Доказування в цивільному судочинстві

План

Лекція № 12. Аналіз уроку як системи.

1. Поняття про аналіз уроку.

2. Мета уроку як об’єкт аналізу. Оцінювання якості знань, умінь учнів після реалізації певного типу уроку. Аналіз процесуального аспекту уроку (методів, прийомів, засобів, форм організації навчальної діяльності).

3. Матричний спосіб аналізу уроку.

1.

В дидактиці та окремих методиках мають місце різні підходи до проблеми аналізу уроку. Про це засвідчує наявність різноманітних пам`яток і схем з аналізу уроку, побудованих комплексно чи аспектно, розгорнуто чи в усіченому вигляді. І все ж у них бракує рекомендацій, що націлювали б на аналіз уроку як дидактичної системи, визначення ефективності навчання на уроці, діагностику процесу навчання, дані якої могли б націлювати вчителя на раціоналізацію викладання і учіння, пошук оптимального варіанту побудови уроку як найбільш ефективного в конкретних умовах.

У педагогічному словнику поняттям «аналіз» означено процес розчленування (мислено чи практично) на складові частини.

Тому, аналіз уроку – розгляд і оцінка навчального заняття в цілому або окремих його сторін. Проводиться з метою:

- управління директором школи і його заступником роботи вчителя;

- як засіб удосконалення й підвищення кваліфікації учителя;

- вивчення і узагальнення досвіду вчителя;

- під час педагогічної практики студентів - майбутніх учителів.

При аналізі уроку враховується діяльність учителя і учнів. Розрізняють загальний аналіз, який охоплює всі сторони уроку, і спеціальний, спрямований на окремі його сторони.

2.

При визначенні ефективності уроку ідеальною мірою, з якою мають порівнюватися результати навчання, виступає прогноз результату уроку у вигляді мети уроку. Практично не можливо визначити ефективність уроку, метою якого є, наприклад, “продовжити вивчення теми..., поглибити /чи повторити, закріпити, розширити/ знання чи уміння учнів, щось охарактеризувати” і т.д. На жаль, подібні цілі уроків мають місце в практичній роботі окремих вчителів, студентів-практикантів. Вони не можуть бути прийняті за міру, ідеал, до якого прагнуть на уроці вчитель і учні. Такі цілі не несуть в собі ніякої інформації про очікуваний результат, а тому не можуть порівнюватись з реальними результатами навчання учнів на уроці. А там, де немає можливості порівнювати результат з мірою /метою/, не може визначатися ефективність уроку ні коефіцієнтом, ні навіть судженням типу “вчитель досягнув чи не досягнув мети уроку”.

Звідси перша вимога до аналізу уроку: оцінити мету уроку з позиції того, чи є вона коректною, тобто сформульованою таким чином, щоб несла в собі інформацію про кінцевий результат навчання. Мета уроку має бути конкретною, реальною, дієвою, націленою на ту ланку процесу засвоєння знань, в структурі якої буде розгортатися рух змісту навчального матеріалу від його джерела /слова вчителя, наочності, практичної дії/ до свідомості учнів.

Дізнавшись про мету уроку, можна уже цілеспрямовано спостерігати за діяльністю вчителя і учнів, передбачаючи наперед, до якого результату вони мають дійти. При аналізі вказувати на недоцільні види роботи, які уводили учнів від мети, забирали дорогий час тощо /якщо таке мало місце на уроці/. І навпаки, підкреслювати, що все, що використовував вчитель /вправи, усний рахунок, розв`язування задач, відтворення прислів`їв, складання творів-мініатюр, аналіз речень тощо/, цілеспрямовано вело учнів до очікуваного результату, передбаченого метою уроку.

Якщо результат навчання повністю співпадає з метою уроку, робиться висновок про високу ефективність навчальної роботи у вигляді такого твердження: мета уроку повністю досягнута. Все, що використав учитель /зміст, засоби і методи навчання, форми організації навчальної роботи учнів/, було доцільним, а тому і раціональним, а урок можна віднести до оптимального варіанту. За таких умов не варто щось рекомендувати як доповнення до уроку. Він був результативним і цілеспрямованим.

Під час аналізу уроку слід особливу увагу звертати на наявність у планах-конспектах цільових завдань, на вміння ставити їх перед учнями на відповідних етапах уроку, виділити найбільш суттєве у змісті навчального матеріалу. З опорою саме на це можна робити висновок про повне чи часткове досягнення мети уроку, коли якесь цільове завдання або ж не ставилось перед учнями, бо не намічалось вчителем, або ж намічалось, але за браком часу не розв`язане. Слід встановити причини часткового досягнення мети і дати відповідні поради автору уроку.

Слід пам`ятати, що лише застосування різних типів уроків забезпечує формування в учнів усіх основних ознак якості знань. На окремому уроці при його аналізі слід особливу увагу приділити тому, чи домігся вчитель сформованості тієї якості знання, яка притаманна даному типу уроку. Уроки первинного засвоєння знань забезпечують, в основному, повноту і усвідомленість; уроки формування умінь і навичок - осмисленість і ґрунтовність /міцність/ знань; формування умінь застосовувати знання на практиці - дієвість знань, можливість їх застосовувати як у стандартних, так і в змінених ситуаціях; уроки систематизації та узагальнення знань - системність знань, тобто здатність дитини самостійно розкривати зв`язки і залежності між явищами, процесами, об`єктами, які упорядковуються на уроці, групуються в певні системи за ознаками спільності, належності до певної групи, класу, виду.

