Комунікаційна та ідеологічна еліта — представ­ники науки, культури, духовенства та засобів масової інформації

В. Парето визначав еліту як групу, до якої належать найпродуктивніші та найздібніші в різних сферах діяль­ності особи, які отримали “найвищий індекс” у своїй ді­яльності. Виокремлення еліти — вихідний пункт теорії Парето. Сукупність осіб, кожна з яких отримала у своїй сфері найвищу оцінку, Парето й називав елітою.

“Циркуляції еліт” - еліти виникають із нижчих верств суспільства, в процесі боротьби піднімаються у вищі, там розширюють свій вплив, досягають роз­квіту, aж потім перероджуються і, зрештою, зникають. Цей кругообіг і є універсальним законом історії.

В. Парето вирізняв два головні типи еліти: леви, для яких характерний консерватизм, і лиси — майстри полі­тичних комбінацій. За стабільної політичної системи до­мінують леви, у нестабільній ситуації — лиси.

Класична теорія еліт - Г. Моска, як і В. Парето, поділяв суспільство на мен­шість, яка править, та більшість, якою правлять. Він ви­значав еліту як політично найактивнішу групу людей, зорієнтованих на здобуття та утвердження влади.

Г.Моска вважав, що основою суспільного розвитку є не економі­ка, а політика. Правляча еліта концентрує у своїх руках керівництво державним механізмом, а тому має безпосе­редній вплив на економічну ситуацію в країні.

М. Вебер - характеризував роль особи в суспільно­му житті, місце та роль еліти в управлінні державними справами, застосував відоме з християнської богослов­ської літератури поняття “харизма” — виняткова обда­рованість. Вебер розглядав харизматичного лідера як особу, яка має особливі здібності, вірить у своє призна­чення, а його послідовники неодмінно повинні вірити у свого лідера.

Теоретичне обґрунтування необхідності існування еліт.

Біологічний підхід. - необхідність поділу суспільства на еліту і масу, спираю­чись на твердження, що відмінність між ними є генетичною: люди, які належать до еліти, володіють ціннішим, вищим біологічним, а відповідно — фізичним і розумовим потенціалами. На такі аргументи спирався, зокрема, фашизм.

Психологічний підхід. Згідно з ним еліта і маса наді­лені особливими, лише їм властивими психологічними якостями. Серед психологічних тлумачень еліт поширеною є концепція 3. Фрейда, який вважав, що диференціація суспільства на еліту і масу виникла з родового авторитету. Людській масі та окремій людині властива потреба в авторитетові як втіленню батьківської опіки, що існувала в дитинстві. В кожної людини, за Фрейдом, є два начала — бажання життя (ерос) та бажання смерті (танатос). В еліти переважає перше, а в маси — друге. Масу Фрейд розглядав як вияв агресії первісної орди, тому насилля, що чинить еліта, є благом для маси.

На думку неофрейдистів (Е. Фромм), протиріччя в існуванні еліти й маси зумовлені садистсько-мазохістськими механізмами. Характерні для елітарної орієнтації садистські тенденції означають бажання зробити інших залежними від своєї волі; прагнення використати особу для своїх цілей; потяг до фізичного, морального насилля.

Функціонально-технократичний підхід. Його представники пояснюють існування еліти як функції соціальних відносин, забезпечення потреб суспільства в управлінні. Цей принцип знайшов відображення в працях Дж. Бернхема, А. Фріша та ін. Вони вважають, що фор­мування еліти залежить від функцій, які в певну епоху ві­діграють у суспільстві головну роль. Дж. Бернхем у книзі “Менеджерська революція” стверджує, що капіталістичну систему заступить менеджеризм, тобто еліта керівників — директори, керівники великих компаній.

Усі названі концепції сходяться в тому, що управління не може реалізовуватися всім суспільством, а має, хоча б із технічних причин, здійснюватися кваліфікованою елітою. Головним знаряддям, з допомогою якого еліта досягає своєї мети, є держава, у якій основні посади обіймають представники еліти (правляча еліта).

Правляча еліта — це група осіб, рішення яких істотно впливають на процес функціонування і розвитку суспільних інститутів.

Якщо розглядати еліту в площині структури влади, то вона складається з групи, яка виносить політичні рішення, і групи, яка здійснює політичний тиск.

Правляча еліта складається з трьох взаємопов'язаних елементів:

1. Політична еліта, яка є частиною правлячої, виступає носієм владних функцій.

2. Бюрократична еліта охоплює представників управ­лінського апарату. Вони мають владні повноваження, впливають на виконання важливих державних функцій.

Класичні концепції еліт В. Парето, Г. Моски та ін­ших учених, які заклали основи макіавеллістської шко­ли, нині критикують за надмірне наголошування на пси­хологічних чинниках, за ігнорування демократичних і ліберальних цінностей, а перебільшення ролі лідерів.

Як альтернатива макіавеллізмові в сучасній політичній науці поширені ціннісні концепції еліт, теорії демо­кратичного елітизму, концепції плюралізму еліт, лібе­ральні концепції.

Ціннісні концепції еліт. Їх об'єднують такі спільні на­станови:

ü еліта — найцінніший елемент суспільства, наді­лений високими здібностями в найважливіших для дер­жави сферах діяльності;

ü панівне становище еліти відпо­відає інтересам усього населення;

ü формування еліти є на­слідком природного добору суспільством найцінніших своїх представників;

ü елітарність — закономірний наслідок рівності можливостей, вона не суперечить сучасній представницькій демократії.

Теорії демократичного елітизму. Згідно з ними керів­на група не лише наділена певними якостями, а також здат­на виконувати функцію захисту демократичних ціннос­тей (свободи особистості, слова, друку, політичної конкуренції).

Концепції плюралізму еліт:

Передбачають визнання наявності багатьох еліт одночасно, вплив яких обмеже­ний певними сферами діяльності;

перебування еліт під постійним впливом мас;

наявність демократичної конку­ренції еліт; мінливість і нестійкість відносин влади і як наслідок — відсутність стійких позицій панівного класу;

умовність відмінностей між елітою та масою з огляду на широкі можливості доступу до лідерства.

Ліволіберальні концепції еліт. Базуються на критиці елітарності суспільства з демократичних позицій, струк­турно-функціональному підході до еліти; визнанні глибо­ких відмінностей між елітою та масою, складності стру­ктури панівної еліти.

Дата добавления: 2014-01-07