи засліплює великий успіх”. Отже, якби ми звели це висловлювання до чіткої логічної форми, то воно мало б такий вигляд: „Деякі (квантор) маленькі люди (S) є (зв’язка) такими, яких інколи засліплює великий успіх (Р) ).

Про відмінність речення і судження свідчить і те, що не кожне речення може бути засобом вираження думки у формі судження. Йдеться про речення, яке складається лише з групи підмета чи групи присудка, а також окличні (спонукальні) і питальні речення.

В літературі з логіки одночасно з терміном „судження” застосовується термін „висловлювання”, у подальшому ці терміни ми будемо вживати як рівнозначні.


 

4. Класифікація суджень

У залежності від обраної основи поділу судження поділяється на різні види - прості і складні (за структурою), категоричні і некатегоричні (за типом логічних сполучників).

За структурою судження бувають:

Простими називають судження, структура яких виражається формулою “S є (не є) Р” або “a R b”, “R (a, b)”. Н-д. “Деякі вулкани - діючі”, “Місто Одеса більше за Херсон ”.

Складними називають судження, які складаються з двох і більше простих.

За типом логічних сполучників судження бувають:

Категоричні судження – судження, в якому констатується наявність чи відсутність властивості предмета безвідносно до будь-яких умов.

Категоричним називається просте судження, що складається із одного суб’єкта і одного предиката. Структура категоричних суджень виражається такими формулами: „S є Р”, „S не є Р”.

Умовні та розділові (некатегоричні судження) – це складні судження, які складаються із ряду простих суджень, об’єднаних логічними сполучниками (логічними зв’язками). Складні судження будуть розглядатися в наступній лекції.

 

 

Зверніть увагу на схему 1. Тут представлено класифікацію суджень за різними основами.

за структурою

Загальні


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Основні економічні угруповання Африки | Просте судження
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 2449; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.023 сек.