Оформлення однотомних видань

Принципи буржуазного права

Сутність права, сформованого на початковій стадії громадянського суспільс­тва, визначалася новим становищем особистості в суспільстві та державі й ґру­нтувалася на якісно нових принципах. Серед цих принципів виділялися:

• принцип індивідуалізму, що відображав розкріпачення особистості, її зві­льнення від корпоративних, станових та інших феодальних пут. Це знайшло своє вираження вже в перших конституційних та інших законодавчих актах французької революції, і насамперед у Декларації прав людини і громадянина 1789 року, де головним суб'єктом права стає людина, особистість, а не станово-корпоративні утворення. Звідси і права людини в самих юридичних докумен­тах стали розглядатись як природні, священні та невідчужувані. У свою чергу, вони підкріплювалися цілою сукупністю прав громадянина в публічній та при­ватній сферах;

• принцип свободи. Свобода була не тільки виразником загальнолюдського гуманістичного ідеалу: вона виступала як складовий елемент громадянського суспільства з властивими йому свободою підприємництва, свободою торгівлі, свободою конкуренції й інших економічних і соціальних свобод, що, у свою чергу, були неможливими без свободи політичної;

• принцип законності. Буржуазія прагнула створити суспільство, яке ба­зується на правопорядку. Вона потребувала стабільності, тому цей принцип став умовою реалізації не тільки політичних і громадянських прав, гаранті­єю демократичних інститутів влади, але й стабільності всього економічного обігу;

• принцип „ верховенства права ” і „верховенства закону”. На відміну від попередньої епохи, коли право народжувалося в основному не з настанов дер­жави, а з реально існуючих і таких, що визнавалися самим суспільством відно­син в епоху громадянського суспільства, надто ж у XX ст., право, зберігаючи загальнолюдську цінність (це знаходить вираження в доктрині „верховенства права”), виступає значною мірою як припис державних органів.

1. Відомості про автора

Відомості про автора подають у верхній частині титулу над заголовком книги. Стандарт не регламентує строгості в порядку подання імені автора (ініціали та прізвище чи повне ім’я та порізвище). Важливо лише те, щоб це написання було в називному відмінку й полвторювалося однаково на обкладинці (оправі) та корінці видання. Ім’я чи ініціали проставляються, як правило, перед прізвищем. Отож, одночасно на титулі, обкладинці (оправі) і корінці слід подавати: або Іван Петренко, або І.Петренко, або І.В. Петренко.

Перша форма подання імені автора більше практикується у випусках художніх, дитячих, науково-популярних видань, друг а – у наукових та навчальних.

Сьогодні у вітчизняному книговиданні простежується тяжіння до європейської форми подання автора на титулі книги – лише ім’я та прізвище.

Стандарт допускає наведення після імені автора відомостей про його вчений ступінь, вчену посаду, але на двох рядках

Наприклад: Р.Г. Іванченко,

д-р філологічних наук, професор

І.Дзюба,

академік

Якщо видання має двох, трьох авторів, то порядок їх подання залежить переважно від автора. Краще, звичайно, коли прізвища подають за алфавітом, але у випадку, коли цей пинцип порушується, видавництво має одержати письмову заяву від авторів з їх підписами, у якій зазначається порядок першості.

Якщо монографія чи підручник складаються з глав чи ' розділів, які були написані окремими авторами самостійно, доцільно імена авторів наводити тільки на звороті титульного аркуша із зазначенням відповідних частин книги. Наприклад:

Автори: С.В.Білоножко (§§ 10—11, 13—17, 20—23); І.М.Бірюльов (§§ 1—9, 27, 32); О.Давлетов {§§ 24—27. 31); В.Г.Космина (вступ, §§ 21—22, ЗО, 31, 33—34): П.О.Нестеренко (§§ 12, 18—19, 28); Ф.Г.Турченко (§ 29).

Послідовність наведення відомостей про співавторів у колективному моковиданні.Ця послідовніст ь має бу ти _ встановлена самими співавторами і стверджена їх підпис ами на титу льному аркуші "авторського оригіналу. Варіанти такої послідовності: І) за алфавітом прізвищ; 2) за вкладом чи обсягом матеріалів; 3) за авторитетністю чи відомостю, 4) за науковими ступенями і званнями.

Можуть бути і змішані варіанти (наприклад, спочатку прізвище найавторитетнішого чи найвідомішого співавтора, а потім прізвища співавторів за ступенем вкладу або іншим, зазначеним вище, варіантом).

