Система місцевих фінансів України

Визначальною ланкою місцевих фінансів є місцеві бюджети. У них зосереджено понад 80% від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевого самоврядування. Склад місцевих бюджетів представлений на рис. 2.

І рівень

ІІ рівень

ІІІ рівень

Рис. 2. Склад місцевих бюджетів

Система місцевих бюджетів — сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного.

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, що формуються і витрачаються на відповідній території.

Сутність місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах:

1) як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів для розпоряджання нею місцевих органів самоврядування;

2) як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державним бюджетами та всередині сукупності місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами в Україні визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Місцевий бюджет може розглядатися в трьох аспектах:

ü по-перше, це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів;

ü по-друге, це план (кошторис) видатків і доходів відповідного місцевого органу влади чи самоврядування;

ü по-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.

Місцевий бюджет – сукупність економічних (грошових) відносин, що виникають у зв’язку з утворенням і використанням фондів грошових засобів місцевих органів влади у процесі перерозподілу національного доходу з метою забезпечення розширеного відтворення та задоволення соціальних потреб суспільства.

Важливий документ, що визначає бюджетну політику на місцевому рівні, - програма економічного і соціального розвитку регіону, яка має містити:

Ø характеристику головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери регіону;

Ø аналіз розвитку адміністративно – територіальної одиниці за попередній і поточний роки;

Ø стан використання природного, виробничого, науково – технічного, трудового потенціалу, оцінку екологічної ситуації у регіоні;

Ø можливі шляхи вирішення головних проблем регіону;

Ø цілі та пріоритети соціально – економічного розвитку в наступному році;

Ø систему заходів місцевого самоврядування для реалізації соціально – економічної політики з визначенням термінів виконання та виконавців;

Ø основні показники соціально – економічного розвитку адміністративно – територіальної одиниці;

Ø місцеві програми.

Місцеві бюджети структурно є складовою бюджетної системи України і поряд із Державним бюджетом утворюють зведений (консолідований) бюджет України.

Аналіз проблем місцевих бюджетів України, а також теорії та практики побудови багаторівневих бюджетних систем у країнах з ринковою економікою дозволяє зробити висновок, що існуюча система місцевих фінансів має ряд серйозних недоліків:

1) висока ступінь концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань;

2) регульовані доходи відіграють домінуючу роль у структурі надходжень до регіональних і місцевих бюджетів, в той час як частка власних та закріплених за територіями податкових платежів низька;

3) практично щорічна зміна видів податків, що зараховуються до місцевих бюджетів;

4) відсутність єдиних та досить стабільних нормативів (наприклад, на кілька років) відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів;

5) відсутність єдиних правил ув’язки доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також науково обґрунтованої методики міжрегіонального перерозподілу доходів.

Отже, виходом із сучасної проблеми місцевих фінансів і покращенням якості нашого життя є проведення відповідних реформ. Насамперед, слід надати можливість органам місцевого самоврядування акумулювати у своїх бюджетах більше коштів, тобто збільшити частку власних і закріплених доходів до тієї межі, щоб таку категорію доходів як регульовані усунути взагалі, і цим самим уникнути зайвого руху коштів з місцевих бюджетів до державного і з державного бюджету знову до місцевих. Також, слід підвищити ефективність використання коштів місцевих бюджетів, посилити контроль за їх використанням та втілити в звичайну практику настання відповідальності за зловживання місцевими фінансовими ресурсами.

Важливою реформою сьогодення повинно стати застосування у вітчизняній системі місцевого оподаткування європейського досвіду із системи оподаткування, щоб місцеві податки і збори, як і в інших європейських країнах, стали основним дохідним джерелом місцевих бюджетів.

Тому, реформуючи систему місцевого оподаткування, потрібно, насамперед, змінити ставлення до місцевих податків і зборів і не розглядати їх як другорядні податки в складі системи оподаткування, суттєво підняти їхнє значення та роль у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування.

Отже, до переліку місцевих податків і зборів потрібно додати такі, що з огляду на світовий досвід найпридатніші для місцевого оподаткування. Це податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухомість і податок на багатство тощо. Тут слід відзначити думку Павлюк К.В., що податок на багатство є доцільним у зв'язку із значним збільшенням в Україні кількості багатих громадян і величезним розривом між найбагатшими і найбіднішими громадянами. Необхідно підвищити роль екологічних місцевих податків, зокрема ввести збір на збирання та утилізацію сміття; запровадити внески на охорону здоров'я в екологічно неблагополучних районах.

Актуальними щодо реформування системи місцевих фінансів є заветовані Президентом України зміни до Бюджетного кодексу. В них планується розширити дохідну базу місцевих бюджетів.

Дата добавления: 2014-01-07