Доходи та видатки місцевих бюджетів, їх структура

Місцеві бюджети, як і державний бюджет України, формуються у вигляді балансу доходів і видатків.

Доходи місцевих бюджетів становлять фінансову основу місцевого самоврядування.

Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функ­цій місцевих органів влади.

Способи мобілізації грошових коштів до доходної частини
міс­цевих бюджетів базуються на загальних методах та джерелах фінансування. До них належать:

Ø пряме вилучення доходів з комунального сектора;

Ø отримання доходів від комунального майна та власних пос­луг;

Ø перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;

Ø залучення муніципальних позик.

Відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України доходи місцевих бюджетів класифікуються за такими групами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

Ø доходи від власності та підприємницької діяльності;

Ø адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

Ø надходження від штрафів та фінансових санкцій;

Ø інші неподаткові надходження.

Між ланками бюджетної системи різних рівнів доходи розподіляються згідно з загальнодержавними законами, а всередині лан­ки — відповідно до рішень місцевих органів влади.

До закріплених належать доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або за єдиною часткою для всіх регіонів.

До регулюючих відносять загальнодержавні податки, які згідно з нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Розміри відрахувань визначаються Вер­­ховною Радою України, виходячи з відповідних соціально-економіч­них нор­мативів бюджетної забезпеченості населення і стану місцевих джерел доходів.

До власних доходів зараховують місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевим органам влади.

Важливим дохідним джерелом місцевих бюджетів є кошти, що передаються до них з Державного бюджету, які в бюджетній практиці називаються бюджетними трансфертами.

Важливу роль у становленні самостійних місцевих бюджетів відіграють видатки. Бюджетні видатки органів місцевого самоврядування мають певний економічний зміст. Вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально – економічного розвитку територій.

Видатки місцевих бюджетів – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованих коштів, що перебувають у розпорядженні відповідних органів влади, та децентралізованих коштів, які є власністю місцевих органів влади.

Склад і структура видатків місцевих бюджетів визначається їх економічним змістом та роллю в розподілі національного доходу.

Згідно зі статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки всіх бюджетів поділяються окремо на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджету на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, які діють на початок бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, утримання апарату управління та служб органів місцевого самоврядування, соціального обслуговування та інших заходів. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.

В основу побудови поточного бюджету покладені принципи: забезпечення достатнього рівня розвитку регіону, стабільність над­ходження коштів; пріоритетний розвиток соціально-культур­ної сфери; наукова обґрунтованість видатків; обов’язковий харак­тер виконання поточного бюджету.

Напрями використання поточного бюджету:

· соціальний захист та соціальне забезпечення;

· соціально-культурна сфера;

· охорона здоров’я;

· фізична культура і спорт;

· видатки на житлове господарство;

· видатки на фінансування пасажирського транспорту;

· видатки на утримання органів влади.

Поточні видатки потребують негайного та своєчасного фінансування. Таке фінансування може забезпечуватись лише за наявності відносно стабільних джерел доходів.

До видатків розвитку належать витрати на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, субвенції, кошти на реалізацію програми соціально-економічного розвитку міста, капіталь­не будівництво, придбання обладнання, транспортних засобів та іншої техніки, інші видатки на розширене відтворення, а також на фінансування субвенцій та на сплату основної частини боргу органів місцевого самоврядування. При нестачі основних поточних доходів бюджет розвитку може балансуватися за рахунок установлення місцевою владою нових місцевих податків, випуску позик, отримання субсидій і субвенцій з державного бюджету.

Бюджет розвитку має фінансувати розширене відтворення всіх сфер діяльності на місцевому рівні. Його бюджетні пріоритети можуть змінюватись залежно від того, як виконується поточний бюджет.

Основними принципами бюджету розвитку є: тісний зв’я­зок з поточним бюджетом; зміна бюджетних пріоритетів; виконання в міру надходження коштів; напрями використання бюд­жету розвитку; капітальні вкладення на розвиток виробництва; витрати на капітальний ремонт.

Співвідношення між поточним бюджетом і бюджетом розвитку нестабільне і в основному залежить від досягнутого рівня економічного та соціального розвитку регіону.

Видатки місцевих бюджетів можна поділити на дві окремі час­тини:

Ø видатки, пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування;

Ø видатки, пов’язані з реалізацією делегованих законом повноважень органів державної виконавчої влади.

Держава фінансує в повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в Законі України про Державний бюджет України.

Дата добавления: 2014-01-07