Вибір типу уроку - акт не формальний. Саме з цією процедурою тісно пов`язане питання про якість знань учнів. Тому при аналізі уроку слід постійно звертати увагу на приведення у відповідність цільового, процесуального і результативного компоненту діяльності навчання.

Процесуальний компонент навчання не зводиться лише до типу уроку і структури психологічного механізму засвоєння знання. Він включає методи навчання, які мають всебічно аналізуватися.

Першим кроком при аналізі методів навчання і є визначення зовнішньої форми прояву методів, використаних вчителем на уроці, і співвіднесенню їх з цільовими завданнями (словесні, наочні чи практичні). Якщо, скажімо, цільовим завданням є вивчення основних властивостей певного об`єкту, то вихідним, домінуючим у структурі методу навчання має бути не слово вчителя, а практично-наочні дії учнів /спостереження, обстеження, вимірювання, обчислювання, зважування, зарисовки, записи тощо/.

При аналізі методів навчання слід звертати увагу на готовність чи неготовність учнів до активного самостійного здобування знань, на необхідність підвищувати чи знижувати рівень їх включення в пізнавальну діяльність, на уміння вчителя перетворювати тему уроку в навчальну проблему шляхом створення проблемних ситуацій як суперечності між двома, що порівнюються, явищами.

Аналізуючи методи навчання з позицій описаного логічного аспекту, звертаємо увагу на наявність різних шляхів сходження від незнання до знання, що спричиняють розвиток в учнів різних форм мислення.

3.

Дані спостереження уроків з метою наступного аналізу можна фіксувати за такою дидактичною схемою:

Предмет:

Клас:

Тема уроку:

Мета уроку:

Тип уроку:

Рівень навчальних можливостей учнів класу:

Хід уроку:

№	Етапи, цільові завдання та зміст навчального матеріалу	Час у хвили нах	Засоби нав чан ня	Методи навчання	Форми організації навчальної діяльності	Методи контролю ЗУН	Проміжні результати
Зовнішня форма прояву	Внутрішня сутність
Рівень пізнавальної активності	Логіка розгортання думки

Кінцевий результат уроку:

Примітка: Назви етапів залежать від типу уроку.

Мета уроку переноситься з конспекту вчителя до початку уроку, оскільки обізнаність з нею до спостереження та фіксації його результатів буде сприяти критичному ставленню до його наступного аналізу.

Подана схема дидактичного аналізу заповнюється поетапно по ходу уроку.

В графі 2 фіксується етап уроку, його цільові завдання, які один за одним повідомляє вчитель учням. Під кожне цільове завдання підводиться зміст, що повідомляється учням, чи вправи, які мають вони виконувати, або питання, план для бесіди, розповіді чи самостійної роботи з книгою тощо. Сюди вміщуються контрольні завдання, тести, задачі і т.д. В такий спосіб фіксуються результати спостереження за діяльністю вчителя і учнів на всіх етапах уроку. Далі напроти кожного цільового завдання в графі 3 записується використана вчителем наочність, що ілюструє зміст навчального матеріалу, назва ТЗН та змісту таблиці, схеми, діаграми тощо, що експонується з його допомогою.

В графи 4-5 заносяться назви застосованих засобів та методів навчання: в графу 5(1) - назви традиційних методів /бесіда, розповідь, пояснення, вправа тощо/; в графу 5(2) - назва методу, що характеризує рівень включення учнів у пізнавальний процес /пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий чи дослідницький/; в графу 6 - назва методу, що показує задану вчителем логіку розгортання процесу засвоєння знання /індукція, дедукція чи традукція/. В результаті з`явиться цілісна характеристика методу навчання, застосованого вчителем у вигляді.

В графу 7 - ФОНД - /форми організації навчальної діяльності/ записуються ті форми, що використав учитель /загальнокласна, фронтальна, індивідуальна, парна, групова їхні різні поєднання/.

В графу 8 заносять поетапно використовувані вчителем методи контролю ЗУН учнів.

В графу 9 заносять поетапно одержані проміжні результати.

Після заповнення поданої схеми даними уроку, що спостерігався студентом чи методистом, приступають до його аналізу.

Спочатку здійснюють поетапний аналіз уроку. При цьому враховується інформація, що записана в поданій схемі по горизонталі /внутрі кожної клітинки уроку/. Після цього приступають до аналізу по вертикалі, розглядаючи кожну із 9 граф схеми окремо, керуючись принципами повноти відображення етапів уроку відповідно його типу /графа 1/ та цільових завдань, змісту виучуваного матеріалу /графа 2/; достатності наочної опори для свідомого засвоєння знань /графа 3/; поєднання методів словесної, наочної і практичної форми прояву /графа 4/; поєднання різних рівнів самостійності учнів у навчанні /графа5/ та логіки розгортання пізнавальної діяльності (графа 6); використання на уроці різних форм організації навчальної діяльності учнів на різних етапах уроку /графа 7/, методів контролю ЗУН /графа 8/, якість одержання кожного проміжного результату уроку /графа 9/.

Такий спосіб аналізу уроку дає можливість проаналізувати його як дидактичну систему.

Дата добавления: 2014-01-07