На титулі можна зазначати прізвища лише трьох авторів. Четвертий і наступні автори маються на увазі в напмсанні та ін. Повний перелік усіх авторів, із зазначенням внеску кожного в написання конкретних розділів, параграфів чи сторінок, подається на звороті титулу у верхній його частині, зазначивши перед переліком слово “Автори”.

Між ініціалами і прізвищем автора має бути пробіл!!!

Наведення відомостей про співавторів колективного моновидання.

Відомості про кожного співавтора наводять за тими самими правилами, за якими наводят і відомості про автора. Між відомостями про кожного співавтора ставлять кому, чи відокремлюють їх проміжком, чи розміщують окремими рядками. В кінці переліку ставити крапку не прийнято.

2. Надзаголовкові дані.

Склад і послідовність надздголовкових даних. Надзаголовкові дані — складова вихідних відомостей, які розміщують у верхній частині титульного аркуша над прізвищем автора і назвою чи над назвою (якщо прізвище автора на титульному аркуші відсутнє). Надзаголовкові дані містять такі групи елементів:

• відомості про найменування організації, від імені якої випускається видання;

• відомості про серію (назва та інші дані про серію та підсері ю).

Обидві групи елементів иадзаголовковнх даних можуть бути тільки в серійних виданнях, які випускаються від імені установи, організації тощо, тільки назва установи, організації тощо -• у несерійішх виданнях, які випускаються від імені установи, організації тощо; тільки відомості про серію - в серійних виданнях, які випускаються видавництвами самостійно, не від імені установи, організації тощо. Наприклад:

Серійне видання, що випущено від імені установи (навчального закладу)

Державний університет "Львівська політехніка"

Оптимізація виробничих процесів у машинобудуванні

Серія заснована у 1999 р.

Відповідальний редактор серії І.В.Івасенко

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Серійне видання, що випущено не від імені установи

Бібліотека учителя XXI століття

Серія заснована в 2000 р.

Відповідальний редактор серії В.П.Черних ■

УКРАЇНА XXI СТОЛІТТЯ

Збірник диктантів з української мови

У виданнях матеріалів конференцій, симпозиумів кілкість таких організацій може бути більшою. Назви установ, від імені яких випускається видання, мають подаватися у строгій відповідності з з їх офіційним написанням.. Редактор має пам’ятати, що тут йдеться лише про організаторів конференції, а не про її учасників.

Надзаголовкові дані нормативних виробничо-практичних видань містять гриф відповідного міністерства чи відомства про їх затвердження. Наведення назви організації, від імені якої випускається видання. Назву організації, від імені якої випускається видання, наводять в офіційно встановленій формі.

Якщо видавнича організація с структурним підрозділом, то над її найменуванням наводять найменування організації, якій вона підпорядковується. Наприклад:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет

імені Івана Франка

Наведення відомостей про серію і підсерію. Відомості про серію містять: 1) назву серії; 2) номер випуску серії; 3) рік заснування серії; 4) назву підсерії; 5) номер випуску підсерії.

Назву серії замикають у лапки тільки в тому випадку, якщо їй передує граматично не пов'язана з нею родова назва — серія, бібліотека, бібліотечка. Наприклад: Серія "Світова класика рідною мовою", але Бібліотека школяра (без лапок, оскільки є граматичний зв'язок між словами назви).

Назву серії бажано формулювати таким чином, шоб вона відображала основну тематику серійного видання.

Назва серії повинна бути однаковою в усіх випусках серії.

Назву серії рекомендується виділяти поліграфічними засобами (спеціально підібраний шрифт тощо). Допускається наводити її у серійній марці (емблемі).

Якщо серія випускаєься від імені організацій, її назву.зазначають під найменуванням цієї організації.

Назву підсеріі наводять окремим рядком під назвою основної серії {без слова "підсерія").

і Роком заснування серії вважається рік випуску першої книги серії. Звичайна форма: Серія заснована в 2000 р.

Рік заснування серії наводять окремим рядком після назви серії. Допускається переносити рік заснування серії на зворот титульного аркуша, чи на конртитул, чи на авантитул.

Під назвою серії та роком її заснування на титульному аркуші чи окремо на його звороті, чи на контртитулі повідомляють імена осіб, які брали участь у створенні всієї серії: редактора, укладача, художника, редколегії, супроводжуючи ці імена позначенням характеру їх участі: художник серії, укладач серії, редакційна колегія серії, відповідальний редактор серії. Те саме стосується й підсерії. Наприклад:

Бібліотека всесвітньої історії

Дата добавления: 2014-01-07