Витрати виробництва, їх характеристика і класифікація відповідно до П(С)БО 16 „Витрати”

План.

Тема 8. Продукція: сутність, різновиди та конкурентоспроможність.

Тема лекції 12. Витрати виробничих, торговельних підприємств та закладів ресторанного господарства.

1. Витрати виробництва, їх характеристика та класифікація.

2. Кошторис виробництва, його зміст, методика обчислення.

3. Поняття калькулювання. Розрахунок окремих статей калькуляції.

4. Витрати закладів ресторанного господарства, їх особливості.

5. Поняття „Витрати торговельного підприємства”, їх склад і класифікація.

6. Планування витрат підприємств торгівлі та ресторанного господарства.

Витрати – це грошова форма витрачених за певний період ресурсів для здійснення діяльності підприємства.

Витрати підприємств і організацій в Україні з 1.01.2000 р. приведені у відповідність до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку Відповідно до П(С)БО 16 „Витрати ” витрати – це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

За видами діяльності розрізняють:

v Витрати в процесі звичайної діяльності:

· пов'язані з операційною діяльністю;

· пов'язані з інвестиційною діяльністю;

· пов'язані з фінансовою діяльністю.

v Витрати надзвичайних подій.

Витрати, що зумовлюються основним видом діяльності підпри­ємства (виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт), або такі, що забезпечують її здійснення, називаються операційними витратами. Операційні витрати включають:

- собівартість реалізованої продукції;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати;

Собівартість реалізованої продукції – це витрати на виробництво продукції;

До адміністративних відносять загальногосподарські витрати пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: утримання адміністративно-управлінського персоналу, основних засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі, податки, амортизація, страхування, поточний ремонт), комунальні послуги, охорону, зв'язок тощо.

Витрати на збут пов'язані з реалізацією продукції: на пакувальні матеріали, тару, оплату праці продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту і складів, водіям тощо; витрати на рекламу, дослідження ринку, інші пов'язані зі збутом витрати (на відрядження, транспортування продукції підприємства по­купцям, страхування доставки тощо).

Інші операційні витрати - це нестачі і втрати від псування цінностей, штрафи, пені, неустойки сплачені, сумнівні (безнадійні) борги дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів і т. п.

Витрати, повязані з інвестиційною діяльністю підприємство здійснює при довготерміновому вкладанні капіталу з метою отримання прибутку (капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва, придбання цінних паперів, тощо).

Витрати, пов 'язані з фінансовою діяльністю, підприємство здійснює в разі сплати відсотків за отримані кредити та позики, при первинному розміщенні на ринку цінних паперів акцій, облігацій тощо.

Витрати надзвичайних подій – це витрати внаслідок стихійних лих, аварій, інших форс мажорних обставин.

Найбільшу питому вагу в загальних витратах підприємства мають операційні витрати. За економічним елементами операційні витрати підприємства ділять на:

* матеріальні;

* на оплату праці;

* на соціальні потреби;

* амортизаційні відрахування;

* інші операційні витрати

Для планування, обліку та аналізу загальні витрати підприємства класифікують за такими ознаками:

1 ) за ступенем однорідності

- елементні (прості)

- комплексні

Елементні (або прості) витрати мають єдиний економічний зміст і є первинними. Наприклад, це витрати сировини і матеріалів, заробітна плата, амортизаційні відрахування і т.п.

Комплексні витрати різнорідні за складом і охоплюють декілька видів одноелементних витрат. Наприклад, це витрати на утримання і експлуатацію устаткування, що містять кілька елементів витрат, зокрема це витрати матеріалів, заробітна плата працівників, які обслуговують устаткування, відрахування на соціальні заходи та інші. До комплексних належать також витрати загальновиробничі, загальногосподарські, на усунення браку, тощо

2)за способом обчислення на одиницю продукції витрати поділяють на

- прямі

- непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції і можуть бути прямо обчислені на одиницю цієї продукції. Непрямі – це витрати, величина яких не може бути прямо обчислена на одиницю продукції, бо вони повязані не з виготовленням певного виробу, а з процесом виробництва загалом, наприклад, амортизація виробничого обладнання, енергія спожита на технологічні цілі, витрати на утримання обладнання і т.п..

3) за зв’язком з обсягом виробництва:

- постійні

- змінні

Постійними вважають витрати, що не залежать від обсягу виготовленої продукції, а змінюються лише з часом. Наприклад, витрати на орендну плату за приміщення зростатимуть не зі збільшенням об­сягу виробництва, а зі збільшенням терміну оренди; аналогічно витрати на освітлення, опалення, інші комунальні послуги. Змінними називають витрати, що змінюються зі зміною обсягу виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт). Це витрати на сировину, комплектуючі, зарплата основних робітників і інші.

Виробничі витрати при розрахунку собівартості традиційно поділяють на основні і накладні.

Основні витрати – це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Накладні витрати – це непрямі комплексні витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені прямо до певного виду виробу. Ці витрати розподіляють за видами виробів пропорційно вибраній базі розподілу. В якості бази розподілу може бути кількість продукції, кількість годин роботи основних працівників, машино-години роботи обладнання, прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, основні витрати.

Усі витрати підприємства поділяються на:

1. Виробничі витрати - прямі витрати на виробництво продукції та загальновиробничі витрати.

2. Витрати періоду - витрати періоду безпосередньо не стосуються виробництва і розглядаються як витрати періоду, в якому їх було здійснено. Це адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, тобто всі операційні витрати крім витрат на виробництво.

2. Кошторис виробництва, його зміст, методика обчислення.

Кошторис виробництва продукції – це витрати підприємства пов’язані з основною його діяльністю за певний період незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис ви­робництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва складають за економічними елементами:

Ø матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, допоміжні матеріали, паливо та ін.)

Ø заробітна плата

Ø відрахування на соціальні потреби

Ø амортизація основних засобів

Ø інші витрати (оплата послуг зв'язку, техніки, охорони, витрати на відрядження, стра­хування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів та ін.

На основі кошторису виробництва обчислюють:

§ собівартість валової продукції

§ виробничу собівартість товарної продукції

§ повну собівартість товарної продукції

Собівартість реалізованої продукції визначають коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.

Кошторис виробництва на плановий період розраховують коригуючи фактичні витрати за минулий період на прогнозний (можливий) коефіцієнт зміни обсягу виробництва, кількості персоналу і вартості основних засобів. При цьому до уваги беруть тенденції зміни витрат, можливі зміни цін, тарифів, норм витрачання ресурсів тощо.

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та роз­міру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період.

Дата добавления: 2014-01-07